ющук 2004

ного речення або уточнюють означення, виражене вказівник.

рядними присудковими (обов'язково), і з підрядними означальними (не завжди) бувають вказівні займенники такий і той

І присудкові, і означальні підрядні речення до головного приєднуються сполучними словами хто, що, який, чий, котрий та сполучниками підрядності що, щоб, як, наче, ніби, мов тощо

Синє небо було прозоре та глибоке, неначе вода коло берега в морі (1. Нечуй-Левицький). Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу (Л. Костенко). Богдан стояв осторонь і робив вигляд, ніби його зовсім не стосується вся гра (Ю. Яновський). Для приєднання підрядної означальної до головної частини використовують ше сполучні слова де, куди, звідки, коли: Швидше в гай зелений, в поле, де повітрям тягне з гір!(П. Грабовський).

Підрядні присудкові й означальні речення до головного можуть приєднуватися також за допомогою сполучника що в поєднанні з особовим займенником, співвідносним з означуваним іменником головної частини: На троянду, що її Чубенко тримав у руці, падали виблиски заграви (Ю. Яновський). / бачив — пішли дорогою, що по ній стовпи телефонні в далинубігли

(А. Головко). Такі поєднання, як правило, можна замінити сполучним словом який у відповідних відмінках, і навпаки.

У разі збігу кількох підрядних означальних речень у тому самому складному реченні, щоб уникнути одноманітних повторень, використовують синонімічні сполучні засоби: Конструкція церкви святого Іоанна Златоуста являла собою залізний каркас, на якому монтувалися залізні листи, що утворювали стіни та дах будівлі (З газети). Багато в світі доріг, що ведуть до незнаних обріїв, і тільки одна дорога, котрої нам повік не забути, пролягає до рідної домівки (З газети).

1 присудкові, і означальні підрядні частини звичайно стоять після конкретизованого ними слова. Виняток із цього правила становлять ті підрядні частини, які мають зіставнии ха рактер, на зразок Яке дерево, такий і плід. Який їхав, таК°гЗ

на віз бере. Чия відвага, того й перемога (Нар. творчість) підрядні частини стоять перед головними.

585

Підрядні присудкові речення вживаються у двох випадках:

а) коли треба уточнити значення іменного присудка головної частини, вираженого вказівними словами такий, той: Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ (О. Десняк). Він такий, що в неозорім полі уночі обійде хуртовину (А. Малишко). Я той, що греблі рвав (П. Воронько). Квіти перестали бути тим, чим вонибулидосі: квітами(В.Домонтович);

б) коли треба конкретизувати зміст присудка головної частини, вираженого прикметником разом із вказівним словом такий, яке має підсилювальне значення: Повітря

таке запашне од гірських трав, що аж п'янить (М. Коцюбинський). Тарас дивиться на Остапа такийздивований, начебто це був і не Остап зовсім... (О. Довженко). Запилена, вже жовта трава видалася такою м'я- кою, що мимоволі захотілось лягти в ній (Ю. Збанацький); вказівне слово такий може бути й відсутнє: Устим і справді був гарний, наче з якоїсь картини зійшов

(М. Стельмах). Шелестіла вода, падаючи.за борт, звуки, що їх давала помпа, були жалібні, ніби кректала качка

(Ю. Яновський).

Вказівне слово в такому складнопідрядному реченні стоїть звичайно в називному або орудному відмінку. Проте іноді воно може мати форму й родового відмінка з прийменником з і з заперечною часткою або без неї: Він був не з тих, що швидко погоджуються (М. Руденко).

Іноді трапляється, що підрядне присудкове речення пояснює безпосередньо підмет головного речення: Вічність — це

коли іпісля тебезорібудуть падати вжита (І. Світличний).

