Підготовка туристів-спортсменів
1. Основні завдання, принципи і методи туристської підготовки
Туристська підготовка представляє собою процес формування системи знань, умінь, навичок (ЗУН), необхідних для заняття спортивним туризмом і вдосконалення у цьому виді спорту. За своєю суттю - це процес підвищення рівня підготовленості туристів до подолання природних перешкод в умовах спортивних туристських походів і змагань з туристського багатоборства.
Туристська підготовка може розглядатися як багаторічний процес спортивного вдосконалення (підготовка висококваліфікованого туриста) або порівняно короткочасний період передпохідної підготовки відповідно до періодизації тренувального процесу. Термін "підготовка туриста" частково співпадає з терміном "тренування туриста", проте є поняттям більш загальним, оскільки включає і тренування як основний засіб підготовки туриста, так і цілий ряд чинників, що його доповнюють. По суті, це педагогічний процес, в якому використовуються різні методи виховання та навчання, представлені на малюнках 1 і 2 (Бабанський Ю.К., 1983). Усі вказані методи використовуються в поєднанні, що забезпечує якість підготовки туристів-спортсменів. З методів виховання особливу увагу слід звернути на групу методів організації діяльності та формування досвіду. З методів навчання найважливіше значення мають методи організації навчально-пізнавальної діяльності. Але обидві групи вимагають певного осмислення для використання тренером-викладачем спортивного туризму. Наприклад, методи виховання, залишаючись загальнопедагогічними, відрізняються за змістом у різних видах виховання - фізичному, моральному, естетичному, трудовому, які повинні реалізовуватися в підготовці туристів. При підготовці туристів слід звернути увагу на те, що методи навчання за логікою передачі та сприйняття інформації повинні доповнювати один одного. Зокрема, технічна підготовка часто здійснюється в послідовності "від загального до окремого і від окремого до загального". Це пов'язано з необхідністю загальної демонстрації технічного прийому, подальшого розчленування технічного прийому для навчання по частинах і, нарешті, повного виконання технічного прийому з усуненням помилок.
Спортивний туризм розвиває і удосконалює необхідні людині фізичні якості - витривалість, швидкість, силу різних груп м'язів, спритність. Крім того, в туристських походах удосконалюються морально-вольові якості, такі, як сміливість, рішучість, дисциплінованість, колективізм, активність, воля та ін.
Усі ці якості повинні вироблятися і розвиватися в навчально-тренувальному процесі.
Досягнення високих спортивних результатів в туризмі можливе при вирішенні основних завдань навчально-тренувального процесу: забезпечення всебічного фізичного розвитку, виховання високих моральних якостей, оволодіння туристською технікою і тактикою, необхідними знаннями з основ теорії, методики та організації фізичного виховання та спортивного тренування, удосконалення спортивної майстерності.
Ці завдання треба вирішувати комплексно під час усіх навчально-тренувальних занять. Вони обов'язкові для усіх туристів-спортсменів при підготовці до змагань будь-якого масштабу, від новачків до майстрів спорту. Найкращі результати дають тренування, під час яких враховується фактичне засвоєння спортивних навичок при відповідному дозуванні тих або інших завдань, поставлених кваліфікованим тренером.
Для успішного здійснення навчально-тренувального процесу в системі фізичного виховання розроблено науково-методичну основу спортивних тренувань. Кожне тренування планується і здійснюється на принципах науковості, всебічності, свідомості й активності, повторності та систематичності, поступовості, доступності та колективності у поєднанні з індивідуалізацією, наочності та міцності. Перераховані принципи - взаємопов'язані, і лише застосування їх у нерозривній сукупності забезпечує високу ефективність навчально-тренувального процесу.
Принцип науковості означає обгрунтованість елементів тренування і усього тренувального циклу в цілому. Прикладом наукового підходу до навчання прийомам техніки страховки туристів є теоретичний розрахунок сили ривка і демонстрація його наслідків при різній техніці страховки.
