Самостійна робота №9

з мікроекономіки

студентки 2 курсу

напряму підготовки: «Облік і аудит»

Корнійчук Алли Володимирівни

І. Визначення понять:

Монополістична конкуренція – це ринкова структура, де відносно велике число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники, які незначно відрізняються один від одного.

Га́лузь — окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства.

В економіці, галузь означає сукупність підприємств і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-господарської діяльності.

Товарна група - це група однорідних товарів за гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Диференціація продукції – це крок на зустріч тому споживачу, якому не потрібна масова стандартна продукція. Вона дозволяє відкрити власну справу з виробництва диференційованої продукції. 

Реклама - це вид діяльності або вироблена в її результаті продукція, метою яких є реалізація збутових або інших задач промислових, сервісних підприємств і громадських організацій шляхом поширення оплаченої ними інформації, сформованої в такийспосіб, щоб надати посилене вплив на масову або індивідуальну свідомість, викликаючи задану реакцію обраної споживчої аудиторії. 

ІІ. Відповіді на питання:

2.1. Хто з науковців розробив основи теорії монополістичної конкуренції?

  Фрідріх Август фон Хайєк

  У 1933 р. на протилежних берегах Атлантики американець Е. Чемберлін* і англійка Дж. Робінсон видали свої книжки, назвавши їх відповідно «Теорія монополістичної конкуренції» та «Економічна теорія недосконалої конкуренції».

  При всій несхожості ці твори об´єднують досить глибокий аналіз і обгрунтування дії ринкового механізму в обставинах, які порушують (виключають) умови вільної конкуренції. Зокрема, обидва автори виходять з того, що ринкова ціна складається не колективними діями учасників ринку, оскільки неоднорідність товарної продукції (диференціація) залишає можливість покупцям отримувати повну інформацію про ціни на неї, а фірмам-виробникам – конкурувати між собою через відсутність вибору більш ефективної діяльності.

  Інакше кажучи, неокласики в особі Е. Чемберліна і Дж. Робінсон основну причину порушення рівноваги в економіці традиційно вбачають у «категоріях» і «законах» економічного середовища, у той час як в інституціоналістів недосконала конкуренція є наслідком впливу на економічне зростання передусім «людського фактора», який породжує соціально-психологічні, правові та інші проблеми суспільного розвитку, у тому числі – у сфері економіки.

  На це звертає увагу М. Фрідмен. На його думку, теорія недосконалої, або монополістичної, конкуренції, розвинута Е. Чемберліномі Дж. Робінсон, є спробою побудувати більш загальну теорію, яка, на жаль, не має жодної з ознак, що зробили б її дійсно корисною загальною теорією, її внесок значною мірою полягав у поліпшенні викладу економічної теорії індивідуальної фірми, а отже, у виведенні висновків з маршаллівської моделі, удосконаленні маршаллівського аналізу монополії і збагаченні словника, придатного для опису промислової практики.

  Монополія і конкуренція Одне з головних теоретичних положень книги «Теорія монополістичної конкуренції» полягає в тому, що основною умовою володіння ринком або, говорячи словами гарвардського професора, суттю монополії є контроль над пропозицією, а отже, над ціною, який досягається взаємозаміною конкуруючих товарів, тобто «диференціацією продукції». Е. Чемберлін з цього приводу пише: «Разом з диференціацією з´являється монополія, і в міру посилення диференціації елементи монополії стають більш значущими. Скрізь, де певною мірою існує диференціація, кожний продавець має абсолютну монополію на власний продукт, але разом з тим зазнає конкуренції з боку більш або менш недосконалих замінників». Виходячи з цього, він вважає, що про становище всіх продавців правомірно говорити як про конкуруючих монополістів в умовах «монополістичної конкуренції».

  Ринки, на думку Е. Чемберліна, пов´язані між собою, оскільки на кожному з них незалежні один від одного продавці змушені взаємодіяти з метою реалізації близької за своїм призначенням продукції. При цьому вчений переконаний, що «ринки в реальній дійсності більш або менш недосконалі», а «наївний умовивід про те, що фактичним результатам властиво «прагнути» до рівноваги, не має під собою основи». У результаті кожний продавець розглядається як монополіст, який формує власне коло покупців, тобто свій субринок, завдяки своєму «унікальному» товару, рівень «диференціації продукту» якого відображає, якою мірою продавець регулює ціну і виступає на ринку монополістом. Це означає також, що реальний обсяг пропозиції товарів і послуг виявиться меншим, а ціни на них будуть вищими, ніж в умовах «чистої» конкуренції: монополія продавця на свій продукт і монополісти, конкуруючі між собою в умовах монополістичної конкуренції, неможливі, на думку Чемберліна, без основної умови – диференціації продукту. У чому ж полягає суть цієї категорії і чому вона пов´язується вченим з теорією вартості? Яке відношення до диференціації продукту має реклама? На ці та інші запитання ми можемо знайти досить вичерпні відповіді, звернувшись до змісту згадуваної праці американського вченого.

