4.3. Оборонний бій механізованого відділення

122. Роботу з організації оборони командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення проводить, як правило, на місцевості.

Отримавши завдання на перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення із противником, командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення після з'ясування отриманого завдання та оцінки обстановки зобов'язаний: провести (довести) бойовий розрахунок відділення та організувати підготовку відділення до виконання завдання; вивести відділення на вказану позицію; організувати безпосередню охорону, визначити завдання підлеглим, вибрати основну і запасну вогневі позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні вогневі позиції для гранатометів, протитанкових керованих ракетних комплексів); віддати бойовий наказ; узгодити дії особового складу з відбиття атаки противника; організувати управління, інженерне обладнання і маскування позиції; визначити відстані до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі і скласти картку вогню; перевірити знання особовим складом поставлених завдань; доповісти командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню, виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення після захоплення (заняття) і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу усвідомлює завдання, оцінює обстановку, проводить (уточнює) бойовий розрахунок і визначає завдання підлеглим: ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, взаємодію та інженерне обладнання позиції. В подальшому командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу і порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку вогню, а при необхідності вирішує й інші питання. Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалося приховане її розміщення, і прикриття особового складу відділення вогнем під час проведення інженерного обладнання позиції.

123. Під час з'ясування завдання командир відділення повинен: зрозуміти завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них), відділення (позицію і завдання, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, основну (запасну) вогневу позицію бойової машини піхоти (бронетранспортера), основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, місце відділення в бойовому порядку взводу і в ділянці зосередженого вогню; рубежі, з виходом противника на які відділення відкриває вогонь; завдання сусідів (позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції.

Під час оцінки обстановки, при вивченні противника, командир відділення повинен: оцінити ймовірний склад і характер його дій, на якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому напрямку і складі він може атакувати, час і порядок його виходу до переднього краю, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – і місця його вогневих засобів.

Вивчаючи місцевість, командир відділення враховує характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, труднопрохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан грунту (легкий, середній, важкий).

Виходячи з цього він визначає найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для покращення спостереження і ведення вогню, де краще розмістити позиції кулемета, ручного гранатомета і місця стрільців (бойових „двійок”, „трійок” або груп).

При проведенні бойового розрахунку, командир відділення повинен призначити спостерігача за противником, черговий вогневий засіб, зв'язківця і піднощика боєприпасів, визначити склад бойових „двійок”, „трійок” (груп) і їх старших.

Із зайняттям позиції командир відділення вказує основну позицію кулеметнику, гранатометнику, бойовим „двійкам”, „трійкам” (групам), місця стрільцям і їх завдання, а також основні вогневі позиції для ПТРК і бойової машини піхоти (бронетранспортера).

При організації безпосередньої охорони командир відділення доводить особовому складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира відділення (взводу), ставить завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу і визначає порядок дій відділення при раптовому нападі противника.

При постановці завдання черговому вогневому засобу командир відділення вказує: основну (запасну) вогневу позицію або місце, завдання і порядок його виконання.

У бойовому наказікомандир відділення вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання взводу і відділення (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях) і завдання сусідів;

у третьому пункті – після слова „наказую” ставить завдання особовому складу (бойовим групам); командири гранатометного і протитанкового відділень, крім цього, вказують завдання обслузі і доданим вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань особовому складу командир відділення вказує:

командир механізованого відділення – навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю і стрільцю, бойовим „двійкам”, „трійкам” (групам) – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою; навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і кулеметникам, крім цього, – основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію бронетранспортера) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування вогню;

командири гранатометного і протитанкового відділень– старшим навідникам, гранатометнику, операторам протитанкових керованих ракетних комплексів, навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) – основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, послідовність їх обладнання і зміни під час бою, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, порядок спостереження і ведення вогню по танках і піхоті противника; механіку-водію (водію) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та корегування вогню.

Після одержання завдання особовий склад відділення розчищає місцевість у смузі огляду та обстрілу, а також відриває і маскує окопи.

Організовуючи взаємодію,командир відділення узгоджує дії особового складу штатних і доданих вогневих засобів між собою для успішного виконання завдань, що отримано, та єдиного розуміння ними бойового завдання, визначає порядок і способи його виконання , а також сигнали оповіщення, взаємодії і порядок дій за ними.

