0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

Сукупна пропозиція (AS) – це залежність між кількістю товарів і послуг, яку пропонують фірми та рівнем цін. Оскільки ціни на товари і послуги які пропонують фірми, гнучкі у довгостроковому періоді, але негнучкі у короткостроковому, вигляд кривої сукупної пропозиції залежить від періоду часу, який вивчають. Треба розрізняти дві різні криві сукупної пропозиції: довгострокову криву сукупної пропозиції LRAS і короткострокову криву сукупної пропозиції SRAS. Потрібно також проаналізувати, як національна економіка переходить від короткострокового періоду до довгострокового.

Довгостроковий період:

вертикальна крива сукупної пропозиції

Оскільки поведінку економіки у довгостроковому періоді описує класична модель, довгострокову криву сукупної пропозиції побудуємо на підставі цієї моделі. Згадаймо з розділу 3, що обсяг виробленої продукції залежить кількостей капіталу та праці і від наявної технології. Щоб відобразити це, запишемо таке рівняння:

Y = F( K , L)

= Y

Згідно з класичною моделлю, обсяг виробленої продукції не залежить від рівня цін. Однаковий за будьякого рівня цін обсяг продукції можна зобразити, провівши вертикальну криву сукупної пропозиції, як на графіку 9-5. Точка перетину кривої сукупного попиту з цією вертикальною кривою сукупної пропозиції, визначає рівень цін.

Якщо крива сукупної пропозиції вертикальна, то зміни сукупного попиту впливають на ціни, але не на обсяг виробництва. Наприклад якщо пропозиція грошей зменшується, крива сукупного попиту помішується вліво, як на графіку 9-6. Економіка переміщується від старої точки перетину кривих сукупної пропозиції і сукупного попиту (точки А) — до нової точки їх перетину — точки В. Перемішання кривої сукупного попиту впливає тільки на ціни.

Вертикальна крива сукупної пропозиції відповідає класичній дихотомії, оскільки передбачає, що обсяг виробництва не залежить від пропозиції грошей. Рівень виробництва у довгостроковому періоді Y

називають рівнем виробництва за повної зайнятості, або природним рівнем виробництва. Природний — це такий рівень виробництва, за якого усі ресурси економіки використовуються повністю або, що реальніше, безробіття перебуває на своєму природному рівні.

Короткостроковий період: горизонтальна крива сукупної пропозиції

Класичну модель і вертикальну криву сукупної пропозиції можна застосувати лише до довгострокового періоду. У короткостроковому періоді ціни на деякі блага негнучкі і тому не реагують на зміни попиту. Через цю негнучкість цін короткострокова крива сукупної пропозиції не є вертикальною.

Як крайній випадок розглянLMо ситуацію коли всі фірми видрукували каталоги цін, а випуск нових каталогів вимагає значних витрат. Тому всі ціни залишаються

Графік 9-5. Довгострокова крива сукупної пропозиції. У довгостроковому періоді рівень виробництва визначають обсяги капіталу і праці та наявна технологія, і він не залежить від рівня цін. Довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS є вертикальною лінією.

Графік 9-6. Переміщення кривої сукупного попиту у довгостроковому періоді. Зменшення пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту вліво від АD1 до АD2.Точка рівноваги економіки переміщується з точки А у точку B. Оскільки у довгостроковому періоді крива сукупної пропозиції вертикальна, зменшення сукупного попиту впливає на рівень цін, але не впливає на обсяг виробництва.

Графік 9-7. Короткострокова крива сукупної пропозиції. У цьому крайньому випадку всі ціни у короткостроковому періоді залишаються незмінними. Тому короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS є горизонтальною лінією.

Графік 9-8. Переміщення кривої сукупного попиту у короткостроковому періоді. Зменшення пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту вліво від АD1 до АD2 Точка рівноваги економіки переміщується з точки А у точку В. Оскільки в короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції горизонтальна, зменшення сукупного попиту знижує обсяг виробництва.

на попередньому рівні. За таких цін фірми готові повністю задовольняти попит споживачів на свою продукцію і наймають необхідну кількість працівників для виробництва потрібної кількості продукції. Оскільки рівень цін не змінюється, цю ситуацію показано на графіку 9-7 за допомогою горизонтальної кривої сукупної пропозиції.

