- •Міністерство освіти і науки України
- •Дисципліна "безпека життєдіяльності" вступ
- •Системний підхід в безпеці життєдіяльності
- •Лекція 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
- •1.2. Терміни та визначення безпеки життєдіяльності
- •1.3. Характеристика системи “людина – життєве середовище”
- •1.4. Класифікація небезпечних і шкідливих факторів (ншф)
- •1.5. Основні положення теорії ризику
- •1.6. Управління та прогнозування ризиків
- •2.1. Складові природного середовища та їх характеристика
- •2.2. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми
- •2.3. Природні небезпеки
- •2.4. Небезпечні та шкідливі чинники техногенного середовища
- •Дисципліна "основи охорони праці" вступ
- •Пам'ятка вивчаючим ооп
- •Системний підхід в охороні праці
- •3.1. Історичні аспекти розвитку охорони праці як науки
- •3.2. Основні поняття в охороні праці, терміни та визначення згідно
- •3.3. Зв’язок ооп з іншими дисциплінами
- •3.4. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори (ншвф), їх класифікація
- •3.5. Соціальні та економічні аспекти значення охорони праці (оп)
- •Причини виникнення нещасних випадків ( нв )
- •4.1. Державна політика в галузі охорони праці
- •4.2. Законодавча база України про охорону праці
- •4.3. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •4.4. Організація охорони праці на виробництві
- •5.1. Охорона праці як необхідний елемент системного підходу при розробці і проектуванні технологічних процесів та технологій
- •5.2. Небезпечні зони, особливості їх експлуатації і засоби захисту
- •5.3. Заходи безпеки при проектуванні технологічних процесів та експлуатації технологічного обладнання харчових підприємств
- •5.4. Вимоги безпеки при експлуатації обладнання під тиском
- •Лекція 6. Електробезпека
- •6.1. Актуальність теми. Основні визначення і нормативні документи
- •6.2. Класифікація та значення чинників, що впливають на важкість ураження електричним струмом
- •6.3. Дія електричного струму на організм людини
- •6.4 . Основні причини і умови ураження людини електричним струмом
- •Такий струм, безумовно, є летальним для людини.
- •6.5. Захист від ураження електричним струмом
- •7.1. Аналіз небезпек життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва. Вибір найбільш небезпечних за умовами наслідків
- •7.2. Поняття пожежі, терміни та визначення. Актуальність теми, умови виникнення пожеж, пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів
- •7.3. Класифікація об'єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •7.4. Система забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта
- •7.5. Нормативно-правові основи забезпечення безпеки життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва
- •Література з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
- •Література з дисципліни «Основи охорони праці» Основна
- •Додаткова
2.1. Складові природного середовища та їх характеристика
Середовищем життєдіяльності людини є оточуюча нас природа у всіх її проявах. Географічна оболонка Землі складається з атмосфери, гідросфери, біосфери і літосфери. Головна властивість географічної оболонки - це постійний обмін речовиною й енергією не тільки між компонентами оболонки, але і між оболонкою і космосом.
Атмосфера ( від грецького "атмос" - повітря ) - захисна оболонка Землі є основою життя, визначає окисні процеси живої і неживої матерії, охороняє від різких добових перепадів температури (які могли б досягти 150-200°С ), захищає від шкідливих сонячних і космічних випромінювань. Атмосфера має шарувату будівлю і складається з: тропосфери, стратосфери, іоносфери, екзосфери. Шари ці не мають чітких границь.
Тропосфера - нижній, найбільш щільний шар повітря, висотою 10-15 км, становить 80% маси атмосфери. Особливість тропосфери — температура зменшується зі збільшенням висоти над Землею. У тропосфері формується погода; дощ, сніг, вітер і т.п. Тропосфера за хімічним вкладом відноситься до азотно-кисневого типу: 78,09 % азоту; 20,94 % кисню; 0,93 % інертних газів; 0,03 % діоксиду вуглецю (CO2).
Стратосфера розташована над тропосферою до висоти 40 км. Її особливістю є постійність температури (не залежить від висоти), але життєдіяльність в ній людини без захисного костюма неможлива. У стратосфері знаходиться озоновий шар (О3) у дуже розрідженому стані. Якщо б усю кількість озону зібрати при тиску 760 мм рт. ст. і температурі 20° С, то товщина цього прошарку склала б всього 2,5-3 мм. Озон поглинає жорстке ультрафіолетове випромінювання і затримує 20% інфрачервоного випромінювання Землі (зберігає тепло) і тим самим охороняє життя на Землі.
Іоносфера розташована до висоти 1300 км, характеризується підвищеною іонізацією молекул газу, (іон - заряджена частка: атом, позбавлений одного електрона, чи атом із зайвим електроном). Іоносфера захищає все живе від впливу космічної радіації, впливає на поглинання чи відбиття космічних хвиль.
Екзосфера поширюється до висоти 10 тисяч кілометрів і характеризується розрідженістю речовини, близької до міжпланетного простору.
Гідросфера - водяна оболонка Землі, поєднує усі вільні води: океанів, морів, рік, озер, гірських і полярних льодовиків, підземну, ґрунтову й атмосферну вологу. Гідросфера займає 71% поверхні Землі, внутрішні водоймища – 5%.
Загальна кількість води - 1,5 млрд. км3, чи 0,001 маси планети. 97% - це води морів і океанів, 2% - води льодовиків і менш 1% приходиться на підземні і ґрунтові води. Водяна оболонка Землі ніде не переривається в межах літосфери, атмосфери і біосфери.
За ступенем мінералізації води можна розділити на: прісні зі вмістом солей до 1 г/л; солонуваті –1-25 г/л; солоні – 26-50 г/л; розсоли – більше 50 г/л.