  Так, у четвертому розділі, названому «Диференціація продукту», Е. Чемберлін, розкриваючи суть цієї категорії, відзначає, що основною ознакою диференційованого продукту є наявність у товарі (або послузі) одного з продавців істотної відмітної ознаки. Ця ознака для покупця може бути як реальною, так і уявною, лише б вона привела до того, щоб було віддано перевагу саме його продукту. «Там, де існує така диференціація,– уточнює автор,– покупці будуть об´єднуватися з продавцями не з волі випадку і не безладно (як це відбувається при чистій конкуренції), а відповідно до вибору на основі переваг певного товару».

  Отже, продавець – монополіст, за логікою Е. Чемберліна, може збільшувати обсяг своєї продукції, вдаючись до додаткових витрат, знижуючи ціни і вважаючи, що інші продавці однойменної «групи» товарів не зможуть зразу вчинити так само, тобто підняти рівень витрат виробництва. У цьому, на його думку, полягає основна причина того, що фірма-кон-курент, яка виробляє даний товар, знижуючи на нього ціну або освоюючи випуск нового конкуруючого товару, по суті не зважає на те, що аналогічні заходи можуть бути прийняті іншими виробниками. З точки зору методології економічної науки, як вважав М. Фрідмен, "до тих пір, доки утверджується думка, що диференціація продукту має істотне значення – а це основна теза теорії монополістичної конкуренції, – не може використовуватися визначення галузі як групи фірм, які випускають аналогічний продукт".

2.2. Модель монополістичної конкуренції: сутність, характерні риси.

В реальному житті умови, притаманні доско­налій конкуренції та мо­нополії, в ідеальному ви­гляді не існують. Монопо­лію та досконалу конкуре­нцію можна розглядати як протилежні риси, реальні ж ринкові структури за­ймають місце між ними, поєднуючи в собі окремі риси і монополії, і до­сконалої конкуренції. Основи теорії моно­полістичної конкуренції розробили в своїх працях англійський економіст Дж. Робінсон і американський вчений Е.Чемберлін. Монополістична кон­куренція передбачає взає­мне сполучення двох моде­лей ринку - досконалої конкуренції і чистої мо­нополії.  Монополістична конкурен­ція - це рин­кова струк­тура, в якій відносно ве­лика кількість фірм конкуру­ють між собою за продаж ди­ференційованого товару на ринку, де мож­лива поява но­вих продавців. Характерні риси монополі­стичної конкуренції: 1. Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами. Продукт кожного прода­вця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація товару означає, що продукт кож­ної фірми не є стандар­тизованим. Диференціація може бути як за дійсно якісними ознаками, так і за розбіжностями в рек­ламі, іміджі фірми, що дозволяє продавцю мати певну міру монопольної влади над своїм товаром. 2. На ринку існує відно­сно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє невелику ча­стку ринкового попиту. При монополістичній конкуренції частка кож­ного з виробників коли­вається від 1% до 10% продажу на ринку. 3. Продавці при визна­ченні цін на свої товари або при визначенні обся­гів продажу не врахову­ють реакцію своїх конку­рентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент поніс збитки або втратив зна­чну частку ринку при зменшенні продажної ціни будь-якою фірмою, оскільки він має уні­кальний товар, на який є досить сталий попит. 4. На ринку є умови для вільного входження. При монополістичній кон­куренції вигідна кон’юктура може приваб­лювати нових виробників, але вхід на ринок нових фірм більш складний, ніж за умов досконалої кон­куренції, оскільки треба мати відповідний розмір капіталу, ноу-хау та пе­вний термін для визна­ння покупцями товарів нових торгових марок та послуг.

