kudina_lektsii

Конкретна дидактика - методика викладання окремої дисципліни. Основні дидактичні категорії: • Освіта • Навчання o Викладання o Учіння • Закономірності й принципи навчання • Процес навчання: мета, завдання, зміст, методи, прийоми, засоби, форми організації, результати • Результати: компетентність, знання, уміння, навички Процес навчання: • Учіння - (со)процес, в ході якого на основі пізнання, вправ і набутого досвіду виникають нові форми діяльності і поведінки, змінюють раніше набуті. o Під керівництвом вчителя o Самостійна робота • Викладання - систематизована діяльність педагога щодо реалізації мети навчання (забезпечення інформування, усвідомлення й практичного застосування знань, а також розвитку особистості учня й виховання. Зміст навчання: • Система наукових знань • Система практичних умінь і навичок • Способів діяльності і мислення • Ціннісних ставлень особистості якими необхідно оволодіти у процесі навчання. Методи навчання - способи взаємопов'язаної діяльності вчителя й учня для досягнення поставленої мети. Форма навчання - оболонка, зовнішній вияв навчального процесу; спосіб існування навчального процесу в цілому. 1 учень - індивідуальна. 2 учасники - парна. Група - групова. Знання - сукупний, узагальнений досвід людства про дійсність у вигляді ідей, теорій, фактів, закономірностей, правил… Знання - це сукупність ідей людини, в яких виявляється теоретичне оволодіння певним предметом. Уміння (прості) - здатність завдяки оволодінню способами, діями застосовувати знання на практиці. Навичка - це уміння, що через багаторазове повторення доведене до автоматизму, є безпомилковим і досконалим. Уміння (складне) - здатність перенести нову, сформовану навичку в іншу ситуацію. Функції процесу навчання: • Освітня: o Засвоєння знань o Формування загальнонавчальних і спеціальних умінь та навичок o Формування досвіду творчої та самостійної діяльності • Розвивальна: o Сенсорні сприймання o Мотивація o Емоції o Воля o Інтелект o Рухова сфера • Виховна: o Формування наукового світогляду o Формування моральних, трудових, естетичних, фізичних тощо уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, способів поведінки та діяльност Структурні компоненти процесу навчання: • Цільовий (Кожне заняття має за мету розвинути пам'ять увагу, виховати і дати знання) • Стимулюючо-мотиваційний (мета - сформувати позитивне ставлення до навчання; знання повинні зацікавлювати, бути значущими й необхідними; у процесі навчання вчитель поважає учня і все таке) • Змістовий (ретельний відбір змісту навчання, матеріалу, необхідного для формування знань, умінь, навичок) o Інформаційні матеріали (тексти, малюнки, діаграми тощо) o Операційні матеріали (завдання, вправи для вироблення умінь і навичок) o Актуалізуючі матеріали (за допомогою них дитина пригадує знання, без опанування яких нова тема не може сприйматись) o Контролюючі матеріали (зад опомогою яких контролюється навчальний процес) o Стимулюючі матеріали (цікаві відомості, за допомогою яких підвищується інтерес до предмету) o Діагностуючі матеріали (шукає, де є прогалини) • Операційно-діяльнісний (передбачає форми організації, методи, прийому, засоби навчання) • Емоційно-вольовий (атмосфера має бути дружньою, комфортною, офіційно-вольовою тощо) • Котрольно-регулюючий (організація зворотного зв'язку на занятті) • Оціночно-результативний (оцінювання якості набутих знань, сформованих умінь і навичок) Рушійна сила процесу навчання - суперечності (вимоги суспільства до навч. процесу - реальне становище освіти; нові знання - попередні знання; знання - вміння - складні вміння; більш складні пізнавальні завдання - наявність попередньо недостатніх для їх вирішення