I. Оздоровчі:

• охорона життя, збереження і зміцнення здоров'я;

• розвиток функціональних і адаптаційних можливостей, підвищення фізичної та розумової працездатності;

• всебічний і гармонійний фізичний розвиток;

• загартування;

• формування правильної постави і стопи;

• удосконалення функцій організму дітей;

• задоволення потреби в русі, розвиток фізичних (рухових) якостей.

ІІ. Освітні:

• формування уявлень про свій організм, про здоров'я, користь занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та правила;

• знайомство з різними способами виконання основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння,), формування рухових навичок і умінь (плавання, їзди на велосипеді; рухів рук, ніг, тулуба; шикування і перешиковування), створення умов для виховання фізичних якостей (спритність, сила, гнучкість, швидкість, загальна витривалість,);

• формування уявлень про режим, про актуальність відпочинку;

• формування ігрових дій;

• прищеплювати навички особистої й суспільної гігієни.

III. Виховні:

• виховання інтересу до активної рухової діяльності;

• розвиток морально-вольових якостей (організованості, взаємодопомоги, самостійності, цілеспрямованості, уміння управляти своєю поведінкою і своїм тілом);

• виховання естетичних почуттів через відчуття краси і доцільності рухів тіла, звичку до чистоти й акуратності;

• формування суб'єктної позиції в різних іграх і вправах, виховання дружніх і товариських стосунків, налаштованості на спільні дії, розвиток уміння взаємодіяти, адекватно оцінювати ситуацію, себе і партнерів;

• виховання культурно-гігієнічних навичок (вміння доглядати за тілом, одягом, особистими речами, культурно поводитися за столом під час вживання їжі, підтримувати порядок у приміщенні), вмінь здорового способу життя, (знань про користь занять фізичною культурою, іграми, виховування інтересу до активної рухової діяльності, формування потреби в систематичних заняттях фізичними вправами), потреби у фізичному вдосконаленні.

Загартування - підвищення опірності організму, розвиток здатності швидко і без шкоди для здоров'я пристосуватись до різноманітних впливів зовнішнього середовища (підвищення або зниження температури повітря, вологості, руху повітря та ін.).

Принципи загартування:

• систематичність - регулярне проведення загартовуючих процедур;

• поступовість - зміна сили подразника, правильність у виборі якого підтверджується короткочасним поглибленням і прискоренням пульсу, дихання, зовнішнім виглядом шкіри, загальною позитивною реакцією дитини;

• індивідуальний підхід - процедури призначаються індивідуально кожній дитині з урахуванням стану здоров'я та самопочуття і досвіду загартування.

Засоби фізичного виховання:

1. Засоби, спрямовані на охорону здоров'я дітей:

• створення гігієнічних умов життя і діяльності

• організація раціонального харчування, сну, перебування на свіжому повітрі

2. Засоби активного впливу на організм дитини з метою фізичного розвитку:

• загартовуючі процедури

• спеціальні фізичні вправи

• гігієнічна гімнастика

• режим дня.

Фізичні вправи - спеціально підібрані, методично правильно організовані, керовані педагогом рухи і складні види рухової діяльності.

Фізичні вправи — це рухи, рухові дії, а також складні види рухової діяльності (рухові та спортивні ігри), які відібрані засобами для вирішення завдань фізичного виховання. Термін "вправа" застосовується також для визначення процесу багаторазового повторення рухових дій (Е.Вільчковський).

Гімнастика — система фізичних вправ, яка сприяє загальному розвитку організму та зміцненню здоров'я, формуванню життєво необхідних навичок рухової діяльності, фізичних якостей. Її компонентами є основні рухи (ходьба, біг, стрибки, повзання і лазіння, метання і ловіння, вправи на збереження рівноваги), загальнорозвиваючі вправи (діють на розвиток і зміцнення конкретних груп м'язів (рук і плечового поясу, ніг, тулуба тощо), тому їх підбір має забезпечувати розвиток усіх груп м'язів дитячого організму), шикування і перешикування, танцювальні вправи.

Режим дня - правильний розподіл у часі головних процесів життєдіяльності дитини; раціональне, чітке чергування періоду неспання, сну, харчування, різних видів діяльності, що повторюються щодня в певній послідовності.

Режим дня дитини дошкільного віку має відповідати таким педагогічним вимогам:

1. Відповідність природному ритму основних фізіологічних процесів дитячого організму, чергування активної діяльності з відпочинком.

2. Постійність, стійкість і визначеність головних елементів. Організація режиму дня повинна бути доцільною, раціональною, що мають усвідомлювати і діти. Вихователь мусить вимагати його дотримання доброзичливо, спокійно, але наполегливо, рішуче. Ці вимоги здатна сприймати вже півторарічна дитина. Особливо важливо контролювати дотримання режиму, передусім на початкових етапах. Це бажано робити непомітно для дитини.

