3.Екологічний аудит

Послідовність проведення та завдання екоаудиту

Екологічні аудиторські послуги передбачають:

Контрольні запитання

1. Державне управління природокористуванням

2. Державна екологічна політика

3. Визначення екологічної політики за ISO 14001:2004

4. Особливість екологічної політики

5. Дві моделі екологічної політики

6. Гілки влади, що беруть участь в управлінні природокористуванням

7. Рівні управління, на яких реалізується екологічна політика

8. Територіальний та відомчий принцип в Державному управлінні природокористуванням

9. Функції виконавчих та розпорядчих органів влади

10. Функції судової гілки влади

11. Визначення СЕМ

12. Основні визначення ЕМ

13. Особливості ЕМ

14. Основні положення концепції ЕМ

15. Узагальнена схема СЕМ

16. Основні принципи ЕМ

17. Елементи СЕМ

18. Переваги при впровадженні СЕМ

19. Екологічний аудит як інструмент управління

20. Основні типи екоаудиту

21. Основні функції екоаудиту

22. Що передбачають екологічні аудиторські послуги?

23. Рівні екологічного аудитування

24. Цілі природоохоронних аудитів

25. Структура типового процесу аудиту

Тема 11. Екологічний туризм

План

1. Поняття та історія екотуризму.

2. Екотуризм в Україні.

Вперше термін «Екотуризм» на Заході був офіційно використаний на одній з конференцій мексиканським екологом Ектором Себальоса-Ласкурайном (ісп. Hector Ceballos-Lascurain) в першій половині 80-х років XX ст.

У СССР приблизно в цей же час він увійшов в обіг у ході розробки та експлуатації пішохідного маршруту «Навколобайкальська залізниця» за допомогою Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» Іркутського обкому ВЛКСМ (еволюція терміну: «екологічний маршрут» ‑ «екотури по КБЖД» і, нарешті, «екотуризм на Байкалі»).

Визначення терміну «Екотуризм»

Автори визначення	Визначення терміну
Міжнародний Союз охорони природи (International Union for Conservation of Nature, IUCN)	«Екологічний туризм або екотуризм – подорож з відповідальністю перед навколишнім середовищем стосовно непорушеним природним територіям з метою вивчення і насолоди природою і культурними пам'ятками, яке сприяє охороні природи, надає" м'яке "вплив на навколишнє середовище, забезпечує активну соціально-економічний участь місцевих жителів та отримання ними переваг від цієї діяльності»
Товариство екотуризму (The International Ecotourism Society, TIES)	«Екотуризм – це відповідальна подорож у природні території, яке сприяє охороні природи і покращує добробут місцевого населення»
Автори визначення	Визначення терміну
Всесвітній фонд дикої природи (World Wildlife Fund, WWF)	«Екотуризм – туризм, що включає подорожі в місця з відносно незайманою природою, з метою отримати уявлення про природні та культурно-етнографічні особливості даної місцевості, який не порушує при цьому цілісності екосистем і створює такі економічні умови, при яких охорона природи і природних ресурсів стає вигідною для місцевого населення»

Особливості екотуризму, сформульовані як набір принципів:

• Подорожі в природу, причому головний зміст таких подорожей – знайомство з живою природою, з місцевими звичаями і культурою.

• Зведення до мінімуму негативних наслідків екологічного та соціально-культурного характеру, підтримання екологічної стійкості середовища.

• Сприяння охороні природи та місцевої соціокультурного середовища.

• Екологічна освіта і просвіта.

• Участь місцевих жителів та отримання ними доходів від туристичної діяльності, що створює для них економічні стимули до охорони природи.

• Економічна ефективність і внесок у стійкий розвиток регіонів.

Екологічний туризм сприяє відновленню сили, енергії, здоров'я, настрою людей під час спілкування з природою і спостереження за нею.

Красиві види живої природи та її природне звучання дають такийю заряд енергії і відчуття счастя, фізичного і психологічного здоров'я, які неможливо отримати ні в якому музеї, замку, розважальному центрі.

Особливу увагу у розвитку екологічного туризму, в проектуванні та розробці екологічних та еколого-культурних туристських маршрутів слід звернути на об'єднання екології та культури, на підтримання, розвиток і популяризацію національних парків і заповідників.

На сьогоднішній день в Україні налічується:

• 21 заповідник (з них 4 – біосферних, 17 – природничих);

• 22 національних парки;

• 4 заповідно-мисливські господарства;

• біля 1500 державних заказників;

• понад 3700 невеликих заповідних об'єктів:

• урочищ;

• пам'яток природи;

• парків різного призначення.

Загальна площа цих природних об'єктів становить 1402,7 тис. га, або близько половини всієї площі природно-заповідного фонду й 2,3 % площі України.

Найбільш великі з них:

• Азово-Сивашський національний природний парк – 57,4 тис га;

• Карпатський національних природний парк – 55 тис. га;

• Шацький національний природний парк – 48,9 тис. га;

• Святі гори і Синевірський національні природні парки – по 40 тис. га.

В Україні так же налічується 60 історико-культурних заповідників, п'ять з яких знаходяться в Києві.

В Україні екотуризм знаходиться тільки в стадії становлення.

Причини:

• економічні труднощі;

• специфіка вітчизняної системи охорони територій;

• політична нестабільність;

• слабка популяризація культурних і природних можливостей країни.

У міжнародній практиці існує таке поняття як «блакитний прапор».Його присвоюють екологічно чистим районам.

Блакитний прапор Фонду екологічної освіти (Blue flag of Fund of Ecological Education, FEE) ‑ нагорода, своєрідний сертифікат якості рекреаційних пляжів. Відзнака була започаткована 1987 року Європейською комісією з охорони навколишнього середовища та щорічно присуджується пляжам на основі відповідності 29 критеріям тестувань чистоти води прилеглої акваторії та піску.

На пляж, відзначений Блакитним прапором FEE мають бути забезпечені вільний доступ громадян, очищення піску та прибирання сміття. Пляж обов'язково повинен мати власну службу спостереження та спасіння, невідкладної медичної допомоги, душові кабінки безпосередньо на пляжі. Суворо заборонено рух автотранспорту зоною пляжу, також на такі пляжі не допускаються домашні улюбленці. Для підтримки статусу щотижня морську воду тестують на різноманітні органоліптичні та санітарно-токсикологічні показники, а також перевіряють дотримання решти вимог.

Рейтинг за показником екологічності пляжів (наявність Блакитного прапору):

І місце ‑ Іспанія (493пляжі);

ІІ місце ‑ Греція (425 пляжів);

ІІІ місце ‑ Туреччина (279 пляжів).

Не дивлячись на «чорнобилізацію» екологичного образу України, окремі туристські об'єкти країни мають сертифікат та емблему «блакитного прапору» (2010 року Блакитний прапор отримав пляж готелю Ялта-Інтурист).