intelektualnaБорак

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Комплексна контрольна робота

з дисципліни:

«Інтелектуальна власність»

Варіант № 3

Виконала:

ст. гр. МЗДс-11

Вульчин С.Б.

Перевірив:

ст. викл. Когут У.І.

Львів 2015

ЗМІСТ

ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1. Особливості авторського права на компютерні програми	4
РОЗДІЛ 2. Аналізування інноваційної діяльності на підприємствах легкої промисловості в Україні і закордоном	7
РОЗДІЛ 3. Задача	11
ВИСНОВКИ	14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	15

ВСТУП

Світ не стоїть на місці, а завжди рухається у тому, чи іншому напрямку. У теперішні часи, коли увесь світ поринув у економічні відносини, коли люди, намагаючись досягти якихось успіхів, вигадують якісь винаходи, пристрої, розробляють нові теорії, пишуть книги тощо, дуже важливим стає питання прав авторів на результати їхньої праці.

Набутки людського розуму стали об’єктами економічного обігу. Економічної цінності набула й інформація, що є основним виробничим продуктом засобів масової інформації. Нині тиражування матеріальних носіїв – об’єктів авторського права – сформувалося в потужну індустріальну галузь, яка містить підгалузеві структури: книговидання, друк періодичної продукції, тиражування кінофільмів, аудіо- та відео матеріалів.

На цьому тлі особливо актуально постало питання правомірності використання цих творів - об’єктів авторського права та визначення обсягу прав на них. Вирішення таких завдань здатна забезпечити лише держава, тому що авторське право у своїй основі є юридичним проявом усвідомлення державою важливості охорони культури як гаранту розвитку суспільства. Підтримка і захист творчості, охорона результатів інтелектуальної діяльності безпосередньо пов’язані із захистом свободи слова та прав людини.

Сучасна Україна будує незалежну правову державу, засновану на системі ринкових економічних відносин. Незалежність, як складне суспільне явище, серед інших необхідних умов, передбачає постійний розвиток інтелектуального потенціалу держави. Без переходу до загальноприйнятих правових засобів забезпечення прав створювачів об'єктів права інтелектуальної власності неможливі вихід на ринки сучасних технологій та участь у міжнародних інтелектуальних проектах. Гарантування прав кожної окремої особи щодо створених нею результатів є необхідною умовою інтеграції України до системи світових досягнень, участі у міжнародному розподілі праці, торгівлі тощо.

Невід'ємною частиною становлення в Україні цивілізованих відносин у всіх сферах суспільного життя є становлення і всебічний розвиток нормативно-правової бази, зокрема інститутів права інтелектуальної власності. А враховуючи те, що в Україні не все гаразд у законодавчій сфері, нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує значного розвитку і вдосконалення.

РОЗДІЛ 1. Особливості авторського права на компютерні програми

Останнім часом в Україні велика увага приділяється правовому регулюванню виробництва й поширення аудіовізуальних творів і в Україні прийнято 10 спеціальних законів, близько 100 підзаконних нормативних актів і ратифіковано 18 міжнародних договорів. Цей законотворчий бум пов'язаний з додержанням висунутих Україні умов щодо вступу до Світової Торговельної Організації.

Мені б хотілося зупинитися на такому об'єкті авторського права, як комп'ютерні програми. Нормативний масив, що регулює відносини в сфері створення й поширення комп'ютерних програм дуже бідний у порівнянні з тим, котрий регулює аудіовізуальні твори. Це, насамперед, загальна норма Цивільного кодексу УРСР (ст. 472), відповідно до якої охороні підлягають особисті (немайнові) і майнові права авторів і їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (суміжні права). Відносини, що складаються в зв'язку зі створенням і використанням об'єктів авторського права й суміжних прав регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ (далі - Закон) - мабуть, єдиним нормативним актом, що регулює відносини в сфері створення і використання комп'ютерних програм, і єдиним актом, що дає розшифровку цього поняття.

Пункт 3 ч. 1 ст. 8 Закону відносить комп'ютерні програми до об'єктів авторського права, що підлягають охороні як обнародувані, так і не обнародувані, як закінчені, так і незакінчені, незалежно від їхнього призначення, жанру, обсягу й мети. До того ж, охороні підлягають права як авторів програм, так і їхніх правонаступників, а також осіб, яким автори або їхні правонаступники передали свої авторські майнові права.