Принцип всебічності - підвищення рівня всебічного розвитку - головної умови зростання високої працездатності. При всебічній підготовці у спортсмена виробляється безліч рухових навичок, які забезпечують розвиток фізичних якостей, необхідних для виконання спеціальних прийомів техніки та тактики туризму. Всебічна спортивна підготовка передбачає гармонійний фізичний розвиток і вдосконалення морально-вольових якостей. Фізична та технічна підготовки невід'ємні від розвитку морально-вольових якостей – це єдиний взаємообумовлений процес. Прикладом всебічного розвитку можуть служити відомі в туризмі спортсмени. Вони є майстрами з декількох видів спорту, призерами багатьох туристських та інших змагань. В той же час усебічний і гармонійний розвиток особливо потрібен новачкам. Тренування туристів-початківців не повинні мати вузькоспеціальний характер, оскільки для них найголовніше - отримати хорошу фізичну підготовку, і на її основі удосконалювати свою спортивну майстерність.
Принцип свідомості й активності - це розуміння цілей і завдань тренування, свідоме й активне використання засобів навчально-тренувального процесу туристів.
Якщо фізичні вправи і технічні прийоми виконуються туристами із захопленням, поміркованою активністю, розумінням користі від цього заняття, то засвоєння матеріалу буде глибшим. Уміння тренуватися самостійно й активно, з почуттям особистої відповідальності необхідне кожному туристові.
Принцип свідомості особливо важливий при виконанні прийомів, пов'язаних з технікою страховки. Наприклад, технічний прийом страховки мотузкою з використанням тертя через карабін або виступ не можна освоювати механічно, оскільки для виконання прийому потрібні різні кути охоплення мотузкою. Таких прийомів в туристській техніці багато, тому тут важлива роль принципу свідомості під час тренувань.
Під час тренувань усі туристи отримують завдання від тренера, проте контролювати дії, самостійно виявляти і виправляти свої помилки повинен навчитися кожен.
Принцип повторності та систематичності передбачає закріплення і розвиток отриманих знань в процесі регулярних тренувань упродовж тижня, місяця, року, багатьох років. Тренування при цьому повинні проводитися по системі: "від легкого до важкого", "від простого до складного", "від відомого до невідомого". Перерва в заняттях негативно позначається на спортивних результатах. Знижується працездатність і втрачаються набуті навички. Особливо швидко забуваються найбільш складні елементи техніки страховки і скелелазіння.
Тому в системі фізвиховання існує загальне правило підтвердження спортивних розрядів кожні два роки. Альпініст, що не здійснив впродовж двох років сходження відповідної категорії складності (найвищої у своєму розряді), розглядається таким, що втратив кваліфікацію на один розряд і не допускається до сходження без певного тренувального циклу.
Багато туристів, розуміючи необхідність регулярних занять, тренуються щодня або кілька разів у тиждень, тим самим виробляючи свою систему тренувань, хоча і не завжди оптимальну.
Функціональний стан організму можна розділити на три фази. Перша - втома з усіма властивими їй ознаками виражається у зниженій працездатності. Друга - відновлення працездатності організму до початкового рівня. Третя - підвищення працездатності до рівня, вищого за початковий. Тривалість кожної фази залежить від міри тренованості, інтенсивності та тривалості. Якщо наступні заняття співпадають з першою фазою, тобто з періодом втоми, то в організмі розвивається хронічна втома, так звана перевтома. Якщо наступні заняття співпадають з другою фазою, то перевтома виключається, але і не створюються передумови для підвищення працездатності. Найбільший ефект дають повторні заняття в третій фазі.
Педагогічні спостереження та експериментальні дослідження фізіологів дозволили рекомендувати більшості спортсменів третього та другого розрядів проводити 2-3 тренувальні заняття в тиждень тривалістю від 1,5 до 2,5 годин кожне. Спортсменам вищих розрядів - 4-6 раз у тиждень і приділяти триваліший час окремим заняттям. Тренувальне заняття з максимальними навантаженнями потрібно чергувати із заняттями з невеликим навантаженням, а також із туристичними походами різної складності. Проводити їх слід у кінці тижневого, місячного і тривалішого циклів тренувального процесу.
Принцип поступовості відображає науковий погляд на основні принципи життєдіяльності людини. І.П. Павлов підкреслював, що багато завдань, які спочатку здаються нездійсненними, врешті-решт при поступовості й обережності виявляються вирішеними задовільно.
