- •1. Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території України
- •2. Кіммерійці, скіфи та сармати на території України.
- •3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •4. Зародження класів і держави на Русі. Норманська теорія походження Київської Русі.
- •5. Київська Русь в X ст.
- •6. Київська Русь в хі – на початку хіі ст.
- •7. Культура Київської Русі
- •8. Причини роздробленості Русі. Утворення князівств.
- •9. Утворення Галицького князівства та його розвиток.
- •10. Утворення Галицько – Волинського князівства та його політичний розвиток в хііі-1 пол. Хіv ст.
- •11. Боротьба Русі проти монголо – татарських завойовників.
- •12. Захоплення українських земель іноземними поневолювачами в XIV ст.. Кревська унія.
- •13. Виникнення українського козацтва. Утворення Запорізької Січі.
- •14. Люблінська унія та її наслідки.
- •15. Боротьба запорізького козацтва проти татарсько – турецької агресії в 2 пол. XVI - на поч. XVII ст.
- •16.Козацько – селянські повстання в Україні кінця XVI – 30-х рр. Xviі ст.
- •17. Брестська церковна унія (1596) та її наслідки.
- •18. Причини, характер і рушійні сили визвольної війни укр. Народу середини xviі ст.
- •19. Розгром польсько – шляхетських військ в Україні весною – восени 1648 р.
- •20.Утворення Української державності в період визвольної війни та формування нового адміністративного апарату в Україні. Внутрішня і зовнішня політика б. Хмельницького.
- •21.Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівської угоди.
- •22.Берестецька битва і укладення Білоцерківського перемир’я.
- •23. Переговори України з Росією у ході визвольної війни. Переяславська Рада.
- •24. Розвиток подій в Україні в 1654 – 1657 роках. Віленське перемир’я та смерть б. Хмельницького.
- •25. Становище України після визвольної війни середини XVII ст. Політика і. Виговського. Гадяцький договір.
- •26.Боротьба козацько – старшинських угрупувань за владу в 50-60-х рр. XVII ст. В Україні.
- •27.Боротьба проти Туреччини і Кримського ханства в 50-70-х рр. Xviі ст.
- •28.Соціально – економічне становище і суспільно – політичний лад Лівобережної України в 2 пол. XVII ст.
- •29.Андрусівське перемиря та гетьманування п. Дорошенка.
- •30. Обмеження автономії України російським царизмом за Переяславськими (1659), Московськими(1665), Глухівськими(1667), Коломацькими(1687), статтями – договорами.
- •31. Становище Правобережжя і західноукраїнських земель під владою Речі Посполитої в другій половині XVII ст.
- •32. Культура України XVII – XVII ст.
- •33. Україна в період Північної війни. Полтавська битва. Особа і. Мазепи в оцінці істориків XVII – XX ст.
- •35. Соціально – економічні відносини на Лівобережжі і Слобожанщині у першій половині XVIII ст.
- •36. Лівобережна Україна в період правління гетьмана і. Скоропадського, п. Полуботка, д. Апостола та к. Розумовського.
- •37. Заснування Нової Січі та її адміністративний та військовий устрій.
- •38. Правобережжя і західноукраїнські землі в першій половині XVIII ст.
- •39.Антифеодальна боротьба на правобережній Україні в першій половині XVIII ст..
- •40. Посилення опришківського руху на Галичині в першій половині XVIII ст. Олекса Довбуш.
- •41.Ліквідація гетьманщини як результат посилення колоніальної політики російського царизму в Україні.
- •42. Селянські повстання в Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині XVIII ст.
- •43. Піднесення гайдамацького руху в 60-х рр. XVIII ст. Коліївщина.
- •44. Запорізька Січ в 60-70-х рр. XVIII ст. Та її ліквідація царизмом.
- •45. Культура України у XVIII ст.
- •46. Політичне становище українських земель в Російській імперії в першій половині XIX ст.