Охорона прав авторів

Що ж таке комп'ютерна програма в розумінні закону? Розшифровуючи термін, законодавець пояснює, що комп'ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів або у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, що приводять його в дію для досягнення визначеної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Майнові і немайнові права автора є об'єктом охорони в нашій державі, на них поширюються всі види правового захисту.

Згідно зі ст. 15 Закону до майнових прав автора (або іншої особи, яка має авторське право) відносяться, зокрема:

виключні права на використання твору;

виключні права на дозвіл або заборону використання твору іншими особами;

відтворення творів;

переробки, адаптації й інші подібні зміни здобутків;

поширення творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в майновий найом або прокат;

доведення своїх творів до загального відома таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до твору з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (зокрема, розміщення в мережі Інтернет);

здача в майновий найом і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або копій комп'ютерних програм баз даних.

Даний перелік прав не є вичерпним. Крім того, автор (або інша особа, яка володіє авторським правом) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися як у формі одноразового (паушального) платежу, так і у вигляді відрахувань за кожний проданий екземпляр або кожне використання твору (роялті), або у вигляді комбінованих платежів. Розмір і порядок оплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюється в кожному конкретному випадку в авторському договорі або в договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права з особами, які використовують твори.

Крім Закону «Про авторське право і суміжні права», авторські права створювачів комп'ютерних програм закріплені й охороняються Договором Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятим Дипломатичною Конференцією 20 грудня 1996 р.

20 вересня 2001 р. прийнято Закон «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право». Зазначений Договір є спеціальною угодою в рамках Бернської Конвенції про охорону літературних і художніх творів 1971 р. Відповідно до ст. 4 Договору комп'ютерні програми охороняються як літературні твори в розумінні ст. 2 Бернської Конвенції. Така охорона застосовується до комп'ютерних програм незалежно від способу або форми їхнього вираження. Договір закріплює виключні права автора на поширення й прокат комп'ютерних програм.

Не можна сказати, що норми Закону, які встановлюють способи охорони авторського права, носять декларативний характер. Не розглядаючи в даній статті загальновідомі цивільно-правові способи захисту авторського і суміжного прав, зупинюся докладніше на кримінально-правовому.

Кримінальне переслідування

У 2001 р. в Україні набрав чинності новий Кримінальний кодекс, ст. 176 якого передбачає кримінальну відповідальність за незаконне відтворення, поширення здобутків науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а також незаконне відтворення, розповсюдження виконання фонограм і програм мовлення, їхнє незаконне тиражування й поширення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, а також інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які володіють авторським правом або суміжними правами, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі.

Оскільки ця стаття в Кодексі була новою, спочатку на неї не звертали уваги. Але у зв'язку з тим, що (на величезний жаль) у системі Міністерства внутрішніх справ України зберігся «плановий характер» розкриття злочинів, то з метою підвищення рівня розкривання було застосовано й цю статтю. Дуже хотілося б написати, що ст. 176 Кримінального кодексу України співробітники правоохоронних органів стали застосовувати з якоїсь іншої, більш обґрунтованої й шляхетної причини, але аналіз подібних кримінальних справ, на жаль, не дає можливості це зробити.

Річ у тім, що більшість кримінальних справ у цій сфері було порушено з метою захисту програмного продукту компанії «Microsoft», а саме за фактами незаконного використання програмного забезпечення Microsoft Windows різних модифікацій.

Ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) дозволяє міліції та прокуратурі порушувати кримінальні справи у випадку самостійного виявлення ними фактів порушення закону, тобто навіть без відповідної заяви особи, права якої порушені. Але в результаті з'ясувалося, що в нашій державі просто не було представництва компанії «Microsoft», права якої вони так завзято захищали. У Києві була тільки одна фірма — «СЕЛКОМ», яка займалася питаннями правового забезпечення діяльності компанії «Microsoft» в Україні. Але тому що, по-перше, фірма «СЕЛКОМ» обслуговувала практично всю країну й її співробітники були зайняті вирішенням величезної кількості найрізноманітніших питань, а, по-друге, «Microsoft» не визначилася зі стратегією своєї поведінки в Україні, багато кримінальних справ були спрямовані до суду навіть без заяви потерпілого.

