Лечение[править | править вики-текст]

На первом этапе терапия заключается в стимуляции роста тела анаболическими стероидами и другими анаболическими препаратами. Лечение следует проводить минимальными эффективными дозами анаболических стероидов с перерывами при регулярном гинекологическом контроле. Главным видом терапии больных является эстрогенизация (назначение женских половых гормонов), которую следует проводить с 14—16 лет. Лечение приводит к феминизации телосложения, развитию женских вторичных половых признаков, улучшает трофику (питание) половых путей, уменьшает повышенную активность гипоталамо-гипофизарной системы. Лечение следует проводить в течение всего детородного возраста больных.

Если с помощью гормональной терапии удаётся вырастить до нормальных размеров матку, то беременность у таких больных возможна с помощью ЭКО с донорской яйцеклеткой. Случаи, где сохранились свои яйцеклетки, единичны.

В последнее время для увеличения показателей окончательного роста проводится терапия соматотропином.

Прогноз[править | править вики-текст]

Прогноз для жизни при синдроме Тёрнера благоприятный, исключение составляют больные с тяжёлыми врождёнными пороками сердца и крупных сосудов и почечной гипертензией. Лечение женскими половыми гормонами делает больных способными к семейной жизни, однако абсолютное большинство из них остаются бесплодными.

Фенілкетонурія («Феніл-» — від слова фенілаланін, «-кетон-» — від слова кетони, «-урія» — виділення продуктів обміну з сечею) — спадкова хвороба, яка зумовлена дефектом гена ферменту фенілаланінгідроксилази, що знаходиться на довгому плечі 12 хромосоми (12q 22-24). Діти, народжені з фенілкетонурією, не здатні метаболізувати фенілаланін(частина протеїну), який через це накопичується в крові. Така ненормальна висока кількість фенілаланіну перешкоджає нормальному розвитку мозку. За умови відсутності лікування, призводить до розумової відсталості.Спадкове захворювання ,яке характеризується головним чином ураженням нервової системи.

