Психіатричне стигматування: гомосексуальність як патологія

Попередні способи концептуалізації гомосексуальності були засновані переважно на «трьох китах» — вірі, традиції та авторитетах. У той же час кримінальне переслідування не призводило до зменшення гомосексуальної поведінки у суспільстві. Тому було зроблено висновок, що вона зумовлена якоюсь психологічною патологією, а термін «гріх» було замінено словом «хвороба». До вивчення проблеми долучились медики та психіатри, які спробували обґрунтувати стигматування за допомогою наукового підходу.

У XIX столітті, коли процеси секуляризації в європейській культурі посилилися, прогрес природничих наук призвів до спроб повністю пояснити людське життя природними чинниками. Звідси і виникло уявлення про гомосексуальні нахили як про природну аномалію, хворобу (ця концепція являла собою окремий випадок загальнішої ідеї Ломброзо про те, що взагалі гріх і злочин суть прояву особливої природи окремих людей, тобто злочинцем людина народжується). У найбільш ранніх медичних працях з цього питання передбачалося навіть, що гомосексуальність пов'язана з анатомічними аномаліями (наприклад, з відхиленнями у розмірі та формі статевого члена). З розвитком у XIX столітті клінічної психопатології та психіатрії гомосексуальність стали розуміти як органічний, функціональний або розумовий розлад^[51].

Перші спроби класифікувати нерепродуктивну сексуальність як психічну патологію було здійснено у середині XIX століття. Було запропоновано розглядати її як «сексуальну психопатію» (Heinrich Kaan). У 1886 році відомий психіатр Ріхард Крафт-Ебінґ (Richard Freiherr von Krafft-Ebing) назвав гомосексуальність серед 200 інших форм статевої поведінки, котрі відхиляються від норми, віднісши їх до «статевих психопатій». Втім, він визнавав, що гомосексуальність може викликатися як вродженими чинниками, так і бути придбаною. З кожною новою ревізією своєї роботи він все більше і більше писав про вроджену гомосексуальність, але все ж таки завжди допускав і можливість того, що гомосексуальність може бути набутою^[52]. Останнє викликалось, на його думку, сексуальною нестриманістю, зокрема, мастурбацією. Ця точка зору, по суті, заклала основи подальших наукових досліджень і започаткувала подолання патологічного підходу до концептуалізації гомосексуальності у наукових працях.

У XX столітті різновидом концептуалізації гомосексуальності як хвороби стала розроблена у нацистській Німеччині концепція гомосексуальності як незворотного генетичного дефекту, природної неповноцінності індивіда, котрий є шкідливим для чистоти нації. У 1936 р. Гіммлер заснував «Центральну імперську службу з боротьби проти гомосексуальності та абортів». У 30-ті рр. нацистський режим ув'язнив біля 100 тис. гомосексуалістів у концтаборах, де вони були змушені носити на одязі рожеві трикутники^[53].

Загалом медико-біологічний спосіб концептуалізації гомосексуальності ґрунтується на вузькому підході до сексуальності як суто репродуктивного явища, а також на науковому різновиді есенціалізму, який тлумачить сексуальну поведінку людини як таку, що випливає із її «сутності» — себто здорової природної основи чи універсальної для виду моделі поведінки, яка, як вважається, зводиться до союзу між протилежними статями. Крім того, дослідною базою прихильників такого підходу були мешканці тюрем, пацієнти психоаналітиків та психіатричних лікарень, які складають досить малу частину гомосексуалістів. З позицій сучасних соціології тасексології такий спосіб відбору об'єктів дослідження є т. зв. системною помилкою вибірки.

• Гомосексуальність — гріх, усі релігії світу засуджують її.

Прихильники гомосексуалізму вважають, що це не відповідає дійсності — не всі сучасні релігії, а тільки консервативні течії іудаїзму, християнства та ісламу та секти, що запозичили їхні ідеї, засуджують гомосексуальність.

Гомосексуальність впливає на демографічну ситуацію.

2) Гсексуальність шкідлива з медичної точки зору, оскільки анальний секс більш травматичний і пов'язаний з великим ризиком зараження СНІДом, ніж будь-які інші види сексуального контакту.

3) Мсексуальність пов'язана з проміскуїтетом: у тих, хто веде гомосексуальний спосіб життя, значно більше сексуальних партнерів.

Гомосексуальність – психологічний розлад, який може бути вилікуваний або відкоригований.

4. Існує зв'язок між гомосексуальністю та педофілією.

5. Чоловіки – жінкуваті, лес бійки – мужоподібні.

6. Геї бояться статевих стосунків із жнками, а лесбіянки із чоловіками.

Ст. 23 гарантує право на вільний розвиток особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.