З самого початку боротьби з комп'ютерним піратством під масову атаку потрапили ігрові комп'ютерні клуби. В результаті завзятої і тривалої боротьби в деяких містах, наприклад, у м. Сімферополі, не залишилося жодного комп'ютерного клуба, в якому б використовувалося контрафактне програмне забезпечення «Microsoft», оскільки власники клубів справедливо розсудили, що набагато дешевше й спокійніше придбати і встановити ліцензійне програмне забезпечення, ніж кожен місяць «вирішувати питання» в підрозділі ОБЕЗ або прокуратурі.

Конфіскація носіїв

Питання щодо відсутності заяви потерпілого дуже цікаве з правової точки зору. Хто може бути більш зацікавлений у захисті прав, аніж сам носій цих прав? І хоча подібного роду кримінальні справи є справами публічного обвинувачення, тобто можуть порушуватися без заяви потерпілого, за логікою у них повинна мати місце хоча б мінімальна участь потерпілого у вигляді його заяви про захист порушеного права. Таким чином, особа, яка потерпіла, по-перше, дає зрозуміти, що їй відомо про порушення її прав і, по-друге, висловлює бажання, щоб компетентний орган захистив її порушені права. Погодьтеся, що захищати ваші права без вашого на те бажання, щонайменше, дивно.

Розглянуту категорію кримінальних справ порушували органи прокуратури. І хоча її функції розслідування кримінальних справ і представництва інтересів громадян не перетинаються, мені здається, варто звернути увагу на ст. 33 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокуратура представляє інтереси тільки держави і тих громадян, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть самостійно захистити свої права. У цій статті мова взагалі не йде про юридичних осіб. Мені здається, що транснаціональна компанія «Microsoft» у змозі самостійно вжити заходи, спрямовані на захист своїх прав у вигляді заяви до міліції або прокуратури, або позовної заяви в суд.

Ще одним дуже цікавим моментом ст. 176 Кримінального кодексу України є санкція, згідно з якою всі екземпляри матеріальних носіїв контрафактних комп'ютерних програм підлягають конфіскації. Під носієм, у даному випадку, мається на увазі жорсткий диск комп'ютера, або вінчестер. Однак доблесні правоохоронці найчастіше не замислюючись над цим поняттям, вилучали в ході перевірки весь комп'ютер в цілому: системний блок, монітор, і навіть клавіатуру для проведення дослідження, а після порушення кримінальної справи - експертизи програмного забезпечення. Подібне вилучення абсолютне незаконне!

Більш того, у ході таких перевірок стали виникати колізійні питання, які не вирішені і на сьогодні. Наприклад, крім контрафактного програмного забезпечення на моєму вінчестері міститься моє комп'ютерне листування з іншими людьми. Чи не порушують працівники правоохоронних органів, вилучаючи вінчестер, моє конституційне право на таємницю листування, адже ніякої санкції суду в них при цьому природно немає.

Розмір завданої шкоди

До речі, далеко не всі матеріали перевірок додержання законодавства про авторське право знайшли своє продовження в кримінальних справах. Органи прокуратури лякала недослідженість цього питання, відсутність напрацювань і досвіду розслідування даної категорії кримінальних справ. Одним із чинників був наступний. Обов'язковою ознакою складу цього злочину є заподіяння шкоди у великих розмірах. Великий розмір шкоди має місце тоді, коли вартість екземплярів незаконно відтворених або розповсюджених матеріальних носіїв комп'ютерних програм, або сума доходу, отриманого в результаті їхнього незаконного виконання, показу й оприлюднення в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 1700 грн. Виникає запитання: з якої вартості програмного забезпечення слід виходити при визначенні розміру збитків, якщо ціни на нього в різних фірмах, які продають ліцензійне програмне забезпечення, різні?

Судова практика в таких кримінальних справах в Автономній Республіці Крим не сформувалася, тому що з безлічі проведених правоохоронними органами перевірок тільки одна знайшла продовження в порушеній кримінальній справі, яку було закінчено розслідуванням й спрямовано до суду. Однак у зв'язку з тим, що в ході слідства власник комп'ютерного клубу придбав ліцензійне програмне забезпечення компанії «Microsoft» і в такий спосіб погасив заподіяні їй збитки, кримінальна справа була припинена судом за ст. 7 КПК України (внаслідок зміни обстановки).