- •47. Економічне становище Наддніпрянської України в першій половині XIX ст..
- •48. Селянські рухи та виступи робітників в Україні в першій половині XIX ст. Устим Кармелюк.
- •49.Діяльність декабристів.Таємні товариства.
- •50. Кирило-Мефодіївське братство. Т. Г. Шевченко.
- •51. Західноукраїнські землі в складі Австрійської монархії в 1 половині 19 ст.
- •52. Західноукраїнські землі під час революції 1848—1849 pp.
- •53. Розвиток культури в Україні в першій половині XIX ст.
- •54. Скасування кріпосного права в Україні. Реформи 60-70-х рр. XIX ст. Та їх значення.
- •55. Посилення національного гніту в Україні в другій половині XIX ст. Валуєвський циркуляр та Емський указ.
- •56. Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини в другій пол. XIX ст.
- •58. Національно – визвольний рух в Україні в другій половині 19 ст.
- •59. Народницький рух в Україні в другій половині 19 ст.
- •60. Культура України другої половини хіх ст.
- •61. Політичне становище українських земель наприкінці XIX – на поч. XX ст.
- •62.Економічне становище України на поч.. Хх ст.
- •63. Революційні події 1905 – 1907 рр. В Україні.
- •64.Україна в 1907 – 1914 рр. Столипінська аграрна реформа в Україні.
- •65. Україна в роки Першої світової війни.
- •66. Події Лютневої революції в Україні.
- •67. Виникнення та конституювання уцр.
- •68. Перший та Другий універсали цр. Відносини цр з тимчасовим урядом.
- •69. Проголошення унр. Ііі, іv Універсали цр.
- •70. Перший Всеукраїнський з’їзд Рад. Війна Радянської Росії проти унр.
- •71.Гетьманський переворот в Україні 1918 р. Внутрішня і зовнішня політика п. Скоропадського.
- •72. Західноукраїнські землі в 1918 – 1919 рр. Проголошення зунр, її внутрішня і зовнішня політика.
- •73. Створення Директорії та її внутрішня та зовнішня політика. Злука унр та зунр.
- •74. Воєнна інтервенція в Україну буржуазно – поміщицької Польщі та її крах.
- •75.Україна в період нової економічної політики (неПу).
- •76. Суспільно–політичне життя урср в 20–30–рр.: формування командно-адміністративного апарату.
- •77. Індустріалізація в Україні: уроки і досвід.
- •78. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні: репресії та політичні процеси 30-х рр.
- •79. Насильницька колективізація в Україні. Голодомор 1932 – 1933 рр. Та його наслідки.
- •80. Здійснення культурної революції в Україні. Політика українізації.
- •81. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період. Вступ радянських військ в Західну Україну.
- •82. Оборонні бої в Україні влітку і восени 1941 р. Причини невдач Червоної армії.
- •83. Німецько – фашистський окупаційний режим в Україні. Народна боротьба на окупованій території.
- •84. Національно визвольний рух на західноукраїнських землях в роки Другої світової війни. Дії оун-упа
- •85. Звільнення Лівобережної України та Донбасу від фашистських окупантів. Битва за Дніпро. Визволення Києва.
- •86. Звільнення правобережної та Західної України від фашистських загарбників.
- •87. Україна у відбудовний період (1945 – і половина 50-х рр. ).
- •88. Соціально – економічні процеси в Україні в іі пол. 50-х середині 60-х рр.
- •89. Суспільно – політичне життя України в іі пол. 50-х середині 60-х рр.
- •90. Економічне та суспільно – політичне становище України в іі пол. 60-х – середині 80-х рр. Дисидентський рух.
- •91. Україна в умовах перебудови. Декларація про державний суверенітет України і Закон про економічну самостійність України.
- •92. Проголошення і розбудова Української незалежної держави, Конституція України.
- •93. Україна в міжнародних відносинах на сучасному етапі.
- •95. Суспільно-політичне становище України на сучасному етапі.
- •96. Культурне життя України на сучасному етапі
81. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період. Вступ радянських військ в Західну Україну.
Західноукраїнські землі у міжвоєнний період поділили між собою три країни - Польща (до неї відійшли Східна Галичина, Волинь, Полісся, Підляшшя), Румунія (Буковина, Північна Бессарабія) та Чехословаччина (Закарпаття). У кожній з держав українці становили національну меншину: їхня кількість у Польщі складала близько 5,5 млн. осіб, у Румунії та Чехословаччині - по понад 500 тисяч чоловік. Становище українців у цих державах не було однаковим, загалом відбиваючи особливості соціально-економічного та політичного життя панівних націй. Так, міжвоєнні Польща й Румунія являли собою відсталі аграрні країни зі слабо розвинутою промисловістю; натомість Чехословаччина за своїм економічним розвитком вигідно відрізнялася від сусідів - чеська влада доклала чималих зусиль для впровадження кращих методів сільського господарства. Українці, становлячи більшість сільського населення українських етнічних теренів, водночас перебували у меншості серед населення міст. Відповідно і кількість промислових робітників серед них була дуже незначною (близько 23 тисяч чоловік). Тому, як і до революції, соціальні відмінності часто накладалися на національні. У межах кожної держави західні українці демонстрували різні рівні самоусвідомлення та політичної активності. Конституційний лад австрійської частини імперії Габсбургів дав змогу викристалізуватися національній свідомості й тим самим позитивно вплинув на міжвоєнне політичнежиттяукраїнцівГаличинийБуковини.Причомуза рівнем української свідомості й організованості галичани перевершували буковинців, що пояснювалося наявністю у перших набагато сильнішого суперника - поляків. Тяжкий спадок попереднього угорського панування позначився на сповільненні національного визначення закарпатських українців. До того ж, міжвоєнне Закарпаття було територією взаємного зіткнення трьох національних орієнтацій: москвофільської, русинофільської й української. Але в 1930-х pp. українофільський рух здобув тут вражаючу перемогу, перетворивши місцевих жителів на національно свідомих українців. Польська та румунська політика щодо українців загалом не відрізнялась і зводилася до прагнення титульних націй асимілювати (полонізувати або, відповідно, румунізувати) інородців. Тільки у Чехословаччині ліберальна політична система уможливила вільний розвиток різних форм національного життя. За двадцять років перебування в її складі українці Закарпаття швидко наздогнали все те, чого вони були позбавлені за попередні роки угорського панування. Взагалі, до кінця міжвоєнного періоду українському руху вдалося досягти значних успіхів. Територією його найбільшого впливу була Галичина, де діяла низка українських політичних організацій. Найвпливовішою та наймасовішою легальною партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), створене 1925 р. УНДО мало в основному ту саму програму й тих самих членів, що й довоєнна Українська національно-демократична партія. 1923 p. yскладі Комуністичної партії Польщі (КПП) було створено автономну Комуністичну партію Західної України (КПЗУ). Остання діяла до 1938 p., коли Комінтерн оголосив про розпуск КПП, а разом із нею - КПЗУ і Комуністичної партії Західної Білорусії. У 20-30-ті pp. період майже безперервного піднесення переживав український націоналізм. Його організаційні витоки були пов'язані з діяльністю Української військової організації (УВО), створеної 1920 р. групою офіцерів УСС та УГА на чолі з Євгеном Коновальцем як підпільну військову добудову до легального українського політичного табору. До формування ідеології УВО найбільше доклав зусиль Дмитро Донцов, який розробив ідеологію так званого «інтегрального націоналізму». Він ставив завдання витворити в українців «волю до влади». У 1929 р. внаслідок злиття УВО й націоналістичних студентських Організацій виникла Організація українських націоналістів (ОУН) - розширена версія УВО, очолювана тим же Є. Коновальцем. Уже наступного року вона започаткувала хвилю терористичних актів, спрямованих як проти польської влади, так і проти тих українців, які ви ступали за нормалізацію відносин з нею. Разом з тим слід зазначити, що радикалізація українського руху в 1930-х pp. була зворотним боком наростання все більшої судової та поліцейської сваволі польського режиму. А тим часом несподівано велику роль судилося зіграти напередодні Другої світової війни Закарпатській Україні. 30 вересня 1938 p., після укладання Мюнхенської угоди між керівниками Великобританії, Франції, Італії та Німеччини, Чехословаччина змушена була віддати Гітлерові велику частину західної території. Послабленням позицій Праги скористалися словацькі та підкарпатські лідери, котрі домоглися автономного статусу для своїх країв. 14 жовтня сформувався перший автономний уряд Підкарпатської Русі на чолі з прем'єр-міністром Андрієм Бродієм, якого наприкінці жовтня змінив Августин Волошин. Його уряд українізував освіту і пресу, організував роздачу продовольства і налагодив комунікації. Для захисту кордонів були створені власні збройні сили - Карпатська Січ, що поповнювалися за рахунок добровольців з Галичини. Найбільшим успіхом була переконлива перемога українофільської орієнтації на виборах до автономного сейму 16 лютого 1939 р. - 92,4% голосів виборців. Проте доля автономії вже була вирішена А. Гітлером, який дав дозвіл Угорщині на окупацію Закарпаття. 14 березня 1939 р. угорське військо вторглось у Карпатську Україну. Ввечері того ж дня уряд А. Волошина встиг ще проголосити державну незалежність краю. Ця незалежність тривала недовго: 16 березня угорська армія захопила столицю Карпатської України - м. Хуст. 17 вересня 1939 року, коли головні сили польської армії були розбиті гітлерівцями, радянські війська перейшли польсько-радянський кордон на території Західної України й Західної Білорусі. Перевага радянських частин була величезною. Уночі 18 вересня польський уряд і головне командування армії переїхали до Румунії, наказавши фронтовим командирам не вступати з більшовиками в бій і відводити війська до румунського кордону. Західноукраїнське населення з ентузіазмом і надією зустрічало Червону армію. Цьому сприяла радянська офіційна пропаганда, яка пояснювала перехід польсько-радянського кордону прагненням запобігти окупації краю нацистами та захистити від поляків, що, відступаючи під натиском німецьких та радянських військ, часто зганяли свою злість на цивільному українському населенні, не спиняючись перед убивством мирних жителів. В умовах, коли населення нічого не знало про таємні угоди між СРСР та Німеччиною, радянська пропаганда мала певний психологічний ефект. Треба також ураховувати, що західні українці споконвічно прагнули до єднання зі своїми східноукраїнськими братами, а ненависть до польського окупаційного режиму охоплювала переважну більшість українців. Для узаконення радянського режиму в Західній Україні під ретельним контролем нових властей були проведені вибори до Народних Зборів. Вибори проводилися за безальтернативним списком кандидатів і, по суті, були фікцією. Наприкінці жовтня 1939 року Народні Збори прийняли Декларацію про возз'єднання Західної України з Радянською Україною у складі СРСР. У листопаді відбулися сесії Верховної Ради СРСР і Української РСР, що ухвалили закони про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР. Включення до складу СРСР Західної України супроводжувалося насильницькою колективізацією, масовими переслідуваннями й арештами місцевого населення. З 1939 по 1941 pp. тільки в тюрмах «визволеної» Галичини були замучені 50 тис. політв'язнів, а з її території депортовано понад мільйон жителів. всіх українських земель у складі УРСР мало, без сумніву, велике позитивне значення: уперше за кілька століть своєї історії українці опинилися в рамках однієї держави. Але принесений на багнетах Червоної армії тоталітарний режим остаточно переконав західноукраїнське населення в тому, що його майбутнє — у творенні незалежної соборної Української держави.