Рівномірне зростання навантаження в період тренування, збільшення об'єму й інтенсивності роботи, що виконується, поступове ускладнення завдань і дій - усі ці положення грунтуються на принципі поступовості.
Органи та системи організму під час тренувань включаються в посилену роботу не відразу, тому на кожному занятті необхідно передбачати розминку. Увесь тренувальний процес повинен будуватися з урахуванням поступового підвищення навантажень. Це досягається за рахунок ступінчастого переходу від одного циклу занять до іншого.
У одному тренувальному циклі (тижневому, місячному або річному) зберігаються приблизно однакові рівні середньої інтенсивності та тривалості занять, а в наступному циклі вони збільшуються.
Принцип поступовості враховується не лише в процесі підготовки до змагань, але і під час них. Суддівська колегія змагань на кращий туристський похід враховує поступовий набір труднощів у подорожах. Так, команда туристів отримує штрафні бали за побудову маршруту, що розпочався з граничних технічних складнощів і фізичних навантажень.
Принцип доступності показує залежність системи тренувальних занять від підготовленості спорстменів. Він тісно пов'язаний з принципами систематичності та поступовості. Якщо будь-який прийом виконується більшістю туристів несвідомо, з грубими помилками, а деякими взагалі не виконується через труднощі, значить, цей прийом зараз недоступний. Важко, наприклад, опанувати стрибок в кішках з льодорубом через тріщину, якщо той, хто навчається ще не уміє ходити на кішках і здійснювати самостраховку льодорубом, а льодова тріщина його лякає.
Принцип колективності у поєднанні з індивідуалізацією дає найкращі результати в тренувальному процесі туристських команд. Туризм - колективний вид спорту, але команда складається з різних людей. Кожен спортсмен має свої особливості фізичного розвитку та технічної підготовленості, умови праці, відпочинку, харчування та ін. Врахування цих індивідуальних особливостей потрібне при колективних тренуваннях. Індивідуальні особливості виявляються на підставі співбесід, тестів і контрольних вправ на силу, швидкість, витривалість, техніку та ін. При побудові тренувального процесу і плануванні тренувань індивідуальні особливості членів команди слід враховувати шляхом певного дозування навантажень.
Принцип наочності полягає в тому, що тренер не лише пояснює, як виконати той або інший прийом, але і показує його виконання в цілому і по частинах сам або просить зробити це навченого цьому прийому туриста. З успіхом можна використати для наочності фотографічний матеріал і кінограми, відеосюжети, плакати і малюнки. Наочність підвищує якість і швидкість навчання, але не треба сліпо копіювати будь-який прийом.
Принцип наочності необхідно використовувати на усіх етапах тренувального процесу. На початку навчання - показ прийому, виконаного досконало; далі - показ прийому в тому вигляді, як його виконують туристи на тренуваннях; після виявлення і виправлення помилок - порівняльний аналіз різних особливостей виконання прийому. Усе це можна зробити за допомогою технічних засобів, проте сила прикладу має набагато більший вплив. Недостатньо досвідчений турист рівняється, передусім, на своїх добре підготовлених товаришів, в чому й заключається особливість колективних тренувань.
Принцип міцності визначає стійкість накопичених знань і рівня фізичної та технічної готовності. Психологи розрізняють 4 рівні засвоєння заданого матеріалу. Перший рівень (ознайомлення) характеризується умінням впізнавати вивчений об'єкт серед інших, вибирати його з сукупності об'єктів; другий рівень (репродукція) - умінням відтворювати вивчений матеріал, але не виходячи при цьому за рамки завчених відомостей; третій рівень (уміння) - умінням вирішувати практичні завдання з вивченого матеріалу, застосовувати відомі загальні методи в конкретних умовах; і, нарешті, четвертий рівень (творчість) характеризується умінням створювати нові підходи та методи вирішення проблем у своїй сфері діяльності.
Стійкість третього рівня - необхідна вимога до туристів-спортсменів. Четвертий рівень досягається спортивним вдосконаленням. Він свідчить про високу туристську майстерність.