2.3. В наслідок об’єднання яких моделей ринку утворюється монополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція - це такий тип конкуренції, за якої відносно велика кількість виробників виробляє схожу, але неоднакову продукцію, яка відрізняється певними якостями. За цієї моделі ринку відносно невеликі за масштабами виробництва товаровиробники намагаються надати своєму товару якісь особливі, нестандартні якості. Останні можуть бути як реально існуючими, так і нереальними. Конкуренція виробників зосереджується не тільки на ціні, а й на цих особливих якостях товару. Прикладом може бути, скажімо, виробництво шампуню, але не звичайного засобу для миття голови, а такого, який має і унікальну якість стримувати випадіння волосся. Отже, відносно велика кількість невеликих виробників виготовляє схожу, проте неоднакову продукцію. За цих умов конкуренція між виробниками здійснюється за допомогою як цінових, так і нецінових методів. При цьому виробник, унаслідок виробництва товару з певними особливими якостями, має можливість контролювати ціни. Але останнє є досить обмеженим, бо еластичність попиту достатньо велика, і покупець може переключитись на споживання аналогічного товару в іншого виробника, але дещо з іншими властивостями. У нашому випадку споживач, який до цього купував шампунь з якостями протидії облисінню, у зв'язку з тим, що виробник підняв на нього ціни, може переключитись, наприклад, на купівлю шампуню для чутливого волосся, який коштує менше. У зв'язку з цим цінова конкуренція тут буде обмежена, і виробник у боротьбі за свого споживача буде йти переважно шляхом удосконалення продукції, підвищення її якості, посилення реклами і т.ін.

Особливістю цього типу конкурентної боротьби є й те, що наявність великої кількості виробників не дозволяє нікому створювати суттєві перешкоди до проникнення в галузь. Цей практично вільний вхід на ринок і відносно невеликий розмір стартового капіталу, у свою чергу, пояснюються відносно невеликою технологічною складністю тих товарів, які виробляються.

2.4.Побудувати криву попиту окремої фірми в умовах монополістичної конкуренції.

Головними умовами для максимізації прибутку є попит споживачів на певний товар та, в умовах досконалої конкуренції, ціна, що визначається внаслідок взаємодії попиту та пропозиції. Підприємство в умовах певного типу ринку є ціноотримувачем: крива попиту на його продукцію (особисто для нього) є нескінченно еластичною та має вигляд прямої, яка паралельна осі випуску. Це означає, що підприємство може продати будь-який обсяг продукції за існуючою ціною. Такий висновок випливає з припущення про те, що кожне підприємство є настільки малим, що не може самостійно впливати на ринкову ціну, збільшуючи або зменшуючи обсяги пропонованої продукції. Тому ціна для нього є заданою ринком і продавати свою продукцію підприємство може лише за цією ціною (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Крива попиту для досконало конкурентного підприємства

конкуренція нецінова сумлінна досконала

За таких умов сукупна виручка фірми змінюється лише при зміні обсягу виробництва продукції і, відповідно, середня виручка та гранична виручка при Р = const дорівнюють ціні

AR(q)=TR(q)/q=Pq/q=P;

MR(q)=dTR(q)/dq=d(Pq)/dq=P,

де Р — ціна продукції;

q — обсяг випуску фірми;

AR — середня виручка;

МR — гранична виручка.

Таким чином, крива попиту на продукцію окремого підприємства в умовах досконалої конкуренції є одночасно і кривою його середньої та граничної виручки.

2.5. Пояснити, як відбувається визначення ціни і обсягу виробництва за монополістичної конкуренції.

Оскільки монополістично конкурентні фірми випускають подібні товари, які мають багато замінників, то попит на продукт кожної фірми є еластичний і, подібно до монополії, фірма займається пошуком оптимальної ціни і обсягу виробництва продукту, які забезпечують їй максимальний прибуток.

Попит на продукт монополістично конкурентної фірми

Еластичність попиту на продукт фірми в умовах монополістичної конкуренції має певні межі. Оскільки у монополістично конкурентної фірми є достатня кількість конкурентів, які випускають взаємозамінну продукцію, то попит на її продукт є більш еластичним, ніж в умовах чистої монополії. В той же час попит на продукт монополістично конкурентного виробника не є абсолютно еластичним, як на ринку чистої конкуренції, так як монополістично конкурентна фірма має менше конкурентів і продукти цих конкурентів хоча і є близькими замінниками, але все ж таки не є абсолютними їх замінниками.

Ступінь еластичності попиту фірми в умовах монополістичної конкуренції залежить від кількості конкурентів І стулені диференціації продукту: чим більша кількість конкурентів і менша диференціація продукту, тим більшою є вірогідність заміни даного продукту я разі зростання ціни на нього іншим подібним продуктом, а отже, тим більшою є еластичність попиту на продукт монополістично конкурентного виробника.

