Види та стисла характеристика міжнародно-правових документів, термінів та понять мгп

Види та стисла характеристика міжнародно-правових документів:

угода, договір, міжнародний пакт (різновид багатосторонніх міжнародно-правових угод, укладених між державами в письмовій формі); меморандум (багатосторонній міжнародний договір, у якому вичерпно викладена фактична сторона міжнародного питання, містить аналіз, обґрунтування позиції держави); конвенція (різновид багатостороннього міжнародного договору, як правило, приймається зі спеціальних питань); хартія або декларація (міжнародно-правовий акт, який формулює загальні принципи і цілі міжнародно-правового акта та є необов'язковим для виконання); протокол (різновид багатостороннього міжнародного договору, як правило, оформляється як додаток до основного договору, містить процедуру розглядання та прийняття договору); факультативний протокол (різновид багатостороннього міжнародного договору, як правило, оформляється як додаток до основного договору); бюлетень (збірник нормативно-правових актів міжнародного або національного характеру).

Стисла характеристика основних термінів МГП:

імплементація (поширення на території України дії багатосторонніх міжнародних договорів та інших нормативно-правових документів); ратифікація, прийняття, затвердження, приєднання (акт, рішення Верховної Ради України щодо приєднання України до міжнародного договору та взяття на себе зобов'язань щодо його виконання); набуття чинності (час, з якого багатосторонній міжнародний договір (інший нормативно-правовий документ) починає дію); денонсація (відмова держави від виконання вимог укладеного нею міжнародного договору (іншого нормативно-правового документа).

Стисла характеристика основних понять МГП:

збройна агресія– застосування військової сили однієї держави проти суверенітету, територіальної недоторканності та політичної незалежності іншої держави;

напад–застосування збройної сили щодо противника;

окупація – тимчасове зайняття території противника військами держави, що воює, та організація на цій території військової адміністрації, яка повинна забезпечувати громадський порядок і нормальну життєдіяльність. Окупація поширюється лише на ті райони, де така влада встановлена. Територія вважається окупованою навіть тоді, коли сторона, яка здійснює окупацію, не зустрічає ніякого збройного опору. Разом з цим, життя, сім'я, власність та звичаї цивільного населення повинні шануватися;

анексія –протиправне насильницьке приєднання однією державою території іншої держави;

віроломство–це здійснення ворожих дій під прикриттям права на захист з метою досягнення воєнної вигоди. До віроломства відносяться такі дії як, симуляція намірів вести переговори під прапором перемир’я; симуляція капітуляції; симуляція виходу з ладу(небоєздатності) і внаслідок поранення чи хвороби; симуляція володіння статусом цивільної особи чи не комбатанта; симуляція володіння статусом, який надає захист, шляхом використання прапорів, емблем або форми одягу ООН або нейтральних держав та держав, які не беруть участі в міжнародному збройному конфлікті;

воєнні хитрощі– це дії, які спрямовані на те, щоб ввести противника в оману щодо стану, положення і характеру дій об'єднання, з'єднання, військової частини (підрозділу) та спонукати його діяти необачливо. До таких дій відносяться: маскування (із використанням умов місцевості, камуфляжних фарб, маскувальних сіток та димів); проведення заходів з активного маскування (створення хибних цілей, відволікаючі удари); демонстративні дії; дезінформація; імітація військових об'єктів з використанням технічних засобів (електронних приборів, засобів зв'язку тощо); застосування кодів, паролів і сигналів противника; влаштування засад; інші дії, які не є віроломством;

напади невибіркового характеру– це напади, які не спрямовані на конкретні воєнні об'єкти і які можуть спричинити невиправдані втрати серед населення або надмірні пошкодження цивільним об'єктам або напади, використання яких не забезпечує дотримання принципів міжнародного гуманітарного права;

«повага» та «захист»– є поняттями МГП, які доповнюють один одного (повага передбачає зобов'язання сторін, що знаходяться у збройному конфлікті, не завдавати шкоди особам і об'єктам, які захищені правом війни, а захист – відвернення небезпеки від вказаних осіб і об'єктів;