Прісної води усього на Землі 0,35% від загальної її кількості. Ще 1,65% прісної води знаходиться в льодовиках.
Вода впливає на основні геологічні процеси, визначає клімат, регулює ритм термодинамічних процесів, збуджених енергією Сонця. Вода - це своєрідний мінерал, що забезпечує існування живих організмів і розвиток процесів життєдіяльності на Землі.
Живі організми містять у середньому більше 60% води. При втраті живим організмом 10-20% води настає його смерть.
Зв'язані між собою складові частини гідросфери, обмінюючись і взаємодіючи, оновлюються, і природа як би відновлює свою рівновагу. Атмосферні води оновлюються за 10 діб; у поточних ріках відновлення відбувається за 12 діб, в океанах - за 3000 років, у підземних водах - за 5000 років, у льодовиках - за 8000 років. Круговорот самоочисної води - це вічний рух, що забезпечує життя на Землі.
Біосфера ("сфера життя") – це оболонка Землі, у якій виникла й існує життя. Біосфера історично древня, шарувата, багатокомпонентна, саморегулююча структурна оболонка планети, створена впливом живої речовини (рослин, тварин, мікроорганізмів) з неживою матерією (природою), яка визначила склад атмосфери, осадових порід, ґрунти і гідросфери.
Біосфера - це гігантський акумулятор і унікальний трансформатор променистої енергії Сонця. Основним джерелом енергії є енергія Сонця, однак на фотосинтез рослинами (моря, океанів, суші) використовується тільки 0,5% сумарної сонячної радіації, що падає на земну поверхню. 30% енергії Сонця відразу відбивається атмосферою в космічний простір, 8% - відбивається пилом, зваженого в атмосфері і трохи більш 10% поглинається водяною парою, киснем і ін. газами атмосфери.
За даними вчених, за рік рослинний світ засвоює 22 х 1011 т СО2, і запасає 4 х 1017 ккал сонячної енергії, що у сто разів більше, ніж виробляється всіма електростанціями світу.
За рахунок фотосинтезу весь кисень атмосфери оновляється за 2000 років, а СО2 - через кожні 300 років.
Найголовнішою рухомою силою в біосфері є енергія сонця і енергія внутрішнього тепла Землі з урахуванням радіоактивного розпаду елементів.
Щорічна продуктивність (кількість біомаси) рослинного світу складає 177 млрд. т . З них 122 млрд. т виробляє рослинність суші, 55 млрд. т – рослинність моря. Енергетична місткість біомаси складає близько 2,3 · 1021 Дж.
Один грам бактерій містить понад 600 млрд. організмів. При наявності живильних речовин і безперешкодному розмноженні потомство однієї бактерії за 5 діб здатне заповнити весь світовий океан.
Організми біосфери об’єднуються на трьох рівнях: популяції, співтовариства, екосистеми.
Популяція - це група осіб будь-якого виду організмів. Співтовариство - це всі популяції, що займають визначену площу. Біологічні співтовариства разом з компонентами природного комплексу утворюють екосистеми - первинні структури біосфери.
Верхньою границею біосфери є озоновий шар стратосфери. Нижня границя біосфери проходить у літосфері на глибині 4,5 км, в океані на глибині 11 км.
Сонячна енергія характеризується щільністю світлового потоку, який досягає земної атмосфери і визначається як сонячна константа R = 1352 Вт/м2. Одиниця площі всієї поверхні атмосфери отримує в середньому ¼ сонячної константи. Близько 56 % R йде на випаровування води. Під час конденсації вологи 44 % цього тепла витрачається на нагрівання повітря, води, ґрунту. Менше 1 % сумарної радіації вилучається при фотохімічних реакціях в нижніх прошарках атмосфери, верхніх прошарках води і в клітинах рослин. Головна складова цих фотохімічних реакцій – фотосинтез.
Основне призначення біосфери полягає не в постачанні людини їжі і кисню повітря, а в підтримці планетарної рівноваги на Землі.
Неживою частиною біосфери керують продуценти. Продуцентами керують консументи. Діяльність останніх визначають зворотні зв’язки, що йдуть від продуцентів.
Продуценти або автотрофи – це організми, що створюють органічну речовину з рахунок утилізації сонячної енергії, води, вуглекислого газу та мінеральних солей. До цього типу належать рослини (їх близько 350 тис. видів, за масою становлять 2,4 · 1012 т).
Консументи або гетеротрофи – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок харчування продуцентами. До них належать рослиноїдні тварини, хижаки і паразити, а також рослини та гриби-хижаки. Їх близько 1,5 млн., за масою – близько 2,3 · 1010 т.
Редуценти – мікроорганізми, що розкладають органічну речовину продуктів і консументів до сполук: води, вуглекислого газу і мінеральних солей. Взагалі їх нараховується 75 тис. видів, а сумарна маса дорівнює 1,8·108 т.
Літосфера (літос в грецькій мові - камінь) - верхній, кам'яний, твердий шар Землі, що складається з осадових порід. Осадові породи — речовина, що утворилася в результаті розкладання продуктів життєдіяльності організмів і самих організмів. Нижньою границею літосфери є поверхня Мохоровича (на рівнинах - 30-40 км, у морях, океанах – 3 - 5 км, у горах - 50 км ), нижче якої лежать гранітний і базальтовий шари.
Усі природні тіла, компоненти, що людина використовує для задоволення своїх потреб у процесі життєдіяльності, називаються природними ресурсами.
Природні ресурси умовно розподіляють на наступні групи:
– планетарні, космічні;
– водяні;
– ґрунтові, рослинні, фауністичні, кліматичні;
– копалини;
– атомні.
Сучасний період існування людства характеризується масштабним і не завжди раціональним використанням природних ресурсів.