kudina_lektsii

Лекція 1. Педагогіка як наука Песталотті (кін.18-поч.19 ст.) все життя присвятив вихованню дітей. На досягнення власної ідеї витратив усі свої гроші й помер у повній бідності. Поєднував навчання та продуктивну працю (діти вчились працюючи). Ефективність такого методу була надзвичайно низькою. Педагогіка (пайдос та аго - "Дитиноводіння") - наука про виховання, освіту й навчання людини. Перші педагоги - раби, що водили дитину до школи. Потім це слово набуло значення, більш близьке до сучасного. Очистившись від окремих фактів, зробивши певні узагальнення та виокремивши найбільш суттєві відношення, педагогіка виокремилася від філософії, частиною якої була. У 20 ст. прийшло усвідомлення того, що педагогічного керівництва потребує не лише дитина, а й доросла людина, змушена навчатись упродовж усього життя. Андрагогіка - наука, пов'язана із навчанням дорослих. Як будь-яка наука, П. має свій об'єкт. Об'єкт - галузь дійсності, яку досліджує наука. Один і той самий об'єкт може вивчатись різними науками. П. цікавить не сама дитина, а система діянь з нею, система дій, що готує людину до життя суспільства. Об'єкт педагогіки - педагогічна система освіти та педагогічні процеси в ній. Предмет - це те, що кожна наука вивчає в об'єкті, окрема сторона його. Предмет П. - процес спрямованого особистісного розвитку людини в умовах її навчання, виховання, освіти. Завдання П.: • Дослідження законів, закономірностей, принципів, тенденцій та перспектив розвитку процесів освіти, навчання і виховання • Вивчення змісту виховання та освіти і технології їх реалізації • Створення нових форм організації, методів, систем навчання та виховання, управління освітніми системами та впровадження їх у практику Основні категорії П.: • Виховання • Освіта • Навчання Категорії П. взаємопов'язані й постійно взаємодіють: у процесі навчання ми виховуємо, виховуючи, ми водночас навчаємо дитину. Виховання - це: • (широке соціальне зн) передача накопиченого досвіду від старшого покоління молодшим; формування людини під впливом різних чинників • (широке педагогічне зн.) формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічних закладів, де колектив керується педагогічним досвідом, має відповідну освіту (напр., шкільний колектив, вуз тощо) • (вузьке педагог. зн.) виховний вплив, виховна діяльність педагога для досягнення конкретної виховної мети в конкретному колективі учнів. • (гранично вузьке зн.) спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей конкретної особистості, процес управління розвитком конкретної дитини; відб. через взаємодію вихователя та вихованця. Виховання - категорія історично зумовлена. Освіта - це: • Процес здобуття знань, формування умінь та навичок застосування цих знань на практиці; процес формування пізнавальних здібностей дитини; процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, набуття умінь. • Результат цього процесу • Сукупність і функціонування освітньо-виховних, наукових і науково-методичних установ, органів управління освітою Рівні освіти визначені в Законі про освіту в Україні: • Загальна освіта: o Початкова (4 роки) - 1 o Базова (5 років) - 2 o Повна (2 роки) - 3 Професійно-технічна освіта (повна загальна освіта + робітнича кваліфікація) • Вища освіта o Неповна (молодший спеціаліст) - училище, технікум - 1 o Базова (бакалавр) - 4 р., коледж, інститут - 2 o Повна • Спеціаліст - 1 р. - 3 • Магістр - 1-3 р. - 4 • Кандидат наук • Доктор наук Навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння та навички. Формування - процес становлення людини як соціальної сутності під впливом різних факторів. Формування має на меті певну завершеність особистості, досягнення зрілості, стабільності. Розвиток - цілеспрямований процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини. Педагогіку найбільше цікавить розвиток духовний у взаємозв'язку з іншими типами розвитку. Самовиховання, самоосвіта, перевиховання, педагогічний процес тощо - інші категорії П. Сьогодні суперечка точиться у ставленні науки П. до практики. Відрив між теорією та практикою П. становить бл. 5-10 р. Менделєєв: Будь яка наука має цінність, коли вона відповідає 2-м цілям: передбаченню і користі. Освіченою прийнято називати людину, яка вміє логічно мислити, відновлювати певні логічні причиново-наслідкові ланцюжки. 1867 р., Ушинський, Людина як предмет виховання: теза, що педагогіка не наука, а мистецтво.

Толстой вважав, що замість вченого вчителя краще дати дітям відставного солдата після 25 років служби. Загальна П.: • Основи П. • Дидактика (теорії освіти та навчання) • Теорія виховання • Школознавство (теорії управління органами освіти) Дочірні науки П. / галузі П.: • Історія П. • Соціальна П. • Порівняльна П. (порівняння систем освіти різних держав) • Вікова П.: o Переддошкільна o Дошкільна o Школи o Вищої школи o Дорослих (андрагогіка) • Спеціальна (корекційна): o Тифлопедагогіка o Сурдопедагогіка o Олігофренопедагогіка o Логопедія o П. закладів виконання покарань • Методики викладання предметів o Мов o Історії o Фізики тощо • Професійна П. (проблеми виховання, освіти й навчання у певних галузях) o Військова П. o Медична П. o Інженерна П. o Авіаційна П. o Культурно-освітня П. тощо Етапи розвитку П. та освіти: Доцивілізаційний Дитина поступова включалась у життя роду, сім'є, залучалась до побутових дій (полювання, побудова життя тощо). Виникнення ініціації. Рабовласницькі часи Виникнення писемності. В першу чаргу навчались діти знаті. Зміст навчання: спостереження за зірками, припливами та відпливами, вміння розраховуватись при натуральному обміні, вимірювати земельні ділянки

Давньогрецький період На вимогу суспільства існувало 2 системи освіти: • Афінська (мета - підготовка еліти), що передбачала навчання в початковій (мусичній) школі, де навчали основам грамоти та музики, чи в палестрі, де навчали фізичному розвитку (біг, метання списів тощо). Мета афінської школи - гармонійна людина (в якій поєднується фізична досконалість, духовне багатство та моральна чистота). • Спартанська (мета - виховати воїна). Дитина повинна була бути міцною й фізично, і духовно. Діти йшли туди в 7 років. Перший іспит - вполювати та вбити раба. Останній іспит - агон (нещадне привселюдне побиття дитини) - відбувався у 16 років. 3 гімнасії в Афінах: • Лікей • Академія • Кіносарх Боетій сформулював зміст загальної освіти - Сім вільних мистецтв: 1 рівень - тривіум (граматика, риторика, діалектика) 2 рівень - квадривіум (арифметика, геометрія, астрономія, музика) Середньовічний період Провідний принцип - догматизм. Основний метод - зубріння. Система шкіл Європи: • Лицарські школи • Монастирські школи o Внутрішній відділ (для монахів) o Зовнішній відділ (для домашніх дітей) Зміст освіти - 7 вільних мистецтв. Виникають перші університети. Перший європейський університет - Падуанський. Потім виник Болонський університет (поч.12 ст). Кембридж, Оксфорд, Сорбона. Всі університети мали 4 факультети: • Семи вільних мистецтв (підготовчий) • Юридичний • Медичний • Теологічний В Україні системна освіта виникла за часів Київської Русі. 3 типи шкіл: • Палацова (відкривалась при палаці князя, утримувалась на кошти князя) • Книжного вчення (для священнослужителів) • Домашнього навчання (купці та інші багаті люди могли наймати власного вчителя) Завозилися підручники з Візантії, вчителями були греки. Перші підручники були компілятивні, містили окремі статті з різних джерел. Обов'язковим розділом у кожному підручнику був етикет - правила поведінки. Перша вища школа в Україні - Острозький культурно-освітній центр (1576). Тут крім вищої школи був науковий гурток, велися дослідження в галузі мови, літератури, історії, була бібліотека та типографія. У 1632 році об'єднанням Лаврської школи та Київської братської школи була заснована Києво-Могилянська академія. Період відродження Найкраща ілюстрація - роман Рабле "Гаргантюа та Пантагрюель" Вітторине де Фельтре заснував школу "Дім радощів". Повернулась ідея гармонійного розвитку, започаткоана греками. Творчість була провідним методом навчання у цій школі. Тут дбали про розвиток розумових здібностей дітей.