перемир'я– призупинення чи припинення воєнних дій між сторонами, які воюють, за взаємною угодою або на вимогу РБ ООН (буває загальним, що поширюється на всі збройні сили, та місцевим або частковим, що встановлюється на окремих ділянках бойових дій з метою направлення парламентерів, проведення переговорів про припинення конфлікту, збереження пам'ятників культури тощо);

нейтралітет у воєнний час– правовий стан держави, за якого вона не бере участі у війні (збройному конфлікті) і не надає безпосередньої допомоги тим, хто воює, виключає право сторін, які воюють, вести воєнні дії на її тери­торії, проводити через неї свої війська та застосовувати проти неї збройні сили;

нейтральна держава– та, що зв'язує себе зобов'язанням однакового ставлення до тих сторін, що воюють, разом з тим не несе відповідальності за приватних осіб, які окремо переходять кордон і вступають на військову службу до тієї чи іншої сторони, яка перебуває у збройному конфлікті;

держава, яка не воює (невоююча держава) – та, що формально не оголошує війни жодній із сторін, які воюють, але, на відміну від нейтральної держави, не зв'язує себе зобов'язанням однакового ставлення до тих, хто воює (не використовує свої збройні сили, але може брати участь у війні чи міжнародному збройному конфлікті іншими засобами на користь однієї із сторін, які воюють, шляхом надання озброєння, військового майна, баз, аеродромів тощо);

апартеїд–політика і практика расової дискримінації щодо окремих народів та етнічних груп;

геноцид–дії, що скоюються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу;

репресалії– порушення міжнародного гуманітарного права у відповідь на правопорушення, які вчинені державою-противником з метою припинити протиправні дії протилежної сторони, що знаходиться в конфлікті, застосовуються як крайній захід, вони повинні бути сумірними з порушеннями противника; заборонено застосовувати репресалії щодо: цивільних осіб та цивільних об'єктів; військовополонених; поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата; осіб та об'єктів, які користуються спеціальним захистом; об'єктів, що необхідні для виживання цивільного населення; природного середовища;

біженці– особи, які внаслідок воєнних дій або інших надзвичайних обставин покинули державу, в якій вони постійно проживали;

апатриди–особи без батьківщини, тобто ті, хто не має громадянства жодної держави;

депортація–примусове виселення особи, групи осіб чи народу з місця постійного проживання до іншої держави;

репатріація–повернення в державу громадянства, постійного проживання чи походження осіб, які опинилися через різні обставини на території інших держав;

інтернування – прийняття та примусове поселення нейтральною державою або іншою державою, що не є стороною міжнародного збройного конфлікту, осіб, які належать до збройних сил держав, які воюють (війська сторін, у тому числі військові кораблі та літаки, військовополонені, які втекли, хворі та поранені), що змушені були вступити на її територію.

Особи, які піддані інтернуванню, роззброюються і розміщуються на розсуд держави, яка їх прийняла. Інтернування також означає примусове поселення у спеціальних місцях цивільних осіб однієї із сторін, які воюють, що опинилися на території противника у зв'язку з війною чи міжнародним збройним конфліктом;

збройні сили держави (сторони), яка воює, – організовані збройні формування, що знаходяться під командуванням осіб, відповідальних перед цією державою (стороною) за дії своїх підлеглих;

воєнні об'єкти – будь-які об'єкти, які через свій характер, місцезнаходження, призначення чи використання роблять ефективний внесок у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення або нейтралізація яких, за існуючих у даний момент умов, надає певну воєнну перевагу. До воєнних об'єктів відносяться: підрозділи (особовий склад, озброєння і військова техніка), за винятком медичних формувань, санітарно-транспортних засобів, духовного персоналу та їхнього майна); об'єкти (споруди, будинки, позиції, казарми, склади тощо), що використовуються або підготовлені до використання у воєнних цілях; інші об'єкти, які своїм характером, значенням, розташуванням, призначенням або використанням роблять ефективний внесок у воєнні дії і чиє повне або часткове зруйнування, захоплення чи нейтралізація в конкретних умовах обстановки надає явну воєнну перевагу. Воєнні об'єкти вважаються законними цілями для нападу. Воєнний об'єкт залишається таким навіть у тому випадку, якщо на ньому знаходяться цивільні особи. Об'єкти, які зазвичай є цивільними, залежно від умов обстановки, можуть стати воєнними об'єктами;

комбатанти(особи, які воюють)–особи зі складу збройних сил сторони, яка бере участь у збройному конфлікті (за винятком медичного та духовного персоналу). Комбатанти повинні відрізняти себе від цивільного населення під час воєнних дій щонайменше–відкритим носінням зброї. Застосування військових заходів насильства щодо комбатантів у воєнних діях, аж до їх знищення, визнається законним. У разі захоплення комбатанта противником він має право на отримання статусу військовополоненого. Особи, що входять до складу збройних сил, повинні завжди дотримуватися норм МГП, яке застосовується під час збройних конфліктів. Комбатанти, які ці норми порушили, не позбавляються свого статусу, але можуть бути притягнуті до відповідальності за кримінальним законодавством;

партизани–особи, які добровільно воюють у складі організованих збройних партизанських сил на території, що зайнята противником (або контролюється реакційним режимом), за свободу і незалежність батьківщини. Партизани є комбатантами, якщо вони очолюються особою, яка відповідає за їх дії, мають знаки, що відрізняють їх від цивільного населення, відкрито носять зброю та дотримуються норм міжнародного гуманітарного права. Бійці національно-визвольних рухів прирівнюються до регулярних збройних сил держави, тобто розглядаються як комбатанти;

некомбатанти(особи, які не воюють) – особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але безпосередньої участі у воєнних діях не беруть. До них належать медичний персонал, духовні особи, військові кореспонденти тощо. До вказаних осіб не повинна застосовуватися зброя доти, доки вони зайняті виконанням своїх безпосередніх обов'язків. Вказані особи стають комбатантами у разі їхньої безпосередньої участі у воєнних діях;

шпигуни – особи, які, діючи таємно або обманним шляхом, збирають відомості на території, що контролюється однією із сторін, яка перебуває у збройному конфлікті, з метою подальшого передавання інформації протилежній стороні. При цьому військові розвідники не вважаються шпигунами, якщо, діючи таким чином, вони носять формений одяг своїх збройних сил;

найманці– особи, які спеціально завербовані і беруть участь у воєнних діях з метою отримання особистої вигоди. Вони не є громадянами протилежної сторони, яка перебуває в збройному конфлікті, та особами, які постійно мешкають на території, що контролюється цією стороною. Найманці не входять до складу збройних сил сторін, що воюють.

До найманців не відносяться військові інструктори і радники, які офіційно направляються однією державою для надання допомоги в будівництві збройних сил іншої держави за умови, якщо вони не беруть особистої участі у воєнних діях.

Шпигуни та найманці не мають права на статус військовополоненого і підлягають покаранню за свої дії. Проте їх покарання має бути призначене лише за вироком компетентного судового органу. Шпигуни та найманці є незаконними учасниками воєнних дій.

Жертви збройного конфлікту :

- поранені та хворі – військовослужбовці і цивільні особи, які внаслідок травми, хвороби потребують медичної допомоги або догляду та утримуються від будь-яких ворожих дій;

- особи, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата–військовослужбовці і цивільні особи, яким загрожує небезпека на морі або в інших водах у результаті лиха, що трапилось з ними чи з їхнім судном (літальним апаратом), і які утримуються від будь-яких ворожих дій;

- особи, які зникли безвісти–ті, які зникли під час ведення воєнних дій і місцезнаходження яких невідоме, кожна сторона після закінчення активних воєнних дій, що знаходиться в збройному конфлікті, повинна організувати розшук людей, про яких протилежна сторона повідомляє як про осіб, які зникли безвісти;

- загиблі (померлі) –особи, які загинули (померли) за причинами, пов'язаними із веденням воєнних дій. Останки таких осіб, у тому числі й тих, хто не є громадянами держави, в якій вони загинули (померли), повинні користуватись повагою;

- військовополонені – комбатанти, які опинились у полоні, незалежно від їхнього стану – здорові вони, хворі або поранені. Крім того, до військовополонених відносяться захоплені противником: особовий склад ополчень і добровільних загонів; особи, які на законних підставах прямують за збройними силами, але не входять до їхнього складу (цивільні члени екіпажів військових літальних апаратів, члени робочих команд і служб, на які покладено побутове обслуговування збройних сил тощо) та мають посвідчення особи встановленого зразка; члени екіпажів торгових суден і екіпажі літаків (вертольотів) цивільної авіації; населення неокупованої території, яке стихійно, за власним бажанням, береться за зброю для боротьби з військами, що вторгаються, і яке не встигло сформуватися у регулярні війська.