засобів) Закон відповідності навчання й освіти рівневі розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, науково-технічному, соціальному, культурному й духовному розвитку суспільства. Закономірності дидактики: • Суспільна спрямованість навчального процесу (відповідає вимогам суспільства) • Єдність процесів навчання, виховання, розвитку • Єдність процесів викладання й учіння • Процес навчання залежить від вікових і навчальних можливостей школярів • Навчальний процес залежить від матеріальних умов школи. Принципи навчання: Принципи навчання - основоположні засади, дотримання яких дозволяє навчальному процесу функціонувати оптимально • Спрямованості навчання на вирішення завдань освіти, розвитку і виховання • Науковості (у навчальних матеріалах повинна бути відбита система науки, яку представляє даний предмет) • Систематичності й послідовності навчання (повинна бути послідовність, логічність викладання) • Доступності навчання (врівноважує терези науковості й дохідливості; вироблення правил правильного засвоєння матеріалу) • Наочності навчання (золоте правило дидактики: все, що дитина може побачити, треба дати їй побачити, все, що вона може почути, треба дати їй почути, все, до чого вона може доторкнутись, треба дати їй доторкнутись) • Свідомості й активності учнів (активна участь дитини в навчальному процесі) • Індивідуального підходу • Диференціації (цілеспрямований педагогічний вплив на групи учнів, виокремлених педагогом за схожими індивідуальними ознаками) Структура процесу засвоєння знань: • Сприймання (відображення в свідомості окремих властивостей предметів, яви, що діють на органи чуття) • Осмислення, розуміння (встановлення зв'язків між явищами. з'ясування їх призначення, структури тощо) • Узагальнення (виокремлення й об'єднання значних рис і відокремлення незначних) • Закріплення (перенесення знань в нові ситуації) • Застосування на практиці • Аналіз, самоаналіз Мотиви навчальної діяльності: • Внутрішні o Суспільна значущість навчання o Пізнавальні o Професійні • Зовнішні o Утилітарні o Побоювання неуспішності та стягнень o Мотиви спілкування o Престижу o Соціальної ідентифікації Самостійно: Структура викладання й учіння

Лекція 5. Зміст освіти Зміст освіти: • Система наукових знань про o Навколишній світ o Виробництво o Культуру o Мистецтво тощо • Система узагальнених інтелектуальних, практичних умінь, навичок • Система етичних норм Фактори впливу на формування змісту освіти: • Мета і завдання, що ставить суспільство перед школою • Соціально-економічні відносини у країні • Рівень розвитку виробництва науки (в т.ч. й педагогіки), техніки, культури • Рівень розвитку в країні освіти та педагогічної теорії 7-6 ст. до н.е., Китай: Мета навчання - гармонійний розвиток особистості, єдність фізичного (розвиток тіла), інтелектуального і духовного (спілкування між викладачем й учнем) Боецій, 4 ст. до н.е., Афінська система освіти, Давня Греція: "Сім вільних мистецтв". Два рівні: тривіум (діалектика, граматика, риторика), квадривіум (арифметика, геометрія, астрономія, музика). Мистецтва називались вільними, оскільки таким чином навчались лише вільні люд. Раби ж опановували ремесла. 18 ст., Європа: Теорія формальної освіти. Інтелект людини - вроджена якість, від досвіду, що людина набуває протягом життя, він не залежить. У змісті освіти перевага надається дисциплінам, що формують мислення, розумові здібності (математика, мова). Підтримували: Песталотті, Герба. 20 ст., Європа Теорія матеріальної освіти. Головний критерій - практичне значення знань. Серед навчальних дисциплін з'явились природничі. Підтримував: Коменський. США Утилітарна освіта. Прагматичної Д’ю ї Отримувати треба виключно ті знання, що необхідні для організації побуту. 