Етіологія і патогенез

В результаті мутації гену, контролюючого синтез фенілаланінгідроксілази, розвивається метаболічний блок на етапі перетворення фенілаланіну в тирозин, внаслідок чого основним шляхом перетворення фелаланіну стає дезамінування і синтез токсичних похідних – фенілпіровиноградної, феніл – молочної і фенілоцтової кислот. У крові і тканинах значно збільшується фенілаланін (до 0,2 г /л і більше при нормі 0,01 – 0,02 г/л). Велику роль в патогенезі хвороби грає роль недостатній синтез тирозину, який є попередником катехоламінів і меланіну. Захворювання успадковується по аутосомно – рецесивному типу. Фенілкетонурія - важке спадкове захворювання, яке настає внаслідок вродженого дефекту ферменту, який відповідає в організмі людини за нормальний обмін фенілаланіну(одна з незамінних амінокислот, які входять в склад білка). При захворюванні порушуються обмінні процеси, особливо важливі для мозку дитини, що розвивається. В крові та в інших рідинах організму накопичується в великій кількості феналаланін і сильно утворюються такі речовини як фенілпіровиноградна, фенілмолочна, фенілоцтова кислоти, які виділяються у великій кількості із сечею. Наслідком порушеного обміну в мозку є тяжка психічна недорозвиненість. Якщо не почати вчасне лікування, то хворі на все життя залишаються інвалідами. Фенілаланін, який надходить в організм, використовується для будування білкового ланцюга або перетворюється в тирозин. Відсутність в печінці ферменту фенілаланінгідроксидази перешкоджає нормальному перетворенню фенілаланіну їжі в тирозин. Тому фенілаланін використовується лише при синтезі білка, а надлишок накопичується в клітинах печінки і попадає в кровопотік, де кількість фенілаланіну є токсичним для клітин мозку. Нирки не справляються з його реабсорбцією, в результаті чого він виводиться із сечею. Саме наявність цього фенілкетону в сечі дає основу назвати відповідний патологічний стан фенілкетонурією. Варіанти фенилкетонурії: Фенілкетонурія 1 Класична фенілкетонурія описана в 1934 році А.Фоллінгом. Захворювання успадковується аутосомно – рецессивно і визвано мутацією гену, який локалізується в довгому плечі 12 хромосоми. В основі хвороби лежить дефіцит ферменту фенілаланін – 4 – гідроксилази, що забезпечсує перетворення фенілаланіну в тирозин. В результаті метаболістичного блоку відбувається значне накопичення в тканинах і рідинах хворого організму фенілаланіну і таких його похідних, як фенілпіровиноградна, фенілмолочна, фенілоцтова кислоти, фенілетиламін, фенілацетилглютамін та ін. В патогенезі ФКУ мають значення такі механізми: - Пряма токсична дія на ЦНС фенілаланіну і його похідних. – Порушення в обміні білків, липо – і глікопротеїдів. – Порушення метаболізму гормонів. – Порушення обміну моноамінових нейромедіаторів (катехоламінів і серотоніну). – Порушення функції печінки – диспротенїнемія, генералізована гіпераміноацидемія, збільшення БФА, метаболічний ацидоз, порушення окислювальної і білковосинтезованої функції клітинних органел. Частота класичної ФКУ серед новонароджених за даними масового скринінгу в середньому коливаються від 1:5000 до 1:10000 . Материнська фенілкетонурія. Захворювання розвивається у нащадків жінок, що хворіють ФКУ. Тяжкість ураження плоду корелює з рівнем в плазмі матері. Так як ембріон особливо чуттєвий до тератогенних впливів, рекомендується почати дієту ще до настання вагітності. В добовому раціоні використати менше 15 – 20 мг/кг фенілаланіну. При цьому важливо уникати дефіциту незамінних амінокислот. Клінічна фенілкетонурія. При народженні хворі фенілкетонурією не відрізняються від інших новонароджених. Муніфестація ФКУ відбувається зазвичай у віці 2 – 6 місяців. Клінічні прояви. Діти з фенілкетонурією народжуються без яких–небудь ознак хвороби. Але вже на другому місяці можна помітити деякі фізичні ознаки: посвітління волосся, радуг очей, що особливо помітно у дітей, які народилися з темним волосся. У більшості дітей дуже рано заростає великий роднічок. Частіше всього явні ознаки хвороби виявляються на 4 – 6 місяці життя, коли діти перестають реагувати радістю при спілкуванні з ними, перестають взнавати матір, не фіксують погляд і не реагують на яскраві іграшки, не перевертаються на живіт , не сидять . Протягом багатьох років відповідним діагностичним тестом служить реакція між фенілпіровиноградною кислотою , яка виділяється із сечею дитини, і хлорним залізом. При позитивній реакції з’являється типове зелене забарвлення . Крім того, утворюються із сечею інші аномальні метаболіти, такі як фенілмолочна і фенілоцтова кислота. Останнє з’єднання пахне мишами так що така хвороба легко діагностується по запаху, саме так вона і була вперше виявлена. По мірі прогресування хвороби можуть спостерігатись епілептіформові приступи - розвернуті судорожні типи кивків, поклонів, здригувань, тимчасових втрат свідомості. Гіпертонія окремої групи м’язів проявляється своєрідною позою кравця (підібраніі ноги і зігнуті руки). Можуть спостерігатися гіперкінези, атаксія, тремор рук, іноді парези по центральному типу. Діти нерідко біляві з світлою шкірою і блакитними очима, у них часто відмічаються екзема, дерматити . Виявляються схильність до артеріальної гіпотензії. Першими проявами захворювання служать : - В’ялість дитини, відсутність інтересу до оточуючих. – Посилена збудженість, неспокій. - Відрижка , рвота. – Судороги – рефлекс Моро, спонтанний рефлекс Бабинського, смоктальні автоматизми, пріапізм у хлопчиків, атетозні рухи. – Судорожний синдром. – Запліснявілий, мишиний, вовчий запах сечі і поту. При відсутності лікування формується затримка статико – моторного і психорозмовного розвитку, розумова відсталість досягає, як правило , глибокого ступеню (ідіотія або імбецильність).Спадковість. 