Військовополонені перебувають під владою держави, представники збройних сил якої взяли їх у полон, а не окремих осіб або військових формувань. Полон є не покаранням, а тимчасовим обмеженням можливості брати участь у бойових діях.

Цивільні особи–будь-які особи, які знаходиться у районі воєнних дій, не входять до складу збройних сил і утримуються від будь-яких ворожих дій. У разі сумніву щодо того, чи є особа цивільною,- вона вважається цивільною.

Особи та об’єкти, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права:

- м е д и ч н и й п е р с о н а л (як військовий, так і цивільний)–це особи, які входять до складу медичних формувань і призначені для виконання винятково медичних цілей–розшуку, евакуації, транспортування та надання допомоги пораненим, хворим і особам, якізазналикорабельну аварію (аварію літального апарата), а також для здійснення профілактики захворювань або для здійснення адміністративно-господарського забезпечення медичних формувань та роботи на санітарному транспорті.

Медичний персонал збройних сил може мати особисту стрілецьку зброю для самооборони та захисту поранених і хворих. Медичні формування і санітарно-транспортні засоби можуть охоронятися вартою або конвоєм;

- д у х о в н и й п е р с о н а л (як військовий, так і цивільний)–це особи, які виконують виключно релігійні (духовні) функції;

- п а р л а м е н т е р и–особи, які призначені військовим командуванням для ведення переговорів із командуванням противника. Парламентер, а також особи, які його супроводжують,користуються правом недоторканності. Розпізнавальним знаком парламентера є білий парламентерський прапор. Парламентер не може бути взятий у полон, йому повинна надаватись можливість повернутись до своїх військ (сил);

- п е р с о н а л ц и в і л ь н о ї о б о р о н и – особи, які займаються вирішенням гуманітарних завдань щодо захисту цивільного населення від небезпек воєнних дій, допомагають у ліквідації наслідків збройного конфлікту (бойових дій) і забезпечують виживання цивільного населення. До основних завдань захисту відносяться: оповіщення та евакуація населення; обладнання сховищ для цивільного населення; проведення заходів щодо світломаскування, медичного обслуговування цивільного населення та надання йому релігійної допомоги; боротьба із пожежами; виявлення та позначення небезпечних районів; здійснення рятувальних робіт; надання допомоги органам влади у відновленні та підтриманні порядку в районах лиха; термінове надання притулку населенню і його всебічне забезпечення; відновлення роботи комунальних служб; термінове поховання загиблих;

- о б ' є к т и ц и в і л ь н о ї о б о р о н и – організації (формування) цивільної оборони, їхня матеріальна частина, будинки, сховища та інші спорудження, які використовуються виключно для виконання завдань цивільної оборони. Персонал цивільної оборони може мати особисту стрілецьку зброю для самозахисту;

- к у л ь т у р н і ц і н н о с т і – об'єкти, що мають велике значення для культурної спадщини народів і відіграють важливу роль у духовному житті людей (пам'ятники архітектури та історії, твори мистецтва, релігійні або світські пам'ятники, археологічні об'єкти, музеї, бібліотеки, архіви, театри тощо). Культурні цінності не повинні використовуватись у воєнних цілях;

- п е р с о н а л, який відповідає за захист і охорону культурних цінностей – особи, на яких покладені обов'язки щодо охорони культурних цінностей; з метою забезпечення самозахисту він може бути озброєний особистою стрілецькою зброєю;

- п е р с о н а л, який бере участь у гуманітарних акціях,–особи, які беруть участь у проведенні операцій з надання допомоги населенню. Він призначається для транспортування і розподілу гуманітарної допомоги та користується захистом міжнародного гуманітарного права. У разі воєнної необхідності діяльність такого персоналу може бути тимчасово обмежена;

- ж у р н а л і с т и, які не входять до складу збройних сил і знаходятьсяуслужбових відрядженнях у районах збройних конфліктів – є цивільними особами та знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права за умови, що вони не чинять ніяких ворожих дій;