Рівноважний стан економіки у короткостроковому періоді визначає точка перетину кривої сукупного попиту і горизонтальної короткострокової кривої сукупної пропозиції. У цьому випадку зміни сукупного попиту впливають на обсяг виробництва. Наприклад, якщо центральний банк несподівано зменшить пропозицію грошей, крива сукупного попиту переміститься вліво, як показано на графіку 9-8. Економіка переміститься зі старої точки перетину кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції (точки А), у нову точку перетину В. Переміщення з точки А у точку В відображає зменшення обсягу виробництва за незмінного рівня цін.

Отже, зменшення сукупного попиту призведе у короткостроковому періоді до зниження обсягу виробництва, бо ціни не можуть пристосуватися до нових обставин миттєво. Після раптового зменшення сукупного попиту фірми не змінюють ціни, хоч тепер вони надто високі. За низького попиту і високих цін обсяги продажу фірм зменшуються, що змушує їх скорочувати виробництво і звільняти працівників. Економіка вповзає у фазу спаду.

Перехід від короткострокового періоду до довгострокового

Наш аналіз можна підсумувати так: у тривалому періоді часу ціни гнучкі, крива сукупної пропозиції вертикальна, а зміни сукупного попиту впливають лише на рівень цін і не впливають на обсяг виробництва. В короткостроковому періоді ціни негнучкі, крива сукупної пропозиції горизонтальна, а зміни сукупного попиту впливають на обсяг виробництва товарів і послуг в економіці.

Як економіка "переходить" від короткострокового періоду до довгострокового? Простежмо наслідки зменшення сукупного попиту з перебігом часу. Нехай спочатку економіка перебуває у стані рівноваги у довгостроковому періоді, як показано на графіку 9-9. На цьому графіку проведено три криві: крива сукупного попиту, довгострокова крива сукупної пропозиції і короткострокова крива сукупної пропозиції. Рівновага у довгостроковому періоді досягається у точці перетину кривих сукупного попиту і довгострокової кривої сукупної пропозиції. Ціни змінюються для досягнення цієї рівноваги. Отже, коли економіка перебуває у стані рівноваги у довгостроковому періоді, короткострокова крива сукупної пропозиції також повинна проходити через цю точку.

Припустімо тепер, що центральний банк зменшує пропозицію грошей, і крива сукупного попиту переміщується вліво, як показано на графіку 9-10. У короткостроковому періоді ціни негнучкі, тож економіка переміщується з точки А у точку В. Обсяг виробництва та рівень зайнятості падають нижче свого природного рівня — тобто економіка входить у фазу спаду.

З перебігом часу заробітна плата і ціни знижуються у відповідь на низький попит. З поступовим зниженням рівня цін економіка переміщується вниз по кривій сукупного попиту до точки С — нової точки рівноваги. У цій точці довгострокової рівноваги обсяг виробництва і зайнятість повертаються до своїх природних рівнів,

Графік 9-9. Рівновага у довгостроковому періоді. У довгостроковому періоді стан рівноваги економіки визначає точка перетину довгострокової кривої сукупної пропозиції та кривої сукупного попиту. Оскільки ціни пристосувалися до цього рівня, короткострокова крива сукупної пропозиції також проходить через цю точку.

Графік 9-10. Зменшення сукупного попиту. Нехай економіка перебувала у стані тривалої рівноваги в точці А Зменшення сукупного попиту, зумовлене, скажімо, зменшенням пропозиції грошей, переміщує економіку з точки А у точку А в якій обсяг виробництва нижчий від природного рівня. Зі зниженням цін економіка поступово виходить з фази спаду, переміщуючись із точки В у точку С.

але в ній ціни нижчі, ніж у попередній точці довгострокової рівноваги (точці А). Отже, зміни сукупного попиту впливають на обсяг виробництва у короткостроковому періоді, але цей вплив розсіюється із пристосуванням фірмами своїх цін до нової ситуації.

ПРИКЛАД

Золото, "зелені спинки" і спад 1870-х років

Наслідки Громадянської війни у США яскравий приклад впливу стримувальної монетарної політики на національну економіку. До війни СІЛА використовували золотий/ стандарт. Паперові долари без труднощів обмінювалися на золото. За цією грошовою системою кількість золота визначала пропозицію грошей і рівень цін.

У 1862 р., після початку Громадянської війни, Скарбниця повідомила про припинення обміну паперових доларів на золото. По суті, золотий стандарт замінювався системою паперових грошей. Протягом кількох наступних років уряд надрукував велику кількість паперових грошей, — які за їхній колір називали "зеленими спинками", — і використовував сеньйораж для фінансування воєнних видатків. Внаслідок такого збільшення пропозиції грошей рівень цін за роки війни майже подвоївся.

