Професія «менеджер»: зміст, характер та сфера майбутньої професійної діяльності

План

1. Потреби економіки та підготовка управлінців нового типу в Україні.

2. Менеджер як організатор конкретних видів діяльності в організації.

3. Роль менеджера у виборі стратегії та розробці тактики управління господарською діяльністю.

4. Проблеми удосконалення функцій менеджменту.

1.

Хороший менеджер, перш ніж вимагати ефективності

від інших, зобов’язаний сам бути максимально ефективним. К.Татеїсі

Менеджери – це професійні управляючі, головна задача яких – координація й організація діяльності колективів на основі врахування об’єктивних законів, тобто на науковій основі. Відмітна риса професійного менеджера – це залучення його до управлінської роботи за визначену плату. Таким чином, відмітною рисою професійного менеджера є ідентифікація його інтересів з інтересами організації, у якій він працює.

Сучасний менеджер виступає одночасно в декількох ролях:

– керуючий – наділений владою для організації роботи;

– лідер – здатний вести за собою коллектив;

– вихователь – володіє високими моральними якостями, здатний створити працездатний колектив;

– дипломат – уміє встановлювати контакти з владою, керівництвом, партнерами і персоналом;

– новатор – розуміє роль і значення технічного прогресу і уміє впровадити у виробництво той чи інший винахід;

– підприємець – постійно шукає можливості для збільшення прибутку;

– особистість – високоосвічений, здатний, такий, що володіє високим рівнем культури управління, чесний і рішучий.

В останні 10-15 років у суспільстві відбулися істотні зміни, що значно змінили і ускладнили умови діяльності менеджерів. Правильне розуміння суті тих чи інших соціально-економічних процесів обумовлено, в першу чергу, однозначним тлумаченням термінів і визначень. Часто вживані в одному контексті поняття “бізнесмен”, “менеджер”, “підприємець” не є синонімами.

По визначенню канадського вченого Х.Вудса, “менеджер як виконавча особа власника чи роботодавця виконує функції по керуванню персоналом і в цій якості розглядається окремо від підприємця”.

Професор А.В.Шегда сформулював принципові відмінності менеджерських якостей від якостей, властивих підприємцю. Розходження між менеджером і підприємцем виявляються в адміністративному і демократичному, консервативному і новаторському, з елементами ризику, підходах до керівництва виробничою діяльністю.

У практиці сучасного менеджменту і підприємництва поняття “підприємець” і “менеджер” невіддільні одне від одного, оскільки кожний, хто починає займатися бізнесом, – “един в двух лицах”. Він змушений і зобов’язаний:

– мати високу культуру управління;

– бути самостійним у думках і вчинках;

– мати широкий кругозір;

– грамотно й успішно вирішувати економічні і правові проблеми організації;

– орієнтуватися на самофінансування, шукати способи заробити гроші власними силами;

– бути в постійній готовності приймати й аналізувати інформацію;

– орієнтуватися на свободу вибору і бути готовим до конкурентної боротьби.

Синтез підприємницького бачення перспектив і прагматизму менеджера складає основу розвитку організації і є важливою особливістю діяльності сучасного керівника.

Діяльність керівника організації, підприємства, фірми залежить від ряду політичних, соціальних, економічних і психологічних факторів, що мають як стимулюючий, так і дестимулюючий характер.

Стимулюють творчу активність сучасного менеджера широкі можливості вибору і прояву ініціативи, зростання конкуренції, можливості оволодіння всіма досягненнями сучасного менеджменту.

До дестимуляторів варто віднести стрес, невизначеність у суспільстві і перспективах власної організації, ерозію традиційних цінностей, збільшення й ускладнення проблем з одночасним обмеженням засобів для їх вирішення, руйнування традиційних ієрархічних відносин, неефективність методів управління, створених тоталітарною системою.

Менеджер Підприємець

Живе минулим Живе майбутнім

Основне в діяльності – порядок Основне в діяльності – контроль

Прагне дотримуватися існуючого порядку Прагне до змін

Зміни умов роботи сприймає як нові проблеми Зміни умов роботи сприймає як нові та додаткові можливості

Будує будинок, у якому назавжди поселяється Закінчивши будівництво, починає планувати будівництво нового будинку

Забезпечує зручно побудований порядок речей. Створює речі, що потім менеджер упорядковує

Йде слідом за підприємцем, щоб усунути створене їм безладдя

Без нього немає нічого, що можна було б упорядкувати

Без нього не було б ні бізнесу, ні суспільства Без нього не було б нововведень

Яким повинен бути хороший менеджер? Питання про те, яким повинен бути хороший менеджер, завжди ставало перед людьми, які намагалися досягти успіхів у бізнесі чи іншій сфері людської діяльності.

Люди дуже давно зрозуміли, що досягти успіху можна тільки у випадку, якщо справу очолює вмілий, грамотний, талановитий керівник. Саме тому увага концентрувалася на особистих якостях керівника.