17 століття 1632 рік - "Велика дидактика" Яна Амоса Коменського. У цій книзі був розроблений зміст освіти для кожного освітнього рівня, описані принципи навчання, де провідним принципом була названа наочність, обґрунтований урок як принцип організації навчання, запропоновані перерви, запропонований розділ дітей за віком, поділ навчального року на чверті, проведення іспитів. Ця праця поклала початок наукової педагогіки.

Лекція 2. Логіка та методи науково-педагогічного дослідження

Наукове дослідження - систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, у якому використовують методи і засоби науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт. Класифікація наукових досліджень педагогіки: · Фундаментальні дослідження розкривають загальну суть педагогічних явищ, дають їм наукове обґрунтування. Напр., дисертації / монографії про написання підручника. · Прикладні дослідження враховують фундаментальні знання і дають конкретні відповіді на практичні запитання. Напр., створення підручника · Розробка спрямована на надання максимально практичних рекомендацій. Напр., методична розробка уроку для певного класу з певного предмету з певної теми. Принципи наукового дослідження: · Цілісного вивчення педагогічного явища чи процесу · Комплексного використання методів дослідження · Об'єктивності · Єдності навчання і виховання людини · Історизму · Поєднання науковості та сміливості з великою обережністю · Глибинного розгляду досліджуваної проблеми · Вивчення явища в його розвитку · Педагогічної ефективності Рівні педагогічних досліджень: · Методологічний рівень передбачає сукупність певних теорій, ідей, положень, концепцій, що становлять основу дослідження. Методологія - організуючий момент будь-якого дослідження в будь-якій науці. У вихованні прихильники діалектичного матеріалізму виходять з того, що на розвиток особистості впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Провідним у формуванні особистості визнається фактор виховання. Виховання - складний процес, що має історичний та класовий характер. Представники прагматизму вважають, що немає істинного наукового знання, воно з'являється лише тоді, коли йде з практики. Виховання - саме життя. Завдання вихователя - навчити особистість вирішувати ті проблеми, що виникають в житті. Неотомізм - філософське вчення, згідно з яким світ є дуальним - складається зі світу матеріального та світу ідей. Духовний світ - світ Бога, створений для вічного життя. У вихованні провідну роль має релігія. Екзистенціалісти вважають, що зовнішній світ - такий, яким його сприймає внутрішнє "я" особистості. В сучасному світі особистість деформується, часто нівелюється, губиться її своєрідність, тому призначення виховання - навчити особистість саму себе творити. У формуванні самого себе провідну роль грає не розум, а почуття, емоції. Екзистенціалізм є основою для організації індивідуалізації процесу навчання. Загальнонауковий підхід / системно структурний підхід - універсальний напрям, сутність якого полягає у тому, що будь-яке явище розглядається як система, що має свою структуру, що входить до інших, більших систем, і, у свою чергу, складається з менших підсистем. Особистісний підхід стверджує особистість як цінність, що має права, свободи; виховний процес має бути спрямований на розвиток здібностей особистості. Діяльнісний підхід виходить з того, що особистість формується виключно в діяльності; завдання - створити умови для токої діяльності, що була б ефективною · Теоретичний: пояснюються набуті, відомі, відкриті прогнозуються майбутні події і факти · Емпіричний : об'єкт, факт, явище, процес вивчається безпосередньо. Встановлюються нові факти, що потім узагальнюються і виводять емпіричні закономірності. Напр., вивчається реальний стан організації навчального процесу в старшій школі з англійської мови. Методи дослідження - це шляхи, способи пізнання об'єктивної реальності, за допомогою яких наука : а) здобуває інформацію про предмет дослідження б) аналізує й обробляє отримані дані в) включає в систему відомих знань Особливості предмета педагогічного дослідження: · Неоднозначність перебігу (результати навчання і виховання завжди залежать від великої кількості факторів)