4 провідні напрями у формуванні змісту освіти (20 ст.): • Знаннєвий / енциклопедичний підхід (дитині треба дати якомога більше інформації) • Діяльнісний (виник завдяки бажанню подолати знаннєвий підхід - зробити учня активним у навчанні; акцент на самостійному опрацюванні інформації). Представники: Давидов, Замков, Скаткін. • Особистісно орієнтований (в центрі освітнього процесу - особистість, її здібності, потреби, їх розвиток; щось там ціннісних орієнтацій) • Компетентнісний підхід (почав розроблятись у США у 2 половині 20 століття, в Україні - з 90-х років. Компетентність - інтегрована здатність, що поєднує знання, уміння, навички та особистісні ціннісні орієнтації. Здатність діяти на основі знань, умінь, навичок і ціннісних утворень) - в Україні на стадії розробки Ключові компетенції української теорії педагогіки: • Уміння вчитися • Здоров'язберігальна • Соціально-трудова • Комунікативна • Інформаційна • Творча

Зміст освіти (Іван Лернер): • Інформація, що підлягає засвоєнню, тобто перетворенню у знання o Поняття, терміни, факти, закони, теорії o Знання про шляхи, методи пізнання, типи й способи розумових дій o Оцінні знання (характеризують суспільне, особистісне значення для людини матеріалу) • Способи діяльності, досвід їх здійснення (втілюється в уміннях і навичках учнів) o Загальнонавчальні • Навчально-організаційні (здатність планувати навчання, визначати завдання, створювати умови для ефективної навчальної діяльності) • Навчально-інформаційні (уміння працювати з книгою, шукати і знаходити інформацію) • Навчально-інтелектуальні (уміння виокремлювати основне, узагальнювати, синтезувати, раціонально запам'ятовувати тощо) o Спеціальні (зумовлені певним предметом, напр., уміння й навички розв'язувати певні задачі) o Здатність самостійно перенести уміння й навички в нову, незнайому ситуацію o Знаходження оригінального рішення серед інших відомих o Виокремлення нової проблеми в знайомій ситуації o Бачення альтернативних варіантів вирішення проблеми чи комбінування відомих o Розвиток вольової й емоційної сторони особистості • Досвід емоційно ціннісного ставлення, що передбачає наявність знань, умінь, а також формування ставлення учнів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів тощо. Критерії відбору змісту основ наук: • Критерій цілісності • Критерій високого наукового і практичного значення змісту, що входить до основ наук (відбираються універсальні елементи з кожної науки, інформативні, визнані в науці, інформація, що має міжпредметне значення) • Критерій відповідності складності змісту реальним навчальним можливостям школярів певного віку • Критерій відповідності обсягу часу, що відводиться на вивчення предмета (тут постає проблема мінімізації) • Критерій врахування міжнародного досвіду • Критерій відповідності змісту наявній навчально-методичній і матеріальній базі сучасної школи Зміст освіти: • Загальна освіта (знання, уміння, навички про основи всього там) • Політехнічна освіта (знання основ і принципів виробництва, оволодіння загальнотехнічними уміннями й навичками, необхідні для участі у продуктивній праці): математика, фізика, хімія, праця • Професійна освіта (отримання сукупності знань, умінь, навичок для виконання певної трудової діяльності) Основні напрями реформування освіти: "Концепція розвитку загальної середньої освіти" (2001 р.) "Національна доктрина розвитку освіти" (2002 р.) • Перехід до особистісно орієнтованої освіти • Забезпечення життєвої, соціальної, комунікативної, комп'ютерної компетенцій • Гуманізація й гуманітаризація освіти • Приведення обсягу й складності змісту освіти відповідно до вікових особливостей дітей • Визначення національного компоненту у змісті освіти • Профільність повної загальної освіти (2003 рік) Напрями профілізації навчання в старшій школі: • Суспільно-гуманітарний o Філологічний o Історико-правовий o Економічний o Юридичний • Природничо-математичний o Фізико-математичний o Хіміко-біологічний o Географічний o Медичний o Екологічний • Технологічний o Інформатика o Менеджмент o Виробничі технології o Проектування і конструювання o Агротехнології тощо o Побутове обслуговування • Художньо-естетичний o Музичний o Образотворчий o Хореографічний o Театральний • Спортивний o Атлетика o Гімнастика o Плавання o Спортивні ігри o Туризм тощо

Стандартизація освіти потрібна для створення єдиного освітнього простору Державний стандарт загальної освіти - звід норм і правил, положень, що визначають вимоги держави до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової, повної освіти, а також гарантії держави щодо здобуття такої освіти. Структура державного стандарту зазначена в Законі "Про освіту", прийнятий у 1999 р. Структура державного стандарту: • Навчальний план (базовий) - перелік навчальних дисциплін і кількість годин на їх вивчення по роках, а також тижневе навантаження учня o Обов'язкова / інваріантна частина - обов'язкові для вивчення всіма учнями o Варіативна частина - регіональний і шкільний компонент, додаткові години, що дитина обирає для поглиблення своїх знань та факультативи • Освітні стандарти галузей знань (навчальні програми дисциплін) • Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання Базовий навчальний план створюється крутими чуваками. Він є основою для створення типових навчальних планів. Типовий навчальний план відповідає типу навчального закладу. (Дякую, Кеп!). Складається з інваріантної та варіативної частини. Навчальний план школи - це той, що обрали вчителі школи й батьки учнів школи (Хм… Ти й тут, Кеп?) Структура навчальної програми: • Пояснювальна записка • Навчально-тематичний план • Зміст навчального матеріалу • Обсяг знань, умінь і навичок учнів • Перелік літератури, наочних посібників для учнів • Перелік методичної літератури для вчителя • Критерії оцінювання знань, умінь, навичок з кожного виду роботи Принципи побудови навчальної програми: • Лінійний (окремі частини навчального матеріалу утворюють системність, послідовність, "ланцюжок" - знання викладаються тільки 1 раз): історія, література, музика • Концентричний (повернення до вивченого; матеріал вивчається кілька разів; на кожному наступному щаблі він поглиблюється й поширюється): математика, мова, фізика, хімія, біологія • Спіральний (проблема постійно знаходиться в полі зору учня, знання з цієї проблеми постійно поглиблюються й поширюються): психологія, педагогіка • Змішаний (все докупи) 2 напрями у вищій освіті США: • Академічний (готує до вступу у внз; передбачає вивчення алгебри, геометрії, іноземних мов тощо) • Практичний o Загальний o Комерційний o Індустріальний o Сільськогосподарський Протягом навчання в загальній школі учень має заробити 16 кредитів (одиниць). 1 кредит - рік вивчення дисципліни (31 тиждень), 5 годин щотижня. Мова та література - 4 кредити Математика - 2 кредити Історія - 2 роки Природничі дисципліни - 2 роки Суспільні науки - 1 рік Інформатика - 1 рік За вибором - 4 кредити Старша школа Японії. Туди діти влазять, складаючи іспити. Старша загальна освіта триває 3 роки. 1 рік - загальні дисципліни, 2-3 роки - за вибором. Вони складають 80 заліків та іспитів. Обов'язкові дисципліни: япона мова, географія, історія, суспільствознавство, математика, природничі науки, здоров'я і фізичне виховання, мистецтвознавство (музика, каліграфія, образотворче мистецтво, художнє ремесло), домашнє господарство.