При організації управліннякомандир відділення доводить радіодані, сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними.

Організовуючи інженернеобладнання позицій, командир відділення проводить розбивку позиції відділення, визначає місця особового складу, дає кожному солдату добове завдання на роботи. Вказує, де, скільки, кому та який отримати інструмент і матеріали для виконання робіт.

При організації захоплення вказаної позиції командир відділення повинен вказати положення і завдання відділенню (об'єкт атаки і позицію для оборони), поставити завдання особовому складу та управляти відділенням під час його виконання.

Зайняття (захоплення) вказаної для оборони позиції відділення здійснює, як правило, під вогнем противника.

124. На позиції механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення в першу чергу розчищається місцевість для покращання спостереження і ведення вогню, послідовно відриваються одиночні (парні) окопи (окопи для автоматичних гранатометів, протитанкових ракетних комплексів) і окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера); в окопах для стрільців, гранатометників, кулеметників обладнуються протиосколкові козирки, потім окопи з'єднуються між собою траншеєю, яка доводиться до повного профілю, а при нестійкому грунті стінки її підсилюються і з'єднуються суцільною траншеєю з позиціями сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина, в окопі для бойової машини піхоти відривається окоп з протиосколковим козирком для протитанкового ракетного комплексу. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера) і хід сполучення до нього. На позиції відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його удосконалення в бойовому і господарчому відношенні з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир відділення організовує її дообладнання, яке включає: очистку берми, обладнання бійниць, відривку ячейок і площадок для ведення вогню, обладнання захисних козирків, ніш для бойових і господарчих запасів, обладнання перекритої щілини (бліндажа), відхожого місця, розширених ділянок траншей, а також підсилення стінок траншеї на ділянках зі слабким і нестійким грунтом.

Місце командира відділення, як правило, обладнується на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю, противником і сигналами командира взводу.

125. Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них, положення противника, позицію відділення, а командири гранатометного і протитанкового відділень – й положення механізованого підрозділу, якому вони додані; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів і межі їх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення – рубежі загороджувального і ділянки зосередженого вогню взводу та місце в ній відділення, що веде вогонь; загородження, що розташовані поблизу позиції відділення і прикриваються його вогнем.

126. Під час практичної роботи і контролю готовності командир відділення перевіряє: точність зайняття особовим складом і вогневими засобами позицій, знання ними отриманих завдань, сигналів сповіщення, управління і взаємодії, несення служби спостерігачем і черговим вогневим засобом, підготовку даних для ведення вогню вдень і вночі, екіпіровку підлеглих, наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами бойових машин до встановлених норм.

127. В обороні відділення знаходиться в постійній готовності до відбиття нападу противника, його диверсійно-розвідувальних груп і вертольотів (літаків). До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника і знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець (черговий вогневий засіб), який розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу, в залежності від обстановки, проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні бойової машини піхоти (бронетранспортера), стрілецької зброї або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача (чатового) до місця відпочинку влаштовується проста сигналізація (сигнали).

Якщо від відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, бронетранспортер), він розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. У бойовій машині піхоти (бронетранспортері) знаходяться механік-водій (водій) і навідник-оператор (кулеметник бронетранспортера), що ведуть спостереження за противником і місцевістю в готовності до негайного відкриття вогню.

128. З виявленням противника відділення за сигналом (командою) командира відділення або спостерігача негайно приводиться в бойову готовність. Поодиноких солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а при неможливості захоплення – знищує вогнем, як правило, чергового вогневого засобу із запасної (тимчасової) вогневої позиції. Більш великі групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або бойової машини піхоти (бронетранспортера), а при необхідності – вогнем всього відділення. Вогонь відкривається за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу укривається в окопах із протиосколковими козирками, підбрустверних протиосколкових нішах, бліндажах, на дні окопів і траншеї або в бойовій машині піхоти (бронетранспортері) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (під час нанесення противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в щілині, бліндажі, бойовій машині піхоти, бронетранспортері (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі готується до відбиття атаки противника.

129. Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) “Відділення – до БОЮ”, відділення негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність ефективного вогню зброї відділення.

