Infinity (Японія) і Suzhou

Компанія Suzhou YMD Machinery Co., Ltd., Що знаходиться в місті Сучжоу, спеціалізується на випуску аж ніяк не автомобілів бізнес-класу, а бетономішалок і іншої будівельної техніки. Схожість логотипу Suzhou та бренду люксового підрозділу Nissan, мабуть, нічим крім любові китайців до продукції японського автопрому пояснити не можна.

Mercedes (Німеччина) і BAW

Корпорація BAW для Китаю – приблизно те ж, що Mercedes для Німеччини. Це одна з найстаріших і найбільших китайських компаній, що випускає легкові автомобілі, позашляховики, пікапи, мінівени, легкі вантажівки, автобуси і навіть спеціальні авто для армії. Після успіху на місцевому ринку BAW організувала широку дистриб’юторську мережу в понад 60 країнах світу й складальні виробництва в ПАР, Росії, Зімбабве і на Кубі. Схоже, китайські маркетологи вирішили, що настільки солідній компанії як не можна краще підійде злегка приплюснутий солідний логотип Mercedes.

Oldsmobile (США) і FAW

First Auto Works, що по україньськи звучало б як Автозавод № 1, – перша державна автомобілебудівна компанія Китаю, створена в 1953 році в місті Чанчунь за сприяння Радянського Союзу. У СРСР проходив стажування персонал заводу, а радянські Зіси стали прототипами його першої продукції. Навіть прохідна заводу зовні повністю ідентична прохідний ЗІЛа! Мабуть, бажаючи привнести хоч щось своє, китайці не стали обігравати логотипи радянських авто. Але перемудрили. У результаті у них вийшов бренд, який підозріло нагадує продукт головного ідеологічного ворога – Oldsmobile.

Reva (Індія) і Rely

Ця парочка не потрапила б до нашого рейтингу, якби не комічність ситуації. Адже навряд чи ви часто бачите на капотах проїжджаючих повз автомлобілів логотип індійського виробника електромобілів, і тим більше навряд чи бачите його на своєму капоті. Rely ж – це ще один суббренд набагато більш відомої в світі компанії Chery. При цьому китайська фірма почала роботу на 6 років пізніше індійської, так що варіант, що це індуси «запозичили» лого у китайців, відпадає.

3.2. Теорія монополістичної конкуренції е. Чемберліна

Едвард Чемберлін (1899-1967) - американський економіст. Народився у штаті Вашингтон у сім'ї священика. Закінчив Айовський університет. У 1922 р. Е. Чемберлін вступає до докторантури Гарвардського університету і, закінчивши її, залишається тут викладати. У 1933 р. вчений публікує працю "Теорія монополістичної конкуренції", яка стала згодом класичним твором.

"Теорія монополістичної конкуренції" Чемберліна була викликом традиційній економічній науці, згідно з якою монополія і конкуренція існували як взаємовиключні поняття.

Чемберлін у своїй праці показав існування спеціального виду монополії, яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією;

o створення ринку ймовірно рідкісних товарів - цей варіант можливий за наявності двох або невеликого числа продавців;

o ринок диференційованих продуктів - контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки.

Запропонований ним варіант монополістичної конкуренції має такі характерні ознаки:

o число продавців досить велике;

o кожна фірма діє на ринку, не враховуючи свого впливу на поведінку конкурентів;

o товар якісно різнорідний, тому покупці віддають перевагу товарам із торговою маркою конкретних продавців;

o вхід у виробництво близьких груп продуктів не обмежений. У результаті кожний продавець має криву попиту за заданих цін.

Пропонуючи диференційований продукт, кожний продавець формує свій мікроринок, на якому виступає як монополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш довершених товарозамінників. Конкуренція при цьому розвивається в трьох напрямках;

o маніпулювання ціною - через монополізацію ринку продавцем відбувається порушення рівноважної ціни у бік збільшення; це призводить до зменшення обсягів виробництва продукції, недовикористання виробничих потужностей, зростання безробіття (негативний аспект теорії Чемберліна);

o внесення якісних змін у виготовлюваний продукт;

o впровадження реклами.

Останні два чинники належать до нецінових чинників конкуренції.

Пізніше до нецінових умов посилення монополістичної конкуренції Чемберлін відніс технічне удосконалення й обслуговування покупців.

Модель Чемберліна будується за припущення, що на ринку монополістичної конкуренції фірма, оцінюючи попит на свою продукцію, вважає, що конкуренти ніяк не реагують на її рішення відносно цін і обсягів виробництва. Основна особливість моделі такої фірми зумовлена еластичністю попиту і відповідною траєкторією кривої попиту. Попит на продукцію монополістичного конкурента є більш еластичним, ніж для чистого монополіста, але не є абсолютно еластичним, як для досконало конкурентної фірми. Еластичність попиту залежить від числа конкуруючих фірм і ступеня диференціації продукції. Чим більшими є число конкурентів і диференціація продукту, тим більш еластичним буде попит на продукцію кожного продавця, а крива попиту – більш пологою, тому що ситуація наближатиметься до досконало конкурентного ринку. Якщо одна з фірм монополістично конкурентного ринку знизить ціну на свою продукцію, то обсяг попиту для неї зросте, тому що деякі покупці переключать свій попит на дешевший товар. Але оскільки продукція диференційована, не всі покупці полишать своїх колишніх продавців, певна частина споживачів буде слідувати усталеним уподобанням. Оскільки крива попиту спадна, монополістичний конкурент може сам вибрати комбінацію ціни і обсягу виробництва, яка максимізує прибуток. Інші фірми ніяк не відреагують на його рішення. Проте відсутність бар’єрів входження в галузь не дозволяє монополістичному конкуренту одержувати високі прибутки тривалий час. Входження нових фірм у галузь розширює пропонування і зводить економічні прибутки до нуля.

3.3. У короткостроковому періоді фірма може максимізувати прибуток або мінімізувати збитки, керуючись загальним правилом . Рис.10.1 ілюструє ці дві ситуації.

У короткостроковому періоді число фірм в галузі є незмінним. Подібно до монополії, фірма приймає криву попиту на свою продукцію як задану, обсяг виробництва вона обирає відповідно до точки перетину кривих граничного виторгу і граничних витрат , а ціну для даного обсягу знаходить на кривій попиту. На рис.10.1.а) рівноважна ціна перевищує середні витрати , тому фірма працює, максимізуючи прибуток. На рис.10.1.б), навпаки, середні витрати перевищують ціну, тому фірма працює, мінімізуючи збитки. Отже, короткострокова рівновага монополістичного конкурента подібна до рівноваги чистої монополії, коли фірма, залежно від рівня витрат виробництва і попиту на продукцію, може бути як прибутковою, так і збитковою.

IV. Економічні есе на тему: