Питання 3. Управління працею і регулювання доходів в корпорації

Внутрішньокорпоративна система управління господарською діяльністю передбачає чітку організацію використання трудових та матеріальних ресурсів, що відображається у відповідних документах, які регулюють поведінку робітників, посадових осіб: «Положення про персонал», «Кодекс поведінки працівника», «Правила внутрішнього трудового розпорядку».

Положення про персонал. Визначає основні вимоги кадрової політики, розробки та здійснення програм розвитку персоналу, регулює порядок оплати, найму, просування по службі, атестації, вивільнення персоналу, питання формування соціального партнерства персоналу та адміністрації.

Правила внутрішнього розпорядку передбачають визначення:

• зобов'язань працівників і адміністрації;

• вимоги до охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;

• обов'язки адміністрації (правильно організувати роботу робітників, забезпечити здоров'я і безпечні умови праці, справний стан інструменту, обладнання, нормативні запаси сировини, матеріалів; створювати умови для зростання продуктивності праці, своєчасно доводити до виробничих підрозділів програмні завдання, забезпечити їх виконання з найменшими витратами та ін.);

• робочий час і його використання;

• пропускний режим на підприємстві;

• табельний облік;

• методи заохочення робітників і службовців;

• відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Для чіткої організації використання прибутків у корпораціях розробляють положення «Про порядок розподілу прибутку». Воно є загальним і може конкретизуватися положеннями про участь персоналу в прибутках корпорації, про дивіденди, про оплату праці та ін.

Нагадаємо, що балансовий прибуток АТ утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку АТ сплачує податки та інші передбачені законом платежі до бюджету. Чистий прибуток, що утворюється після здійснення таких розрахунків, залишається у повному розпорядженні корпорації.

Сплата дивідендів, як форма розподілу прибутку, регулюється окремим положенням «Про виплату дивідендів». В цьому положенні визначаються:

• загальні положення;

• джерела виплати дивідендів;

• особливості розрахунків дивідендів;

• розподіл фонду дивідендів;

• особливості нарахування та розподілу дивідендів за привілейованими акціями і облігаціями;

• оподаткування дивідендів.

Дивіденди виплачуються за підсумками року в порядку передбаченому статутом АТ, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законом податків, інших платежів до бюджетів та відсотків за банківськими кредитами.

Дивіденди за привілейованими акціями можуть виплачуватися з резервного фонду. Виплата дивідендів на такі акції провадиться у розмірі, зазначеному у акції, незалежно від розміру одержаного прибутку. Якщо розмір дивідендів, які сплачуються власникам простих акцій перевищує дивіденди за привілейованими акціями, власникам останніх може бути здійснена доплата до розміру дивідендів за простими акціями. Усі ці пункти зазначаються у внутрішніх документах і є основою для управління дивідендами.

АТ як платник податків при нарахуванні та виплаті дивідендів своїм акціонерам утримує з них кошти у розмірі податку на прибуток. При цьому воно зменшує суму власного нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Для громадян вирахування з них податку на дивіденди означає можливість не включати суми дивідендів до сукупного доходу.

Для підвищення ролі найманих працівників часто формується фонд участі персоналу у прибутках відповідно до умов колективного договору і правил, передбачених чинним законодавством та внутрішніми документами АТ. Такий фонд формується за рахунок чистого прибутку. Іноді такі фонди формуються за рахунок внесків самого АТ і працівників, які беруть участь у розподілі прибутку. Сума акумульованих коштів розподіляються між персоналом пропорційно до заробітної плати кожного з працівників.

Методом регулювання оплати праці в корпораціях є розробка і затвердження єдиного для корпорації положення «Про оплату праці». Воно встановлює єдиний порядок витрати коштів на оплату праці усіх працівників АТ.

Критеріями рівня оплати праці працівників можуть бути:

• результати господарської діяльності;

• рівень доходності АТ і його структурних підрозділів;

• місячні оклади, визначені відповідно до законодавчих актів і колективної угоди;

• внесок кожного працівника з урахуванням фактично відпрацьованого часу;

• можливість коригування залежно від результатів його праці та результатів діяльності АТ.

У положенні може бути встановлена мінімальні ставка місячного тарифного окладу (вона не може бути меншою законодавчо встановленого мінімального розміру оплати праці). Максимальних обмежень оплати праці, як правило, не встановлюють.

Розмір заробітної плати працівника може бути нижчим за встановлений трудовим договором та законодавством мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинними законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Як виняток, колективним договором в АТ може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами, не нижчими від собівартості).

У положенні потрібно чітко визначити:

• форми і системи оплати праці (відрядна, почасова, акордна та ін.);

• форми організації оплати праці (індивідуальна, бригадна);

• принципи нарахування премії (критерії);

• особливості оплати за роботу в понаднормативний час, компенсації, оплату праці у святкові та вихідні дні;

• визначаються особи, в компетенції яких має бути система преміювання (як правило – правління).

У корпорації можуть прийматися положення про:

• надання матеріальної допомоги (пенсій);

• надання позик;

• застосування неустойок ін.