Короткотерміновий період: максимізація прибутку чи мінімізація збитків

Монополістично конкурентна фірма, як і будь-яка інша, може одержувати економічний прибуток за умови, що існують обсяги виробництва, для яких ціна продукту є більшою за середні валові витрати його виробництва. За існування таких обсягів випуску монополістично конкурентна фірма буде прагнути максимізувати свої прибутки. Як і будь-яка інша фірма, монополістично конкурентна фірма з метою максимізації прибутків випускатиме такий обсяг продукту, для якого граничний дохід буде рівний граничним витратам (правило (10.7)). Цьому оптимальному обсягу випуску буде відповідати і певна ціна, яку встановить виробник для цього оптимального обсягу виробництва. На графіку 12-1, а оптимальний обсяг випуску становить Ко, який відповідає точці перетину кривих граничного доходу і граничних витрат, фірма призначає ціну Цо, яка визначається висотою кривої попиту для оптимального обсягу виробництва Ко, і одержує максимальний прибуток (величина якого становить площу прямокутника ЦоАВС.

Якщо для всіх можливих обсягів випуску на фірмі ціна є нижчою за середні валові витрати, то виробництво є збитковим і фірма прагнутиме звести ці збитки до мінімуму. В даній ситуації монополістично конкурентна фірма, як і будь-яка інша, повинна прийняти одне з двох рішень: або продовжити виробляти, або припинити виробництво.

Як відомо, умовою виробництва в короткостроковому періоді є наявність обсягів випуску, для яких ціна є вищою за середні змінні витрати. За наявності цієї умови монополістично конкурентна фірма при визначенні оптимального обсягу випуску, який дозволить їй одержати мінімальні збитки, скористається загальним для всіх фірм правилом рівності граничного доходу і граничних витрат та призначить ціну, що відповідає цьому обсягу випуску.

На графіку 12-1, б оптимальний обсяг виробництва представлений Ко, ціна - Цо, мінімальні збитки - площею прямокутника СЛВЦо.

Рішення про припинення виробництва з метою мінімізації збитків монополістично конкурентна фірма, як і будь-яка інша, повинна прийняти за умови, якщо для всіх можливих обсягів виробництва ціна одиниці продукції є нижчою за середні змінні витрати (графік 12-1, в).

2.6. Наведіть наслідки диференціації продукції.

Диференціація засновується на спеціалізації у виготовленні особливої продукції, що є модифікацією стандартного виробу. Така продукція є незамінною для споживачів у тому разі, якщо стандартні вироби їх не влаштовують. Це стосується як апаратних засобів (наприклад, конфігурація ЕОМ), так і програмних (АРМи, що реалізують як стандартні, так і специфічні функції). Виокремлення товару на ринку, а в більш широкому значенні — диференціація його комерційних характеристик, може провестися за рахунок створення продукції з досконалішими (за стандартні вироби) технічними параметрами, якістю виконання, на базі забезпечення більш широкого вибору послуг при реалізації і експлуатації виробів, на основі привабливості низьких цін.

Основна ідея диференціації полягає у випуску тієї продукції, що користується обмеженим попитом, це дає змогу уникнути цінової конкуренції з могутнішими підприємствами, змагаючись за специфічні групи споживачів.

Одночасне використання декількох способів диференціації може привести до уніфікації. Найкраще використання стратегії диференціації полягає в зосередженні зусиль на одному з мотивів придбання продукції споживачами і розвитку своїх можливостей з метою повнішого та якіснішого задоволення специфічних потреб.

Диференціюючи свою продукцію, необхідно «додати» до своїх товарів такі особливі комерційні атрибути, які відрізняли б їх від усіх інших товарів. Першочерговим завданням для підприємства при цьому є збільшення різниці між ціною і витратами.

2.7. Пояснити, за яких умов відбувається довгострокова рівно­вага фірми в умовах мо­нополістичної конкурен­ції.

Рис.10.2.а) представляє графічну модель довгострокової рівноваги фірми – монополістичного конкурента. Рівноважний обсяг буде купуватись за ціною . Графік показує, що будь-яке відхилення від обсягу призводить до збитковості, оскільки середні витрати починають перевищувати ціну. За досягнення у точці стану довгострокової рівноваги зникають стимули до входження в галузь нових фірм. Якщо фірми одержуватимуть в короткостроковому періоді збитки, то частина їх залишить галузь, а ті, що залишаться, будуть мати збільшену частку попиту, і поступово збитки почнуть зникати, фірми будуть отримувати нормальний прибуток. Довгострокова рівновага відновлюється. Таким чином, ситуація беззбитковості у довгостроковому періоді для монополістично конкурентної фірми і галузі нагадує довгострокову рівновагу фірм на досконало конкурентному ринку (рис.10.2 б).

2.8. Від чого залежить еластичність попиту за умов монополістичної конкуренції .

