Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІЛЕНКО Вступ до мовознавства.doc
Скачиваний:
37
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
863.23 Кб
Скачать

Фонетичні транскрипції

В основі спрощеної української транскрипції лежать ті засоби або знаки, що використовуються в нашому письмі. Такими знаками є букви, які служать для означення звуків мовлення (фонем). Так, голосні звуки позначаються знаками: /а/, /о/, /у/, /е/, /и/, /і/, приголосні – знаками: /б/, /п/, /в/, /ф/, /м/, /д/, /т/, /н/, /з/, /л/, /с/, /ц/, /р/, /j/, /ж/, /ч/, /ш/, /к/, /г/, /х/, /ґ/.

Ненаголошений /и/, що наближається у вимові до /e/, або /, що наближається до /и/, позначаються знаками И] [ие]: [сие ло], [жеИве]. Головний словесний наголос позначається вертикальною рискою зверху після наголошеного складу (робо|та, сто|лик).

Ненаголошений /, що наближається у вимові до /у/, позначається знаками у], [уо]: [коу жу|х], [зуозу|л'а].

Середньоязиковий сонорний приголосний позначається знаком /j/: [jа|года], [njеl], [вjylла]. Африкати позначаються знаками /дж/, /дз/: [воджуl], [дзе'ркало]. Сполучення звуків /шч/ позначається двома знаками /шч/: [дошч], [шча|с'т'а].

Палаталізація приголосного позначається діакритичним знаком ['] – акут – над відповідною буквою праворуч: [кл'а|тва]; напівпалаталізація приголосного – знаком [’] – апострофом: [к’ін'].

Назалізація голосного позначається над відповідною буквою знаком [~]: vin [vє] (вино).

Складотворчий (або основний у дифтонзі) звук позначається маленьким кружечком під його буквою, а нескладотворчий (або ненаголошений у дифтонзі) звук – вигнутою вверх дужечкою під відповідною буквою або над нею: [Fа о ust], [воук], [краj].

Довгий (або подовжений) звук позначається двокрапкою після відповідної букви: droop [dru:p] (зів'янути), ·насіння – [нас'і|н': а].

Висхідний дифтонг позначається стрілкою вгору [/], а спадний – ломаною стрілкою [/\].

Коротка пауза між частинами складного речення позначається вертикальною лінією [ І ], а довга пауза в кінці речення – двома лініями – [ІІ].

Фонетичну транскрипцію використовуємо при потребі передати на письмі вимовні особливості слова, показати, в якому варіанті реалізуються ті чи інші фонеми відповідного слова. Наприклад: [знан':аl], [c'м’ije|c':a].

У фонетичній транскрипції застосовуються ще такі додатові ознаки: 1)' w – для позначення білабіального варіанта фонеми /в/; 2) v – для позначення губно-зубного варіанта цієї ж фонеми [v'іmеИр]; 3) крапка вгорі перед голосним або після нього /·а/, /а·/ – більш передня артикуляція голосного заднього ряду в сусідстві з м’якими приголосними позначається крапкою вгорі перед відповідною буквою, що означає голосний [л' о'gу], а вимова голосного заднього ряду перед м’яким приголосним позначається крапкою вгорі після букви, що означає відповідний голосний [пиереИла·з']; 4) глуха вимова сонорних приголосних позначається кружечком над відповідною буквою [тиеа|тр]; 5) часткове оглушення дзвінкого приголосного позначається кружечком вгорі праворуч букви [ва'жОко].

Фонематичний запис

Океан міс'ачноjі ночі розливаjетс'а навкруги.

Спрощений фонетичний запис

Окиеа|н м’і|с'ачноjі но|ч’і розлиева|jeц':a наукруги|.