Після закінчення війни точилися серйозні дискусії навколо питання про повернення до системи золотого стандарту. Утворилася так звана "Партія зелених доларів", яка домагалася збереження системи паперових грошей. Проте зрештою "Партія зелених" відмовилася від своїх вимог. Державні мужі ухвалили: поступово вилучати із обігу "зелені спинки" і відновити золотий стандарт із довоєнним курсом обміну доларів на золото. Завдання полягало у тому, щоб повернути вартість долара до попереднього рівня.

Повернення у такий спосіб до золотого стандарту вимагало усунення зростання цін, яке відбулось за роки війни, тобто сукупний попит треба було зменшити. (Точніше кажучи, темпи зростання сукупного попиту мали відставати від темпу зростання природного рівня виробництва).

Зі зниженням рівня цін в економіці почався найтриваліший в історії США спад, який продовжувався з 1873-го до 1879 р. До 1879 р. рівень цін повернувся до довоєнного, і золотий стандарт було відновлено.

9-4. Стабілізаційна політика

Коливання в економіці в цілому спричиняють зміни сукупної пропозиції або сукупного попиту. Економісти називають переміщення цих кривих внаслідок впливів зовнішніх чинників економічними потрясіннями, збуреннями, або шоками. Збурення, що переміщують криву сукупного попиту, називають шоком попиту, а збурення, які переміщують криву сукупної пропозиції, — шоком пропозиції. Ці збурення підривають нормальне функціонування національної економіки, внаслідок чого обсяг виробництва і зайнятість відхиляються від природного рівня. Модель сукупної пропозиції і сукупного попиту дає змогу показати виникнення економічних коливань внаслідок цих збурень.

Модель також дозволяє оцінити результати макроекономічної політики, спрямованої на усунення збурень або їх наслідків. Економісти використовують термін стабілізаційна політика для позначення заходів держави, спрямованих на зменшу

ня гостроти економічних коливань у короткостроковому періоді. Оскільки у довгостроковому періоді обсяг виробництва і зайнятість коливаються навколо своїх природних рівнів, стабілізаційна політика згладжує фази ділового циклу, наближаючи обсяг виробництва і зайнятість до природного рівня.

У наступних розділах детальніше з'ясуємо механізм дії стабілізаційної політики і які практичні проблеми при цьому виникають. Аналіз стабілізаційної політики розпочнемо тим, як можна використовувати монетарну політику для нейтралізації збурень в економіці. Монетарна політика є важливою складовою стабілізаційної політики, тому що, як уже зазначалося, зміни в пропозиції грошей впливають на сукупний попит.

Збурення сукупного попиту

РозглянLMо приклад збурення попиту: запровадження і широке застосування кредитних карток. Оскільки кредитні картки часто зручніші для здійснення закупівель порівняно із готівкою, вони зменшили кількість грошей, якою люди бажають володіти. Це зменшення попиту на гроші рівнозначне збільшенню швидкості обігу грошей. Коли усі володіють меншою кількістю грошей, параметр попиту на гроші к зменшується. Це означає, що кожна грошова одиниця швидше переходить з рук у руки, тож швидкість обігу грошей V (= І/к) зростає.

Якщо пропозиція грошей не змінюється, збільшення швидкості обігу грошей спричиняє зростання номінальних видатків, і крива сукупного попиту переміщується вправо, як показано на графіку 9-11. У короткостроковому періоді збіль-

Графік 9-11. Збільшення сукупного попиту. Нехай економіка перебуває у точці тривалої рівноваги А. Збільшення сукупного попиту, зумовлене зростанням швидкості обігу грошей, переміщує економіку з точки А у точку В, у якій обсяг виробництва перевищує природний рівень, Зі зростанням цін обсяг виробництва поступово повертається до природного рівня, і економіка переміщується з точки В у точку С.

шення сукупного попиту збільшує обсяг виробництва, що означає економічне піднесення. Фірми тепер продають більше продукції за старими фінами. Тому вони наймають більше працівників, запроваджують довший робочий тиждень та інтенсивніше використовують свої машини і устаткування.

З часом високий рівень сукупного попиту підвищує рівень заробітної плати і цін. Зі зростанням рівня цін обсяг продукції, який хочуть купити, зменшується, і економіка поступово повертається до природного рівня виробництва. Проте під час переходу до вищого рівня цін обсяг виробництва економіки перевищує природний рівень.

