Техніка бівуачних робіт

На рівнинній місцевості

На гірському рельєфі

Облаштування довготривалого

(базового) табору

Облаштування тимчасового бівуака для групи

Облаштування аварійного бівуака

Облаштування індивідуального бівуака

Техніка розпалювання вогнища (за видами та формами)

Техніка облаштування ночівлі

Види вогнища

(за призначенням)

В наметах

Сигнальне вогнище

У куренях

Вогнище для приготування їжі

У снігових печерах

Вогнище для обігрівання і сушки одягу

У снігових хатинах

У снігових"іглу"

Святкове вогнище

В індивідуальних укриттях

Форми вогнища (за побудовою)

Інші види ночівлі

(у гамаках та ін.)

Курінь

Колодязь

Зірочка

Тайговий

Мал. 7. Класифікація техніки бівуачних робіт

Техніка рятувальних робіт - це сукупність технічних прийомів і засобів, які використовуються для пошукових і транспортувальних робіт у аварійних ситуаціях спортивних туристських походів (мал. 8).

Техніка рятувальних робіт

Техніка пошукових робіт

Техніка транспортувальних робіт

Техніка рятувальних робіт

підручними засобами

Техніка рятувальних робіт

спеціальними засобами

Техніка рятувальних робіт на простому рельєфі місцевості

Техніка рятувальних робіт на складному рельєфі місцевості

Транспортування "на собі"

Спуск потерпілого на скельному рельєфі

В рюкзаку "на плечах"

Підйом потерпілого на скельному рельєфі

На бухті мотузки

На руках і плечах удвох

Траверс складної ділянки з потерпілим на скельному рельєфі

Транспортування на ношах

Підйом потерпілого з тріщини на льодовому рельєфі

Транспортування на волоках

Інші засоби транспортування

Навісна переправа потерпілого

Мал. 8. Класифікація техніки рятувальних робіт

Рятувальні роботи можуть проводитися з використанням спеціальних засобів виявлення і транспортування потерпілих і за допомогою підручних засобів. У спортивному туризмі рятувальні роботи, як правило, проводяться підручними засобами. Техніка рятувальних робіт підручними засобами є різною залежно від рельєфу місцевості. На простому рельєфі використовуються: транспортування "на собі" (на руках, плечах, в рюкзаку, на бухті мотузки), на ношах, на волоках і інших саморобних засобах. На складному рельєфі транспортування потерпілого здійснюється з обов'язковою страховкою його й особи, що супроводжує за допомогою мотузки. При цьому використовуються різні види техніки транспортування потерпілого: спуск, підйом, траверс, навісна переправа. Має особливості підйом потерпілого по скельній стіні і з льодової тріщини. Загальними для усіх видів транспортування потерпілого є: страховка, забезпечення відповідного положення потерпілого залежно від характеру травми, максимальна обережність і швидкість, правильне використання прийомів першої долікарської допомоги потерпілому.

Техніка орієнтування на місцевості - це комплекс технічних прийомів і засобів, що забезпечують визначення свого місцезнаходження відносно сторін горизонту і навколишніх об'єктів місцевості, напряму руху і відстаней (мал. 9).

В умовах спортивних туристських походів необхідно уміти орієнтуватися не лише в просторі, але і в часі, а також у різноманітних станах погоди.

Розрізняють техніку орієнтування з допомогою і без допомоги карти і компаса. Орієнтування в просторі без допомоги карти і компаса включає визначення сторін горизонту за: сонцем, місяцем, зірками, рослинами і тваринами, рельєфом місцевості, грунтами, вітром, снігом, різними будівлями. Визначення відстаней на місцевості без допомоги карти проводиться на підставі окомірної зйомки і шляхом найпростіших геометричних вимірів на місцевості: кроками, за видимими деталями предмета, за кутовими величинами предметів. Для визначення відстаней можна використати відомі величини: швидкість поширення звуку і світла, швидкість пересування на різному рельєфі.

Орієнтуватися в просторі за допомогою карти і компаса можна за площинними орієнтирами (озеро, болото, лісова поляна, обгороджена ділянка місцевості тощо), лінійними орієнтирами (дорога, річка, просіка тощо), точковими орієнтирами (міст, джерело, перетин доріг тощо). Площинні та лінійні орієнтири використовуються як обмежувальні при русі і для приблизного визначення свого місцезнаходження. Для точнішого орієнтування використовують точкові орієнтири, позначені на карті у вигляді умовних позначень, відстані визначають за масштабом карти і використовують азимут. Орієнтуватися в часі можна за сонцем і місяцем, за сузір'ям "Велика Ведмедиця", за птахами та квітами.