3.Фактори зміни сукупного попиту на споживчі товари
Крім доходу існують інші фактори, які спонукають домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня доходу. Якщо витрати домогосподарств – це частина сукупного попиту, а рівень цін замінити на рівень доходу, то зміни у величині споживання – це рух з точки А до точки В уздовж лінії споживання С0 (див. рис. 4.2), внаслідок зміни рівня доходу за інших рівних умов.
Якщо інші рівні умови змінюються, то діють фактори, які не пов’язані з доходом,тобтовідбуваються зміни у споживанні, внаслідок яких зміщується графік споживання вверх, або вниз.
З цими факторами ми вже знайомилися у попередній главі. Це нецінові фактори стосовно змін у споживчих витратах, які переміщують криву сукупного попиту. Проаналізуємо їх вплив на залежність між споживанням і доходом після сплати податків, а також між заощадженням і доходом після сплати податків.
1. Багатство. Під багатством будемо розуміємо як нерухоме майно, так і фінансові засоби. За інших рівних умов, чим більше багатства нагромадили домогосподарства , тим менше стимулів у них буде для заощадження.
Висновок. Збільшення багатства переміщує графік споживання вверх, а графік заощадження вниз.
2. Рівень цін. Зміна рівня цін змінює реальну вартість, або купівельну здатність, деяких видів багатства. А це не що інше, як ефект багатства, або ефект реальних касових залишків.
Висновок. Зростання рівня цін переміщує графік споживання вниз, а графік заощадження – вверх. Крім того це означає, що коли ми будували графіки споживання і заощадження (рис. 4.1), то допускали, що рівень цін постійний, тобто на даних графіках на осях абсцис відкладений реальний, а не номінальний дохід після сплати податків.
3. Очікування. Очікування домогосподарств стосовно майбутніх цін, доходів, наявності товарів може суттєво вплинути на поточні витрати і заощадження.
Висновок. Очікування підвищення цін, зниження доходів, зменшення обсягів виробництва спонукає домогосподарства до збільшення витрат і зменшення заощаджень, тобто графік споживання переміщується вверх, а графік заощаджень – вниз.
4. Заборгованість споживачів. Можна сподіватися, що рівень споживчої заборгованості викличе у домогосподарств бажання або більше споживати, або більше заощаджувати.
Висновок. Якщо рівень заборгованості у домогосподарств відносно низький, то рівень заощаджень може зрости, а це означає, що графік заощаджень переміститься вверх, а графік споживання – вниз.
5. Податки. Зміни у податках призводять до змін у величині самого доходу. Тому податки виплачують частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощаджень2.
Висновок. Зростання податків переміщує вниз одночасно і графік споживання і графік заощадження
Основна література
Економічна теорія: Макро‑ та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. –2‑ге вид., доп. – Львів: Інтереко,1998. –С.212-241.
Макконнел К.Р., Брю C.Л.. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11‑го изд. К., Хагар-Демос, 1993. –С.194-217
Семюельсон А. Пол., Нордгауз Д.Вільям. Макроекономіка. К.: Основи, 1995. –С.156-212.