1. Економічний зміст прибутку і рентабельності, їх роль для розвитку підприємництва

Прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів, собівартості продукції (робіт, послуг)- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання). Функції прибутку: оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу, господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрат, але й резерв. Розподільча — ї забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів. Індикативна (інформаційна) — забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва. До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники рентабельності.

Для оцінки рентабельності підприємства використовують такі дві основні групи показників рентабельності:

а) показники розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу):

1) коефіцієнт граничного рівня валового прибутку

К1 = Вп/Чоп = 1 – Впр/Чоп,

де Вп – сума вал. прибутку;

Впр – вартість продажу;

Чоп – чистий обсяг продажу

2) коефіцієнт гран. рівня прибутку від осн. операційної діяльіності

К2 = Под/Чоп,

де Под – сума приб., від осн. діяльності.

3) коефіцієнт гран. рівня приб. від усієї діяльності підприємства, операційної, фінансової, інвестиційної

Кз = П/Чоп,

Де П – сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов’язаннями і податкових виплат;

4) коефіцієнт гран. Рівня чистого прибутку

К4 = Чп/Чоп

5) критичний коефіцієнт рентабельності

К5 = (Чоп – Зв) /Чоп

Де Зв – це сума змінних витрат у складі вартості продажу

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів):

1) коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів

К6 = Чп/ВА

Де ВА – величина всіх вир. Активів (середньорічна);

2) коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу

К7 = П/СА

Де СА – середньорічна сума всіх активів підприємства за мінусом короткострокових зобов’язань;

3) коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал

К8 = Чп/СК

Де Ск – середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом

Розраховують ще коефіцієнти віддачі активів (величина дохідності) та віддачі інвестиції.

2. Основні засоби підприємства, їх склад та вартісна оцінка

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:A. Будівлі і споруди.Б. Передавальні пристрої.B. Машини та устаткування, Г. Виробничий і господарський інвентар. Д. Інші основні засоби.

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1. Фондомісткість		Характеризує забезпеченість під­приємства основними засобами
2. Фондоозброєність		Показує величину основних засобів на одного працівника
3. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства		Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства
4. Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів		Показує ступінь зносу основних ви­робничих засобів
5. Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів	1 – Кз	Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації
6. Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів		Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів
7. Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів		Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів
8. Коефіцієнт приросту основних виробничих засобів		Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду
9. Фондовіддача		Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів
10. Рентабельність основних виробничих засобів	· 100%	Визначає ступінь використання основних виробничих засобів

Ф_к — балансова вартість основних виробничих засобів;

В_п — вартість виробленої продукції;

Ф_з — залишкова вартість основних виробничих засобів;

М — вартість майна підприємства;

З_о — сума зносу основних виробничих засобів;

ч — середньооблікова чисельність працівників;

Ф_у — вартість уведених основних виробничих засобів;

Ф_в — вартість виведених основних виробничих засобів;

К_з — коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;

П_з — загальний прибуток підприємства.

3. Знос та амортизація основних засобів

Розрізняють два види зносу основних засобів — фізичний і моральний. Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Моральний знос — це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать: метод прямолінійного списання - цим методом витратами поточного періоду впродовж усього строку корисного використання активу визначається завжди однакова частина вартості об’єкта основних засобів, що амортизується; метод зменшення залишкової вартості - з цим методом річна сума амортизації визначається як добуток річної норми амортизації на залишкову вартість об’єкта основних засобів на початок звітного року (або первісна вартість на початок нарахування амортизації); метод прискореного зменшення залишкової вартості - норма амортизації, обчислена за прямолінійним методом подвоюється і застосовується до залишкової вартості об’єкта. У зарубіжній практиці його ще називають методом подвійного зменшення залишку. Ліквідаційна вартість у цей розрахунок не входить. Її величина потрібна лише для розрахунку амортизації за останній рік; кумулятивний метод - полягає в тому, що для підрахунку суми амортизації за обліковий період вартість активу, яка амортизується, множать на кумулятивний коефіцієнт. У нашому прикладі сума чисел років корисної експлуатації обладнання дорівнює 1+2+3+4+5+6=21. Кумулятивний коефіцієнт становить для першого року, другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого відповідно 6/21, 5/21,4/21, 3/21, 2/21, 1/21; виробничий метод - ін ґрунтується на тому, що величина амортизації є результатом експлуатації об’єкта і залежить від обсягу виробленої на ньому продукції. Тому для визначення потрібно мати дані про розрахунковий сумарний обсяг продукції у натуральних показниках за весь строк корисного використання і фактичний обсяг одиниць продукції у конкретному періоді. Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції на виробничу ставку амортизації. Виробнича ставка визначається діленням різниці первісної та ліквідаційної вартості об’єкта на очікуваний загальний обсяг продукції з використанням даного обладнання.; метод, передбачений податковим законодавством.