Раритетні інспектори

Ці та багато інших питань ще тільки мають бути врегульовані. А допоки всі користувачі програмного забезпечення компанії «Microsoft» мають сказати їй величезне спасибі за те, що вона, нарешті, прояснила ситуацію, опублікувавши листа, в якому керівництво компанії висловило свою думку з цього питання, і ми дізналися, що «Microsoft» не буде переслідувати в найближчому майбутньому комп'ютерні клуби й навчальні заклади, які використовують неліцензійне програмне забезпечення компанії. Багато хто зітхнув з полегшенням, але були й ті, хто почав рвати на собі волосся - це ті нещасливі правопорушники, які під тиском правоохоронних органів були змушені на останні гроші купити ліцензійне програмне забезпечення, а також ті запеклі бандити, злочинну діяльність яких припинили, а комп'ютери звернули в дохід держави.

Хочеться вірити, що рано чи пізно контролювати додержання авторських і суміжних прав в Україні буде тільки один спеціально уповноважений орган — Державний Департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 затверджено Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, відповідно до якого державний інспектор здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання законодавства в сфері інтелектуальної власності, зокрема, за виконанням вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права». Тоді тільки державний інспектор буде уповноважений перевіряти наявність дозволів на використання комп'ютерної програми, в тому числі програмного забезпечення компанії «Microsoft». Однак з огляду на швидкість створення цих посад (на сьогодні в Україні працює лише 20 державних інспекторів) і небажання правоохоронних органів поступатися своїми позиціями в цій сфері, це відбудеться ще не скоро.

РОЗДІЛ 2. Аналізування інноваційної діяльності на підприємствах легкої промисловості в Україні і закордоном

В умовах динамічного розвитку української економіки, що протікає на тлі широкомасштабних загальносвітових інтеграційних процесів, в яких вітчизняні підприємства змушені вже сьогодні вести конкурентну боротьбу на ринку не тільки між собою, але і з західними виробниками.

Неминучою складовою діяльності економічних суб'єктів стає ведення активної інноваційної діяльності.

Актуальною є задача і для вітчизняних підприємств легкої промисловості, для яких служить особливим стимулом до інноваційних перетворень з урахуванням всіх факторів як позитивного, так і негативного характеру, пов'язаних з даним інтеграційним процесом.

Вибираючи шлях інноваційного розвитку, необхідно враховувати, що сьогодні сфера існування над ринком підприємств легкої промисловості пов'язана з цілою групою макроекономічних та галузевих факторів ризику, і перспективами перебування України в єдиному світовому економічному просторі, в умовах якого підприємствам цієї сфери доводиться здійснювати свою діяльність.

Незважаючи на те, що в усьому світі саме зростання виробництва продукції легкої промисловості (слідом за розвитком харчової галузі) свідчить про успішні переході від посткризової стадії розвитку економіки до динамічного зростання.

Характерним явищем для української дійсності є скорочення та ліквідація вітчизняних підприємств легкої промисловості, ніж їх профільна модернізація або розвиток. Таке положення пов'язане як з особливостями державної політики щодо галузі, яка характеризується сьогодні станом невизначеності у виборі шляхів розвитку, так і зі сформованими традиціями роботи підприємств даної сфери, для яких проблемою є слабке застосування принципів активного функціонування в ринковому середовищі.

Діяльність підприємств легкої промисловості пов'язана з цілою сукупністю ризиків фундаментального і генетичного характеру. Підприємства повинні враховувати їх при розробці концепції інноваційного розвитку в сучасних умовах, успішно існувати в яких можна за рахунок вибору адекватної стратегії розвитку.

На сьогодні шляхи інноваційного розвитку вітчизняних підприємств, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва і реалізації продукції легкої промисловості, зводяться до вибору однієї із загальноприйнятих у світовій практиці даної економічної сфери стратегій діяльності, наведених на рис. 1.

Рис. 1. Варіанти розвитку підприємств легкої промисловості в сучасних умовах

Таким чином, в інноваційно активних підприємствах України, що входять в систему організації виробництва і збуту продукції легкої промисловості, є чотири базових перспективних варіанти розвитку, у рамках яких здійснюють свою діяльність підприємства в усьому світі.

