3. Конкурентна рівновага в довгостроковому періоді

На рис. 1 показано, як ціна 40 грн. спонукає фірму нарощувати рівень виробництва і забезпечує фірмі додатну величину прибутку, яка свідчить про високу віддачу від інвестицій. Це спонукає інвесторів спрямовувати ресурси із інших галузей в дану галузь — відбувається входження на ринок. Зрослий рівень виробництва, пов'язаний із новим входженням, спричинює зміщення кривої ринкової пропозиції вправо так, що ринковий обсяг виробництва зростає, а ринкова ціна товару падає. Це зображено на рис. 2. На графіку (б) крива пропозиції змістилася від S₁доS₂, спричинюючи падіння ціни відP₁(40 грн.) доP₁(30 грн.). На графіку (а), де ілюструється діяльність однієї фірми, крива середніх витрат у довгостроковому періоді дотична до горизонтальної лінії при обсязі виробництваq₂.

Якщо фірма одержує нульовий економічний прибуток, вона не має стимулу виходити з даної галузі, а інші фірми не мають особливих стимулів до того, щоб увійти в неї. Конкурентна рівновага довгострокового періоду виникає у разі дотримання наступних умов:

• всі фірми галузі максимізують прибуток;

• жодна з фірм немає стимулу чи то входити в галузь, чи виходити з неї, оскільки всі фірми даної галузі отримують нульовий економічний прибуток;

• ціна продукту така, що галузева пропозиція дорівнює споживчому попиту.

Рис. 2. Тривала конкурентна рівновага.

Процес, що призводить до тривалої рівноваги, породжує проблему. Фірми входять на ринок, маючи перспективу отримати реальну вигоду, а виходять з нього через втрати. Все ж за умови тривалої рівноваги фірми отримують нульовий економічний прибуток. Чому ж фірми залишають ринок або входять в нього, знаючи, що це істотно не впливає на їх прибутковість? Тому, що на досягнення рівноваги витрачається багато часу, а істотного прибутку (або збитків) можна досягти за короткий період. Перша фірма, котра входить в прибуткову галузь, може отримати значно більший прибуток на інвестиції за короткий час, ніж фірми, що входять в галузь пізніше. Так само фірма, що першою виходить з невигідної галузі, може зекономити інвесторам значні суми. Таким чином, поняття тривалої рівноваги вказує напрямки, найвірогідніші для діяльності фірми.

Припустімо, що всі фірми мають однакові витрати. Якщо в галузь увійде надто багато фірм, яких привабила перспектива значних прибутків, то крива пропозиції на рис. 26 зміститься ще далі вправо, а ціна впаде нижче від рівня 30 грн., скажімо, до 25 грн. За такої ціни фірми втрачатимуть грош, через що деякі фірми вийдуть з галузі і продовжуватимуть виходити, поки крива ринкової пропозиції не повернеться в положення S₂.Ринок може перебувати в тривалій рівновазі лише тоді, коли немає стимулів до виходу з галузі або входження до неї.

Припустімо, що в усіх фірм даної галузі криві витрат не є ідентичними (фірма має патент або нову ідею, що дає їй можливість виробляти продукцію за менших середніх витрат, ніж усі інші фірми). Тоді одержання реального прибутку (більшого, ніж у інших фірмах, виробничого надлишку) цією фірмою узгоджується із тривалою рівновагою. Поки інші інвестори та фірми не можуть здобути патент або використати ідею, яка б зменшила їх витрати, у них немає стимулу входити в цю галузь, а фірма, якій повезло, не має причин її залишати. Різниця між балансовим та економічним значеннями прибутку у цьому разі дуже важлива. Якщо нова ідея чи новий винахід дають прибуток, інші фірми цієї галузі платитимуть за користування нею (або ж вони можуть спробувати купити усю фірму, щоб одержати патент). Зросла цінність патенту, таким чином,— це вартість втрачених альтернатив для фірми — остання може продати право на патент замість того, щоб користуватися ним. Якщо ефективність усіх фірм буде однаковою, то економічний прибуток цієї фірми зменшиться до нуля.

Умова, що економічний прибуток повинен дорівнювати нулю, істотна для того, щоб ринок перебував у тривалій рівновазі. Додатний економічний прибуток свідчить про наявність привабливих можливостей для інвесторів та стимулює до входження в галузь. Водночас додатний балансовий прибуток може сигналізувати про те, що фірми, які вже перебувають в галузі, мають цінні активи, навички або ідеї, а це необов'язково спонукає інші фірми входити в галузь.