fitsula

М.М. ФІЦУЛА

ВзірецьМЕТОДИКА ПОПЕРЕДЖЕННЯ

І ПОДОЛАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАНЕДБАНОСТІ УЧНІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

УЖГОРОД – ТЕРНОПІЛЬ

2002

Міністерство освіти і науки України Тернопільський державний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

ВзірецьМ.М.ФІЦУЛА

МЕТОДИКА ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАНЕДБАНОСТІ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

УЖГОРОД – ТЕРНОПІЛЬ

2

2002

ВСТУП

У сучасних умовах, коли інтенсивно здійснюється будівництво Української правової держави, особливої актуальності набуває проблема педагогічногоВзірецьвпливу на учнів з різними відхиленнями в моральному розвитку. Як свідчать практика і наукові дослідження, саме ці відхилення стають першопричиною педагогічної і соціальної занедбаності окремих школярів.

Перевиховання цієї категорії неповнолітніх передбачає не тільки усунення негативних якостей, а й зміцнення наявних і формування нових позитивних рис особистості.

Організація процесу перевиховання становить певні труднощі як складністю внутрішнього світу таких учнів, так і слабкою теоретичною та практичною підготовкою до такого виду роботи педагогів.

Самі того не помічаючи, педагоги часто підходять до процесу перевиховання з таких самих позицій, як і до виховання звичайних учнів, тому не досягають бажаних результатів.

Пропоноване читачам видання має намір поповнити одну з недостатньо розроблених галузей педагогіки. Багато написано про те, як учити і виховувати, а мало, як виправляти, перевиховувати. Ще мало також відводиться уваги недолікам виховання, яке дає суспільству педагогічно та соціально занедбаних дітей, і як запобігти цьому.

Сучасні досягнення педагогічної науки й досвід роботи кращих учителів дають можливість узагальнити питання методики перевиховання в умовах масової школи. Є два шляхи перевиховання. Перший – це боротьба з негативними сторонами особистості учня "кавалерійським наскоком", який завжди викликає опір вихованця. Другий – це вияв найцінніших позитивних сторін особистості, здорових компонентів її фонду і на цій основі

3

виправлення негативних її сторін. Другий шлях більш перспективний і його ми пропонуємо читачу.

Виходячи з такої позиції і зважаючи на те, що в книжці йдеться про процес перевиховання в умовах масової школи, ми намагалися розкрити особливості використання загальних методів і прийомів виховання у процесі

етапи, критерії, суть яких також розкривається в книжці.

перевихованняВзірецьданої категорії учнів. Водночас вважаємо, що процес перевиховання має свої специфічні завдання, принципи, закономірності,

Усвідомлюючи складність і важливість порушеного питання, не претендуємо на повноту його висвітлення. Можливо, якісь з наших тверджень виявляться дискусійними, тому з вдячністю приймемо поради й критичні зауваження читачів.

4

РОЗДІЛ І. ПРИЧИНИ ПОЯВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАНЕДБАНОСТІ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

1.1. Поняття педагогічної занедбаності

ПедагогічнаВзірецьзанедбаність характеризується відсутністю необхідних для подальшого виховання морально-етичних знань, недоліками у розвитку рис, якостей особистості, відхиленнями у ставленні до оточуючих людей.

У педагогічній літературі використовується ще поняття соціальна занедбаність, під якою розуміють наявність негативних соціально-етичних знань і ставлень особистості, здобутих від батьків або негативного побутового оточення, недостатність морально-правових знань, навичок і звичок поведінки.

Педагогічна занедбаність перешкоджає здійсненню загальної середньої освіти, реалізації неперервної освіти, вона ускладнює навчально-виховний процес, нерідко є причиною правопорушень та злочинності неповнолітніх.

Вчені педагоги розкривають етапність формування педагогічної занедбаності дітей та підлітків. Так, О. Кочетов вважає, що педагогічна занедбаність за своїм рівнем розвитку може бути трьох ступенів1.

Перший ступінь характеризується невеликими відхиленнями в соціальному розвитку (порушення нормальних стосунків з батьками і педагогами) і наявністю однорідних, одноетапних недоліків у самій дитині. У підлітка не виховані критерії для визначення позитивного і негативного в оточуючому світі і в самому собі, у нього немає вміння боротися з негативними явищами життя і власними недоліками. Дитина може здійснити і хороший, і поганий вчинок – все залежить від конкретної ситуації та її психічного стану. На першому ступені педагогічної занедбаності існують систематичні, але не глибокі, іноді чисто випадкові зв'язки підлітка з дитячим колективом, без яких він цілком може обійтись. Це дає йому

1

5Див.: Кочетов А.И. Перевоспитание подростка. – М.: Педагогика, 1972.

