Техніка спортивного туризму
Основні поняття
Техніка туризму - багатогранне поняття. У найкоротшому визначенні - це сукупність технічних прийомів і засобів, що використовуються для вирішення туристських завдань. Технічний прийом - одна або декілька взаємозв'язаних дій з використанням або без використання технічних засобів. До технічних засобів належить особисте або групове туристське спорядження спеціального технічного призначення.
Техніка туризму поділяється за видами туризму. У кожному виді туризму використовуються свої певні сукупності технічних прийомів і технічних засобів, які формують відмінні ознаки техніки цього виду туризму (мал. 4). Наприклад, техніка подолання природних перешкод, техніка страховки, техніка орієнтування на місцевості, техніка бівуачних робіт і техніка рятувальних робіт.
Техніка спортивного туризму
Техніка
видів спортивного туризму
автомобільного
техніка
подолання природних перешкод
мотоциклетного
велосипедного
техніка
страховки
водного
гірського
техніка
рятувальних робіт
пішохідного
лижного
техніка
бівуачних робіт
спелеотуризму
парусного
техніка
орієнтування
на
місцевості
підводного
кінного
Мал. 4. Класифікація техніки спортивного туризму
Елементи техніки ряду видів туризму, взаємно переплітаючись, утворюють загальні основи техніки туризму в цілому. Практично одинаковою технікою користуються в пішохідному і гірському туризмі.
Типологія техніки подолання природних перешкод (ТППП) у масових видах туризму різноманітна (мал. 5).
Техніка подолання природних перешкод
Техніка
подолання гірського рельєфу
Техніка
подолання пересіченого рівнинного
рельєфу
трав’янисті
схили
ліси
Техніка
подолання водних перешкод
пустелі
осипові
схили
техніка
переправ
техніка
сплавів
болота
снігові
схили
легко-прохідні
техніка
проходження спусків
льодові
схили
техніка
проходження швидкої течії траверсом
важко-прохідні
скельний
рельєф
підйом
плити
техніка
подолання валів
техніка
подолання водних ям - бочок
спуск
стіни
траверс
щілини
та тріщини
техніка
подолання шивер і порогів
гребені
каміни
техніка
подолання водоворотів
карнізи
зовнішні
кути
техніка
подолання прижимів
внутрішні
кути
техніка
подолання водоспадів
Мал. 5. Класифікація техніки подолання природних перешкод
Для створення основ класифікації техніки подолання природних перешкод необхідно визначити поняття ТППП. Коротко кажучи, це процес, що складається з цілеспрямованих взаємозв'язаних дій - технічних прийомів, результатом яких є оптимальні витрати сил і часу на подолання природного рельєфу місцевості. Відповідно до визначення ТППП розрізняється за типами природного рельєфу, наприклад, техніка подолання гірського рельєфу (ТПГР) і техніка подолання пересіченого рівнинного рельєфу (ТППРР). В даному випадку у нас є типи рельєфу і відповідно типи техніки.
Будь-який рельєф місцевості є різноманітним, відповідно різноманітною є і техніка його подолання. Можна вести мову про макрорельєф, мікрорельєф і ландшафт місцевості. Тому в ТПГР виділяється техніка подолання: трав'янистих схилів, осипів, сніжно-льодового рельєфу, скельного рельєфу, гірських річок тощо. Загальноприйняті короткі назви: для техніки подолання скельного рельєфу – техніка скелелазіння; для техніки подолання гірських рік – техніка переправ. У ТППРР можна виділити техніку подолання: боліт, лісів, пустель і т.д. У цьому випадку ми маємо справу з видами техніки, що відповідають макрорельєфу і різновидам місцевості згідно ландшафту.
Види техніки розрізняються також відповідно до особливостей рельєфу (мікроформ) і ландшафту. Наприклад, можна вести мову про різні техніки подолання дрібних або грубих осипів. Також різними є техніки подолання скельних стін, карнизів, камінів, але вони відносяться до одного виду – скельної техніки (скелелазіння). Усі вони складаються з технічних елементів і прийомів, наприклад, зачепів, упорів, закріплення рук і ніг у тріщинах (у техніці подолання скельних стін).
Долаючи природні перешкоди, людина в певних випадках повинна мати надійні гарантії безпеки. При цьому використовується техніка страховки (мал. 6).
Страховка є процесом забезпечення безпеки при подоланні небезпечних ділянок маршруту. При правильному виборі засобів і хорошій техніці страховки небезпека подолання природних перешкод зводиться до нуля, незалежно від їх технічної складності. Уявлення про те, що дуже важкі ділянки шляху – небезпечні, а легкі –безпечні – не лише невірне, але й саме по собі призводить до небезпеки. Наприклад, рух по дуже крутій, загладженій ділянці скель траверсом невисоко над землею - важкий, але безпечний, а рух по стежці поряд із обривом - не важкий, але небезпечний і вимагає страховки. Слід запам'ятати, що страхувати необхідно в усіх випадках, коли самостраховка малоймовірна або неможлива, а зрив може призвести до важких наслідків.
Страховка поділяється на типи – масова (групова), взаємна, самостраховка, кожен з яких здійснюється за допомогою засобів страховки. Основним із них є мотузка. Без допомоги засобів страховки здійснюється гімнастична страховка. Масова страховка із застосуванням мотузки (тросу) найчастіше здійснюється у вигляді перил і тому називається перильною. Її застосовують при русі груп. Технічне виконання такої страховки повинне забезпечувати утримання туриста при зриві за рахунок зависання на заздалегідь натягнутій на цій ділянці маршруту перильній мотузці. Перила можуть бути вертикальними, горизонтальними, похилими і використовуються для підтримки рівноваги та прискорення руху. При необхідності фіксація того, хто зірвався на перилах здійснюється карабіном або петлею від обв'язки зі схоплюючим вузлом або спеціальним затискувачем.
При закріпленні перил на гаках їх не слід туго натягувати і допускати велику відстань між точками кріплення, оскільки утворюється невигідне співвідношення сили ваги і напруги в мотузці, що може легко призвести до виривання гаків.
Наприклад, при довжині перильної мотузки 30 м, вазі того, хто зірвався з рюкзаком 100 кг і провисанні 1 м при простому зависанні на перилах без будь-якого динамічного ривка, натяг мотузки складе близько 1500 кг. Провисання мотузки, зменшене в 2 рази за рахунок тугішого натягування її за допомогою поліспасту, призводить до зростання натягу мотузки до 3000 кг. З цієї причини неприпустимо знаходження двох людей одночасно на горизонтальних перилах між точками закріплення, оскільки при зриві одного другий також втрачає рівновагу, а падіння двох різко збільшує вірогідність виривання гаків або руйнування мотузки.