З підходом противника до переднього краю оборони першими відкривають вогонь з бойових машин піхоти (бронетранспортерів), після з кулеметів, а з дистанції 400 м – всією зброєю відділення, і вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки й інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, гранатометів і реактивними протитанковими гранатами, а піхота, що спішилася, – загороджувальним і зосередженим вогнем автоматичних гранатометів і вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення (протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення) зосереджується, в першу чергу, на головний танк або танк з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім на інші танки і броньовані машини, що атакують. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільця з реактивними протитанковими гранатами). Для прихованого їх висування використовуються складки місцевості і застосовуються дими (аерозолі). Іноді біля найбільш ймовірного місця пророблення противником проходу в загородженнях відділенням завчасно відриваються і маскуються окоп і хід сполучення до нього. В окопі може розташовуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь підготовленим мінним шлагбаумом. В боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники і снайпер, що зосереджують свій вогонь на прилади прицілювання і спостереження танків.

Якщо відділення діє бойовими групами, то їх дії можуть бути наступними: командир групи і кулеметник ведуть вогонь по противнику з основних позицій, а гранатометник або інший член групи споряджає магазини. Після трьох - чотирьох черг бойова група за сигналом командира змінює позицію, і потім дії повторюються.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення найближчий до нього солдат із підходом танка на відстань до 200 м застосовує по ньому реактивну протитанкову гранату. Якщо танк неуражено, солдат відбігає траншеєю убік або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і застосовує реактивну протитанкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат готується до знищення екіпажу, який залишатиме уражений танк.

З підходом піхоти противника до позиції на відстань 30-40 м відділення закидає його гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем впритул, гранатами і у рукопашному бою.

Розповсюдження противника траншеєю і ходом сполучення повинне бути затримано вогнем і швидким встановленням рогаток, їжаків і інших переносних загороджень, заздалегідь підготовлених. Знищення противника, що увірвався в траншею (хід сполучення) може здійснюватися бойовими групами, при цьому перша група просувається її дном і вогнем впритул, багнетами, гранатами знищує його, а друга група діє з обох боків траншеї (ходу сполучення), знищує противника, який намагається її покинути або надати допомогу тим, хто діє в ній, вогнем і гранатами підтримуючи дію першої групи.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

130. Бойова машина піхоти веде вогонь самостійно і за командами (сигналами) командира взводу (відділення). У випадку обходу або вклинення противника в оборону бойова машина піхоти під прикриттям вогню відділення та аерозольних (димових) завіс займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій здійснюється тільки за наказом командира взводу.

При призначенні бойової машини піхоти для дій в якості кочуючої вказуються: завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій та порядок дій після виконання завдання.

Кочуюча бойова машина піхоти,приховано висуваючись за призначеним маршрутом, змінюючи вогневі позиції, веде вогонь самостійно або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після виконання завдання кочуюча бойова машина піхоти займає основну вогневу позицію у взводному опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.

При пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера) екіпаж терміново імітує димовими гранатами чорного диму загорання, вживаючи одночасно заходи, щодо усунення пошкодження. Навідник-оператор (навідник кулемета) доповідає про це командиру взводу (заступнику командира взводу, командиру відділення) і при можливості продовжує знищувати противника вогнем. Якщо машину власними силами відновити неможливо – очікується підхід ремонтних (евакуаційних) засобів старшого командира.

Екіпаж має право залишити бойову машину піхоти (бронетранспортер), якщо машина горить і всі заходи, які були вжиті для гасіння пожежі, виявилися безрезультатними або при загрозі вибуху. Під час залишення бойової машини (бронетранспортера) екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, при можливості демонтує спарені (курсові) кулемети (екіпаж бойової машини піхоти, крім того, протитанковий ракетний комплекс і ракети до нього) і займає місце на позиції відділення, доповідаючи командиру відділення причину залишення машини.

131. Після відбиття атаки противника командир відділення зобов'язаний перевірити стан особового складу і зброї відділення; поповнити запас ракет і боєприпасів і підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів, щодо винесення поранених; вжити заходів щодо відновлення позиції відділення і окопу БМП (БТР), поновити систему вогню, доповісти командиру взводу про результати бою (втратах особового складу, озброєння і військової техніки, наявності ракет, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів і інших матеріальних засобів) і підготуватись до відбиття наступних атак.