підставу вважати себе незалежним і чинити так, як йому хочеться. У нього немає чіткої організації життя (ні в школі, ні вдома). У побуті підлітку надається широка самостійність, до якої він не підготовлений. У підсумку виробляється прагнення звільнитися від контролю батьків і педагогів. Перевиховання протікає тут як процес установлення правильних стосунків дитиниВзірецьз оточуючими при всебічному усвідомленні цих стосунків, оскільки без цього не може бути нормального розвитку самосвідомості.

Для другого ступеня педагогічної занедбаності характерне поглиблення конфліктних стосунків підлітка з колективом однолітків і батьками, його поведінка визначається особистими егоїстичними мотивами: "Тільки б мені було добре". В силу цього окремі недоліки перетворюються в негативні якості, виникають постійні конфліктні стосунки з оточуючими. У підлітків на цьому ступені іноді появляються усвідомлення власної неповноцінності, а звідси – песимізм, постійне незадоволення життям, заздрість. Тут помічається різке відставання від ровесників у розумовому розвитку. Це призводить до другорічництва або втрати інтересу до навчання, до прагнення наслідувати дорослих, не вдумуючись у суть їх вчинків, до необґрунтованої самооцінки. У результаті такого примітивного соціального і розумового розвитку нерідко посилюється вплив "вулиці", "компанії". Підліток фактично стає бездоглядним і відкидає право інших виховувати його. Перевиховання на цій стадії педагогічної занедбаності можливе на основі загального підняття розумового і морального розвитку дитини, залучення її до нових стосунків з оточуючим світом.

Третій ступінь педагогічної занедбаності характеризується гострою кризою в розвитку дитини, їй дуже важко жити в звичайному дитячому колективі і сім'ї, вона не тільки не хоче, а й не може дотримуватись загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки. На цій стадії розумовий розвиток йде в повному відриві від морального, компенсація недоліків за рахунок посиленого розвитку здібностей і позитивних якостей

6

практично неможлива. Формуються стійкі психічні основи для існування серйозних недоліків. На цьому ступені йде сувора боротьба з усіма педагогічними впливами, з активом дитячого колективу. Виникає стан повної бездоглядності, анархізм у поведінці, педагогічний контроль виявляється неможливим. Перевиховання можливе тільки в спеціальному виховному

закладі.Взірець Важливим питанням теорії педагогіки і практичної діяльності

загальноосвітньої школи є попередження (профілактика) педагогічної занедбаності школярів. Під профілактикою розуміють систему виховних заходів, що загальмовують розвиток негативних відносин, які вже склалися у формі ранніх проявів та ще не стали стереотипною характерологічною рисою особистості.

Важливим питанням профілактики педагогічної занедбаності школярів є виявлення і подолання її причин. Це дасть можливість організувати виховну роботу з урахуванням тих чинників, які негативно впливають на формування особистості школяра.

Знання типових причин, які сприяють формуванню педагогічної занедбаності серед неповнолітніх, дозволяє здійснювати ранню профілактику педагогічної занедбаності, тобто організувати виховну роботу на стадії формування основних рис характеру, ставлення до оточуючого середовища, поведінки в побутових умовах. У такому разі в системі профілактики особливе місце мають займати початкова школа і навіть дошкільний заклад як важливі інститути соціалізації особистості дитячого віку.

1.2. Помилки і недоліки виховання дітей у сім'ї

Серед сукупності причин появи педагогічної занедбаності, що мають місце у сім'ї, це та сума негативних виховних явищ, які впливають на дитину з моменту її народження. Провідними за своїм значенням є вплив на дитину своєю поведінкою батьків, характер їх взаємовідносин між собою, ставлення до оточуючих дитину людей. Це той могутній педагогічний фактор, наслідки

7

якого неможливо не враховувати. Його наслідки переслідують людину все її життя.

Сім'ї, які продукують педагогічно занедбаних дітей, з точки зору педагогіки можна класифікувати таким чином: педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні, антипедагогічні.

ПедагогічноВзірецьнеспроможна сім'я (44%) характеризується тим, що батьки намагаються проявити певну активність у вихованні дітей, але роблять це

невміло, їх виховний вплив на дітей непослідовний, педагогічно необґрунтований. В основному такі батьки відчувають затруднення у підборі методів виховного впливу. Найчастіше вони керуються своїм "досвідом", який придбали, коли свого часу виховували їх батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потакання примхам).

Друга група сімей належить до тих, які не проявляють особливої активності у здійсненні виховання дітей, проявляють педагогічну пасивність (37%). Вони в силу об'єктивних причин (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або причин суб'єктивного характеру (відсутність єдиної точки зору на виховання, розлад між батьками, часті сварки і конфлікти) не можуть належним чином здійснювати виховання дітей. У таких сім'ях стосунки між батьками напружені, конфліктні. Батьки за сімейними неладами не знаходять часу для виховання власних дітей, втрачають над ними контроль.