Хвороба успадковується по рецесивному типу:хворіють сестри і брати з однієї сім’ї , а батьки здорові, хоча і є гетерозиготними носіями гену ФКУ.Ген фенілкетонурії зустрічається в середньому у 1 – 2 на 100 людей, але хвороба може виникнути лише в тому випадку, коли і мати і батько дитини є носіями цього гену, і дитина успадкує його у подвійному наборі. Тому хвороба зустрічається значно рідше, ніж розповсюджений ген. Хворі ФКУ (носії подвійного набору генів) можуть мати дітей з фенілкетонурією тільки при одруженні з носіями таких же генів. При одруженні з лицями вільними від гену ФКУ діти не хворіють цим захворюванням. Лікування фенілкетонурії. Якщо нічого не робити, фенілкетонурія призводить до дуже тяжких наслідків - розвивається олігофренія. Але цього можна запобігти , якщо при народженні поставити правильний діагноз. В наші дні це легко виконати при ході обстеження (скринінгу)новонароджених з ціллю виявлення ФКУ. Головним способом лікування є , обмеження надходження в організм фенілаланіну, перейти до неї потрібно відразу ж після установленого діагнозу. При ранній диагностиці це гарантує нормальний психічно– нервовий стан дитини ормальний психічно Дієтотерапія - це єдиний спосіб лікування ФКУ, повинна виконуватись з перших днів дитини, тоді ураження мозку не відбудеться. Важливо зменшити кількість вживаного фенілаланілу таким чином, щоб забезпечити його надходження в організм в кількостях, обмежених і достатніх для розвитку організму, але попередивши його накопичення в рідинах організму. Крім дієтотерапій необхідний постійний медичний контроль за розумовим і фізичним розвитком дитини. ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Використання дієтотерапії на пізньому етапі , не поверне дитині нормального інтелекту. Діти , у яких не діагностують зразу при народженні цю хворобу,а виявляють по розумовій відсталості, не можуть бути вилікуваними. При досягненні 12 – 14 років, такі діти можуть переходити на нормальне харчування і ніяких признаків отруєння їх феніллаланіном не вияаляється. Але жінка, яка в дитинстві перехворіла на ФКУ, повинна знову перейти на дієту і вживати тільки продукти з пониженим вмістом фенілаланіну перед зачаттям дитини, і залишатись на цій дієті протягом вагітностіі годування груддю. Якщо вона не зробить цього , то дитина піддасться ризику повільного фізичного і розумового розвитку , також якщо його батько не є носієм гену ФКУ. Дієтотерапія Єдиним лікуванням, здатним попередити розвиток слабоумства або зменшити його ступінь ,є дієта, яка виключає надходження в організм фенілаланіну зверх тієї мінімальної кількості, яка потрібна для утворення особистих білків організму і його росту. Тому зміст дієтичного лікування зводиться до різкого зменшення надходження білка з їжею. Для такого обмеження приходиться повністю виключити із харчування дитини такі багаті білками продукти як м’ясо, ковбаси, рибу, бульйони, яйця, творог, сир, випічку, каши з натуральних круп, квасоля, горіхи, шоколад. Меню для дітей складається із фруктів, овочей, крохмальних блюд, жирів, з чітким урахуванням вмісту в них фенілаланіну. Призначають білкові гідролізати(цимогран, лефанолак, берлофен, гипофенат або аминокислотні суміші, без фенілаланіну, які стають головними продуктами харчування, які забезпечують потребу у білку: ’’ Лофенолак’’, ‘’Фенілірі(США)’’, ‘’Берлофен’’, ‘’Апонти’’, ‘’Гипофенат’’ у дітей 4 – 5 років і ‘’Нофелан’’ - у дітей старших 5 років. Білкові гідролізи вводять з з фруктовими і овочними соками , пюре, супами. Лікування проводять під наглядом вмісту фенілаланіну в крові, досягаючи підтримуючого рівня його 0,03 – 0,04г/л. Суворе зменшення білків тваринного походження , вимагається напротязі перших 2 – 3 років життя. Найраціональнішим є відміна дієтичного харчування у віці 7 – 8 років. – Препарати з промедіаторною дією : 1. Наком (комбінація корбідофу і ліводофу) – доза – 100 – 375 мг/д пртягом 3 – 4 тижнів , перерив між курсами 1,5 – 2 тижні. 2. Лево – дофа – доза – 10 – 15 мг/д. 3. 5 – окситриптопан – доза – 10 мг/д. – Ноотропні препарати. - Вітаміни. – ЛФК, масаж. При дієторезинстентних формах лікуваннявключає призначення тетрагідробіоптерин – доза – 10 -20 мг/д. Профілактика фенілкетонурії. 1. Виявлення гетерозиготних носіїв . Велике значення має спеціальне спостереження за сім’ями групи ризику, тобто , де вже були діти з фенілкетонурією . Новонароджені з цих сімей повинні бути направлені на біохімічне обстеження і при при виявах - до раннього лікування. 2. Впровадження програм масового скринінгу новонароджених для раннього виявлення ФКУ і своєчасне призначення дієтотерапії. Виявлення і лікування дітей по програмам масового скринінгу, також дозволяє запобігти розвитку тяжкої психічної інвалідності. 3. Пренатальна діагностика: Запропонований ДНК – зонд для пренатальної діагностики фенілкетонурії в сім’ях високого ризику.

Фенілкетонурія - ознаки, лікування Фенілкетонурія - вроджене спадкове захворювання, при якому порушується обмін амінокислоти - фенілаланіну, що призводить до її накопичення і необоротного ураження нервової системи (друга назва - фенілпіровиноградна олігофренія). причини фенілкетонурії Основна і єдина причина - зміни в генетичному коді спадкового характеру, що призводить до порушення синтезу ферментів, що відповідають за перетворення фенілаланіну. Залежно від того, в якому гені відбулися зміни, виділяють різні генетичні типи захворювання. Успадковується хвороба рецессивно (дитина страждає тільки в тому випадку, якщо дефектний ген є у обох батьків). При порушенні синтезу ферментів страждає обмін амінокислот: порушується перетворення фенілаланіну в тирозин, в результаті чого фенілаланін і всі його похідні накопичуються в організмі, надаючи сильний токсичну шкідливу дію на головний мозок малюка. А те, що тирозину в організмі вкрай мало, негативно позначається на синтезі гормонів щитовидної залози, нейромедіаторів (речовин, що передають нервовий імпульс) і пігменту меланіну, що міститься в шкірі.