Лекція 6. Загальні методи та засоби навчання Методи навчання (гр. «методос» - шлях) — способи упорядкованої взаємопов’язаної упорядкованої діяльності вчителя й учнів, спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань. Загальні методи - ті методи навчання, що стосуються будь-якого навчального предмета. Спеціальні методи - ті методи, що є специфічними для кожного окремого предмета. Функції методів навчання: • Навчальна (за допомогою методу вчитель веде учня від незнання до знання) • Виховна (за допомогою змісту, що вкладається в метод) Частиною виховної функції є праксеологічна функція (вчитель організує спілкування у парах вчитель-учень, учень-учень, таким чином, формуючи досвід спілкування) • Розвивальна (вчитель дбає про розвиток психічних процесів та прийомів мислення) • Організаційна (за допомогою методу вчитель організує навчальний процес) • Стимулюючо-мотиваційна (метод є головним способом стимулювання пізнавальної діяльності учня) • Контрольно-корегуюча (вчитель діагностує й корегує знання учнів) Історично склалось так, що першими методами були методи спостереження й наслідування. Революцією в методах навчання стало використання усного слова. Американець Кер зазначає, що методи навчання пережили до 20 ст. 4 революції: 1-ша пов’язана з тим, що батьки віддали функцію навчання спеціальним людям; 2-га полягала у заміні усного слова писемним; 3-тя - із заміною писемного слова друкованим; 4-та - в комп’ютеризації навчання. Словесні методи навчання мали свою перевагу, оскільки було мало писемних джерел. Лекція - акроаматичний метод; еротематичний (питальний) метод повинен був стимулювати інтерес учнів / студентів. Вперше про наочні методи навчання заговорив Квінтиліан. Вперш науково вони були обґрунтовані Коменським: "Наочність - золоте правило дидактики". В 19 столітті недоліки попередніх методів намагались замінити практичними методами. Евристичний метод полягає в приведенні учня до самостійного відкриття за допомогою питань вчителя, що наштовхують його до логічного висновку. Коменський поділяє методи стимулювання на стимулювання інтересу (змагання тощо) й стимулювання відповідальності (покарання й заохочення). Методи стимулювання учнів у Київській колегії: Стимулювання відповідальності • Калькули (лат. «марка») видавались учневі, що погано відповів • Локації (місце учня в класі) - кращі учні сиділи біля вчителя, гірші сиділи на "ослячій лаві" • Поділ на "греків та римлян" Стимулювання інтересу • Диспути - вчитель обирав доповідача і 2-4 опонентів, під час чого кожен наводив свою аргументацію й доводив свою точку зору. Прийоми - елементи методу, які є системою, об’єднаною логікою дидактичного завдання. Напр., лекція: • Монолог • Проблемний виклад • Ілюстрація • Бесіда • Тестування • Приклади • ? У кожного викладача один і той самий метод може мати різні переліки прийомів, один і той самий прийом можна використати в різних методах. Прийом може стати методом, якщо виконує повне дидактичне завдання, а не його частину.

Класифікація методів: За джерелом знань: (до 2 св.війни) - традиційна • Слово o Пояснення o Розповідь o Бесіда o Лекція o Дискусія тощо • Наочність o Спостереження o Ілюстрація (схема, малюнок, таблиця) - статична наочність o Демонстрація (фільм) • Практика o Задача o Вправа o Дослід o Навчально-виробнича праця тощо За характером пізнавальної діяльності (Лернера, Скаткіна) • Пояснювально-ілюстративний (активний вчитель) - знання-знайомство • Репродуктивний (учень активний, але діє за зразком / алгоритмом, виконуючи завдання, що дав учитель; репродуктивна діяльність учня) - знання-копії • Проблемний виклад (викладач ставить проблему і сам її розв’язує; продуктивна діяльність учня) - знання-уміння • Частково пошуковий (проблему ставить учитель, а вирішують її учні за допомогою вчителя) - знання-уміння • Дослідницький (учень сам здатний вирішити проблему, що перед ним ставить вчитель) - знання-трансформації • Пошуковий (учень сам формулює проблему й сам її вирішує) - найвищий рівень творчості {немає у класифікації Лернера-Скаткіна} За логікою передачі й сприймання інформації (Шаповаленко - формуючи прийоми мислення, треба використовувати відповідні методи) • Індуктивні • Дедуктивні • Аналітичні • Синтетичні За Бабанським (Бабанський - найбільш досконала класифікація (враховані усі структурні елементи діяльності) • Організація діяльності o За джерелом інформації • Словесні • Наочні • Практичні o За логікою передачі і сприймання навчальної інформації • Індуктивні • Дедуктивні • Аналітичні • Синтетичні o За ступенем самостійності мислення при засвоєнні знань • Репродуктивні • Пошукові • Дослідницькі o За ступенем керування учінням • Самостійна робота • Під керівництвом учителя • Стимулювання діяльності o Методи стимулювання інтересу до навчання • Пізнавальні ігри • Навчальні дискусії • Ситуації пізнавальної новизни • Проблемні методи o Методи стимулювання обов’язку і відповідальності в учінні • Вимога • Переконання в значущості навчання • Заохочення • Покарання • Контроль і самоконтроль діяльності (призначення - навчити учня самоконтролю) o Методи усного контролю • Індивідуальне опитування • Фронтальне опитування • Усні заліки • Іспити o Методи письмового контролю • Контрольні роботи • Заліки • Іспити o Методи лабораторно-практичного контролю • Лабораторні роботи • Машинний контроль В сучасній дидактиці є тенденції до поєднання функцій кількох методів (такі методи називаються бінарними). В першу чергу, йдеться про поєднання традиційних методів із пізнавальними. Борис Райков уперше запропонував бінарний підхід до класифікації методів навчання. Бінарні методи • Словесно-інформаційний • Словесно-проблемний (використовується слова, за допомогою якого ставляться та вирішуються проблеми) • Словесно-евристичний • Словесно-дослідницький (учень сам вирішує проблеми) • Наочно-інформаційний • Наочно-проблемний • Наочно-дослідницький • Практично-евристичний • Практично-проблемний Полінарна класифікація методів навчання (В.Ф. Паламарчук та В.І. Паламарчук) • Джерело знань • Рівень пізнавальної активності учня • Логічний шлях навчального пізнання Засоби навчання - фактори матеріальної й духовної культури, що виконують специфічні дидактичні завдання (допомога методам та прийомам реалізуватись якнайкраще) Засоби навчання: • Слово вчителя • Підручники, навчальні посібники • Предметно-образні засоби • Допоміжні (ручка, олівці, дошка, крейда, папір) • Знакові o Образно-знакові (малюнок, фото, кінофільм) o Умовно-знакові (схема, таблиця) • ТЗН (технічні засоби навчання) Вибір методів навчання залежить від: • Навчальної дисципліни • Теми уроку, його мети • Змісту навчального матеріалу • Часу на вивчення матеріалу • Місця уроку в розкладі занять • Вікових та індивідуальних особливостей учнів • Матеріальної бази школи • Власних нахилів учителя, його здібностей, досвіду Самостійно: переваги й недоліки використання комп’ютера в навчальному процесі.

\

Лекція 7. Форми організації навчання Види навчання: • Догматичний (виник у Середньовіччі; сутність - у механічному заучуванні, часто без розуміння предмету вивчення) • Пояснювально-ілюстративний (виник завдяки якомусь там прогресу; полягає у поясненні дитині, розумінні нею предмету й запам’ятовуванні інформації; для кращого ефекту використовується наочність; учень залишається об’єктом у навчальному процесі; 18 ст. - сьогодні (вітчизняна школа). • Проблемний (спільний пошук способів розв’язання проблеми; найкраще стимулює пізнавальну активність учня; використовуються проблемний виклад, риторичні запитання; частково пошуковий, пошуковий, дослідницький метод) • Програмований (пов’язаний із розвитком комп’ютерної техніки; • Модульний (найпопулярніший сьогодні; інформація представляється певними модулями / блоками, кожен модуль є завершеним, відносно самостійним; в америкосівській практиці підхід до цього навчання - функціональний: 1-й модуль — цільовий (представляється весь курс у вигляді основних положень, ідей, теорій), 2-й модуль — інформаційний (послідовний виклад змісту предмета / його частини), 2-й модуль — операційний (містить вправи, методи опанування знань: формуються уміння, навички, складні уміння), 4-й модуль — контроль. В українській практиці підхід наз. змістовим / тематичним (організація навчального матеріалу в модулі відбувається на основі об’єднання близьких тем). Програмоване