1. Пропозиції галузі зі зростаючими витратами в довгостроковому періоді

4 Чиста конкуренція і ефективність

4.1 Ефективність виробництва

2. Розподільна ефективність

Висновки

1. . Вхід і вихід фірм в галузь і прибуток

   1. Вибір обсягу виробництва в довгостроковому періоді

Рис. 1 ілюструє, як конкурентна фірма приймає рішення щодо рівня виробництва, що максимізував би прибуток у довгостроковому періоді. Як і для короткострокового періоду, ми маємо горизонтальну криву попиту. (На рис. 1 фірма приймає ринкову ціну 40 грн. як задану). Криві короткострокових середніх (сумарних) витрат SATCта криві граничних витрат у короткостроковому періодіSMCперебувають на досить низькому рівні, що дас змогу фірмі одержати додатну величину прибутку, задану прямокутником ABCD, виробляючи обсяг продукціїq₁, деSMC=P=MR. Крива тривалих середніх витратLACсвідчить про наявність зростаючої віддачі від масштабів аж до рівня виробництваq₂та спадної віддачі від масштабів на вищих рівнях виробництва. Крива тривалих граничних витратLMCперетинає криву тривалих середніх витрат в точціq₂— мінімальних середніх витрат у довгостроковому періоді.

Якщо ринкова ціна залишиться на рівні 40 грн., то керівництво фірми прагнутиме збільшити розміри заводу, щоб випускати обсяг q₃, за якого тривалі граничні витрати фірми дорівнюватимуть 40 грн. Коли процес розширення завершиться, межа прибутку фірми зміниться від АВ до EF, а її сумарний прибуток збільшиться від ABCD до EFCD. Рівень виробництваq₃максимізує прибутки для фірми, оскільки за будь-якого нижчого рівня, скажімоq₂, сума граничної виручки від додаткового обсягу продукції перевищує граничні витрати, а отже, розширення є бажаним. Проте за будь-якого рівня виробництва, більшого відq₃граничні витрати перевищують суму граничної виручки, отже, виробництво додаткового обсягу продукції зменшить суму прибутку.

Чим вища ринкова ціна, то більша сума прибутків, яку може одержати фірма. Відповідно при падінні ціни товару від 40 до 30грн. так само зменшується прибуток фірми. За ціни 30 грн. обсяг виробництва фірми, який максимізує прибуток,— цеq₂— точка мінімуму довгострокових середніх витрат. У цьому випадку, оскількиP=LAC, фірма одержує нульовий економічний прибуток, а інвестори фірми мають конкурентну віддачу від своїх капіталовкладень.

Рис. 1. Вибір обсягу виробництва в довгостроковому періоді.

2. Нульовий прибуток

Важливо розрізняти поняття прибутку з точки зору бухгалтера й економіста. Прибуток з точки зору бухгалтера визначається як різниця між сумою виручки та витратами фірми з урахуванням фактичних видатків та амортизаційних витрат. Економіст, визначаючи суму прибутків, враховує і вартості втрачених альтернатив. Одна з таких вартостей — це сума віддачі, яку можуть мати власники фірми при використанні їх капіталу десь в іншому місці. Припустімо, фірма використовує трудові та капітальні ресурси (працю і капітал), її капітальне устаткування було закуплено (і амортизовано), отже, амортизаційних відрахувань немає. Балансовий прибуток фірми дорівнюватиме сумі виручки TRмінус витрати на робочу силу wL, які мають додатне значення. Водночас економічний прибутокфірми дорівнює сумі її виручкиTRмінус її витрати на робочу силу wL та мінус вартість втрачених альтернатив капіталуrK, що визначається сумою, за яку фірма могла віддати капітал в оренду. Отже,

Фірмі, яка одержує економічний прибуток із знаком «мінус», слід розглянути можливість виходу з галузі, якщо вона не сподівається покращити своє фінансове становище. Водночас фірмі, яка одержує нульовий економічний прибуток, немає потреби виходити з галузі, оскільки нульовий прибуток означає, що фірма одержує достатню віддачу від своїх інвестицій. Як правило, інвестори хочуть одержувати економічний прибуток, що спонукає підприємців розробляти та комерціалізувати нові ідеї. Ця тенденція свідчить не про слабку діяльність фірм галузі, а про гостроту конкуренції в цій галузі.