Перейнявшись завданням виживання та отримання бажаного результату діяльності, реалізовувати інноваційні розробки підприємства легкої промисловості можуть в рамках однієї з таких форм обраної стратегії бізнесу:

- організація підприємства за принципом виробничого оператора, орієнтованого на формування прибутку за рахунок інновацій у сфері надання послуг з виконання замовлень (тобто працюють в рамках концепції «бізнес для бізнесу»);

- організація бізнесу за принципом самостійного дизайнерсько-збутового комплексу: підприємство зосереджено на розробці модельного ряду виробів і відповідально за їх збут, при активному залученні в якості технічного виконавця продукту сторонніх виробничих операторів;

- організація бізнесу за принципом єдиного конгломерату дизайнерсько-збутової та виробничої структур: діяльність останньої орієнтована на обслуговування власних потреб підприємства;

- організація бізнесу через створення власного торгового дому з власною брендовою політикою, якої діяльність зосереджена на самостійному виборі дизайнерських марок та отриманні прибутку за рахунок створення додаткової вартості товару в системі їх продажу через власні брендові мережі.

Потрібно мати на увазі, що незалежно від вибору тієї чи іншої стратегії підприємства легкої промисловості неминуче будуть стикатися з певною сукупністю ризиків при здійсненні діяльності, сутність і значення яких для різних концепцій інноваційного розвитку ми розглядаємо нижче.

Ризики погіршення становища галузі в цілому у зв'язку з відсутністю ефективної державної політики щодо розвитку промисловості. На сьогоднішній момент немає єдиної точки зору щодо того, чи слід рятувати цю галузь чи змиритися з переведенням її у відмираючи сфери української економіки.

Таким чином, сьогодні в умовах зростаючого платоспроможного попиту українського населення галузь розвивається на тлі активного імпортозаміщення. До того ж участь держави в розвитку даної галузі характеризується відсутністю продуманої тарифно-митної політики, яка повинна була б захищати вітчизняного виробника хоча б на рівні контролю за обсягом нелегально ввезеного на територію країни товару, скасування ПДВ і митних зборів на імпортне технологічне обладнання, не вироблене в Україні.

Ризики, спричинені інтеграційними процесами в світовій економіці. Особливо актуальне сьогодні для бізнес-одиниць, що працюють в системі легкої промисловості, ризик можливості погіршення становища галузі в цілому у зв'язку з таким макроекономічним фактором.

Незважаючи на переваги, пов'язані з перспективами скасування антидемпінгових мит при вході на споживчі ринки інших країн, забезпечення доступу до ринків збуту, залучення іноземних інвестицій, цей процес при нинішньому рівні розвитку легкої промисловості негативно позначається на розвитку цього сектора економіки в Україні. При цьому необхідно зазначити, що більшою мірою впливу цього ризику схильні дизайнерсько-виробничі комплекси і набагато меншою мірою збутові структури, які отримали вигоду від спрощення взаємин з постачальниками товарної продукції.

Ризики, спричинені недобросовісною конкуренцією. На жаль, сьогодні галузь легкої промисловості відноситься до секторів української економіки, які характеризуються високим рівнем нелегального обігу продукції. Даний фактор безпосередньо пов'язаний з відсутністю політики держави у сфері митного регулювання імпорту, у тому числі і на рівні контролю за легальністю даного обороту. В результаті близько 60% продукції, яка реалізується на українському ринку, становить контрафактна імпортна продукція, і тільки 20% асортиментного ряду представлено продукцією вітчизняного виробника.

Ризики зниження попиту на продукцію підприємства внаслідок зміни споживчих переваг. При організації діяльності та виборі стратегії розвитку для підприємств легкої промисловості важливий також облік системи традиційних ризиків, який продукував особливостями самої галузі. Але саме адекватний облік цих чинників дозволить вітчизняним підприємствам знайти свою нішу конкурентоспроможну в нових умовах розвитку України.

Один з фундаментальних ризиків цієї групи – ризик зміни споживчих переваг на ринку кінцевого споживання. Це пов'язано з тим, що продукція даної галузі відноситься до класу продукції з традиційно високою схильністю дії такого фундаментального ризику, як ризик зміни попиту, пов'язаний з високим ступенем чутливості кінцевого покупця до характеристик продукту (конструкційним, художнім і стильовим).

Особливо залежним від цього чинника є сектор проектів зі створення власних дизайнерських концепцій, тобто особливо вагою він для тих підприємств, які вибирають як інноваційного розвитку стратегії, засновані на формуванні основної частки додаткової вартості за рахунок розробки дизайнерської концепції продукту.