навчання передбачає дозування навчальної інформації (інформація1 > контроль [якщо контроль виявив неуспішність] > інормація1 > додаткова інформація > контроль [якщо контроль підтвердив якість засвоєння] > інформація 2 Форми навчання - формальна оболонка навчального процесу, пов’язана з кількістю тих, хто навчається та місцем їх навчання. Форми навчання: За кількістю учнів • Індивідуальні • Групові • Масові / фронтальні / колективні • Дуальні / Парні (Дяченко обґрунтовує необхідні й важливі запровадження такої форми навчання) За місцем проведення: • Шкільні • Позашкільні Форма організації навчання об’єднує зміст навчального матеріалу й метод, за допомогою якого це здійснюється. Форми організації є логічною структурою змісту й методів його опанування. Форма організації навчання - певний вид заняття. Вчені вважають, що кожній формі організації навчання відповідає провідний метод. Напр., лекція як форма організації навчання складається з монологічного методу, а семінар - алгоритмічного методу. Один і той же метод може бути присутнім у різних формах організації навчання. Лекція є формою організації навчання, якщо є провідною протягом усього заняття. Якщо присутня лише на його частині, вона перестає бути формою організації навчання, а є методом. Форма організації навчання диктує відповідну форму навчання. Напр., лекції як формі організації навчання відповідає масова / фронтальна форма навчання. Практичне заняття - групова форма навчання. Фома організації навчання - зовнішній вияв узгодженої діяльності вчителя та учнів, яка здійснюється в сталому порядку й режимі. Форми організації навчання: • Загальні o За дидактичною метою • Форма теоретичного навчання (лекція) • Форма практичного навчання (практикум) • Форма трудового навчання (праця в майстерні) • Форма змішаного навчання (урок, семінар, дом. робота) o За тривалістю навчання • Класичний урок • Спарене заняття • Спарене скорочене • Допоміжні o Урок o Семінар o Лекція o Консультація o Факультатив (форма вибіркового навчання) o Додаткові заняття o Екскурсія o Предметний гурток (підлягає принципу добровільності, необов’язковий) Першою народилася індивідуальна форма навчання (сьогодні - репетиторство). Завдяки цій формі темпи навчання максимально наближені до врахування індивідуальних особливостей дитини. Це вимагає більшої педагогічної майстерності викладача. Індивідуально-групова форма полягала у тому, що на заняття приходили учні різного віку й різного рівня підготовки, й учитель був змушений працювати з кожним. Один вчитель викладав усе, що знав. Опановувались письмо, читання, рахунок. Масові форми навчання виникли через соціально-технічний прогрес. Братські школи України, Білорусії, Чехії вперше винайшли класно-урочну систему. Цю систему й описав, удосконаливши, Коменський. Переваги уроку як форми організації навчання: • Вікова диференціація учнів • Один клас — учні з приблизно однаковим рівнем розвитку • Предметне викладання (кожен предмет - окремий вчитель) • Економність (одночасне навчання великого масиву учнів) Недоліки уроку: • Орієнтація вчителя на середнього учня • Затримка розвитку середнього учня й гальмування розвитку обдарованого • В класі ускладнюється індивідуальна робота з учнями. • Учень працює в нав’язаному темпі Урок - основна форма організації навчання, яка • Проводиться з постійним складом учнів • Проводиться у межах точно встановленого часу • Проводиться за сталим розкладом • Проводиться із чітко встановленим змістом навчання Три цілі уроку: • Дидактична • Виховна • Розвивальна Системи навчання, спрямовані на модернізацію класно-урочної системи: • Белл-ланкастерська система взаємного навчання [вчитель навчав 10 учнів, давав їм знання й методичні рекомендації, потім кожен з цих учнів брав ще 10 учнів і викладав їм те, що знав] • Дальтон-план (Олена Паркхерст) [вранці діти приходять до школи не в класи, а отримувати завдання від учителя; щодня він отримує порцію матеріалу у вигляді завдань й опрацьовує їх самостійно, отримуючи лише консультації; в кінці дня - залік, результати - в таблицях] • Бригадно-лабораторна система навчання (модифікація попередньої системи в СРСР) [діти працюють не індивідуально, а колективно; лише бригадир здавав залік в кінці дня] • План Трампа [20% навчального часу - лекції, що проводяться лиш професорами; 40% занять - заняття в групах до 15 осіб; 40% - індивідуальна робота викладача зі студентом] • Мангеймська система диференціації навч.-вих. роботи з урахуванням здібностей школярів (Зіккінгер) [поділ учнів відповідно до здібностей на 4 класи: основний (для дітей із середніми здібностями), для малоздібних дітей, для розумово відсталих, іноземних мов (для особливо обдарованих дітей); діти мають можливість пересуватись із класу в клас]. • Система неградуйованих класів [немає поняття клас - до певного викладача кожен ходить за вибором; є ті, хто вчаться поглиблено і стандартно]. Будь-яка з цих форм у чистому вигляді не збереглася. Урок як винахід людства є ознакою культури, науки й мистецтва. Основні вимоги до уроку: • Загальні (організаційні) o Чітка структура, тощо o Матеріальне забезпечення • Дидактичні (сукупність чітко визначених знань, умінь та навичок, дотримання принципів навчання) • Розвивальні / психологічні (цілеспрямований розвиток пам’яті, мислення, уваги, уяви, обов’язкове проектування зони найближчого розвитку) • Психологічні • Гігієнічні (чергування методів, розклад уроків, провітрювання приміщення, спеціальне обладнання) Типи уроків: • Ушинський o Змішані (повторення вивченого раніше, виклад нового матеріалу, його закріплення) o Усних вправ o Письмових вправ o Оцінювання (контрольні уроки) • Казанцев o Урок-бесіла o Урок-лекція o Урок-екскурсія o Кіноурок • Сорокін, Онищук, Махмутов (за дидактичною метою) o Урок засвоєння нових знань o Урок формування умінь та навичок o Урок застосування знань, умінь та навичок o Урок узагальнення і систематизації знань o Урок перевірки, оцінювання і корекції знань, умінь і навичок (урок-діагностика) o Комбінований урок Структура комбінованого уроку: • Організаційний момент • Повідомлення теми, мети заняття • Мотивація учіння школярів (місце сьогоднішніх знань в системі знань уже здобутих) • Перевірка, оцінка й корекція раніше засвоєних знань • Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів • Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу • Осмислення, узагальнення і систематизація знань • Діагностика • Закріплення нового матеріалу (вибіркове, фронтальне опитування, вправи, самостійна робота) • Оцінювання навчальних досягнень учнів • Підсумки уроку • Повідомлення домашнього завдання • Стимулювання навчальної діяльності (відбувається протягом усього уроку) Вимоги до організації домашньої роботи учнів • Чітко спланована, продовження того, чим займались на уроці • Повідомлення на уроці, а не на перерві (своєчасність) • Інструктаж, зразки виконання • Систематичне оцінювання та повідомлення його результатів • Диференціація завдань для різних категорій учнів (напр., домашні на вибір) • Використання творчих, проектних завдань, розрахованих на кілька тем Алгоритм підготовки до уроку (Бабанський): • Загальна підготовка до викладання предмета o Перегляд програм, підручників, методичних посібників o Вивчення класу o Підготовка матеріальної бази o Складання календарного та тематичного планів • Конкретна підготовка до уроку o Визначення мети конкретного уроку на основі • Вивчення програми • Вивчення підручників • Вивчення класу • Врахування і реалізації функцій навчання o Вибір змісту • Виокремлення головних ідей • Вибір логіки розкриття теми (напр.,індуктивної чи дедуктивної) • Доповнення змісту підручника • Аналіз дидактичного змісту підручника • Аналіз методичних посібників, педагогічної літератури o Вибір найкращих умов учіння • Групова робота • Колективна робота • Робота під керівництвом учителя тощо o Відбір методів і прийомів навчання, що відповідають кожному етапові уроку o Складання плану й конспекту уроку За сучасною класифікацією уроки вібуваються не лише в стандартному вигляді. Нестандартні уроки: • Інтегровані уроки (вчителі різних предметів разом) • Театралізовані уроки Нетрадиційні уроки: • Урок-змагання • Урок-ділова / рольова гра • Урок-консультація (учні запитують, вчитель відповідає ставить оцінку за хороші питання) • Урок-творчий звіт • Урок, який ведуть учні