· Неповторність (під час повторного дослідження педагог уже має справу з іншим матеріалом, оскільки дитина постійно змінюється, розвиваючись) · Експерименти, що суперечать етичним нормам, забороняються · Об'єктивні висновки можна отримати тільки за багаторазових і комплексних досліджень та узагальнених висновків) Методи педагогічного дослідження: · Теоретичні (вивчають явище на рівні його сутності; призначені для того, щоб удосконалювати й розвивати понятійний апарат науки, а також узагальнювати, встановлювати закономірності тощо) o Аналіз (полягає в розчленуванні цілого на складові, їх детальне вивчення) o Синтез (виокремлення найбільш суттєвого й узагальнення його) o Порівняння (метод, з допомогою якого встановлюється подібність чи відмінність між конкретними педагогічними явищами та фактами) o Абстрагування (метод виокремлення істотних властивостей та зв'язків предмета й одночасне відокремлення неістотних) o Узагальнення (метод переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального) o Індукція (шлях від вивчення окремих частин до цілого) o Дедукція (шлях від цілого до аналізу його частин) тощо. · Емпіричні / практичні (досліджують предмет на рівні явища в реальній дійсності) o Збору і накопичення даних o Контролю і вимірювання o Оцінювання o Педагогічний експеримент o Обробки даних o Впровадження результатів дослідження в практику навчально-виховного процесу Методи збору і накопичення даних: · Бесіда - метод, що дозволяє отримати інформацію за допомогою заздалегідь сформульованих запитань; під час бесіди фіксують не лише відповіді, а й реакції, емоційні стани. o Індивідуальна

o Групова Для ефективного проведення бесіди треба: o Чітко визначити мету і завдання o Визначити план o Підготувати основні й додаткові питання o Забезпечити систему запису, протоколювання бесіди · Інтерв'ю - метод отримання інформації за допомогою усного опитування. o Вільні (не дуже деталізовані) o Стандартизовані (спілкування інтерв'юера і респондента відбувається за бланком інтерв'ю; кожен інтерв'юер має інструкцію) o Напівстандартизоване / напіввільне (поєднує характеристики перших двох) Вимоги до проведення інтерв'ю подібні до таких бесіди · Спостереження - спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах o Пряме / опосередковане (шлях отримання даних) o Відкрите / закрите (оприлюднення інформації про процес спостереження) Вимоги до спостереження: o План o Програма o Чітко визначений термін o Фіксація результатів o Систематичність o Тривалість o Спостереження в різних видах діяльності Спостереження треба обов'язково поєднувати з іншими методами досліджень · Анкетування o Суцільне (передбачає велику групу) o Вибіркове o Відкрите o Закрите o Напівзакрите o Іменне o Анонімне o Пропедевтичне o Контрольне o Очне (заочне) o Індивідуальне o Групове Структура анкети: o Вступ (зазначення мети анкетування, спосіб її заповнення) o Питання o Подяка учасникам Анкети бувають: ** Відкриті (формулювання власної відповіді) ** Закриті (є альтернативні відповіді) ** Напівзакриті / напіввідкриті (альтернативні відповіді + власна) ** Анкета-меню (з кількох відповідей можна обрати не одну, а кілька) * Тестування - метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань / завдань,що, як правило, мають певну шкалу значень. Різновиди тестів: ** Інтелекту (IQ) ** Креативності (здібності) ** Досягнень (рівень навчальних досягнень) ** Особистісні (якості особистості, її цінності, характеристики, цінності тощо) ** Проективні (скеровані на вивчення психічних властивостей особистості) * Вивчення документів (дає змогу з'ясувати рівень здібностей, їх спрямованість, акуратність, старанність, дисциплінованість тощо) o Особові справи o Характеристики o Плани o Звіти o Щоденники o Зошити o Твори o Саморобки Метод соціометрії (автор - Дж.Морено): вивчаються дослідження міжособистісних, міжгрупових стосунків, лідерство в групі.

