32

Курсова робота на тему: Особисті немайнові права зміст

ВСТУП ……………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ І. Види особистих немайнових прав ………………………………….. 5

РОЗДІЛ ІІ. Особисті немайнові права, що забезпечують природне

існування фізичної особи ……………………………………………………….. 7

2.1. Право на життя …………………………………………………………. 7

2.2. Право на здоров’я ……………………………………………………… 8

2.3. Право на безпечне довкілля …………………………………………… 10

2.4. Право на сім’ю, опіку, піклування та патронатне виховання ……….. 12

РОЗДІЛ ІІІ. Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують

соціальне буття фізичної особи …………………………………………………. 14

3.1. Право на ім’я …………………………………………………………… 14

3.2. Право на честь, гідність та нову репутацію …………………………. 16

3.3. Право на індивідуальність …………………………………………….. 17

3.4. Право на особисте життя ……………………………………………… 19

3.5. Право на особисті папери та таємницю кореспонденції ……………. 19

3.6. Право на інформацію. Право на свободу творчості та вибір

роду занять ………………………………………………………………………. 20

3.7. Право на місце проживання та недоторканність житла.

Право на пересування. Право на свободу об’єднання та мирні зібрання …… 21

РОЗДІЛ ІV. Захист особистих немайнових прав ……………………………… 23

4.1. Поновлення порушеного права ……………………………………… 23

4.2. Спростування неправдивої інформації та суміжні форми захисту .. 24

4.3. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті

немайнові права ………………………………………………………………… 25

ВИСНОВОК …………………………………………………………………….. 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………….. 29

ВСТУП

Останні перетворення в політико-економічному житті України, зміна соціальних цінностей та орієнтирів зумовили вихід у системі су­спільних пріоритетів на перше місце людини як особистості. Зокрема, згідно зі ст. 3 Конституції України вищими соціальними цінностями визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторкан­ність та безпека. Тобто всі інші блага, у тому числі й матеріальні, зна­ходяться в ієрархії соціальних пріоритетів нижче і є суспільними бла­гами другого порядку. І саме такий підхід до місця і ролі людини та її внутрішнього (духовного) світу в системі соціальних цінностей відпо­відає міжнародним стандартам прав людини1 та зумовлює необхід­ність їх повного і всебічного регулювання та охорони на галузевому рівні, насамперед нормами цивільного права.

Вирішенню цього питання на рівні цивільного законодавства при­свячено книгу другу ЦК України «Особисті немайнові права фізичної особи». Якщо в ЦК УРСР 1964 р. регулювання та охорона цих відно­син взагалі не виділялися в окрему структурну одиницю і губились у Загальній частині серед правових норм, що регулювали правовий статус фізичної особи, то у структурі чинного ЦК України регулю­вання та охорона цих відносин складають окрему книгу, вміщену після Загальної частини, що підкреслює пріоритет людини та її внут­рішніх (духовних) благ над іншими цінностями.

Як зазначалося вище, до предмета цивільно-правового регулюван­ня, крім майнових відносин, належать особисті немайнові відносини. Важливо зазначити, що структурно при визначенні предмета цивіль­но-правового регулювання саме особисті немайнові правовідносини передують хрестоматійним для цивільного права майновим відноси­нам, що підкреслює важливість даного виду відносин у цивільно-правовій системі. Слід також зауважити, що особисті немайнові правовідносини, змістом яких є відповідні особисті немайнові права, ви­никають щодо особистих немайнових благ, таких як життя, здоро­в'я, честь, гідність, ім'я тощо. Однак ці особисті немайнові блага не можуть регулюватися нормами права, оскільки вони є, переважно, природними благами (цінностями) й існують незалежно від того, вре­гульовані вони правом чи ні. Але внаслідок відповідної регуляції вони стають об'єктами певних особистих немайнових прав, що ро­бить дані блага ще й юридично значимими.

Аналізуючи ст. 269 ЦК України, слід зазначити, що особисті немайнові права – це юридично гарантовані можливості, які до­вічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризують­ся немайновістю та особистісністю.

Отже, для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими основними ознаками:

1. дане право належить кожній особі – це означає, що воно належить усім без винятку особам (фізичним та юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності (наприк­лад, юридична особа не може бути наділена правом на життя, здоро­в'я, честь, гідність тощо). При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;

2. дане право належить особі довічно – це означає, що воно на­лежить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі – до моменту припинення;

3. дане право належить особі за законом – це означає, що підста­вою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність, ім'я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виника­ти в осіб і з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а пра­во на зміну імені має особа, яка досягла 16 років, тощо;

4. дане право є немайновим – це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначи­ти вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об'єктом, у грошовому еквіваленті;

5. дане право є особистісним – це означає, що воно не може бу­ти відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи-носія цих прав та/або передане іншим особам.¹