МК

Рис. 19. Схема під’єднання дисплея до мікро-ЕОМ.

112

Таблиця 29

Програма 22

У всіх випадках в організації введення інформації з клавіатури в мікро-

ЕОМ перед розроблювачем ставиться низка задач, до основних з належать:

1)визначення факту натискання клавіші на клавіатурі;

2)знаходження номера натиснутої клавіші;

3)здійснення передачі керування на відповідну підпрограму.

114

Перші дві задачі є специфічними в організації введення інформації з клавіатури і саме на них звернемо увагу в даному розділі. Остання, як правило,

розв’язується програмними методами.

Найзручніше організовувати клавіатуру у вигляді матриці розміром n x m,

де n і m – відповідно кількість рядків і стовпців. За такого способу організації до мікро-ЕОМ можна під’єднати m x n клавіш. Сполучення клавіатури з мікро-

ЕОМ роблять за допомогою пристроїв уведення-виведення даних. Для ілюстрації методу сполучення клавіатури з мікро-ЕОМ розглянемо клавіатуру

3x3, показану на рис. 21, де Сх ДША – схема дешифрації адреси; Увв – пристрій введення; Увив – пристрій виведення, ряди якого під’єднані до трьох молодших розрядів пристрою виведення Увив (символьне позначення адреси KB DOT), а

стовпці – до трьох молодших розрядів пристрою введення Увв (символьне позначення адреси KB DIN).

Рис. 21. Схема підключення клавіатури до мікро ЕОМ

115

У разі програмного способу дешифрації натиснутої клавіші визначення факту натискання на клавішу може здійснюватись за допомогою такої послідовності операцій: 1. Записати нулі в розряди вихідного пристрою;

2.Зчитати зміст розрядів вхідного пристрою.

3.Повторити знову, якщо у всіх розрядах вхідного пристрою записані

одиниці.

Програма 23 (табл. 30), написана відповідно до наведеного алгоритму,

дозволяє визначити факт натискання на одну з клавіш, але не вказує номер натиснутої клавіші.

Визначити номер натиснутої клавіші можна за допомогою алгоритму,

показаного на рис. 22. Алгоритм ґрунтується на послідовному записі нуля в кожний з рядів матриці клавіатури. За наявності нуля в кожному ряді мікро-

ЕОМ визначає факт натискання на клавіші, що знаходяться в стовпцях клавіатури, що належать аналізованому ряду. Якщо яка-небудь клавіша натиснута, то визначається її номер за номером розряду, в якому записаний нуль.

116

У навчальній мікро-ЕОМ дисплей і клавіатура під’єднані до магістралей так, як показано на рис. 19 Регістр сканування РгСк (адреса 28)

використовується як для сканування дисплея, так і для сканування клавіатури.

Таблиця 31

Програма 24

118

Адреса вхідного пристрою читання клавіатури РгЧК -18 (KB D IN).

Програми 21, 22 можуть бути виконані без будь-яких змін на навчальній мікро-

ЕОМ без під’єднання додаткового дисплея.

У ПЗП мікро-ЕОМ записані програми, що дозволяють визначити код натиснутої клавіші і виводити на дисплей повідомлення. Так, підпрограма KPU (адреса 0185) визначає, чи натиснута клавіша на клавіатурі, і за будь-якої натиснутої клавіші встановлює розряд ознак МП Z у 0, а якщо ні, то Z = 1.

Вхідних параметрів підпрограма не має. Підпрограма КІ N D (адреса ОІ4В)

виконує сканування клавіатури, визначає факт натискання клавіші, її код за таблицею і повертає його. Одночасно підпрограма KIND дешифрує повідомлення, що видається, в семисегментний код за таблицею і виводить його на дисплей. Вхідним параметром цієї підпрограми є повідомлення,

виведене на дисплей, розміщене в ОЗП за адресами OBFO-08FS, вихідним параметром – код натиснутої клавіші в акумуляторі. Для виведення повідомлення на дисплей підпрограма KIND використовує підпрограми SDS (адреса ОІС8) сканування дисплея і DCD (адреса ОІЕ9) декодування повідомлень для дисплея. Вхідний параметр SDS – семисегментні коди виведеного повідомлення, розміщені за адресами ОВЕ FA - OB FF. Вони ж є вихідним параметром підпрограми DCD, а вхідними її параметрами – коди виведеного повідомлення, розміщені за адресами OBFO-OBF5. Дешифрування в семисегментний код здійснюється за допомогою спеціальної табл. 32

додаванням відносної адреси символу до початкової адреси таблиці.

Табл. 32 побудована так, що для дешифрування шістнадцятирічних цифр жодних додаткових перетворень не потрібно, тому що значенням цифри є її відносна адреса. Для перезапису повідомлення в область OBF 0 - OBF 5

застосовується підпрограма, що викликається командою RST3. Вхідними параметрами її є адреса першого байта повідомлення, розміщена в парі регістрів D, Е, і повідомлення, записане з цієї адреси. Підпрограма BLM ДО

(адреса 0297) для очищення дисплея, вхідних і вихідних параметрів не має.

119

Програма 25 (таб. 33) виконує декодування і виведення на дисплей повідомлення користувача, записаного за адресою 0900-0905, з використанням підпрограм RS ТЗ, DCD, SDS. Підпрограма SDS виводить повідомлення на дисплей тільки один раз, тобто для одержання зображення її потрібно викликати багаторазово.

Програма 26 (табл. 34) показує приклад використання підпрограми KPU.

При натисканні на будь-яку клавішу у вихідний регістр записується число з вхідного пристрою.

120