3/ Система показників забезпеченості та ефективності використання основних засобів, їх характеристика

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1. Фондомісткість		Характеризує забезпеченість під­приємства основними засобами
2. Фондоозброєність		Показує величину основних засобів на одного працівника
3. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства		Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства
4. Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів		Показує ступінь зносу основних ви­робничих засобів
5. Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів	1 – Кз	Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації
6. Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів		Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів
7. Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів		Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів
8. Коефіцієнт приросту основних виробничих засобів		Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду
9. Фондовіддача		Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів
10. Рентабельність основних виробничих засобів	· 100%	Визначає ступінь використання основних виробничих засобів

Ф_к — балансова вартість основних виробничих засобів;

В_п — вартість виробленої продукції;

Ф_з — залишкова вартість основних виробничих засобів;

М — вартість майна підприємства;

З_о — сума зносу основних виробничих засобів;

ч — середньооблікова чисельність працівників;

Ф_у — вартість уведених основних виробничих засобів;

Ф_в — вартість виведених основних виробничих засобів;

К_з — коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;

П_з — загальний прибуток підприємства.

4. Сутність оборотних активів, їх склад і структура

Оборотні активи як натурально-речовинна категорія — це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо). Структура оборотних активів — це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.У народному господарстві склад і структура оборотних активів різняться й залежать від галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах мають запаси. Джерела формування оборотних активів: 1) власні - статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів і 2) залучені – кредити, позики, випуск боргових цінних паперів

4. Нормування власних оборотних активів

Визначення потреб в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотніх коштів передбачає урахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємства, до них відносять: - умови постачання, -організація процесу виробництва ,- умови реалізації продукції.

Нормування оборотних активів на кожному підприємстві відбувається відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничих витрат, а також бізнес плану, який відображає сві стороникомерційної діяльності. Норма оборотних активів це мінімально необхідна сума грошових коштів, що забезпечує підприємницьку діяльність, встановлюється на конкретний період,: квартал, рік.

H=O*N

N – норма оборотніх коштів

O-одноденні витрати сировини, матеріалів та напівфабрикатів H – норматив оборотніх коштів для сировини, матеріалів.

При розрахунках нормативів застосовуються наступні методи:

Аналітичний метод використовується при укрупненому розрахунку нормативів. Розрахунки за цим методом проводяться, виходячи із існуючого або нормативного співвідношення між обсягом виробництва і потребою в нормованих оборотних засобах на відповідний обсяг виробленої продукції.При методі прямого підрахунку норматив визначається на кожний вид оборотних активів шляхом відповідних розрахунків, виходячи із фактичних і планових показників виробництва, витрат, постачання та інших показників. При цьому методі відповідно до діючого порядку визначаються норми і нормативи за окремими елементами оборотних активів, а потім шляхом додавання їх сум визначається сукупний норматив.

Коефіцієнтний метод розрахунку на плановий рік проводиться згідно з нормативом, що діяв у попередньому році, та розміру змін відповідних запасів і затрату плановому році.

4. Сутність ліквідності підприємства. Показники ліквідності та методика їх розрахунку.

Ліквідність – термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти. Ліквідність балансу Активи балансу ліквідні, якщо:

А(1) >= П(1);

А(2) >= П(2);

А(3) >= П(3);

А(4) <= П(4).

активи підприємства залежно від швидкості перетворення їх у грошові кошти поділяються на 4 групи:1. Найбільш ліквідні активи - А(1). 2. Активи, що швидко реалізуються - А(2).3. Активи, що повільно реалізуються - А(3).4. Активи, що важко реалізуються - А(4).Зобов'язання підприємства (пасиви балансу) залежно від терміну їх сплати поділяються на 4 групи:1. Найбільш термінові зобов'язання - П(1).2. Короткострокові пасиви - П(2).3. Довгострокові та середньострокові пасиви - П(3).4. Постійні пасиви - П(4).

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт поточної ліквідності – коефіцієнт, який характеризує загальну забезпеченість підприємства власними коштами для ведення господарської діяльності та своєчасного виконання термінових зобов’язань. Визначають як відношення фактичної вартості наявних у підприємстві оборотних коштів, у вигляді виробничих запасів, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (сума підсумків розд. II і III активу балансу) до найбільш термінових зобов’язань підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і кредиторської заборгованості. Значення коефіцієнта менш як 2 характеризує незадовільну поточну ліквідність.