Підрядні означальні речення, на відміну від присудкових, можуть пояснювати не тільки вказівне слово, а й безпосередньо означуваний іменник головної частини. Щодо їхнього Функціонального значення, то серед них можна виділити такі Риновиди:

в л а с н е о з н а ч а л ь н і р е ч е н н я — вказують на таку ознаку предмета, названого в головній частині, яка конкретизує, виділяє його з низки подібних; у такому разі в Юловній частині є співвідносне вказівне слово або його

м а підставити: Добре тому ковалеві, що на обидві руки

кує(Нар.творчість).Шукаюслужникатакого,невельми ціноюдорогого,щобвмівішить,іварить,іконядоглядать

(Б.Грінченко).Асправжняслава—це[та]прекраснажінка,

щонамогилуквітипринесе(Л.Костенко).Внормальному, узвичаєномувитлумаченні«націоналіст»—[цета]людина,

яка любить і підносить усерідне — матір, мову, традиції,історію,культуруі,зрозуміларіч,народтадержаву (3 газети);

о з н а ч а л ь н о - п о р і в н я л ь н і р е ч е н н я — приписують відповідному предмету, названому в головній частині, таку ознаку, яка насправді не існує, а лише допускається як можлива, уявна; приєднуються до головної частини сполучниками наче, ніби, мов і співвідносяться з відповідним вказівним словом у ній або безпосередньо пояснюютьіменник:Матросоглянувнасусіхтакимирадими

очима,нібимидавалийомугетьманськіклейноди...(Ю.Яновський). Кузьма робить вигляд, (який?) наче він мудрує

(М. Стельмах);

о з н а ч а л ь н о - о б с т а в и н н і р е ч е н н я — пояснюють вказівне слово головної частини, вжите при іменниках із просторовим або часовим значенням; приєднуються до головної частини сполучними словами де, куди, звідки, коли,відколи,поки, доки(їхможназамінюватисполучним словом який у різних відмінках): А на тому місці, де [на якому]стоялатінь,іскрилосонцеширокоюплямою(Панас Мирний).Втідавнічаси,коли[проякі]йденашеоповідання, Запала долина не була порослалісом (І. Франко); можуть пояснювати такий іменник і безпосередньо: Стали спускатисявтемнийяр,звідки[зякого]повіялохолодомі проваллям (Григір Тютюнник). Розкрито осяяні входи в лункіанфіладизал,де[уяких]пісняскликахороводиіщастяведекарнавал(М.Бажан);

о з н а ч а л ь н о - п р и є д н у в а л ь н і р е ч е н н я — вносять у висловлювання принагідну додаткову інформацію про предмет, названий у головній частині; у такому разі вказівне слово в головній частині не вживається: Осіннє сонце,щонадвечірспромоглосяпродертихмари,схилялося надобріємісіялосвоєзолотавенасінняувогкуземлю(О.Слісаренко).Ізголубогонебадолітавповнийжалюжуравлиний трубнийклич,якийтогучнів,тозавмирав,танучивго-

лубійбезвісті(ГригорійТютюнник).Узаростіпаркувкрадалосяозеро,щобулопритулкомтишійсумудлякількох білихскульптурнадводою(В.Земляк).

Якщо підрядне означальне речення до головного приєднане сполучним словом що, який у називному або знахідному відмінку без прийменника і якщо від його присудка-дієслова, вжитого в дійсному способі, утворюється дієприкметник, то таке речення можна замінити дієприкметниковим зворотом:

Наобохченцяхбулидужестарі,обстрьопанівовняніряси,що вжезблякли,полиняли,анаспинізовсімпоруділи(І.Нечуй- Левицький).—...ряси,вжезбляклі,полинялі,анаспинізовсім поруділі.Що,дівуючи,придбалаМотря,товсепозношувала...

(Панас Мирний) — Усе, придбане під час дівування, Мотря позношувала.

За структурно-семантичною класифікацією і присудкові, і означальні підрядні речення відносять до означальних.

Поміркуйте

Чим складнопідрядні речення відрізняються від складносурядних?

За якими граматичними ознаками розрізняються між собою головне і підрядне речення?

Якими частинами мови бувають виражені сполучні слова і чим вони відрізняються від сполучників підрядності?

За якими ознаками визначаються види підрядних реченьзалогіко-граматичною іструктурно-семан- тичною класифікаціями?

Коливикористовуютьсяпідрядніпідметовіречення?

Коливикористовуютьсяпідряднідодатковіречення?