Експеримент: * Експеримент-констатація * Експеримент-перевірка (перевіряється певна гіпотеза) * Творчий / формуючий (фіксуються нові педагогічні явища) * Лабораторний * Природний Математичні методи: * Обробки даних (Напр., метод ранжування - класифікація даних у певній послідовності) * Статистичні (складання таблиць, діаграм, графіків тощо) Етапи наукового дослідження: * Визначення актуальної проблеми; формулювання теми; визначення предмета дослідження * Вивчення стану розробки проблеми в літературі * Аналіз шкільної практики (як виглядає ця проблема в реальному педагогічному процесі) * Визначення мети, дослідницьких завдань; формулювання гіпотези * Визначення методики дослідження, проведення експериментальної роботи; вивчення передового досвіду * Аналіз, інтерпретація, узагальнення результатів, доведення чи спростування гіпотези * Оформлення результатів дослідження, розробка практичних рекомендацій, впровадження у практику Складові дослідження: * Об'єкт * Предмет * Мета * Завдання * Гіпотеза * Методика дослідження * Отримання та аналіз наукових фактів * Впровадження результатів у практику

Лекція 3. Розвиток, виховання і формування особистості Педагогіка вивчає оптимальні, найефективніші умови для гармонійного розвитку особистості у процесі навчання та виховання. Напрями дослідження особистості та її розвитку: • Біологічний - Фрейд (біологічні потяги; суспільство тисне на особистість, яка, бідненька, повинна коритись цьому поганому суспільству; суспільство гальмує природні потреби й потяги особистості) • Соціологічний (під впливом суспільства людина поступово соціалізується, що й визначає її розвиток; щоб не було статевого потягу, треба виховувати дитину) • Біосоціальний (два начала в людині: біологічна природа і соціальна; штучний поділ особистості на дві частини нічого не пояснює - ще б, штучний поділ хробаків лопатою на дві частини теж нічого не пояснює) • Теорія єдності біологічного й соціального (вони взаємопов'язані; вирішальну роль грають ті інтереси, мотиви, що дозволяють їй самовдосконалюватись, але особистість є живим організмом і межі між біологічним та соціальним не є чіткими) Г.Костюк: Розвиток - безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшенні одних і зменшенні інших її ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо)… Він включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, що утворюються в ході самого розвитку, і зникнення старих. Розвиток є там, де народжується щось нове й відживає старе. Результат розвитку - становлення людини як фізичної сутності / біологічного виду та соціального єства. Філософія розглядає людину в 4 вимірах: • Власне людина - організм, що складається з органів (біологія) • Індивід - типовий представник певного соціального типу (соціологія, демографія) • Особистість - носій свідомості та самосвідомості - соціальна характеристика, її якості формуються під впливом суспільства, у діяльності, спілкуванні із іншими членами соціуму, завдяки продуманому вихованню Колекціоністський підхід: особистість - колекція властивостей. Системний підхід: особистість - система, де нема нічого випадкового і все взаємопов'язано. Структура особистості: • Спрямованість • Досвід o Знання o Уміння o Навички • Індивідуальні психічні процеси й стани o Увага o Уява o Пам'ять o Мислення o Сприйняття o Відчуття • Властивості темпераменту, здібності, характер Особистість визначаться: • Мірою присвоєння суспільного досвіду • Мірою віддачі суспільству

