1.2. Методи традиційного та селективного /вибіркового/ регулювання грошової пропозиції.

На основі аналізу балансового звіту ми можемо прослідкувати яким чином національний банк впливає на здатність банківської системи створювати гроші.

Державне регулювання грошово-кредитної сфери може бути успішним лише в тому випадку, коли держава через центральний банк впливає на масштаби та характер операцій комерційних банків. Методи такого впливу різноманітні. Вони поділяються на традиційні та вибіркові /селективні/. До традиційних методів відносять усі методи опосередкованого впливу на грошову пропозицію.

1.Операції на відкритому ринку;

2.Облікова політика;

3.Регулювання норми обов’язковихрезервів.

Розглянемо традиційні методи впливу на здатність банківської системи створювати гроші.

Перераховані методи грошово-кредитного регулювання можна назвати загальними, тому, що вони впливають на операції усіх комерційних банків та грошовий ринок в цілому.

До вибіркових /селективних/методів відносять усі методи прямого впливу національного банку на грошову пропозицію.

1.Пряме обмеження розмірів банківських кредитів для окремих банків;

2.Регламентація умов видачі конкретних видів ресурсів.

3.Обмеження на здійснення емісійно-касових операцій.

4.Кредитування національним банком потреб державного бюджету.

Вибіркові /селективні/ методи направлені на регулювання окремих форм кредиту /наприклад споживчого/, або кредитування окремих галузей /житлового будівництва/ та інше.

Розглянемо більш детально традиційні методи впливу банківської системи на процес грошотворення.

Операції на відкритому ринку – найбільш важливий та гнучкий інструмент з точки зору регулювання пропозиції грошей і застосовується для проведення експансійної /купівля/ чи рестрикційної /продаж/ грошової політики.

Суть цього методу полягає в купівлі-продажу федеральним резервним банком урядових цінних паперів на відкритому ринку. Федеральний банк

вступає у відносини з комерційними банками, фірмами, населенням. Ми знаємо, що купуючи, або продаючи урядові цінні папери, федеральний банк може збільшувати, або зменшувати резерви, а тим самим збільшувати, або зменшувати пропозицію грошей.

Розглянемо що відбувається коли федеральний банк продає урядові цінні папери. В результаті цієї операції у комерційних банків, фірм і населення зосереджуються цінні папери, а в федеральному банку – гроші. Це приводить до скорочення банківських резервів і до скорочення кредитування комерційними банками. А ми знаємо, що скорочення резервів приводить і до скорочення грошової пропозиції. Стрілки показують як відбувається переміщення цінних паперів.

Федеральні резервні банки

Активи	Зобов’язання та власний капітал
 Цінні папери (а)	 Резерви комерційних банків (а)
 (а)Цінні папери 	 (в)Резерви 

Комерційні банки

Активи	Зобов’язання та власний капітал
 Резерви (а) + Цінні папери (а)

Зворотнім буде процес коли федеральний банк вирішить збільшити грошову пропозицію. Для цього федеральний банк повинен скупити урядові цінні папери у комерційних банків, фірм і населення. Цінні урядові папери зосереджуються у банку, а гроші у комерційних банках, фірмах і населення. Банківські резерви зростають, а значить зростає і здатність комерційних банків до кредитування, що і збільшує грошову пропозицію. Переміщення цінних паперів та грошей можна прослідкувати на схемі . Стрілки показують, як відбувається це переміщення. Направлена вверх стрілка показує, що цінні папери в результаті купівлі їх федеральним банком переміщуються від комерційних банків до федерального. Знак плюс біля резервів комерційного банку означає, що вони в результаті цих дій зростають.

Федеральні резервні банки

Активи	Зобов’язання та власний капітал
+ Цінні папери (а)	+ Резерви комерційних банків (в)
 (а)Цінні папери 	 (в)Резерви 

Комерційні банки

Активи	Зобов’язання та власний капітал
- Цінні папери (а) + Резерви (в)

Висновок який можна зробити з даної операції такий: в результаті купівлі центральним банком цінних паперів на відкритому ринку обсяги резервів у комерційних банків зростають, а значить і зростає здатність комерційних банків до кредитування.

Але виникає запитання: чому комерційні банки, фірми і населення купують і продають урядові цінні папери?

Як уже відмічалося в попередній лекції, ціна облігацій і відсоткова ставки знаходяться в оберненій залежності. Федеральний банк продає цінні папери за низькою ціною, а купує їх за більш високою.

Отже, федеральний банк купуючи і продаючи цінні папери здатен таким чином впливати на грошову пропозицію.

Якщо федеральний банк купує цінні папери у населення то результати будуть аналогічними. У комерційних банків зростають резерви, що дає їм можливість збільшити кредитування комерційних банків, що приводить до зростання грошової пропозиції.

В умовах високорозвиненої економіки, коли ринок цінних паперів є достатньо розвинутий, цей інструмент грошової політики має певні переваги які ми розглянемо дальше.