Стійкість рівнів фізичної та технічної підготовленості досягається правильним плануванням і проведенням тренувань. При цьому треба враховувати усі названі принципи і "не засмічувати" тренування безліччю спеціальних вправ і прийомів. Не слід також приступати до вивчення нового прийому, доки не створена достатня основа для його засвоєння. Необхідно закріплювати й удосконалювати отримані навички в практиці туристських походів.
Методи тренування повинні забезпечувати виконання завдань навчально-тренувального процесу.
У процесі тренування туристи отримують певне навантаження. Це навантаження складається з об'єму й інтенсивності виконання вправ. Об'єм навантаження визначається кількістю вправ, що виконуються за одне тренування або тренувальний цикл. Його можна виразити в кілометрах (для циклічних вправ) або в годинах (для ациклічних вправ). Інтенсивність визначається швидкістю виконання певного об'єму навантаження.
У практиці спортивного туризму використовують різні методи виконання вправ.
Рівномірний метод характеризується певним рівнем інтенсивності навантаження, яке зберігається постійним в основній частині тренування. Він використовується упродовж усього тренувального процесу в основному для втягування організму в роботу після змагань і розвитку загальної витривалості в підготовчому періоді.
Змінний метод характеризується зміною рівня інтенсивності навантаження при виконанні безперервної роботи. Цей метод можна вважати універсальним, оскільки він надає широкі можливості для тренера і туристів, особливо при самостійних тренуваннях. Зміну навантаження проводять поступово, відповідно до самопочуття того, хто тренується. Тут можна використати "рваний" біг, або "фарт-лек", тобто змінні швидкості при бігу на довгі дистанції.
Контрольний метод пов'язаний із застосуванням в тренувальному циклі контрольних нормативів, що використовуються для визначення рівня підготовки і внесення змін до ходу подальших тренувань. Контроль проводиться з загальнофізичної та технічної підготовки.
Інтервальний метод застосовується для вирішення специфічних завдань, наприклад, розвитку максимальних можливостей серцево-судинної системи за короткий час. Метод полягає у багатократному чергуванні найвищих і найнижчих по інтенсивності навантажень з невеликим відпочинком після серії вправ і повторювань цієї серії.
Повторний метод полягає в повторних, зазвичай максимальних за інтенсивністю навантаженнях з відпочинком між ними. При цьому об'єм навантажень може бути різним.
Змагальний метод грунтується на використанні навантажень (типових для туристських змагань) в тренувальному процесі. При цьому бажано відтворювати специфічні умови змагання на тренуваннях і брати участь в достатньо великій кількості змагань.
Метод додаткового навантаження передбачає виконання вправ з додатковим навантаженням. У туризмі цей метод доцільно використовувати при вдосконаленні майстерності подолання природних перешкод, наприклад скель.
Метод виконання вправ до повної відмови характеризується високим рівнем навантаження. При цьому вправа виконується до граничного стану, при якому виконати вправу вже практично неможливо.
Ігровий метод грунтується на поєднанні різних ситуацій і відповідних самостійних дій. Метод стимулює прояв активності, рухової творчості, спритності; відрізняється емоційністю і комплексним характером фізичної і розумової діяльності. При усіх перевагах цього методу слід враховувати і його недоліки: неможливість дозування індивідуальних навантажень для розвитку тих або інших якостей туристів. Метод слід застосовувати переважно в перехідному періоді при відновленні сил і в підготовчому періоді у поєднанні з іншими методами для розвитку координації рухів і швидкості.
Коловий метод полягає у виконанні спеціально підібраних комплексних вправ, в їх чергуванні з метою розвитку різних груп м'язів і спортивних якостей. Під час тренувань туристів цей метод має бути переважаючим, оскільки дозволяє найефективніше використовувати переваги кожного методу виконання вправ у певному поєднанні. При коловому методі тренування вправи чергуються, технічні прийоми замінюються грою. У разі правильно підібраного чергування вправ досягається висока інтенсивність навантаження при порівняно невеликій втомі, що дає можливість збільшити об'єм тренувальних навантажень.
Мал. 1. Методи виховання при підготовці туристів-спортсменів