Індивідуальність - сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідність, відмінність від інших - самобутність, особливість; передумова - анатомо-фізіологічні задатки Біологічні засади (2 періоди витягування дитини): Витягування - швидкий розвиток тулуба й скелету • 6-7 років (хлопчики ростуть швидше). Первинна зацікавленість своєю і протилежною статтю. • 13-14 років (дівчатка ростуть швидше). 2е витягування стадії: Статеве дозрівання (13-14р): • Допубертатний. Прояв усталеного інтересу до протилежної статі. • Пубертатний. Поява можливості до запліднення у хлопчиків і дітонародження у дівчат. • Постпубертатний. Період статевого дозрівання. Акселерація - випередження середньостатистичних норм розвитку дитячого організму. Геліогенна теорія: людина почала рости, оскільки почала більше перебувати на сонці Теорія гетерозії: саме міжсоціальні ітп шлюби впливають на пришвидшений ріст. Гетерозія - соціальні, релігійні, кастові, національні розломи, що відбулись у суспільстві у 20 столітті. Теорія урбанізації: швидкий темп життя в місті - причина акселерації Нутрітивна теорія: акселерація пов'язана із кращим харчуванням Теорія випромінювання: фони радіаційного опромінювання в невеликих дозах викликають швидкий поділ клітин. Акселерація відбувається не по висхідній, а по спіралі. Ретардація - процес відставання дітей від середньостатистичних норм. Причини ретардації - у спадковості (пияцтво, спадкові хвороби, пізнє народження тощо) В період першого витягування у більшості дітей виникає рефлексія. Рефлексія - здатність самооцінювати свої дії, вчинки. У період другого витягування з'являється почуття дорослості (автономна моральність). Закономірності фізичного розвитку дитини: • Чим менший вік людини, тим швидшими є процеси фізичного розвитку; чим людина старша, тим процеси повільніші • Фізично дитина розвивається нерівномірно • Кожен орган людського тіла розвивається у своєму темпі, непропорційно Закономірності духовного розвитку людини: • Духовний розвиток потужніший у малому віці й уповільнюється з роками • Сенситивні періоди в розвитку дитини (сприятливі періоди, в які розвиваються певні види психічної діяльності і якості, що формуються унаслідок цього) Сенситивний період для розвитку мовлення - 1,5-2 роки. Для розвитку прямоходіння - 1-2 роки. Для формування творчих здібностей - 6-12 років. • Розвиваючись, психіка людини, її психічні якості, набувають стійкості, і, разом з тим, вони залишаються пластичними Розвиток і формування особистості - результат взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів, що перебувають в суперечності одне з одним. Особистість розвивається, долаючи суперечності. Основна рушійна сила розвитку - суперечності між виникаючими новими потребами й досягнутим рівнем володіння засобами для досягнення цих потреб. Напр., суперечність між новою ситуацією й попереднім досвідом. Фактори впливу на розвиток особистості: • Спадковість • Середовище • Виховання • Діяльність • Спілкування Всі вони взаємопов'язані і все таке. Трикутник Й.Шванцари (знайти де-небудь цю дурню)

Середовище – виховання-вроджене +успад Спадкова програма людини • Детермінована частина - частина програми, що відповідає за продовження людського роду (родові й видові ознаки). Так передаються від батьків дітям спадкові хвороби, колір очей, волосся тощо • Варіативна / змінна частина - заповнюється людиною самостійно у процесі розвитку. Дає людині можливість самореалізуватись, здатності до самонавчання й самовиховання. У спадок передаються виключно задатки (потенційні здібності). Спеціальні задатки - задатки до певних видів діяльності (музичні, художні, спортивні, лінгвістичні тощо). Успадкування моральних якостей - невирішене питання. Сьогодні наука каже, що моральні якості можуть бути педагогічно зумовленими. Середовище - навколишні суспільні, матеріальні й духовні умови існування людини. Поділ середовища: • Макросередовище (інформаційно-світоглядний характер) • Мезосередовище (рідне місто /край / вулиця / школа) • Мікросередовище (сім'я)

Виховання –створення умов для реалізації задатків дитини, врахування інтересів можливостей

Соціалізація – взаємодія людини і суспільства Сутність соціалізації: • Адаптація - пристосування людини до культурних, політичних, соціальних умов існування у соціумі. Позитивні риси: привчає дитину до виконання норм, правил поведінки, вимог суспільства. Допомагає дитині увійти в суспільство, не бути відторгненим суспільством. Негативні риси: нівелює особистість, подавляє індивідуальність • Самоактуалізація "я-концепції": Потрібно навчитись самореалізовуватись, знати себе, щоб знати, яким чином треба розвиватись, протистояти тискові соціуму. • Виховання (спрямована, організована соціалізація) Функції виховання: • Упорядкувати весь спектр впливів на особистість • Створити умови для прискорення процесів соціалізації з метою розвитку дитини

Зони розвитку дитини (за Л.Виготським): • Актуального розвитку - все те, чим дитина уже володіє; сукупність знань, умінь, досвіду, навичок тощо • Найближчого розвитку - те, чого дитина може досягнути з допомогою дорослого найближчим часом. Зона найближчого розвитку опановується дитиною й стає зоною актуального розвитку. Діяльність , у якій дитина виявляє активність, стає фактором розвитку й формування особистості. Основні види діяльності дитини: • Гра • Навчання • Праця • Спілкування За змістом: • Пізнавальна • Суспільна • Спортивна • Художня • Технічна • Гедонічна Активність пізнавальна сприяє інтелектуальному розвитку (треба розвивати в дитині інтерес до знань) Активність особистості в трудовій діяльності сприяє й інтелектуальному, і фізичному розвитку дитини, готує її до професійного самовизначення. Активність у спілкування дає дитині змогу набути морального досвіду поведінки, дає можливість визначити своє місце в колективі, виконувати різні ролі (підлеглого й керівника), дає можливість соціалізуватись. Розвиток людини - процес становлення її як особистості, процес удосконалення її фізичних й духовних якостей, що відбувається під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, керованих і некерованих чинників, найважливішими серед яких є виховання і діяльність спілкування.