- с а н і т а р н і і б е з п е ч н і з о н и (місцевості): створюються виключно для захисту пораненихіхворих, а також персоналу, на який покладена організація таких зон (місцевостей), управління ними і догляд за особами, які будуть там зосереджені;

- д е м і л і т а р и з о в а н а з о н а: будь-яка зона, із якої, за згодою між сторонами, що знаходяться в збройному конфлікті, виведені всі комбатанти та мобільні бойові засоби. Влада і населення цієї зони повинні утримуватися від ворожих дій. Демілітаризована зона позначається знаками, які погоджуються між сторонами, що перебувають у збройному конфлікті;

- м і с ц е в і с т ь, щ о н е о б о р о н я є т ь с я: будь-яка місцевість чи населений пункт, які знаходяться в районі бойових дій або поблизу нього і є відкритими для окупації противником. Із місцевості, що не обороняється, повинні бути евакуйовані воєнні об'єкти. Воєнні дії на такій місцевості вести заборонено.

На відміну від демілітаризованих зон (для створення яких необхідна взаємна згода сторін, що перебувають у збройному конфлікті) місцевості, що не обороняються, можуть бути створені шляхом односторонньої заяви із повідомленням про це протилежної сторони (остання повинна підтвердити одержання такого повідомлення).

Додаток 34

ВИТЯГИ

із Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни i Додаткових протоколів до них

ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ – ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ

ПРО ПОКРАЩЕННЯ ДОЛІ ПОРАНЕНИХ І ХВОРИХ

У ДІЮЧИХ АРМІЯХ

РОЗДІЛ II

Поранені і хворі

Стаття 12. Особовий склад збройних сил та інші особи, вказані у даній статті, у випадку їх поранення або хвороби повинні користуватися заступництвом i захистом за всіх обставин.

Сторона, що перебуває у конфлікті, під владою якої вони опиняться, забезпечить їм гуманне поводження i догляд, без будь-якої дискримінації з таких причин, як стать, раса, національність, релігія, політичні переконання або інші аналогічні критерії. Суворо забороняється будь-яке посягання на їхнє життя та особистість i, зокрема, забороняється добивати або знищувати їх, піддавати катуванню, проводити над ними біологічні досліди, навмисно створювати умови для їх зараження, навмисно залишати без медичної допомоги або догляду. Тільки з медичних причин невідкладного характеру допускається перевага у черговості надання медичної допомоги.

До жінок будуть ставитися з усією належною до їх статі повагою.

Сторона, що знаходиться у конфлікті i змушена залишити противнику поранених або хворих, залишить разом з ними, наскільки це дозволяють воєнні вимоги, частину свого санітарного персоналу i спорядження для сприяння догляду за ними.

Стаття 13. Ця конвенція буде застосовуватися до поранених і хворих, які належать до таких категорій:

1. Особовий склад збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті, а також особовий склад ополчення i добровольчих загонів, що входять у склад цих збройних сил.

2. Особовий склад інших ополчень i добровольчих загонів, включаючи особовий склад організованого руху опору, який належить стороні, що перебуває у конфлікті i діє на власній території, якщо ця територія окупована або поза нею, навіть, якщо ці ополчення i добровольчі загони, включаючи організований рух опору, відповідають умовам, викладеним нижче:

а) мають на чолі особу, яка відповідає за своїх підлеглих;

б) мають певний i виразно видимий здалеку розрозпізнавальний знак;

в) відкрито носять зброю;

г) дотримуються у своїх діях законів i звичаїв війни.

3. Особовий склад регулярних збройних сил, які вважають себе у підпорядкуванні уряду або влади, не визнаних Державою, що тримає їх у полоні.

4. Особи, які прямують за збройними силами, але не входять до їх складу безпосередньо, як наприклад, цивільні особи, які входять у екіпажі військових літаків, військові кореспонденти, постачальники, особовий склад робочих команд або служб, на які покладене побутове обслуговування збройних сил, за умов, що вони отримали на це дозвіл від тих збройних сил, які вони супроводжують.

