2. Графік заощаджень

Оскільки дохід після сплати податків рівний споживання плюс заощадження:DI = C + S, то S = DI – C. Отже, на основі даних колонок 1 і 3 табл. 4.1 будуємо графік заощаджень (див. рис. 4.1-б).

Рис.  4.1. Графіки споживання (а) і заощадження (б)

На рис. 4.1-а у кожній точці бісектриси дохід після сплати податків дорівнює споживанню. Оскільки S = DI – C, то графік заощаджень (рис. 4.1-б) будується шляхом віднімання значень споживання від відповідних значень бісектриси. І тільки в одній точці домогосподарства повністю використовують дохід (заощадження рівні нулю). Графічно на цьому рівні графік споживання перетинає бісектрису, а крива заощаджень – вісь абсцис. Рівень доходу в цій точці називають винятковим доходом. За своєю сутністю – це рівновага з точки зору домогосподарств

Як бачимо, між заощадженнями і доходом існує також пряма залежність, проте заощадження становлять меншу частку малого доходу, ніж більшого доходу. Якщо за зростання доходу домогосподарства споживають меншу його частку, то вони повинні заощаджувати все більшу і більшу частку доходу. Значить домогосподарства можуть споживати більше за свої поточні доходи шляхом зменшення заощаджень або позичати у борг. На рис. 4.1 величина, на яку графік споживання вище бісектриси, рівна величині, на яку графік заощадження нижчий осі абсцис. У такому випадку величина цих відрізків означає величину боргу домогосподарств. І навпаки, за більш високих рівнів доходу домогосподарства планують більше заощаджувати. Тобто величина, на яку графік споживання нижчий бісектриси, показує рівень заощаджень, так як і величина, на яку графік заощаджень вищий осі абсцис. І тільки в одній точці рівень доходу дорівнює рівню споживання. Графічно на цьому рівні графік споживання перетинає бісектрису, а графік заощаджень – вісь абсцис (заощадження рівні нулю). Рівень доходу в цій точці називають вийнятковим (крайнім) доходом. За своєю сутністю – це рівновага з точки зору домогосподарств.

2. Економічні параметри рівнів споживання і заощадження

Для прогнозування масштабів мультиплікаційного ефекту¹ особливе значення мають залежності між величиною споживчих витрат і даним рівнем доходу, а також між величиною заощаджень і рівнем доходу.

Колонки 4-7 табл.4.1 містять додаткові характеристики графіків споживання і заощадження.

Середня схильність до споживання (АРС) – це частка загального доходу, що споживається, тобто АРС =  С / DI.

Середня схильність до заощадження (APS) - це частка загального доходу, яка іде на заощадження, тобто APS = S / DI.

Гранична схильність до споживання (МРС) – це частка приросту споживання у додатковій одиниці доходу: МРС =  ΔС / ΔDI.

Гранична схильність до заощадження (МPS) - це частка приросту доходу, яка іде на заощадження: МPS = ΔS / ΔDI.

Очевидно, і це видно із табл. 4.1, що за будь-якого рівня доходу сума АРС і APS, а також МРС і МPS дорівнюють одиниці. Насправді, оскільки дохід після сплати податків або споживається, або іде на заощадження, то частки їх сум повинні повністю відшкодувати всю величину доходу будь-якого рівня. Також це стосується приросту доходу, який може іти або на споживання, або на заощадження, оскільки частка будь-якої зміни у величині доходу, яка не споживається, по суті, іде на заощадження. Якщо АРС і APS змінюються за кожного рівня доходу, то МРС і МPS є постійними. Не всі економісти погоджувались з такою залежністю у змінах МРС і МPS  стосовно зростання доходу. Деякі економісти протягом тривалого часу дотримувались думки, що з ростом доходу споживається менша його частка, а частка на заощадження збільшується.

Математично МРС  - це величина кута нахилу лінії споживання, а МPS – числове значення кута нахилу лінії заощадження. Тому функцію споживання Кейнса записують таким чином:

С = С₀ + а · Y,

де С – споживання, С₀ – константа, яку часто називають автономним споживанням, Y – дохід після сплати податків, і а – гранична схильність до споживання.

Кожна функція споживання має свою функцію заощадження:

S = – С₀ + (1 – а) · Y.

Тепер вважається, що для економіки загалом МРС і МPS є відносно постійними.