kudina_lektsii

Лекція 8.Система контролю досягнень та оцінювання учнів Контроль (з фр.) - нагляд, спостереження, вимірювання. Контроль - це отримання зворотного зв’язку в навчальному процесі, встановлення і вимірювання рівня знань, умінь та навичок. Діагностика: • Контроль o Перевірка o Оцінювання • Якісне (судження) • Кількісне (бали) • Облік статистичних даних, їх аналіз • Прогнозування вчителем діяльності учнів + прогнозування вчителем власної діяльності + прогнозування тенденцій навчального процесу Мета контролю та діагностики: • Привести в систему знання, уміння, навички • Перевірити здатність практично їх застосовувати • Стимулювати навчальну діяльність учнів • Довести учня до ефективного самоконтролю • Розкрити причини неуспішності та визначити шляхи їх подолання • Оцінка — мірило соціальних відносин у житті людини Перевірка - констатація, вимірювання рівня знань, умінь, навичок учня, результатом чого є оцінювання. Оцінювання - визначення і вираження в балах й оцінних судженнях учителя рівня завоєння знань, умінь та навичок відповідно до вимог навчальної програми. Вербальна система оцінювання в Україні з’явилась і Лаврській школі. Вона була семиступенева, де виражалось ставлення вчителя й учня до учіння учня.

Цифрова система оцінювання виникла в єзуїтських школах згідно з цією системою дітей ділили на розряди за рівнем навченості. Найвища оцінка - 1, найнижча - 0. В Росії в 19 столітті система оцінювання біла 5 чи 6-бальна. Винятком були кадетські корпуси та вищі гімназії, де була 12-бальна система оцінювання. Радянська влада скасувала бальне оцінювання (в першу чергу скасувався 0 як приниження учня). З’явилися зошити ("таблиці") червоного і чорного кольору, черв. - кращі учні, чорн. - гірші учні. Потім врешті з’явилась система оцінювання, але замість балів були слова (5-бальна система освіти). В 1944 році для зручності перейшли на цифрову систему оцінювання, починаючи з 1. З прийняттям закону про обов’язкову загальну освіту з журналів зникли оцінки 1, 2. Система освіти швидко перейшла в 3-бальну (5,4,3). Потім Україна плюнула й перейшла на 12-бальну систему. Задовбало. Об’єкти контролю: • Знання, уміння, навички • Складні уміння • Досвід емоційно-ціннісного ставлення особистості до оточуючого світу Функції контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів: • Контролююча (отримати оперативні дані про засвоєння навчального процесу) • Навчальна (під час контролю повинні систематизуватись та узагальнюватись знання, сам учитель повинен підсумовувати, узагальнювати, робити висновки, закріплюючи і розширюючи знання учнів) • Діагностико-коригувальна (з’ясування "білих плям" у знаннях та уміннях учня, з’ясування ефективності методики самого вчителя; індивідуальний підхід до свого учня) • Стимулюючо-мотиваційна (реалізується, коли завдання, що даються на контролі, адекватні рівневі навченості) • Виховна (привчають до дисциплінованості, систематичної праці, самостійності та самоконтролю) • Розвивальна (протягом контролю вчитель повинен дбати про розвиток мислення) • Управлінська (на основі проведеного контролю, аналізу, діагностики вчитель отримує інформацію про те, що йому робити далі) Педагогічні вимоги до контролю, перевірки та оцінки успішності: • Індивідуальний характер перевірки (вчитель повинен діагностувати рівень навченості кожного конкретного учня) • Систематичність перевірки успішності (Британія - вимога ритмічності: напр., раз у тиждень) • Об’єктивність і вмотивованість оцінки (оцінка маж бути переконливою, справедливою і вмотивованою) Критерії європейських систем освіти: • Повнота знань • Глибина (учень вміє виокремлювати основне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки) • Рівень засвоєння (репродуктивні / реконструктивні (застосування знань за зразком) / конструктивні (перенесення знань, умінь, навичок у нові ситуації) • Єдність вимог при оцінюванні (вчителі добре знають критерії та дотримуються їх) • Диференційований характер (звертання уваги на стан здоров’я, бажання дитини учитись і виправити оцінки, звертання уваги на особливості здоров’я дитини (заїкування тощо) • Різноманітність видів, методів і форм контролю • Всебічність контролю (вчитель має подбати про перевірку різних розділів, питань теми, і знань, й умінь, і навичок учня) • Гласність контролю (вчитель вчасно повідомляє дітей про їх оцінки, в присутності всього класу - засіб стимулювання) • Етичне ставлення до школяра (вчитель має демонструвати поважне ставлення до учнів, віру в них) Такт - відчуття міри, межі у використанні педагогічних методів і засобів. Види контролю ( у вітчизняні практиці): • Попередній (проводиться на початку навчального року для перевірки остаточних знань; при вивченні іноземної мови - для того, щоб визначити базовий рівень знань дитини) • Поточний (контроль, що проводиться протягом кожного уроку, зворотній зв’язок, що дозволяє вчителеві оптимально будувати кожен урок) • Тематичний (під кінець кожної теми / розділу) - обов’язковий • Підсумковий - обов’язковий • Семестровий • Річний • Державна підсумкова атестація

Форми організації контролю: • Індивідуальна (індивідуальний характер контролю; в умовах сучасної школи зробити це дуже важко) • Групова (об’єднання дітей у групи для виконання певного завдання разом та звіт про нього кількох членів групи, залучаючи решту) • Фронтальна / "Ущільнене опитування" (швидке, неглибоке опитування усього класу; це швидко й зручно, прям як у МакДональдс; мінуси в тому, що не кожен учень може швидко зосередитись і опитування є неглибоким) • Парна / взаємоперевірка (Дяченко: кращий спосіб засвоїти щось - вчити інших) • Комбінована (поєднання всіх попередніх форм; напр., двоє учнів готуються відповідати біля дошки, в цей час кілька учнів виконують індивідуальні завдання на карточках, з іншими учнями вчитель працює фронтально; єдиний недолік - не всі учні одночасно беруть участь в усіх видах контролю) • Іспит / залік (іспити з’явились все через того ж Коменського (ух, прибив би…) - він придумав іспити в кінці кожної чверті; постійно вони почали застосовуватись у вищій школі, а потім - і в гімназіях, завдяки Ломоносову; іспити були 2-х видів - закриті та відкриті: закриті прийм. обов’язково вчителем і директором, відкритий - присутність на ньому всіх, кому забажається) Методи контролю: • Спостереження (умовно): ставлення дитини до предмету та процесу навчання, її уміння організовувати та виконувати навчальну діяльність • Усні • Усна відповідь • Ігрові види контролю • Усні вправи • Письмові • Диктанти • Перекази • Твори • Письмові вправи • Тестові • Лабораторно-практичні • Графічні (напр., виклад великої теми у вигляді таблиці / графіку тощо) • Програмовані (степ бай степ - здається, в попередній лекції про це було) • Комп’ютерні (спеціальні програми) • Самоконтроль Компетентність - загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях особистості, набутих завдяки навчанню. У деяких країнах є закон про загальні компетенції, в результаті чого в учнів формуються здатності, які держава вважає обов’язковими. Види компетенцій: • Соціальні (здатність спілкуватись з іншими, поводитись відповідним чином, бути соціально активним та відповідальним в соціальному житті) • Полікультурні (опанування різних культур і релігій, й на основі цього - толерантне ставлення до них) • Комунікативні (володіння кількома мовами, вміння докладно, логічно й послідовно висловити свою думку письмово чи усно) • Трудові (формування працелюбності, працездатності як основи трудових компетенцій; здатність планувати свою трудову діяльність, використовувати оптимальні раціональні прийоми, доводити до кінця розпочату справу тощо) • Інформаційні (здатність розшукати необхідну інформацію за допомогою різних технологій, оцінити її та використати) • Креативні (здатність діяти творчо, раціонально, продуктивно, оптимально: з найменшою витратою зусиль та часу) • Саморозвитку (здатність самому себе будувати, вчитись протягом усього життя, здатність до самооцінки) У 2000 році в Україні введена 12-бальна шкала оцінювання. В критеріях визначені положення, що оцінюються знання, уміння, навички, їх повнота, глибина, якість (правильні / помилкові, рівень володіння розумовими операціями). Рівні навчальних досягнень учнів: • Початковий (1-2-3 бали): відповідь учня елементарна, фрагментарна, відповідь хаактеризується початковими уявленнями про предмет вивчення • Середній (4-5-6 балів): учень відтворює основний матеріал на репродуктивному рівні (розв’язує завдання виключно за зразком, з допомогою вчителя), володіє виключно елементарними уміннями • Достатній (7-8-9): учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, встановлює причинно-наслідкові зв’язки між ними, володіє розумовими операціями, вміє виправляти свої помилки, не володіє власними судженнями • Високий (10-11-12): дитина може висловити власні судження, володіє творчими компетенціями, саморозвивається

В німецькій школі система оцінювання 15-бальна, тільки вони оцінюють рачки - задом наперед. Французи, крім 20-бальної системи оцінювання, додають до оцінки коефіцієнт значущості дисципліни до професійного зростання (короче, понапридумували тут щось…) Ефекти суб’єктивізму при виставлянні оцінок: • Ефект сукупності (вчителеві незручно ставити учневі низьку оцінку, бо всі решта вчителі його хвалять) • Ефект контрасту (висока оцінка ставиться учневі, що виокремлюється з-поміж знань класу) • Ефект соціального стану (батько вкладає великі бабоси вчителеві в кишеню - як ставити двійку?!) • Ефект голосу (тихий голос учня дратує вчителя) • Ефект очікувань (вчитель не ставить погану оцінку, бо сподівається на кращу відповідь, чи навпаки) • Ефект надмірної поблажливості / суворості