2. Поняття трудового договору. Обов’язки працівників та роботодавців.

Трудові відносини між працівниками та роботодавцями регулюються системою законодавчих та нормативно-правових актів, знання яких, а також механізмів їх правильного застосування, створюють умови для чітких і більш стійких взаємовідносин у трудових колективах, що, в свою чергу, створює умови стабільної роботи. Потрібно звернути увагу на те, що дія законодавства про працю поширюється на всіх працівників, незалежно від підпорядкування, форми власності, установи або організації, з якими вони знаходяться в трудових відносинах.

Вже в школі учні знайомляться під час вивчення навчальної дисципліни «Основи правознавство» з трудовим правом. Вони отримують поняття трудового договору, знайомляться з його змістом, підставами та порядком припинення трудових договорів, способом розв’язання індивідуальних та колективних трудових спорів (конфліктів). Ці питання вивчаються також студентами педагогічних навчальних закладів, навчальні плани яких передбачають вивчення курсу «Правознавство». Тому доцільно більш ґрунтовно розглянути проблеми трудових відносин саме у загальноосвітньому закладі.

Згідно із статтею 21 Кодексу Законів про працю (КЗпП) України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові відносини у системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України, зокрема Кодексом Законів про працю, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», іншими нормативно-правовими документами.

Відповідно до ст.50 Кодексу Законів про працю (КЗпП) України, нормальна тривалість робочого часу вчителя не може перевищувати 40 годин на тиждень.

З метою створення умов для охорони праці та здоров’я окремих категорій працівників, ст.51 КЗпП України передбачено встановлення для них скороченої тривалості робочого часу. До цієї категорії працівників належать і працівники з високим інтелектуальним і нервовим навантаженням (учителі, лікарі, викладачі та ін.).

Під час канікул, що не збігаються з черговою відпусткою, педагогічні працівники залучаються до педагогічної та організаційної роботи в межах часу, що не перевищує їхнього навчального навантаження до початку канікул (п.5 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти України від 20.12.93 р. № 455).

П.24 цих правил регулюється питання залучення педагогічних працівників до чергування в закладі.

Обов’язковість участі педагогічних працівників у роботі педагогічної ради зумовлена п.46 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 964.

Щорічна відпустка.

Порядок надання відпусток працівникам навчальних закладів регулюється Законом України «Про відпустки», ухваленим Верховною Радою України 15.11.1996 р., Кодексом Законів про працю України, Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 (із наступними змінами і доповненнями), іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про відпустки», право на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі. Що стосується керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників та спеціалістів навчальних закладів, то щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про відпустки», щорічну відпустку можна поділити на частини будь-якої тривалості на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Чинним законодавством (ст. 79 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про відпустки») допускається можливість відкликання працівника з щорічної відпустки лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, руйнування або псування майна підприємства, установи, організації. Але при цьому необхідно, щоб основна безперервна частина відпустки становила не менше 14 календарних днів.

Підстави і порядок припинення трудового договору розглядаються дев’ятикласниками в процесі вивчення навчального курсу «Основи правознавства». Дещо детальніше підстави для розірвання трудового договору висвітлені в курсі «Правознавство» для студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Керівник та учитель загальноосвітнього закладу повинні бути обізнаними із порядком розірвання трудового договору у зв’язку з вчиненням аморального проступку.

Згідно із статтею 21 КЗпП України, вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником за п. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України. На цій підставі можуть бути звільнені особи, зазначені в ст. 50 Закону «Про освіту» як учасники педагогічного процесу. Це – керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники системи освіти, як вони визначаються в ст. 28 Закону «Про освіту». У зв’язку із вчиненням аморального проступку можуть бути звільнені й інші особи, до складу трудових обов’язків яких входить виконання виховних функцій.

Увагу майбутнього керівника слід акцентувати також на статті 45 КЗпП України, де йдеться про розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про профспілкові спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред’явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.