Конфуцій 2500 років тому стверджував, що керівник, насамперед, повинен уміти тонко і глибоко проникати в почуття і характери своїх сподвижників.

Греки ще в часи Гомера чотири основні якості ідеального керівника сформулювали в такий спосіб: мудрість Нестора + справедливість Агамемнона + хитрість Одіссея + енергійність Ахіллеса. Сам Гомер стверджував, що ідеального керівництва не існує, але наблизитися до ідеалу можна у випадку, коли кілька керівників, з різними, властивими особисто кожному з них якостями, будуть цілеспрямовано працювати над досягненням загальної мети. Крім того, керівник зобов’язаний постійно пам’ятати про свої слабкі і сильні сторони, щоб не стати жертвою свого високого становища.

Перші школи менеджерів, які з’явилися в США в 90-х роках XІХ століття, не мали в навчальних планах вузькопрофесійних предметів (економіка, право, політика). Навчальний час був цілком присвячений розвитку 4-х головних професійних умінь керуючих:

– умінню слухати – розуміти співрозмовника, розуміти головне, цінне, нове з його слів;

– умінню говорити – коротко, ясно, переконливо, чемно;

– умінню читати – швидко, вибірково, уважно, запам’ятовуючи добре і надовго;

– умінню писати – грамотно і точно, з дотриманням правил ділового листування.

Одним з перших дав характеристику особистості менеджера А.Файоль у своїй книзі “Загальне і промисове управління”, виданій в 1916 році. Він сформулював шість основних рис ефективного керівника:

“1. Фізичні якості – здоров’я, сила, спритність.

2. Розумові якості – тямущість, легке засвоєння, розважливість, сила і гнучкість розуму.

3. Моральні якості – енергія, стійкість, свідомість відповідальності й ініціатива, почуття обов’язку, такт, почуття достоїнства.

4. Загальний розвиток – запас різних понять, що не відносяться винятково до області виконуваної функції.

5. Спеціальні знання, що відносяться винятково до якої-небудь однієї функції – будь то технічної, будь-то адміністративної.

6. Досвід – знання, що випливають із практики, спогаду про уроки, особисто добуті з фактів”.

Сукупність перерахованих вище якостей, умінь і рис особистості керівника необхідна і сучасному менеджеру. Крім того, для ефективного управління персоналом і сучасним виробництвом керівнику, насамперед, необхідно опанувати теорією менеджменту, щоб розуміти природу управлінської діяльності і процесів управління.

Необхідною умовою ефективного менеджменту є здатність до керівництва, що виявляється в наявності цілого ряду якостей і здібностей. Що ж визначає здатність до керівництва?

Наявність чітких розумних особистісних цінностей. Особистісні цінності – це вибір того, що, на думку, є важливим і необхідним. Цінності виробляються протягом довгого періоду і формують основні життєві позиції. Це необхідна якість, тому що менеджер щодня приймає рішення, які ґрунтуються на особистісних цінностях і принципах. Цінностями можуть бути ставлення до рівноправності статі, раси, віку людини, ставлення до вищого керівництва та підлеглих, до ризику в роботі, ступінь допомоги іншим, ступінь використання заохочень та покарань до підлеглих, додержання духу та букви закону, залучення працівників до управління, ставлення до свого здоров’я, родини та друзів, ступінь відкритості.

Здатність встановлювати чіткі особисті цілі. Сучасні умови роботи керівників вимагають від них ясних і обґрунтованих цілей, які формуються під впливом таких факторів: економічні та фінансові кризи, швидкий розвиток технологій, подорожчання енергоресурсів, зростання безробіття, відчуття нездатності впливати на події, зростання економічної злочинності.

Той, хто керує тільки підлеглими, керівник тільки на 50%.

Керівник на всі 100% той, хто вміє керувати і вищим начальником.

Організаторські здібності, уміння керувати собою й іншими полягають в умінні володіти собою, реально оцінювати свої фізичні можливості, раціонально використовувати енергію, час і навички. Це спритність, здатність генерувати ідеї, спонукати до творчості підлеглих, постійне бажання і готовність переборювати перешкоди, експериментувати, ризикувати, розвивати ініціативу підлеглих. Важливо впливати не тільки на підлеглих, але і на тих, хто менеджеру безпосередньо не підлеглий, щоб мати необхідну підтримку і допомогу в рішенні задач своєї організації. Ці люди істотно відрізняються від менеджера за статусом й інтересами, і він повинен володіти специфічними здібностями і якостями, що сприяють підвищенню довіри і поваги з боку тих, з ким він вступає у відносини.

Хто може – робить. Хто не може – вчить.

А хто не може вчити – керує.

