4.Класифікація в’яжучих матеріалів, класифікація глин у вологому та сухому стані.

В основі класифікації в'яжучих матеріалів, вживаних в ливарному виробництві, лежать дві основні ознаки:

• природа матеріалу (органічні і неорганічні, водні і неводи);

• характер твердіння (оборотний проміжний, необоротний).

Неорганічні в'яжучі матеріали - це мінеральні речовини. Вони придають форму­вальній суміші в'язкопластичні властивості в сирому стані або тверднуть методами хімічного або фізичного зміцнення. До них відносяться: глини, цемент, гіпс, рідке скло і інш. Ці в'яжучі мають деякі загальні властивості:

• придатні для литва по сирому;

• малочутливі до температури сушки;

• виділяють мало газів при заливці;

• мають погану вибиваємість.

Як органічні в'яжучі застосовується велика група матеріалів: синтетичні смоли, ма­сла, сахариди, лігносульфонати (ЛСТ) і інш. Ці в'яжучі мають деякі загальні власти­вості:

• підвищена текучість в сирому стані;

• можливість регулювання процесу хімічного або теплового ущільнення;

• добра вибиваємість;

• підвищена газотворність;

• токсичність.

Таблиця 2.12 - Класифікація глин в залежності від межі міцності при стисненні в вологому стані

Група глин		Межа міцності при стисненні, МПа, не більш
Позначення	Найменування	Бентонитової	Каолінової і каоліно - гідрос- людистої та полімінеральної
П	Міцнов'яжуча	0,13	0,10
С	Середньов' яжуча	0,11	0,08
М	Малов'яжуча	0,09	0,05

В залежності від межі міцності при стисненні в сухому стані каолінові та каоліно- гідрослюдисті глини поділяються на підгрупи (таблиця 2.13).

Таблиця 2.13 - Класифікація глин в залежності від межі міцності при стисненні в сухому стані

	Сума обмінних катіонів глини, мг екв/ 100 г
Група глин	сухої глини
	Бентонітові глини	Каолінові і другі глини
З високою сумою обмінних катіонів	80	35
З середньою сумою обмінних катіонів	50	20
З низькою сумою обмінних катіонів	30	Не нормується

5. За яким принципом класифікуються формувальні і стрижневі суміші? Як класифікуються суміші залежно від класу формувального піску?

Класифікацією властивості формувальних і стрижневих сумішей розділені на наступні ос­новні групи:

1. гідравлічні;

2. механічні;

3. технологічні;

4. теплофізичні.

Гідравлічні властивості формувальних сумішей в основному визначають умови га­зоутворення і видалення газотвірних продуктів порожнини ливарної форми при її заливці металом.

Механічні властивості визначають характеристики міцності ливарної форми в пері­од її виготовлення, а також при заливці і кристалізації виливка.

Технологічні властивості характеризують умови отримання якісних ливарних форм і стрижнів, а також умови виготовлення виливків з якнайменшою трудомісткістю і високою якістю поверхні.

Теплофізичні властивості створюють умови протікання теплових процесів при за­твердінні виливка в ливарній формі.

Залежно від кількості і якості первинних матеріалів міняються физико-механічні по­казники суміші, тому у виробничих умовах суміші піддаються випробуванню на вогкість, газопроникність, міцність і інш.

Залежно від класу формувального піску, що використовується, відрізняють природні і синтетичні суміші.

До природних формувальних сумішей відносять приготовані з формувальних піс­ків з великим вмістом глинистої складової (класу Т, Ж), тому додаткове додавання глини в такі суміші не потрібно.

До синтетичних формувальних сумішей відносяться суміші, в процесі приготуван­ня яких використовують формувальні піски з малим вмістом глинистої складової, які для забезпечення необхідних физико-механічних властивостей вимагають введення додаткової кількості глини.

При сталевому литві для формувальних сумішей використовують кварцові піски зер­нової групи 02, при дрібному литві застосовують піски із зерновою групою 016, а при кру­пному - із зерновою групою 03. Для попередження утворення тріщин у виливках до складу формувальної суміші вводять добавку тирси. В цілях попередження пригару при крупному литві із застосуванням сухих ливарних форм в суміш вводять до 20% маршаліта.

При чавунному литві використовують формувальні піски класу К і Т зернової групи 016, 03. З метою попередження пригароутворення до складу формувальної суміші вводять кам'яновугільний пил. Для поліпшення податливості і газопроникності сухих ливарних форм в суміш добавку тирси.