Що може зробити центральний банк, щоб послабити це піднесення і утримувати обсяг виробництва якомога ближче до природного рівня? Центральний банк може зменшити пропозицію грошей, щоб нейтралізувати наслідки зростання швидкості обігу грошей. Нейтралізація приросту швидкості обігу грошей стабілізує сукупний попит. Отже, центральний банк може зменшити або навіть повністю усунути вплив збурень попиту на обсяг виробництва та зайнятість через вмілий контроль за пропозицією грошей. Чи справді центральний банк може з високою точністю контролювати пропозицію грошей це складніше питання, яке розглянемо у розділі 14.

Збурення сукупної пропозиції

Збурення сукупної пропозиції, як і збурення сукупного попиту, спричиняють економічні коливання. Збурення пропозиції — це різка зміна умов функціонування економіки, що впливає на витрати виробництва товарів і послуг і внаслідок цього — на ціни, які встановлюють фірми. Оскільки збурення, або шоки, пропозиції безпосередньо впливають на рівень цін, їх нерідко називають шоками цін, або збуреннями цін.

Наведемо декілька прикладів:

Новий закон про захист навколишнього середовища вимагає від фірм зменшити викиди шкідливих речовин. Фірми перекладають додаткові витрати на споживачів у формі вищих цін.

Зростання активності трудових спілок підвищує заробітну плату і ціни товарів, вироблених членами трудових спілок.

Створено міжнародний нафтовий картель. Обмеження конкуренції дає змогу основним виробникам нафти підвищувати ціну на світових ринках нафти.

Усі перелічені події є несприятливими збуреннями пропозиції. Сприятливі збурення пропозиції, наприклад, ослаблення міжнародного нафтового картелю, зменшують витрати і ціни.

На графіку 9-12 показано, як несприятливе збурення пропозиції впливає на економіку. Короткострокова крива сукупної пропозиції переміщується вгору. (Збурення пропозиції може також спричинити зниження природного рівня виробництва і, отже, переміщення довгострокової кривої сукупної пропозиції вліво, але тут ми від цього абстрагуємось). Якщо сукупний попит не змінюється, економіка переміщується з точки А у точку В: рівень цін зростає, а обсяг виробництва опускається нижче його природного рівня. Такий стан економіки називають стагфляцією, оскільки стагнація (падіння виробництва) поєднується із інфляцією (зростанням цін).

За несприятливого збурення пропозиції установа, яка контролює сукупний попит (наприклад, ФРС у США), постає перед непростим вибором з-поміж двох альтернатив. Перша з них — це підтримання незмінного сукупного попиту (показано на графіку 9-12). У цьому разі обсяг виробництва і зайнятість будуть нижчими від природного рівня. Врешті-решт ціни знизяться, і повна зайнятість відновиться за попереднього рівня цін (точка А). Проте платою за цю політику буде болісне для суспільства скорочення виробництва.

На графіку 9-13 відображено інший можливий вибір - збільшення сукупного попиту для якнайшвидшого відновлення природного рівня виробництва. Якщо приріст сукупного попиту дорівнює величині, на яку зменшилась внаслідок збурення сукупна пропозиція, економіка переміщується з точки А у точку С. У цьому разі кажуть, що центральний банк нейтралізував збурення пропозиції. Вадою цього варіанту політики є вищий рівень цін у майбутньому. Теорія твердить, що неможливо так змінити сукупний попит, щоб зберегти водночас і повну зайнятість, і стабільність цін.

ПРИКЛАД

Як картель ОПЕК сприяв стагфляції у 1970-х і ейфорії у 1980-х роках

В останні десятиліття політика міжнародного нафтового картелю ОПЕК викликала глибокі збурення пропозиції. На початку 1970-х років рішення ОПЕК про зменшення видобутку нафти збільшило світову ціну на неї майже удвічі. Таке зростання цін на нафту спричинило стагфляцію у більшості розвинених країн світу. Наведені нижче статистичні дані показують, що відбувалося в економіці США:

Зростання ціни на нафту у 1974 р. на 68% було дуже сильним несприятливим збуренням пропозиції. Як і очікувалось, воно спричинило як високі темпи інфляції, так і високий рівень безробіття.

Через кілька років, коли світова економіка майже подолала спровокований ОПЕК спад, події повторилися. ОПЕК знову підвищив ціни на нафту, що призвело до нового спалаху стагфляції. Наведемо статистичні дані для США: