- •1. Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території України
- •2. Кіммерійці, скіфи та сармати на території України.
- •3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •4. Зародження класів і держави на Русі. Норманська теорія походження Київської Русі.
- •5. Київська Русь в X ст.
- •6. Київська Русь в хі – на початку хіі ст.
- •7. Культура Київської Русі
- •8. Причини роздробленості Русі. Утворення князівств.
- •9. Утворення Галицького князівства та його розвиток.
- •10. Утворення Галицько – Волинського князівства та його політичний розвиток в хііі-1 пол. Хіv ст.
- •11. Боротьба Русі проти монголо – татарських завойовників.
- •12. Захоплення українських земель іноземними поневолювачами в XIV ст.. Кревська унія.
- •13. Виникнення українського козацтва. Утворення Запорізької Січі.
- •14. Люблінська унія та її наслідки.
- •15. Боротьба запорізького козацтва проти татарсько – турецької агресії в 2 пол. XVI - на поч. XVII ст.
- •16.Козацько – селянські повстання в Україні кінця XVI – 30-х рр. Xviі ст.
- •17. Брестська церковна унія (1596) та її наслідки.
- •18. Причини, характер і рушійні сили визвольної війни укр. Народу середини xviі ст.
- •19. Розгром польсько – шляхетських військ в Україні весною – восени 1648 р.
- •20.Утворення Української державності в період визвольної війни та формування нового адміністративного апарату в Україні. Внутрішня і зовнішня політика б. Хмельницького.
- •21.Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівської угоди.
- •22.Берестецька битва і укладення Білоцерківського перемир’я.
- •23. Переговори України з Росією у ході визвольної війни. Переяславська Рада.
- •24. Розвиток подій в Україні в 1654 – 1657 роках. Віленське перемир’я та смерть б. Хмельницького.
- •25. Становище України після визвольної війни середини XVII ст. Політика і. Виговського. Гадяцький договір.
- •26.Боротьба козацько – старшинських угрупувань за владу в 50-60-х рр. XVII ст. В Україні.
- •27.Боротьба проти Туреччини і Кримського ханства в 50-70-х рр. Xviі ст.
- •28.Соціально – економічне становище і суспільно – політичний лад Лівобережної України в 2 пол. XVII ст.
- •29.Андрусівське перемиря та гетьманування п. Дорошенка.
- •30. Обмеження автономії України російським царизмом за Переяславськими (1659), Московськими(1665), Глухівськими(1667), Коломацькими(1687), статтями – договорами.
- •31. Становище Правобережжя і західноукраїнських земель під владою Речі Посполитої в другій половині XVII ст.
- •32. Культура України XVII – XVII ст.
- •33. Україна в період Північної війни. Полтавська битва. Особа і. Мазепи в оцінці істориків XVII – XX ст.
- •35. Соціально – економічні відносини на Лівобережжі і Слобожанщині у першій половині XVIII ст.
- •36. Лівобережна Україна в період правління гетьмана і. Скоропадського, п. Полуботка, д. Апостола та к. Розумовського.
- •37. Заснування Нової Січі та її адміністративний та військовий устрій.
- •38. Правобережжя і західноукраїнські землі в першій половині XVIII ст.
- •39.Антифеодальна боротьба на правобережній Україні в першій половині XVIII ст..
- •40. Посилення опришківського руху на Галичині в першій половині XVIII ст. Олекса Довбуш.
- •41.Ліквідація гетьманщини як результат посилення колоніальної політики російського царизму в Україні.
- •42. Селянські повстання в Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині XVIII ст.
- •43. Піднесення гайдамацького руху в 60-х рр. XVIII ст. Коліївщина.
- •44. Запорізька Січ в 60-70-х рр. XVIII ст. Та її ліквідація царизмом.
- •45. Культура України у XVIII ст.
- •46. Політичне становище українських земель в Російській імперії в першій половині XIX ст.
- •47. Економічне становище Наддніпрянської України в першій половині XIX ст..
- •48. Селянські рухи та виступи робітників в Україні в першій половині XIX ст. Устим Кармелюк.
- •49.Діяльність декабристів.Таємні товариства.
- •50. Кирило-Мефодіївське братство. Т. Г. Шевченко.
- •51. Західноукраїнські землі в складі Австрійської монархії в 1 половині 19 ст.
- •52. Західноукраїнські землі під час революції 1848—1849 pp.
- •53. Розвиток культури в Україні в першій половині XIX ст.
- •54. Скасування кріпосного права в Україні. Реформи 60-70-х рр. XIX ст. Та їх значення.
- •55. Посилення національного гніту в Україні в другій половині XIX ст. Валуєвський циркуляр та Емський указ.
- •56. Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини в другій пол. XIX ст.
- •58. Національно – визвольний рух в Україні в другій половині 19 ст.
- •59. Народницький рух в Україні в другій половині 19 ст.
- •60. Культура України другої половини хіх ст.
- •61. Політичне становище українських земель наприкінці XIX – на поч. XX ст.
- •62.Економічне становище України на поч.. Хх ст.
- •63. Революційні події 1905 – 1907 рр. В Україні.
- •64.Україна в 1907 – 1914 рр. Столипінська аграрна реформа в Україні.
- •65. Україна в роки Першої світової війни.
- •66. Події Лютневої революції в Україні.
- •67. Виникнення та конституювання уцр.
- •68. Перший та Другий універсали цр. Відносини цр з тимчасовим урядом.
- •69. Проголошення унр. Ііі, іv Універсали цр.
- •70. Перший Всеукраїнський з’їзд Рад. Війна Радянської Росії проти унр.
- •71.Гетьманський переворот в Україні 1918 р. Внутрішня і зовнішня політика п. Скоропадського.
- •72. Західноукраїнські землі в 1918 – 1919 рр. Проголошення зунр, її внутрішня і зовнішня політика.
- •73. Створення Директорії та її внутрішня та зовнішня політика. Злука унр та зунр.
- •74. Воєнна інтервенція в Україну буржуазно – поміщицької Польщі та її крах.
- •75.Україна в період нової економічної політики (неПу).
- •76. Суспільно–політичне життя урср в 20–30–рр.: формування командно-адміністративного апарату.
- •77. Індустріалізація в Україні: уроки і досвід.
- •78. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні: репресії та політичні процеси 30-х рр.
- •79. Насильницька колективізація в Україні. Голодомор 1932 – 1933 рр. Та його наслідки.
- •80. Здійснення культурної революції в Україні. Політика українізації.
- •81. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період. Вступ радянських військ в Західну Україну.
- •82. Оборонні бої в Україні влітку і восени 1941 р. Причини невдач Червоної армії.
- •83. Німецько – фашистський окупаційний режим в Україні. Народна боротьба на окупованій території.
- •84. Національно визвольний рух на західноукраїнських землях в роки Другої світової війни. Дії оун-упа
- •85. Звільнення Лівобережної України та Донбасу від фашистських окупантів. Битва за Дніпро. Визволення Києва.
- •86. Звільнення правобережної та Західної України від фашистських загарбників.
- •87. Україна у відбудовний період (1945 – і половина 50-х рр. ).
- •88. Соціально – економічні процеси в Україні в іі пол. 50-х середині 60-х рр.
- •89. Суспільно – політичне життя України в іі пол. 50-х середині 60-х рр.
- •90. Економічне та суспільно – політичне становище України в іі пол. 60-х – середині 80-х рр. Дисидентський рух.
- •91. Україна в умовах перебудови. Декларація про державний суверенітет України і Закон про економічну самостійність України.
- •92. Проголошення і розбудова Української незалежної держави, Конституція України.
- •93. Україна в міжнародних відносинах на сучасному етапі.
- •95. Суспільно-політичне становище України на сучасному етапі.
- •96. Культурне життя України на сучасному етапі
24. Розвиток подій в Україні в 1654 – 1657 роках. Віленське перемир’я та смерть б. Хмельницького.
Переяславська угода, яка створила україно-російський союз, змінила політичну ситуацію і зумовила укладення влітку 1654 р. «Вічного миру» між Річчю Посполитою та Кримським ханством. Польща не полишила своїх агресивних планів щодо Україні. У березні 1654 р. її військо вдерлося на землі Поділля, Волині і Брацлавщини. Згодом головні воєнні дії розгорнулися в Білорусі та на Смоленщині. Туди ви рушили 20 тис. козаків. До кінця 1654 р. українсько-московське військо змусило ворога відступити. Але Польща, утворивши коаліцію з Кримським ханством, знову розгорнула бойові дії в Україні. Взимку 1656 р. польсько-шляхетське військо пішло на Умань. Місцева залога, керована Іваном Богуном, відбила наступ противника. На допомогу їй прийшли козацькі полки Богдана Хмельницького та московське військо під командуванням воєводи В.Шереметьєва. Вони завдали полякам і татарам значних втрат в Охматівській битві, змусивши їх відступити. Українсько-московське військо визволило Поділля та більшу частину Східної Галичини. 19 вересня поблизу Городка відбувся бій, в якому поляків було розгромлено. Але раптовий напад на Поділля кримських татар змусив козаків з боями відступити на Придніпров'я. Невдовзі татари відмовилися від воєнної підтримки поляків, проти яких виступила і Швеція.
Вільненське перемир'я 24 жовтня 1656 р. Побоюючись шведської загрози, навесні 1655 р. Москва і Варшава пішли на зближення. Наступного року було укладено московсько-польське Вільненське перемир'я. Українських делегатів на переговори у Вільно не допустили, хоча там і ставилося питання про повернення України під владу короля. Укладене перемир'я Москви з Варшавою ставило хрест на російсько-українському військовому союзі й розв'язувало гетьманові руки. Тепер зовнішньополітичний курс Б.Хмельницького був спрямований на пом'якшення політичного тиску Росії; повернення західноукраїнських земель, що не увійшли до складу Війська Запорозького; убезпечення України від татарської загрози; міжнародне визнання своїх династичних намірів - приєднання до титулу гетьмана титулу суверенного князя і забезпечення спадковості верховної влади у новій Українській державі. Щоб здійснити ці задуми, гетьман активно почав створювати коаліцію в складі Швеції, Семигороду, Бранденбургу, України, Молдавії, Волощини та Литви. Все чіткіше почав виявляти себе шведський вектор у зовнішній політиці війська Запорозького. У червні 1657 р. до Чигирина прибуло шведське посольство з підтвердженням готовності до спільної боротьби проти Речі Посполитої. Проте трагічне закінчення об'єднаного українсько-семигородського походу на Польщу внесло свої корективи у хід подій. Звістка про поразку призвела до того, що Б. Хмельницького розбив апоплексичний удар, і він у вересні 1657 р. помирає, так і не здійснивши своїх задумів.
25. Становище України після визвольної війни середини XVII ст. Політика і. Виговського. Гадяцький договір.
По смерті Б. Хмельницького його син Юрій Хмельницький, обраний гетьманом, за рішенням старшинської ради був замінений І. Виговським і посланий у Київ завершувати навчання. Тим самим династію Хмельницьких було відсторонено від влади. Порушення принципу спадкового гетьманства породило серед старшини спокусу боротьби за владу. Багато вчених вважають цей факт однією з основних причин руйнації тодішньої української державності. У внутрішній політиці І. Виговський спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної організації України, засновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс він і у зовнішню політику. Невдоволений втручанням російських чиновників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею. На початку 1658 р. Виговський дає польському королеві Яну Казимирові згоду на визнання сюзеренітету. Обурена козацька старшина під керівництвом кошового Я. Барабаша та полтавського полковника М. Пушкаря збирає військо і фактично розпочинає громадянську війну. Гетьман розгромив повстання і жорстоко покарав його учасників. У вересні 1658 р. переговори з Польщею були продовжені, і 6 вересня 1658 р. підписується Гадяцький трактат, згідно з яким Україна як «Руське князівство» входила до Речі Посполитої на правах формально рівного суб'єкта федерації. Українська держава визнавалась в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Органи влади формувалися за польським зразком. На чолі держави стояв виборний гетьман. Україна могла мати власний суд, військо, скарбницю, але при цьому позбавлялася можливості міжнародних стосунків. Урівнювалися права католицької та православної церков, а в одному з варіантів угоди мова навіть йшла про ліквідацію унії. Пропольська орієнтація Виговського не знайшла підтримки серед українського народу. А запорожці відкрито готувалися до виступу. В цей час війну проти гетьмана починає Росія. За допомогою кримських татар Виговський у липні 1659 р. розгромив російські війська під Конотопом. Але скористатися перемогою гетьман не зміг, оскільки проти нього піднімається ще одне повстання — під проводом І. Богуна та І. Сірка. Підтримані російськими військами, повсталі завдають поразки Виговському, і той змушений тікати до Польщі.