Міністерство охорони здоров’я україни

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

пропедевтики внутрішньої медицини № 1

Завідувач кафедри

Професор В.З.Нетяженко

________________________

(підпис)

“28” серпня 2013 р., протокол № 1/13

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Пропедевтика внутрішньої медицини
Модуль № 1	Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб
Змістовний модуль № 1	Введення в клініку внутрішніх хвороб. Основні правила розпитування та огляду хворого
Тема заняття	Схема історії хвороби. Проведення розпиту хворого.
Курс	ІІІ
Факультети	ІІ, ІІІ медичні, факультет підготовки лікарів для ЗСУ

Тривалість заняття – 3 академічні години

Київ – 2013

1. Актуальність теми:

Клінічне обстеження хворого проводиться, зазвичай, спочатку із застосуванням суб`єктивних методів і прийомів, а потім – об`єктивних. Суб`єктивне обстеження хворого полягає в отриманні від нього за допомогою опитування (interrogatio) даних про його хворобу та про інші чинники, з нею пов‘язані.

Важливість цього етапу клінічного обстеження хворого важко переоцінити. Численними дослідженнями зясовано, що у хворих терапевтичного профілю ретельно проведене опитування є запорукою до 80 відсотків правильно встановленого діагнозу. Крім того, метод дає можливість орієнтуватися в характері конкретної хвороби, індивідуальних її проявах, в розпізнаванні причин і початкових ознак недуги, ролі спадкових, екологічних, побутових, виробничих та інших чинників в її виникненні і перебігу. Як справедливо відмітив англійський клініцист Мекензі, перші симптоми хвороби чисто суб`єктивного характеру, і вони зявляються значно раніше, чим їх можна виявити фізичними методами дослідження”.

Анамнез відіграє винятково важливу роль у діагностиці численних гострих і хронічних захворювань. Нерідко повно і детально зібрані та глибоко клінічно осмислені анамнестичні дані стають провідними у визначенні клінічного діагнозу хвороби або особливостей її індивідуального перебігу.

Тому зарубіжні і вітчизняні клінічні терапевтичні школи віддають і по сьогодні, належну увагу застосуванню і удосконаленню прийомів і методів збирання анамнезу та аналітико-логічний оцінці його даних в діагностиці хвороб людини.