3. Гнучкість. Режим має враховувати природні біоритми дитячого організму стану здоров'я, самопочуття, характеру попередньої або на­ступної діяльності.

4. Для розвитку саморегуляції організму важливо, щоб усі аспекти режиму враховували бажання, індивідуальні особливості дитини.

Раціональний режим будується на основі:

1) оптимального співвідношення неспання й сну, під час якого відбувається перерозподіл функцій між ділянками кори головного мозку, переробка отриманої інформації;

2) співвідношення розумового й фізичного навантажень, урахування ритму травлення.

При складанні режиму необхідно враховувати наступне:

1. Вікові особливості вищої нервової діяльності: зміна межі працездатності клітин кори головного мозку визначає загальну кількість годин і тривалість відрізків сну й неспання.

2. Вікові особливості в роботі травної системи, які регламентують кількість годівель протягом доби.

3. Індивідуальні особливості: дітям зі збудливою й слабкою нервовою системою потрібно спати більше, відпочивати частіше.

4. Вікові потреби в рухах: добова кількість рухів (при ходьбі, бігу, стрибках і ін.) становить в 3-річних дітей 10-19 тис. кроків, в 7-річних - 14-25 тис. кроків.

5. Пора року, кліматичні умови. У весняно-літній період час нічного сну скорочується, тому необхідно збільшувати денний сон, в осінньо-зимовий період тривалість нічного, а іноді й денного сну збільшується.

Загальними компонентами режиму дітей в усіх вікових групах дитячого садка є: прибуття у дитсадок, ранкова гімнастика, самостійні ігри, приготування до сніданку, сніданок, допомога у прибиранні посуду, заняття, прогулянка, обід, сон, гігієнічна гімнастика, самостійна діяльність, полуденок, прогулянка, ігри, вечеря. Водночас режим дня кожної вікової групи має свої особливості.

До культурно-гігієнічних навичок відносять:

1. Навички догляду за тілом (умивання, чищення зубів, розчісування волосся та ін.)

2. Навички їжі (акуратно їсти, користуватися посудом, серветкою тощо)

3. Навички утримання в чистоті і порядку одягу, додержання порядку в приміщенні, його прибирання

4. Культурних взаємин дітей один з одним і з дорослими.

Валеологія — наука про збереження і зміцнення здоров'я. її сутність полягає в тому, що людина повинна пізнати і створити себе, навчитися берегти і зміцнювати своє здоров'я.

Напрямки роботи з валеологічного виховання дітей дошкільного віку:

• формування мотиваційних установок на здоровий спосіб життя як основну умову збереження і зміцнення здоров'я;

• формування бережного ставлення до власного здоров'я;

• прищеплення навичок особистої гігієни;

• ознайомлення дітей із способами профілактики захворювань і запобігання травматизму;

• формування культури діяльності, дотримання гігієнічно обґрунтованих вимог до організації життєдіяльності загалом.

Валеологічна культура передбачає оволодіння дошкільниками первинними знаннями про свій організм і здоров'я, вміннями дотримуватися доцільного режиму життя і діяльності, харчування, сну, відпочинку, систематичне та якісне здійснення гігієнічних процедур, заходів запобігання хворобам.

Метод — це система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога та дітей, яка спрямована на досягнення поставлених завдань навчання.

Методичний прийом — це частина методу, яка спрямована на реалізацію методу у відповідності з конкретним завданням навчання.

Методика навчання - спеціальна система методів та методичних прийомів навчання, а іноді і форм організації дітей під час виконання фізичних вправ.

МЕТОДИ фізичного виховання (за Е. С. Вільчковським):

1. Наочні:

• Показ

• Демонстрація (плакатів, малюнків, діафільмів, предметних посібників)

• Звукові та зорові орієнтири

• Підрахунки

• Орієнтири

2. Словесні:

• Розповідь

• Пояснення

• Бесіда

• Вказівка

• Оцінка

• Команда, розпорядження

3. Практичні:

• Розучування по частинах

• Розучування в цілому

• Практична допомога

• Ігровий метод

• Змагальний метод

Статеве виховання — вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їх діяльності, пов'язаної з відносинами представників різної статі, з формуванням статеворольової позиції.

Статева роль — роль, обумовлена належністю до певної статевої групи, яка визначається біологічними, психологічними та соціальними чинниками.

Стать — це сукупність тілесних, фізіологічних, поведінкових, психологічних і соціальних ознак, за якими дитину відносять до хлопчиків або дівчаток. Поняттям біологічна стать позначають природні відмінності, які поступово усвідомлюються дітьми. Для освітнього процесу та особливостей його організації неабияке значення мають і такі поняття, як психологічна стать (ставлення дитини до себе як до хлопчика чи дівчинки, усвідомлення своїх психологічних відмінностей, прийняття своєї статевої належності, засвоєння відповідних рольових стереотипів) та соціальна стать (визначається культурою, ментальністю, релігійними традиціями і відображається у соціальних вимогах до жіночності та маскулинності).