3.3. Особливості припинення повних товариств шляхом реорганізації

З відомих законодавству п'яти правових способів реорганізації повного товариства чотири тягнуть за собою припинення його діяльності: злиття, приєднання, поділ та перетворення. З юридичної точки зору ці способи розрізняються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять всі майнові права та обов'язки товариства, що реорганізується.

Злиття двох і більше товариств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до товариства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає нове товариство.

Приєднання одного товариства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного товариства. Нове товариство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ товариства є створенням на базі одного існуючого товариства двох і більше товариств як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна товариства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого товариства переходять до товариств, створених унаслідок поділу.

Перетворення товариства як спосіб реорганізації означає перетворення однієї форми власності в іншу [13, 149].

При перетворенні до товариства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього повного товариства.

Висновки

Отже, відповідно до ст. 66 Закону України "Про господарські товариства" повним називається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Поняття "повне товариство" певною мірою має умовний характер і це ніяк не означає, що його учасники повністю об'єднують усе своє майно і всі свої зусилля для діяльності товариства. Внески учасників, як правило, мають обмежений характер і не мають значного впливу на діяльність товариства.

Товариство цього виду об'єднує висока зацікавленість у спільній діяльності, довірчий характер відносин між учасниками. Звідси виникає необхідність твердого контролю за веденням справ і зміною складу учасників.

Так, ведення справ повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися всіма учасниками, одним або декількома з них, що виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг їхніх повноважень визначається дорученням, підписаним учасниками товариства. Якщо в установчому договорі визначаються кілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожний з них може діяти від імені товариства самостійно. В установчому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право робити відповідні дії лише спільно. Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати іншим учасникам за їхньою вимогою повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства. Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються цілком або частково з припиненням діяльності самого товариства, у зв'язку з відмовою учасника від доручення, зі скасуванням доручення на вимогу хоча б одного з інших учасників.

Особливе значення в повному товаристві надається чіткому вирішенню відносин майнового характеру. Так, установчий договір про повне товариство, крім загальних для господарських умов, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення внесків, форму їхньої участі в справах товариства.

Передача учасником повного товариства своєї частки іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. З передачею частки третій особі здійснюється одночасний перехід усієї сукупності прав і обов'язків, що належали учасникові, який вибув із товариства.

При реорганізації юридичної особи – учасника повного товариства, або смерті громадянина – учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою інших учасників. При цьому правонаступник несе відповідальність за борги учасника перед товариством, що виникли за час його діяльності, а також за борги товариства перед третіми особами.

Оскільки всі учасники повного товариства займаються спільною діяльністю, вони не мають права від свого імені та у своїх інтересах укладати угоди, однорідні з цілями товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних), що мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У випадку порушення цих вимог учасник-порушник зобов'язаний компенсувати збитки, заподіяні товариству цими діями.

Принциповим елементом, що накладає на діяльність повного товариства своєрідний правовий режим, є посилення відповідальності учасників за зобов'язаннями товариства. Вона характеризується такими ознаками: за масштабами – необмежена, за характером відповідальності – солідарна.

Так, якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство в недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після або до його вступу в товариство.

Учасник повного товариства, що систематично не виконує або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства в порядку, передбаченому установчими документами.