А.Блох. Закон Мерфі

Уміння навчати і розвивати підлеглих – необхідна якість керівника, який є для персоналу вихователем і педагогом, прагне довести їх до необхідних стандартів, допомогти їм у саморозвитку. Він повинен уміло виховувати підлеглих, попереджати і розв’язувати виникаючі конфлікти. Люди працюють охоче й ефективніше, коли мають постійний зв’язок з керівником, отримують від нього поради і рекомендації. Ефективні методи навчання і розвитку підлеглих:

– проведення відвертих співбесід;

– неформальні консультації;

– вдосконалення майстерності;

– обговорення конкретних проблем;

– обговорення і планування кар’єри;

– самостійна підготовка;

– тренування;

– освоєння нових завдань.

Здатність формувати ефективні робочі групи – це показник найвищого професіоналізму, вона є необхідною умовою для досягнення цілей організації. Важливо уміти використовувати уміння, знання і досвід інших людей, тобто перетворити групу людей у кваліфікований, результативний колектив, створити позитивний клімат і ефективний робочий механізм.

Кращих результатів домагається не обов’язково той,

у кого сама розумна голова, а скоріше той, хто краще всіх уміє координувати роботу своїх розумних і талановитих колег. Д. Джонс

Уміння розбиратися в людях: швидко і правильно оцінювати психологічні особливості, сильні і слабкі сторони людини, розподіляти завдання і ролі з урахуванням інтересів, можливостей і стану кожного.

Морально-комунікабельні якості: чуйність, доброзичливість, поважність, справедливість, товариськість, простота і доступність.

Агітаторські якості: уміти вести за собою підлеглих, переконувати їх у важливості і потребі справи, у реалістичності свого бачення перспективи розвитку фірми. Це ораторські здібності й уміння виражати власні думки.

Ініціативність: активність, самостійність у прийнятті рішень, сміливість, заповзятливість, внутрішня воля, готовність іти на ризик, опора на власні сили.

Уміння спиратися на колектив: формування загальних цілей і задач, врахування інтересів, почуттів і думок людей, їхнього досвіду і знань, розвиток ініціативи і загальної активності.

Гнучкість: здатність змінювати стиль і методи керівництва в залежності від умов, що створюються. Здатність самооцінки власної діяльності, уміння робити правильні висновки і постійно підвищувати кваліфікацію.

Хороший не той командир, у якого нічого не трапилося,

а той, хто з будь-якої несподіванки знайде вихід. О.Марінеско

Навики, необхідні для здійснення керівництва. Крім усіх перерахованих вище якостей і здібностей, менеджер повинен володіти ще й необхідними для здійснення керівництва навиками. Незалежно від сфери діяльності, організації, у якій він працює, і займаної посади, кожен менеджер зобов’язаний опанувати як мінімум трьома основними видами навиків: аналітичними, комунікативними і технічними.

Аналітичні навики менеджеру необхідні для вмілої і грамотної обробки й аналізу інформації, встановлення взаємозв’язків і залежностей між різними подіями і фактами. Ці навики дозволяють бачити організацію і її оточення в комплексі, передбачати труднощі і сприятливі для організації можливості. Для успішного оволодіння такого роду навиками менеджер повинен мати аналітичний розум, тобто здатність мислити логічно і критично. Без наявності аналітичних навиків менеджеру неможливо грамотно і чітко сформулювати висновки, скласти план чи прийняти ефективне рішення.

Комунікативні навики менеджеру необхідні для ефективної взаємодії з людьми. Оскільки сировиною і продуктом управлінської праці є інформація, то навики спілкування, обміну інформацією з персоналом, колегами, вищим керівництвом, з партнерами і клієнтами мають велике значення. Менеджер зобов’язаний знати, які інформаційні засоби і канали комунікації вибрати в тій чи іншій ситуації, розуміти, що форма комунікації впливає і на характер, і на сприйняття повідомлення.

Технічними управлінськими (адміністративними) навиками зобов’язані володіти всі менеджери. Це, в першу чергу, уміння складати плани, графіки, розклади, читати бухгалтерські звіти, зведення, використовуючи для цього персональний комп’ютер і найбільш застосовувані прикладні програми. Важливе також уміння використовувати сучасні інформаційні технології і засоби комунікації. Керівники нижчої ланки (майстри, бригадири) повинні володіти технічними навиками, що дозволяють навчати підлеглих виконанню ними своїх обов’язків, і повинні бути готові виконати роботу своїх підлеглих.

Краща форма що-небудь сказати – це зробити. Ч.Гевара

Володіння основними трудовими операціями, які виконують підлеглі, допомагає знайти способи вдосконалення методів праці, а в пікових ситуаціях – узяти на себе частину роботи.

На практиці менеджер не завжди має навички, якими володіють його висококваліфіковані фахівці (бухгалтер, інженер, програміст). Однак він зобов’язаний знати зміст, основні параметри і характеристики трудової діяльності кожного свого підлеглого, щоб ефективно використовувати кожного працівника й об’єктивно оцінювати результати його роботи.

Існує багато різних точок зору на те, які особисті якості, здібності і цінності є найбільш важливими в роботі менеджера. Визначений інтерес представляє американська, англійська й українська концепції щодо визначення і ранжирування основних якостей менеджера: