Висновки

1. У довгостроковому періоді конкурентні фірми, які максимізують прибуток, визначають для себе обсяг виробництва, за якого ціна дорівнює тривалим граничним витратам.

2. Стан тривалої конкурентної рівноваги виникає тоді, коли (а) фірма максимізує прибуток; (б) всі фірми одержують нульовий прибуток, а отже, немає стимулу входити в галузь або виходити з неї; (в) попит на товар дорівнює пропозиції.

3. У довгостроковому періоді конкурентна ціна дорівнюватиме мінімальним середнім загальним витратам виробництва, бо економічні прибутки зумовлюватимуть входження нових фірм у конкурентну галузь доти, доки конкуренція не усуне ці прибутки. І навпаки, збитки спричинятимуть вихід фірм з галузі доти, доки ціна продукту знову не покриватиме витрати на одиницю продукції.

4. Крива пропозиції в довгостроковому періоді досконало еластична для галузі з постійними витратами, але є висхідною для галузі зі зростаючими витратами і спадною для галузі зі спадними витратами.

5. Рівність ціни та мінімальних середніх загальних витрат у довгостроковому періоді означає, що конкурентні фірми використовуватимуть найефективніші доступні технології та призначатимуть найнижчу ціну, сумісну з їхніми витратами виробництва.

6. Рівність ціни і граничних витрат означає, що ресурси буде розподілено відповідно до смаків та уподобань споживачів. Конкурентна система цін перерозподілятиме ресурси відповідно до зміни уподобань споживачів, технологій або пропозиції ресурсів, щоб з перебігом часу підтримати розподільну ефективність.

7. Багато ринків можуть наближатися до ринків, відкритих для конкуренції, в тому розумінні, що одна чи більше фірм діють так, нібито вони мають справу з майже горизонтальною кривою попиту на їхній товар. Водночас кількість фірм у галузі не може бути надійним показником тієї межі, до якої дана галузь є конкурентною.

Основна література

1. ­Долан Э.Дж., ­Л­и­ндсей Д. ­М­ик­р­оэ­ко­но­ми­ч­еская ­модель. –СПб., 1992. – 163–192.

2. ­М­акк­оннелл К., Брю С. ­М­ік­рое­ко­но­міка. – Львів: П­рос­віта, 1999. – С.254–257.

3. ­П­індайк Р.,­ Ру­б­інфельд Д. ­М­ік­рое­ко­но­міка. – К.:­Ос­нови, 1996. – С.229–295.

4. ­Се­м­ю­елсон П., ­Н­о­рд­гауз В. ­М­ік­рое­ко­но­міка. – К.:­Ос­нови, 1998. – С.211–232.

5. ­Фишер С., ­Д­о­рнбуш Р., Шма­ле­н­зи Р. Эко­но­ми­ка. – М.:Де­ло, 1993. – С.155–173.

Допоміжна література

6. Ватаманюк З., Панчишин С. Макро- і мікроекономіка. –Київ, 2001. С.443–447, 456–463.

7. Га­мі­льтон Д. ­Ме­то­д­ичний ­по­с­ібник до “­М­ік­р­ое­ко­но­міки” Р.С.­П­інд­айка та Д.Л.­Ру­б­ін­фе­льда. – К.: ­Ос­нови. – С. 77–96.

8. ­Задоя ­А.О. ­М­ік­рое­ко­но­міка. Курс ­л­екцій. – К.: Зн­ання, 2000. – С.89–102.

9. Яс­т­рем­сь­кий О., Гри­це­н­ко О. Ос­но­ви мі­к­ро­еко­но­мі­ки. – Ки­їв: Знан­ня, 1998. – С.238–262.

Словник нових термінів і понять

Абсолютна конкуренція— ринок, на якому всі товари є абсолютними замін­никами, не існує вхідних бар'єрів і жодна з фірм не може вплинути на ціну ринку.

Виробничий надлишок— різниця між ринковою ціною товару та гранич­ними витратами виробництва, взята для всіх одиниць продукції.

Вільний вхід (вихід)— має місце тоді, коли фірми можуть увійти в галузь або вийти з неї за відсутності необоротних витрат.

Гранична виручка— зміна в розмірі виручки, спричинена збільшенням обсягу виробництва на одиницю.

Галузь із зростаючими витратами— галузь, крива тривалої пропозиції якої похило спрямована догори.

Галузь з постійними витратами— галузь, крива тривалої пропозиції якої є горизонтальною.

Галузь із спадними витратами— галузь, крива довгострокової пропозиції якої похило спрямована донизу.

Граничні витрати (або додаткові витрати)— збільшення витрат внаслідок виробництва додаткової одиниці продукції.

Економічний прибуток— різниця між виручкою та витратами фірми, включаючи всі альтернативні вартості.

Максимізація прибутку— мета фірми, досягається тоді, коли гранична виручка фірми дорівнює граничним витратам виробництва, в точці, де граничні витрати радше зростають, аніж зменшуються.

Середня виручка— сума виручки, поділена па кількість проданих одиниць продукції, тобто ціна за одиницю.

Технічна ефективність— має місце тоді, коли фірми поєднують свої ресурси для виробництва даного обсягу виробництва якомога дешевшим способом.

Ціноодержувач— фірма, що не має впливу на ринкову ціну.