Третя група сімей характеризується антипедагогічними, аморальними умовами виховання дітей (19%). Батьки цієї групи не можуть виховувати своїх дітей в дусі вимог нашого суспільства, бо їм самим властива погана поведінка, негативні риси характеру, шкідливі звички. У таких сім'ях панує дух неповаги до правил співжиття, норм законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста) створюють у сім'ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, протиставити вимогам школи свої сімейні вимоги.

8

У розглянутих типах сімей складаються певні стосунки між їх членами та ставлення дорослих членів сім'ї до дітей, які відіграють вирішальну роль у формуванні особистості неповнолітніх дітей. Узагальнені несприятливі взаємини в таких сім'ях можна звести до певних типів.

1.Авторитарне лідерство старших на всіх етапах формування особистостіВзірець. Суворе виховання, нерідко із застосуванням фізичного покарання, прагнення тримати дитину в страху і покорі під погрозою

покарання. Протидія таким методам виховання у підлітковому віці особливо погіршує взаємовідносини, старші переходять на відверту грубість, нетерпимість до молодшого покоління. Спочатку відсутність теплоти, зацікавленості, а згодом і просто ігнорування особистості підлітка, строгість і жорстокість у стосунках, прагнення підлітка обходитись без спілкування зі старшими – ось ситуація, в якій живе підліток. Особистісні особливості їх проявляються в прагненні утверджувати себе в неформальній групі на основі тієї ж жорстокості, підкорення грубій фізичній силі. Референтною групою для таких підлітків часто є люди, старші за віком, нерідко з кримінальним минулим, позбавлені елементарної емоційної культури. Якщо до цього додати, що учителі, учні і весь класний колектив у більшості випадків не робить спроби або просто не в стані подолати бар'єру несумісності з таким підлітком, який, між іншим, дуже швидко залишає позицію і статус школяра, то природно вважати його в стані високого ступеня ризику здійснювати не тільки проступки, а й вступати в конфлікти з законом, щоб задовольнити потребу спілкування на рівні його уявлення про цінності особистості.

2.Другий тип взаємовідносин у сім'ї, який також не задовольняє підлітків, – гіпопіклування. Такі сім'ї не викликають занепокоєння, вони пристойні і соціально благополучні, тільки стосунки в них будуються за принципом "кожен живе, як знає". При цьому зберігається сім'я і в той же час всі живуть поодинці. Якщо до цього додати матеріальний достаток, оскільки всі члени сім'ї мають розвинуте почуття обов'язку, багато і плідно працюють,

9

то стає зрозумілим позитивне ставлення педагогів до таких сімей. В їх очах вони є зразковими. У частини таких сімей дітьми займаються бабусі і дідусі, у батьків на них не вистачає часу. Коли вони минаються, виявляється безодня відчуження або формальних стосунків між батьками та дітьми. Підлітку дають тратити гроші, але не проявляють інтересу до його духовних потреб, не залучаютьВзірецьдо спільної діяльності, створюється дефіцит сімейного спілкування. Компенсацію цьому підліток шукає в школі, в колективі, в гуртковій роботі. Доки стосунки в школі заповнені позитивними переживаннями, пов'язаними з усвідомленням власної значущості, розвиток особистості проходить достатньо гармонійно. Слабкі навчальні успіхи можуть стати бар'єром на шляху благополуччя спілкування з класом і тоді проявляються пасивність, підкорюваність, позиція йти за ким завгодно. Неформальна група не обирається підлітком, вона його захоплює. Невміння протистояти негативному впливу, пасивна підкорюваність, інтерес до людей сміливих спонукає підлітків йти на повідку, допускати протиправні дії. Референтною групою для таких підлітків стають ровесники. Як правило, матеріальний достаток, непротивлення витратам такого підлітка в неформальній групі розцінюється як доброта характеру, і це стає відправною точкою побудови взаємовідносин у цих групах. "Купуючи" собі становище в референтній групі, підліток охоче спілкується в ній, наслідує авторитет її членів, але не стає лідером. Своєчасне розпізнавання таких сімей, активне утримання учня в шкільному колективі, утвердження його в неформальній групі у школі, допомога у виборі справи за інтересами і здібностями дозволяє втримати такого підлітка від негативних вчинків.

3. Третій тип взаємовідносин – відчуження старших, яке проявляється стосовно 12-14-річних підлітків. Своєрідний протест старших проти головного новоутворення – почуття дорослості. Батьки прагнуть покарати відрив від сім'ї, проявляють відверту грубість, зневагу до інтересів і нахилів підлітка. Така ситуація формує установку на

10