5. Члени екіпажів суден торгового флоту, включаючи капітанів, лоцманів i юнг, i екіпажів цивільної авіації сторін, що перебувають у конфлікті, які не користуються більш пільговим режимом в силу будь-яких інших положень міжнародного права.

6. Населення неокупованої території, яке при наближенні противника стихійно береться за зброю для боротьби з військами, що вторглися, не встигнувши сформуватися у регулярні війська, якщо воно носить відкрито зброю i дотримується законів i звичаїв війни.

Стаття 14. 3 урахуванням положень попередньої статті, поранені i хворі сторони, яка воює, i які опинилися під владою противника, будуть вважатися військовополоненими i до них будуть застосовуватись норми міжнародного права, що стосуються військовополонених.

Стаття 15. У будь-який час, i особливо після бою, сторонами, що знаходяться у конфлікті, негайно будуть вжиті всі можливі заходи для того, щоб розшукати i підібрати поранених і хворих та захистити їх від пограбування i поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих i перешкодити їх пограбуванню.

Щоразу, коли це дозволять обставини, будуть укладатися угоди про перемир'я або про припинення вогню або ж місцеві угоди, щоб дозволити підібрати поранених, які залишилися на полі бою, транспортувати їх, а також провести обмін ними.

Так само між сторонами, що перебувають у конфлікті, можуть бути укладені місцеві угоди про евакуацію поранених i хворих із обложеної i оточеної зони, про обмін ними та про пропуск у цю зону санітарного i духовного персоналу i майна, яке направляЄться туди.

Стаття 17. Сторонами, що перебувають у конфлікті, будуть вжиті необхідні заходи для того, щоб поховання або спалення померлих проводилося, на скільки це можливо, індивідуально i щоб йому передував уважний, якщо можливо, медичний огляд тіл з метою констатування смерті, засвідчення особи i можливого звіту про це. Половина подвійного пізнавального медальйона або сам розпізнавальний медальйон, якщо він одинарний, повинен залишатися на тілі.

Трупи будуть спалюватися тільки у тому випадку, якщо це продиктовано міркуваннями санітарного порядку або мотивами, що пов'язані з релігією померлих. У випадку спалення про це повинно бути докладно, із зазначенням причин спалення, відмічено в акті про смерть або у завіреному списку померлих.

Крім того, сторони, що перебувають у конфлікті, повинні слідкувати, щоб померлі були поховані з честю i, якщо можливо, згідно з обрядами релігії, до якої вони належать, щоб могили поважалися, були зосереджені, по можливості, згідно з національністю померлих, утримувалися належним чином, i позначалися так, щоб завжди можна було їх розшукати. 3 цією метою i з початком воєнних дій вони організовують офіційну службу могил, щоб зробити можливим у майбутньому ексгумації, забезпечити, яким би не було місцезнаходження могил, впізнання трупів i їх можливе відправлення на батьківщину. Ці постанови також будуть розповсюджуватися на попіл, який буде зберігатися службою могил доти, доки стосовно до нього не розпорядяться належним чином, відповідно до бажання батьківщини померлих.

Як тільки дозволять обставини, i найпізніше, після закінчення воєнних дій, ці служби через посередництво Довідкового Бюро, обмінюються списками, в яких будуть вказані точне місцезнаходження i позначення могил, а також дані про поховання в них померлих.

Стаття 18. Військова влада може звертатися із закликом людинолюбства до місцевих жителів добровільно підбирати i доглядати, під її контролем, за пораненими i хворими, надаючи особам, які відізвалися на цей заклик, необхідне покровительство i пільги. У випадку, коли супротивна сторона встановить або відновить свій контроль над даним районом, вона буде надавати цим особам те саме покровительство i такі самі пільги.

Військова влада повинна дозволяти населенню i благодійним товариствам, навіть у районах вторгнення або окупованих районах, за особистим почином підбирати поранених i хворих, незалежно від їх національності, та доглядати за ними. Цивільне населення повинно ставитися з повагою до цих хворих i поранених i, зокрема, не застосовувати щодо них ніяких актів насильства.

Ніхто не повинен зазнавати переслідування або бути засудженим за те, що він доглядав за пораненими i хворими.

Положення даної статті не звільняють Державу, яка окуповує, від її обов'язків, що покладені на неї відносно поранених i хворих з питань санітарного i морального характеру.