Історія і традиції Національного університету «Львівська політехніка»

Львівська політехніка – одна з найдавніших академічних технічних шкіл у Європі і перша на українській землі. Як Технічна академія вона відчинила свої двері 4 листопада 1844 року. Восени 1848 року будинок Технічної академії згорів. В 1849–1850 роках приміщення Академії відбудували, але воно не могло задовольнити вимогам через технічну революцію. Підготовку проекту нового приміщення Академії і керівництво його будівництвом доручили архітектору Юліану Захарієвичу, який згодом (14 листопада 1877 року) став ректором. Будівництво головного корпусу Академії тривало 3 роки (квітень 1874 р. – жовтень 1877 р.). Першим директором був Флоріан Шиндлер.

У 1877 році Технічну академію перейменували на Політехнічну школу з правами вищого технічного навчального закладу Австро-Угорської імперії. Вона стала складовою європейської технічної науки. У Політехнічній школі навчалися студенти з Росії, Німеччини, Румунії, Франції, Туреччини та інших країн.

11 вересня 2000 року Указом Президента України, враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної вищої освіти і науки, університету “Львівська політехніка” надано статус національного і назву – Національний університет “Львівська політехніка”. Сьогодні тут навчається близько 30 тисяч студентів за 41 напрямами підготовки. Серед випускників університету були такі відомі постаті як Степан Бандера, Владислав Сікорський, Андрій Садовий, Юрій Луценко та інші. З жовтня 2005 р. професор Ю. Я. Бобало — перший проректор Національного університету «Львівська політехніка».

Професія «менеджер»: зміст, характер та сфера майбутньої професійної діяльності. Галузева специфіка змісту підготовки менеджерів у внз

У наш  час  важко  назвати  більш  важливу  і  багатогранну  сферу діяльності, ніж  менеджмент. Менеджмент повинен бути орієнтований на результат і ефективність діяльності організації. Тому перше завдання менеджменту полягає в тому, щоб визначити, яких результатів і продуктивності дана організація вже досягла. Найбільш важливими проблемами, які мають бути вирішені менеджерами українських підприємств є наступні:

1.Перехід від товариств з обмеженою відповідальністю до акціонерних товариств (АТ). Відокремлення підприємства як юридичної особи від власника привело до укрупнення підприємств, збільшення масштабів виробництва, що дозволило знизити собівартість продукції, поліпшити її якість і отримати необхідні кошти для інвестиції та інновацій.

           2. Заміна власників-засновників новими, ефективнішими, власниками. Провідні фірми стали дійсно провідними не під час керівництва відомих і харизматичних засновників, а в часи нових власників, які, не дуже переймаючись креативним процесом, починають займатися економічними проблемами підприємства, наймаючи для цього професіональних менеджерів.

          3. Заміна у керівництві компаній засновників ефективними менеджерами. За умов конкурентного середовища досягти успіху лише за рахунок інтуїції неможливо. Потрібні не тільки креативна ідея, а й точний розрахунок, стратегія.

Менеджери першого рівня - низової ланки управління (супервайзери) - не керують роботою інших менеджерів, в основному здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань (надання медичних послуг), відповідають за безпосереднє використання матеріальних ресурсів (лікарські засоби, товари медичного призначення).

Менеджери середнього рівня спрямовують роботу молодших менеджерів і мають широкий діапазон влади. Середніх менеджерів поділяють на:

• лінійних - керують окремими підрозділами. Вони управляють і кадрами, і фінансами, і технологічними процесами підрозділу. Прикладом такого лінійного менеджера може бути завідувач поліклініки в багатопрофільній лікарні.

• функціональних - функціональні менеджери здійснюють керівництво функціональними підрозділами. Обіймають посади головного бухгалтера, завідувача економічного відділу, завідувача відділення терапії, хірургії, клінічної лабораторії тощо.

Професійні назви робіт, які здатний виконувати фахівець освітньо- кваліфікаційного рівня бакалавр:

-начальники (інші керівники) та майстри виробничих дільниць (підрозділів) у промисловості, завідувач майстерні; -майстер, майстер дільниці, виробничої служби, допоміжної дільниці, керівники виробничих підрозділів в оптовій та роздрібній торгівлі, завідувач секції, керівники виробничих підрозділів у ресторанах та готелях, завідувач (виробництва, гуртожитку, будинку відпочинку локомотивних бригад); -головні фахівці, керівники виробничих підрозділів на транспорті(інші керівники) та майстри на транспорті, у складському господарстві та зв'язку, завідувач пакгаузу, складу, сховища, майстер вантажного району, служби (транспорт, зв'язок); -організатор подорожей (екскурсій), технічні та торговельні представники, агент комерційний, агент торговельний, представник торговельний, оцінювачі, таксатори та аукціоністи, ліквідатор-розпорядник майна підприємств-боржників; -інспектор торговельний, брокери (посередники) з купівлі-продажу товарів, торговельний брокер (маклер), агенти з клірингу та експедиції, агент із замовлень населення на перевезення; з передачі вантажу на прикордонній станції(пункті); -черговий по транспортно-експедиційному агентству (філіалу), агенти із зайнятості та трудових контрактів, інспектор з кадрів, інспектор з кадрів закордонного плавання, фахівець з найму робочої сили, агенти з комерційних послуг та торговельні брокери, адміністратор знімальної групи, адміністратор -секретар адміністративний, молодший державний інспектор -організатор концертів і лекцій, агенти з туризму, агент з організації туризму, службовці з інформування (довідок), адміністратор залу, черговий відповідальний по міністерству[5].