Тема 3. Завершення процесу феодалізації у франків в епоху каролінгів (VIII-IX ст.) (4 години)

1. Причини втрати франками-общинниками незалежного становища (земельного і особистого). Типи вступу в земельну й особисту залежність:

а) прекарій;

б) кабала;

в) комендація.

2. Формування великої земельної власності. Суперечливість королівської політики по відношенню до цього процесу. Імунітетні грамоти.

3. Створення імперії Карла Великого. Сучасники про особу Карла Великого і його політику.

4. Характеристика джерел про франкську феодальну вотчину:

а) “Капітулярій про помістя”;

б) “Сен-Жерменський поліптик”.

5. Франкська феодальна вотчина ІХ ст.:

а) управління;

б) господарство;

в) категорії залежного селянства.

Література

1. История крестьянства в Европе. – Т. 1. – М., 1985.

2. История Франции. – Т. 1. – М., 1972. – С. 52-69.

3. Корсунский А.Р. О статусе франкских колонов // Средние века. – В. 32. – М.,1969.

4. Левандовский А. Белый слон Карла Великого. – М., 1993. – С. 6-16.

5. Люблинская А.Д. Источниковедение истории средних веков. – Л., 1955. – С.70-73; 81-82.

Методичні рекомендації до теми

Дана тема займає одне з ключових місць у вузівському курсі історії середніх віків. У добу Каролінгів у франкському суспільстві остаточно утверджується феодальний уклад в усіх його проявах – соціально-економічному, правовому, політичному. Оформлюється велике земельне (вотчинне) володіння; це супроводжувалося втратою франками-общинниками свого незалежного становища – земельного, а в окремих випадках і особистого. Основною формою земельного володіння стає умовне тримання з обов’язком нести за це військову службу на користь сеньйора. Король надає тримачам землі імунітетні права, делегуючи їм таким чином частину своїх владних повноважень. Все це і закладає основи феодалізму.

Створення імперії Каролінгів перш за все пов’язане з постаттю Карла І Великого (768-814 рр.), одного з найвидатніших діячів середньовіччя. Імперія Карла стала колискою французької, німецької та італійської держав.

Розглядаючи перше питання семінарського заняття, студенти повинні перш за все з’ясувати характер зрушень у франкському суспільстві на кінець VI-початок VII століття і встановити, чому селяни масово починають шукати захисту у “сильних людей”, уникаючи при цьому державних повинностей.

Особливу увагу слід приділити юридично закріпленим формам вступу в земельну і особисту залежність. Перша встановлювалася на підставі подання селянином прекарної грамоти і отримання від сеньйора престарної. Виділяють три види прекаріїв:

• прекарій виданий (precaria data) – у випадку, коли з проханням надати йому землю звертався безземельний селянин;

• прекарій повернений (precaria oblata) – коли селянин передавав феодалові землю і отримував її назад у якості тримання;

• прекарій з винагородою (precaria remuniratoria) – про отриманні назад своєї землі у якості тримання селянин отримував ще одну ділянку, частіше всього цілинної землі.

Особиста залежність оформлювалася через кабальні грамоти та інститут комендації. Але слід звернути увагу на те, що потрапляння в кабалу частіше всього зумовлювалося безвихідним становищем людини, а комендація була переважно кроком добровільним.

Наступне питання пов’язане з формуванням великого феодального землеволодіння. Його оформлення супроводжувалося узурпацією феодалами частини владних повноважень – судової, фіскальної, адміністративної функцій. Слабка королівська влада не могла протистояти цьому процесу. Тому королі видавали імунітетні грамоти, у яких закріплювали права, які вже реально були у феодалів. Але факт надання їх робив можливим вимагати і служби взамін, переважно військової. Студенти мають розглянути імунітетні грамоти, проаналізувати їх зміст і з’ясувати, яку роль вони відіграли у процесі феодалізації.

Третє питання присвячене процесу становлення імперії Каролінгів. Розгляд даної проблеми слід розпочати з діяльності майордомів, які заклали підвалини могутності держави фактів. Особливу увагу студенти мають приділити діяльності самого Карла Великого, його внутрішній та зовнішній політиці, відносинами з римською католицькою церквою. При цьому студенти використовують офіційну хроніку правління Каролінгів – “Лоршські анали”, капітулярії Карла, уривки з інших хронік, приведених у збірнику. При характеристиці діяльності Карла І студенти ознайомлюються з поширеним жанром історичних джерел доби середньовіччя – політичною біографією. Праця Ейнгарда (бл. 768-840 рр.) – офіційного біографа Карла – яскравий приклад даного жанру. Автор жив у часи Карла, був одним з його наближених осіб, входив до складу його літературної Академії. В умовах Каролінзького “відродження” пожвавлюється інтерес до античності, що відобразилося на стилі написання “Життя Карла Великого”. Саме тому Ейнхгарда часто називають “Светонієм середньовіччя”.

Характеризуючи феодальну вотчину каролінзької доби студентам необхідно звернутися ще до двох документів цієї епохи. “Капітулярій про помістя” (бл. 800 р.) – інструкція для ведення господарства в королівських вотчинах. По сьогодні дослідниками остаточно не встановлено питання авторства документу – чи це сам Карл І, чи його син Людовік, король Аквітанії. Відповідно, це ставить питання про розповсюдженість його положень або на всю імперію, або ж лише на одну з її областей. Як би не було, “Капітулярій” слід розглядати як побажання, як бачення законодавцем ідеального господарства, яке б було абсолютно автаркійним, але аж ніяк не констатацію існуючою реальності. Свого часу на основі даного документа сформулювалася т.зв. “вотчинна теорія феодалізму”. Більшість сучасних дослідників заперечують можливість існування подібних самодостатніх господарств. Але студентам слід з’ясувати, чому законодавець прагне до створення саме такого типу господарства.

“Сен-Жерменський поліптик” (бл. IX ст.) – опис земельних володінь Сен-Жерменського монастиря поблизу Парижу. Це по суті статистичний документ, на підставі вивчення якого студенти повинні проаналізувати становище та характер повинностей різних категорій залежного селянства.