Чим подібні і чим відрізняються між собою підрядні присудкові і підрядні означальні речення?

Які додаткові значення можуть вносити в складнопідрядне речення підрядні означальні?

Обставинніпідрядніречення

§221

Складнопідрядні речення з підрядними способудії. міри і ступеня

Підрядні речення способу дії, міри й ступеня замінюють або уточнюють обставини способу дії, міри й ступеня головного речення.

Значення обох цих видів підрядних речень бувають досить близькі між собою, тому іноді важко розрізнити їх, особливо коли вони пояснюють присудок головної частини, виражений дієсловом. Наприклад, у реченні Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться (1. Котляревський) підрядна частина вказує як на спосіб дії, так і (більшою мірою) на її міру. Те саме можна сказати й про підрядну частину в реченні Сонце пекло так, (як? і в я к і й мірі?) що й уночі степ пашів (Ю. Яновський). Проте підрядні способу дії та підрядні міри й ступеня і за значенням, і за оформленням переважно суттєво відрізняються одне від одного.

Підрядні речення способу дії пояснюють прямо чи опо-

середковано (через вказівне слово) присудок головного речення, виражений дієсловом, і відповідають на питання як? я к и м способом? У головному реченні в такому разі є вказівне слово так або його можна підставити: Про те, що

діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко). Орудував він косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою, — легко і вправно (О. Довженко). Рідше підрядне речення способу дії уточнює обставину способу дії головного речення: Стихла хуртовина раптово, як і схопилась, але вже було холодніше (В. Барка).

Підрядні речення способу дії до головної частини приєднуються сполучним словом як та сполучниками підрядності що, щоб, наче, ніби, мов. Вживання того чи іншого сполучника залежить від того, як підрядне речення характеризує спосіб дії, названої в головній частині: реально або через порівняння.

Якщо підрядна частина р е а л ь н о характеризує спосіб дії, названої в головній частині, то вживаються сполучники що, щоб та сполучне слово як. Причому сполучник що вживається, коли характеризується реальна дія (дієслово в головній частині вжи-

;то в дійсному способі), сполучник щоб — коли характеризуєть- !• ся бажана дія (дієслово в головній частині вжито переважно в

;наказовому чи умовному способі): Життя склалося так, що довелосязабутиіпроріднусвоюНичогівку(Ю.Збанацький). Тут

ІДенис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали іу

Іживотіпохолонуло(Г.Квітка-Основ'яненко).Умійжититак,

щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів (В. Сухомлинський). Мені аби з хати вибратись, щоб не запримітила мати,

: о там... (Панас Мирний). Але: Я сів обличчям до річки так, щоб

Ісонячніпроменіпадалипрямонамене(В. Домонтович).

Вживання сполучного слова (прислівника) як не залежить від характеру дії головної частини: А злива так само почала відходити, як і надійшла (М. Стельмах). Треба битися тут і стояти, якналежить чеснимлюдям (Ю. Яновський). Робіть так,якуважаєтепотрібнимікращим(М. Коцюбинський).

Якщо підрядна частина характеризує спосіб дії, названої в головній частині, ч е р е з п о р і в н я н н я , то до головної вона приєднується переважно сполучниками наче, ніби, мов, як, іноді — що та сполучним словом як. Причому такі порівняльні підрядні ча^>. *чи за своєю структурою бувають кількох видів:

а) непов'йу^Ляких присудок спільний із головною частиною — він, як правило, опускається (зіставляється та сама дія двох різних предметів): Думка запала в ваші душі й лежала там, як зернина [лежить] в ласкавій землі

(Ю. Яновський). Містечкова площа шуміла, наче [шумів] морський прибій (О. Довженко); але іноді присудок може повторюватися в підрядній частині, яка таким чином набуває форми повного речення: Спочатку я просто жахався цієї картини, а потім поволі звик, як солдат на війні звикає до грому гармат (О. Довженко). Як соняшник завжди повертається до сонця, так я повертався до нього (Ю. Яновський);

б) із самодостатнім одним головним членом у формі підмета (за своєю структурою таке підрядне речення наближається до називного; зіставляється та сама дія, стан чи якість двох різних предметів): Мріє стеля надо мною,