Еластичність кривої попиту підприємства, що функціонує в умовах монополістичної конкуренції, буде залежати від кількості його конкурентів та ступеня диференціації продукції, що ним виробляється. Чим більша кількість конкурентів та слабша диференціація продукції, тим більш еластичною буде крива попиту. Тобто, монополістична конкуренція, в такому випадку, наближатиметься до досконалої конкуренції. Якщо ж кількість конкурентів мала, а глибина диференціації значна, то крива попиту буде мати менш еластичний вигляд, що робить її схожою на криву попиту підприємства, що працює на монопольному ринку.

Крива попиту для ринку монополістичної конкуренції буде мати спадний характер (при незначному куті нахилу), тому, подібно до монопольного ринку, крива граничної виручки завжди лежатиме нижче від неї. Отже, підприємство в умовах монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде мак-симізуваги прибуток або мінімізувати збиток, виготовляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничної виручки.

2.9. Пояснити, чому у стані довгострокової рівноваги всі фірми галузі одержують лише нормальний прибуток.?

У довгостроковому періоді у випадку прибутковості в галузь починають входити нові фірми, приваблені можливістю одержати економічний прибуток. У міру появи нових фірм, отже, і нових товарів-замінників, типова фірма втрачає частину свого попиту. Це означає, що крива попиту змішується ліворуч і є більш похилою, попит стає ще більш еластичним. Кожна фірма починає втрачати прибутки. І навпаки, у випадку збитковості фірми починають залишати ринок, кількість продукції скорочується. Зменшення числа фірм призводить до збільшення попиту на товари тих фірм, які залишились на ринку. Криві їх попиту зміщуються праворуч, збитки зменшуються. Рух фірм триває до того часу, коли економічний прибуток досягне нуля. Як тільки крива попиту стане дотичною до кривої середніх витрат, економічний прибуток зникає, фірма стає беззбитковою. Отже, у стані довгострокової рівноваги всі фірми галузі одержують лише нормальний прибуток. 

2.10.На ринках з монополістичною конкуренцією не досягається ні ефективність розподілу ресурсів, ні мінімізація витрат. Чому?

Якщо короткострокова рівновага монополістичного конкурента нагадує рівновагу монополіста, то довгострокова подібна до рівноваги конкурентної фірми. Проте досконало конкурентна рівновага і рівновага в умовах монополістичної конкуренції мають і значні відміни. Конкурентне ціноутворення веде до виникнення в довгостроковому періоді потрійної рівності: . На ринках з монополістичною конкуренцією не досягається ні ефективність розподілу ресурсів, ні мінімізація витрат. В умовах монополістичної конкуренції фірми виробляють менший обсяг, ніж найбільш ефективний з точки зору оптимізації розподілу ресурсів. На рівні оптимального обсягу виробництва ціна рівноваги перевищує граничні витрати . 

2.11. Пояснити, чому значення індексу Лернера для ринку монополістичної конкуренції перебуває у проміжку між нулем і одиницею?

Оскільки продукція диференційована, кожен виробник певної марки товару виступає як монополіст і має спадну криву попиту. Але вхід нових фірм у галузь вільний, отже, фірми конкурують між собою. Незважаючи на монопольну владу окремої фірми, кожна занадто мала, щоб значно впливати на загальну ринкову ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний. Отже, в умовах монополістичної конкуренції значний розвиток конкуренції поєднується з незначною монопольною владою над ринком. Ринок сегментується, кожна фірма формує свій мікроринок, і на кожному з сегментів продавці мають можливість маніпулювати ціною як монополісти, конкуруючи між собою як досконалі конкуренти. Концентрація виробництва в галузях з монополістичною конкуренцію є невисокою. Значення індексу Лернера для ринку монополістичної конкуренції перебуває у проміжку між нулем і одиницею.

2.12. Назвіть соціально-економічні наслідки монополістичної конкуренції для суспільства.

Монополізація виробництва призводить до виникнення суспільних втрат: § за інших рівних умов монополія порівняно з конкурентною галуззю завжди виробляє менший обсяг продукції і встановлює вищі ціни; § монополія не досягає виробничної ефективності, оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди ; § монополія не досягає ефективності розподілу ресурсів, оскільки для оптимального обсягу випуску P> MC. Загалом чиста втрата надлишку для суспільства становить суму площ трикутників і . Величина, задана трикутниками є безповоротними втратами суспільства, що виникають внаслідок монопольної влади. Це та ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією. Суспільство може платити за монопольну владу ще й додаткову ціну: ٠ орієнтуючись на максимізацію прибутку, а не обсягу випуску, монополія може ігнорувати ефект масштабу і мати вищі витрати на одиницю продукції; ٠ монополія може як сприяти розвитку науково-технічного прогресу, забезпечуючи за рахунок вищих прибутків впровадження новітніх досягнень у виробництво, так і гальмувати його, скуповуючи винаходи і не використовуючи їх; ٠ соціально непродуктивними є видатки для утримання чи зміцнення ринкової влади: рекламу, лобіювання своїх інтересів, спроби уникнути державного регулювання та ін.; ٠ утримання незадіяних надлишкових виробничих потужностей як засіб переконання потенційних конкурентів у недоцільності їх виходу на даний ринок. Через наявність суспільних втрат монополія вважається неефективною ринковою структурою. Виняток становить природна монополія – ринкова структура, яка забезпечує мінімізацію витрат завдяки економії на масштабі, що проявляється на всіх рівнях виробництва.