Лекція 4. Процес навчання. Його закономірності та принципи Вичерпне визначення процесу навчання дати неможливо. Альфою і омегою дидактики нехай буде пошук і відкриття такого способу, за яким вчителі менше б учили, а учні більше б учились. - Я.А.Коменський В роботах давніх греків процес навчання визначався як процес викладання. 2 складові процесу навчання: • Викладання • Учіння Довгий час у 20 столітті керівна роль у цих процесах відводилась учителю. У 2-й половині 20 століття навчання почали розглядати як спільну діяльність вчителя й учня. Ознаки навчання: • Двосторонній характер • Спільна діяльність вчителя й учня • Керівна роль за вчителем • Цілісність і єдність • Відповідність закономірностям вікового розвитку учнів • Управління і розвитком, і вихованням. Навчальний процес - двосторонній процес діяльності вчителя та учня, спрямований на свідоме, активне, міцне оволодіння системою знань, умінь, навичок, в ході якого здійснюється розвиток здібностей, інтересів, способів діяльності, світогляду Одні вважають дидактику теорією освіти й навчання. Інші - вважають розділом педагогіки, що вивчає проблеми освіти й навчання. Вперше поняття "дидактика" вжив німецький педагог Вольфган Ратке, визначаючи її як мистецтво навчання. Цей термін підхопив Ян Амос Коменський і у своїй роботі "Велика дидактика" у 1632 році запропонував класно-урочну систему навчання. Ступені освіти (за Коменським): • Материнська школа (дошкільна освіта) • Школа рідної мови (початкова) • Гімназія • Університет • Школа життя Традиційна дидактична система складалась завдяки Коменському, швейцарцю Песталотті (дидактика початкової освіти - поч.19 ст) та німецькому філософу й педагогу Йоганну Гербарту (поняття виховуючого навчання; мета навчання в тому, щоб розвинути мислення школярів; перевага теоретичним знанням; виховання учнів у процесі навчання - середина 19 ст.) суб'єкт - учетель, об'єкт - учень. На початку 20 ст. її почали критикувати за книжність, відірваність від потреб дитини, пасивність дитини у навчальному процесі. Внаслідок цього почаи виникати нові дидактичні системи. Педоцентрична система (Дьюі, поч.20 ст., США). Навчальний процес треба максимально наблизити до інтересів учня. Учням треба дати ті знання й уміння, що будуть потрібним в реальному житті. Дидактика відкриттів (Брунер, США). Якщо дитина сама відкриває для себе знання й свідомо формує на їх основі уміння й навички, тоді їй цікаво вчитись. На цій дидактиці засноване т.зв. проблемне навчання Лернер, Махмутов, Алексюк, Скаткін, Давидов). Висувати проблеми різного рівня складності й пропонувати учням долати проблеми. Вирішуючи проблеми, учні отримують задоволення. Особистісно орієнтоване навчання. (Якиманська, Серіков) Базується на ідеях гуманістичної психології. Особистість розглядається як мета, а не як засіб, як цілісність, неповторність, найвища цінність, що сама здана розвивати свої задатки. Основний принцип - принцип розвиваючої допомоги. суб'єкт 1 - вчитель, суб'єкт 2 - учень; об'єкт - навчальний матеріал Компетентнісна модель навчання. Формування інтегрованих здатностей, заснованих на знаннях, уміннях, навичках і ціннісних орієнтаціях особистості. Завдання дидактики: • Вивчення закономірностей, що діють у сфері предмета дидактики • Аналіз залежностей, що зумовлюють хід і результати навчання • Визначення педагогічних засад змісту освіти • Визначення методів, форм організації й засобів, що забезпечують здійснення запланованих цілей і завдань