18 Особливості регенерації сумішей з різними в’яжучими.

Застосування в ливарному цеху різних видів формувальних сумішей може

привести до забруднення відпрацьованими пісками формувальних сумішей із в'яжучими, що не поєднуються, зумовити значні проблеми при сумішеприготуванні. Тому вибір методу регенерації і розробка технології використовування регенерата повинен базуватися:

- на вивченні матеріалопотоків в системі сумішеприготування;

- оцінці сумісності вживаних в'яжучих;

- розумінні механізму протікання окремих етапів технологічних процесів сумішеприготування і формоутворення.

Застосування в ливарних цехах піщано-глинистих і рідкоскляних формуваль-

них і стрижневих сумішей приводить до їх змішування при вибивці форм, що (внаслідок накопичення оксиду натрію) знижує пластичність і міцність оборотних сумішей в сухому стані. Компенсувати негативний вплив оксиду натрію можна збільшенням вмісту глини в суміші.

Висока адгезія плівок рідкоскляного в'яжучого до зерен кварцового піску значно погіршує можливості використовування оборотних сумішей в сумішах з рідким склом. В стрижневих сумішах оборотні суміші практично не використовуються, в облицювальних сумішах для чавунного і сталевого литва зміст оборотної суміші звичайно складає не більше 30%. При використовуванні повернення з гідроочищувальних камер, де відпрацьована суміш піддається частковій регенерації, забезпечуються більш високі технологічні властивості сумішей з рідким склом.

Вибір методу регенерації залежить від типу в’яжучого;

Методи:

Механічна регенерація. До цих методів відносяться такі, в яких відокремлення піщинок по фракціям та видалення плівок з їх поверхні проходить:

- за допомогою потока повітря;

- удару;

- тертя зерен одне об одне;

- тертя зерен об шорстку поверхню.

При повітряній сепарації відпрацьована суміш після магнітної сепарації та подрібнення кусків поступає в повітряний сепаратор, де зернам піску різної величини надається різна швидкість, що дозволяє розділити їх по величіні і видалити пилоподібну

Піщана суміш по трубопроводу вдувається зі швидкістю 18-20 м/с. Потім вона попадає в простір між зовнішнім та внутрішнім конусами. Швидкість потоку різко падає до 4-6 м/с., що викликано різким збільшенням поперечного перерізу потока. При цьому крупні частки піску під впливом сили тяжіння падають вниз і відводяться через патрубок. Більш дрібні частки поступають в верхній конус і завдяки лопаткам, які встановлені тангенційно, набувають обертального руху і вдарюються через ці лопатки. Під дією центробіжних сил крупні частки випадають і скачуються вниз по конусу в патрубок. Дрібні частки виносяться потоком повітря за межі установки. Розмір часток, які виносяться повітрям, регулюються швидкістю повітряного потоку. При цьому способі регенерації практично не руйнується поверхнева плівка вяжучого, що незадовільно.

Пневматична регенерація. Використовується енергія високошвидкісного повітряного потоку для відокремлення поверхневих твердих плівок (шляхом тертя та удару). Другий поток, низько швидкісний, видаляє ці частки плівок і другі пилоподібні частки.

Такі установки прості за конструкцією, легко механізуються та автоматизуються. Мокра (гідравлічна) регенерація. При цьому способі видалення пилоподібної фракції і плівок в’яжучого відбувається в потоці проточної води. Потім суміш висушується. При цьому способі проводять гідравлічну класифікацію. Сутність її заключається в різній швидкості падіння часток різної величини в воді. В першому резервуарі осідають крупні частки, а більш дрібні в слідуючих. Видалення плівок в’яжучого відбувається в машинах тертя. В цих машинах пульпа (пісок+вода) перемішуються на протязі визначенного часу.

При такій регенерації :

1) з суміші видаляється глиниста складова;

2) водорозчинні в’яжучі;

3) відбувається розділення піску по величині зерна;

4) активується поверхня піску.

До недоліків слід віднести:

1) велику витрату води (до 15 м3 на 1 тонну);

2) необхідність видалення вологи і подальша сушка піску (потребує додаткові витрати палива).

Частіше всього цей метод використовується в ливарних цехах,на заводах важкого машинобудування (при виготовленні виливків великих розмірів) в комплексі з гідравлічною вибивкою.

Термічна регенерація. При використанні органічних в’яжучих для стрижневих сумішей під дією тепла виливка в’яжуче пригоряє до зерен кварцових пісків або утворює на ньому коксові залишки. Ці плівки при сухій або мокрій регенерації повністю не видаляються. Тому для регенерації таких сумішей використовується термічний спосіб, при якому залишки органічних в’яжучих повністю спалюються. Продукти спалювання залишаються на зернах кварца і видаляються в результаті сухого перетирання в бігунах. Видалена пилоподібна фракція видаляється відсмоктуванням.

Термічна регенерація придатна в основному для сумішей з органічними в’яжучими і не використовується для сумішей з глинистими в’яжучими. Експлуатаційні витрати на цей вид регенерації дуже великі.