Графік 9.9 показує, що збільшення обсягів виробництва супроводжується зниженням середніх витрат, граничні витрати на всіх обсягах нижчі за середні. Згідно з правилом оптимальним обсягом випуску буде з рівновагою в точці , якій відповідає ціна . В умовах рівноваги монополія одержує прибуток, рівний заштрихованій площині . Якби це була конкурентна галузь, то рівновага встановилася б в точці , оптимальним обсягом випуску був би , але галузь була б збитковою, оскільки для ціна нижча на середні витрати. Виникнення природної монополії є наслідком вільної дії ринкових сил, внаслідок чого виробництво суспільно важливого товару зосереджується на одній фірмі, де воно обходиться дешевше, ніж його виробництво кількома фірмами. У більшості випадків вони утворюються в комунальних галузях господарства. Існування природної монополії є економічною необхідністю і вигідне для суспільства. Для зменшення негативних наслідків, породжених монопольною владою, діяльність природних монополій регулює держава.

2.13. Поясніть в чому проявляється позитивний і негативний вплив реклами на процес споживання і виробництва.

Вплив реклами на ставлення споживачів до певного товару досить суттєвий. Раціональне використання навіть невеликої кількості інформації з посиланням на потреби і запити аудиторії може підвищити ефективність рекламного проекту і відповідно успіх продукту на ринку. Рекламою є процес впливу однієї групи людей на іншу з метою активації у неї певного відношення до об’єкту рекламної діяльності та сприяння утворенню активних реакційних дій спрямованих безпосередньо на об’єкт.

Метою та результатом будь-якого впливу завжди є якась зміна стану, що раніше існував. Позитивний вплив реклами, це поява у людини нових емоцій, уявлень, бажань та прагнень, пов’язаних з рекламованим товаром. Досить поширеною була модель впливу реклами на психіку AIMDA (запропонована Е.Палмером 1896 р.), де: А - Attention – увага, I - Interest – інтерес, M - Motive – мотив, D - Desire - бажання, A - Activity  - активність. Утримує нашу увагу лише то, що з якоїсь внутрішньої причини для нас є актуальними чи необхідними. Зона інтересів кожної людини досить різна, часто виходить, що наявність одних інтересів виключає інші. Щоб спонукати людину до придбання певного товару (що і робить реклама) недостатньо лише мотиву: товар має володіти певними іншими якостями, крім тих, що задовільняють загальну людську потребу. У різних за рівнем забезпеченості шарів суспільства населення є різні підходи по співвіднесенню своїх бажань з необхідністю купівлі. Є 3 фактори, що впливають на рішення про купівлю: ступінь необхідності товару, ступінь привабливості мети, заради якої здійснюється купівля; можливості досягнення тієї мети. Активність завжди індивідуальна, бо залежить від окремо взятої людини [4].

Головні негативні моменти цього впливу полягають у тому, що реклама спричиняє стереотипізацію мислення, а відтак – поведінки, нав’язує готові моделі й стандарти життя. Реклама навіює людині думку, що якщо вона купить ту чи іншу річ, то вона стане щасливішою, привабливішою, успішнішою, що це сприятиме підвищенню її статусу. Люди оцінюють себе та інших в залежності від того, чим вони володіють, а не від їхніх особистих якостей. Так формується система цінностей, орієнтована виключно на споживання. Але неможливо купити все, особливо з огляду на матеріальний стан переважної більшості. У звичайному житті пересічні люди не можуть і виглядати такими привабливими і успішними, як герої рекламних роликів.

Проте реклама вже давно перестала бути просто джерелом інформації про товари і послуги. Сьогодні головною метою реклами є прагнення якомога скоріше і найдорожче продати товар. Тому реклама зараз перетворилась на засіб маніпулювання свідомістю споживачів, що спонукає їх до придбання рекламованих товарів чи послуг. В цілому реклама навіть негативно впливає на психіку людини. Перегляд реклами у багатьох випадках викликає в людей негативні руйнівні емоції, підвищує їх роздратованість, виснажуючи нервову систему, що згубно впливає на здоров’я людини в цілому. Тому в умовах інтенсивного розвитку реклами потрібно навчитись «захищатись» від неї, піднімаючи рівень власної свідомості та осмислюючи інформацію подану в рекламі вибірково, даючи реальну оцінку побаченому і почутому.

2.14. Позитивний вплив реклами на обсяг виробництва та середні витрати.

Позитивний вплив реклами на обсяг виробництва та середні витрати:

1. Реклама дає інформацію, яка допомагає споживачам робити розумний вибір.

2. Реклама підтримує національну систему зв’язку. Радіо, телебачення, журнали та газети фінансуються частково за рахунок реклами.

3. Реклама стимулює зміну продукту (для того, щоб успішно конкурувати у сфері реклами, фірма повинна поліпшувати свій продукт, щоб забезпечити "підстави для реклами та продажу").

4. Завдяки рекламі фірма може розширити своє виробництво і за рахунок цього отримати більший ефект.

2.15. Назвіть три основних фактори максимізації прибутку фірма – монополістичний конкурент.

Монополія має ту ж саму мету, що і конкурентна фірма: вибрати такий обсяг виробництва, який дозволяє отримати максимальну суму економічного прибутку за певний період. При виборі оптимального обсягу монополія зустрічається з трьома обмеженнями – витратами виробництва, попитом на продукцію та її ціною. Вибір монополії можна проаналізувати за допомогою тих же двох підходів, які застосовувались при вивченні моделі поведінки конкурентної фірми: порівняння сукупного виторгу і сукупних витрат та порівняння граничного виторгу і граничних витрат .

2.16. Поясніть особливості нецінової конкуренції для ринку за умов монополістичної конкуренції.

Ще однією особливістю монополістичної конкуренції є те, що провідну роль у конкурентній боротьбі відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша диференціація продукції – підвищення її якості, поліпшення умов продажу; справна організація реклами. У фірм з’являється можливість контролювати не тільки пропонування, але і попит на свою продукцію. Значення будь-якої диференціації полягає в тому, що вона є джерелом підвищення прибутковості фірми внаслідок здобуття виробниками обмеженого контролю над цінами на свою продукцію. Завдяки постійному вдосконаленню товару кожна фірма може зберегти чи підвищити попит на свою продукцію і, розширюючи виробництво, збільшити прибуток. З іншого боку, менші порівняно з конкурентними обсяги випуску та вищі ціни на продукцію, неефективність виробництва і розподілу ресурсів, що виникає в умовах монополістичної конкуренції, цілком компенсуються тією вигодою, яку одержують споживачі від розширення можливостей споживчого вибору. Диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту. Реклама, навпаки, пристосовує споживчі смаки до продукту. За допомогою реклами фірми сподіваються збільшити свою ринкову частку і знизити еластичність попиту на свою продукцію. Позитивний вплив реклами вбачають у тому, що вона поширює інформацію про властивості нового продукту, допомагає споживачам зробити розумний вибір, стимулює покращення продукту. Вона вимагає додаткових витрат, але може сприяти здешевленню продукції для споживачів, якщо фірмі вдається скористатися зростаючим ефектом масштабу. Критики реклами наводять так само багато контраргументів. Вплив рекламної діяльності неоднозначний: з одного боку, реклама дозволяє кожній фірмі посилити її монопольну владу, оскільки переконує споживача, що в світі товарів мало гідних замінників товару фірми, через значні видатки слугує бар’єром входження. З іншого боку, реклама надає інформацію про існування великої кількості замінників, через що попит на продукцію будь-якої фірми стає більш еластичним, а ціни і прибутки мають тенденцію до зниження, отже, галузь стає більш конкурентною.

2.17 Ціноутворення в умовах монополістичної конкуренції.

Ціноутворення за умов монополістичної конкуренції має подвійний характер. З одного боку, воно зазнає впливу об’єктивних чинників – витрат виробництва і збуту, причому на перший план виходять саме витрати збуту. З іншого боку, на рівень цін впливає суб’єктивний чинник. Ціна відображає якість товару, престиж торговельної марки. Саме суб’єктивний чинник відіграє більш суттєву роль у можливості маніпулювати цінами, здійснювати політику з формування власного ізольованого мікро – ринку. На відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку фірма – монополістичний конкурент повинна враховувати три фактори: обсяг випуску, ціну та зміну продукту і рекламну діяльність.

2.18. Чому за умов діяльності фірми на ринку монополістичної конкуренції виникає надлишок виробничих потужностей?

Монополістичні конкуренти не мінімізують витрат, їх рівень виробництва менший за той, що дозволяє мінімізувати середні витрати. Точка довгострокової рівноваги монополістичного конкурента знаходиться ліворуч від мінімуму . Якби фірма збільшила обсяг виробництва, вона могла б знизити середні витрати. Але монополістичному конкуренту невигідно виробляти продукції більше, тому що її прийшлося б продавати за нижчою ціною. Тому галузі часто переповнені фірмами, які функціонують, не досягаючи оптимальної потужності. Надлишкові виробничі потужності і водночас вищі порівняно з конкурентними ціни – ще один наслідок монополістичної конкуренції для суспільства.  Ще однією особливістю монополістичної конкуренції є те, що провідну роль у конкурентній боротьбі відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша диференціація продукції – підвищення її якості, поліпшення умов продажу; справна організація реклами. У фірм з’являється можливість контролювати не тільки пропонування, але і попит на свою продукцію. 

2.19. Якою є суспільна ціна монополістичної конкуренції.

 Ціна, встановлена в умовах монополістичної конкуренції – більше мінімального рівня середніх загальних витрат не тільки в короткостроковому періоді, але і на довгостроковому інтервалі часу. У такий спосіб споживачі в цих умовах не одержують товар за найнижчою ціною, зниження якої можливо при існуючому рівні витрат фірми. Фактичний обсяг виробництва менше того, що мінімізує середні загальні витрати фірми. Фірма має резервні потужності і не використовує їх повною мірою, як при умовах чистої конкуренції.  До переваг монополістичної конкуренції відноситься те, що на цьому ринку завдяки існуючій диференціації продукції споживачу пропонується широкий асортиментний вибір товарів. Ціни на товари нижчі, а обсяг виробництва більший ніж у чистого монополіста, тому монополістична конкуренція є потрібною і вигідною для споживача і разом з чистою конкуренцією потрапляє в розділ «ефективно конкурентних». 

III. Виконання завдань:

3.1 На ринках з монополістичною конкуренцією постійно йде процес інновацій і імітації товарів-конкурентів під своєї маркою (наприклад, варто було одній з фірм, що випускає жувальну гумку, оголосити що її продукція запобігає карієсу, як всі фірми почали імітувати конкурентну стратегію цієї фірми). 

В липні 2013 року ФАС Росії виступила з ініціативою ввести штрафи за імітацію чужого логотипу. Китайським виробникам, масштаби плагіату яких в області автомобільних брендів ми пропонуємо оцінити в цій збірці, доведеться нелегко.

BMW (Німеччина) і BYD

На тлі явної схожості з логотипом BMW і того, що компакт BYD F0 – практично точна копія Toyota Aygo, що пропагується BYD Auto модель розвитку «Самостійна розробка, власна марка, самостійний розвиток» звучить просто як знущання. При цьому компанія, головний офіс якої базується в місті Шеньчжень, з цього приводу зовсім не “париться» і процвітає. Ведучи свою історію всього з 2003 року, BYD Auto вже встигла обзавестися виробничими базами не тільки в Шеньчжені, але також у Сіані, Шанхаї та Пекіні, а її потужності сьогодні становлять близько 200 тисяч авто на рік.

Acura (Японія) і Changan

Якщо ви подумали, що злодійством логотипів займаються тільки відносно невеликі китайські компанії, поспішаємо вас розчарувати: навіть Changan Automobile Group, третій за величиною автовиробник у Китаї, історія якого налічує 150 років, у момент чергового ребрендингу не посоромився просто взяти й перевернути лого Acura.

Bentley (Великобританія) і Riich

Riich – це суббренд добре відомого китайського виробника Chery. Під цією маркою компанія випускає седани бізнес-класу. «Раз вже це автомобілі для багатих, то і назва, і логотип повинні бути відповідними», – мабуть, подумали китайці і, не мудруючи лукаво, понівечили англійське rich – «багатий», а логотип «запозичили» не у кого-небудь, а у самого Bentley.

Mazda (Японія) і Haima

Це, мабуть, єдиний випадок, коли схожість логотипів цілком законна і виправдана. Справа в тому, що відділення автоконцерну FAW, що випускає Haima, з 1992 року є стратегічним партнером Mazda в Китаї. Сама назва Haima спочатку була складена з назви індустріального району Hainan, де розташоване виробництво, і назви японського бренду.

Toyota (Японія) і Jincheng

Jincheng – одна з найбільших і найстаріших китайських мотоциклетних компаній. Чому її лого до болю нагадує значок Toyota, не зрозуміло. Враховуючи, що фірма з 1985 року співпрацює з японською Suzuki, могли б вчинити як виробники Haima. Ну, або, в крайньому випадку, «запозичити» логотип Harley-Davidson. Все ж виглядало б логічніше …