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЩя

мов готичнеє склепіння, а гілки квіток сплелися на вікні

неначеґрати (Леся Українка);

в) неповні, у яких підмет спільний із головною частиною (зіставляються різні дії того самого предмета): На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної норинасвітлоденне(І.Багряний).СпитьДунай,немовби й не тече (П. Воронько);

г) неповні, у яких головні члени спільні з головною частиною (зіставляються різні обставини, об'єкти дії тощо): Кипіло все напередодні весни, як [кипить] у казані надзолотимбагаттям(В. Барка). Рокоталонебо,ніби

[воно рокотало] весною (1. Цюпа). Як [плекають] паростьвиноградноїлози, плекайтемову(М.Рильський).

Я квітку не можу зірвати, бо їй, як [болить] людині,

болить (В. Сосюра);

ґ) з обома головними членами (зіставляються різні дії різних предметів): Дівчина, обсипана квітками, іде, немов пливе лебедонька в воді (М. Рильський). Зацвіла в долинічервонакалина, нібизасміяласьдівчина-дитина

(Т. Шевченко).

З порівняльними підрядними реченнями способу дії, що являють собою неповні речення, у яких пропущено присудок, не слід сплутувати порівняльні звороти, що виступають членами простого речення. Наприклад, у реченнях Темрява — як

чорний дим (В. Барка). Берізки мов живі безмовнілюди, я чую, як стукочуть в них серця (Д. Луценко). Дівчина що калина в лузі (Нар. творчість). Вода чиста-чиста та ніби аж срібна

(С. Васильченко) порівняльні звороти є присудками. У реченні

Свіжий перший сніг укрив гори й долини ніби тонким дорогим

полотном (1. Нечуй-Левицький) порівняльний зворот є додатком. Такі порівняльні звороти комами не відокремлюються.

Підрядніреченняміри йступеняпояснюютьчлен головного речення, виражений якісним прикметником або прислівником, а також дієсловом, що може виражати різну міру ДІЇ> ^ відповідають на питання я к о ю мірою? до я к о ї м і р и ' с к і л ь к и ? н а с к і л ь к и ? я к і н т е н с и в н о ?

У головному реченні в такому разі є вказівні слова так, настільки, стільки, до того, такою мірою або їх можна підставити. Підрядні речення до головного приєднуються сполучними словами як, скільки, наскільки та сполучниками підряд"

ності як, що, аж, що аж, ніж:, наче, ніби, мов, наприклад:

Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині (Б. Антоненко-Давидович). Увага до нього була на-

стільки велика, що Дорош почував себе дуже незручно і ще ниж-

че схиляв голову (Григорій Тютюнник). До того змучений, що нічого писати не можу, і це мене гризе найбільше (М. Коцюбинський). Посіяв дощик, потім линув так, що враз калюжі стали, але скоро і вщух (В. Барка). Наговорив стільки, що й в шапкунезабереш(Нар.творчість).Упавтак,щоажносомзаорав (Нар. творчість). Проте вказівних слів у головному реченні може й не бути: Вона почала придивлятися до нього, наскільки цебуловїїзмозі(М.Коцюбинський).Вигострю,виточузброю іскристу,скількидостанеснагименійхисту(ЛесяУкраїнка).

Окрему групу становлять підрядні речення міри й ступеня, що стосуються прикметників та прислівників головного речення у формі вищого ступеня порівняння: Немає мудріших, ніж народ,учителів(М.Рильський).Небуло,мабуть,кращоїлюдини на світі, як дідусь (О. Гончар). Туман лежав над селом ще

густіший в долині, ніж [він був] на горі (М. Коцюбинський).

Ми готові йти до бою!Краще смерть, ніж вічний сором!(Леся Українка).Любоввідкритиважче,ніжАмерику(Л.Костенко).

Підрядні речення способу дії, міри й ступеня стоять звичайно після головного. Але можуть стояти перед ним і всередині нього.

Складнопідрядні речення з підрядними місця

Підрядні речення місця замінюють або уточнюють обставину місця головного речення і відповідають на питання обставин місця (де? куди? з в і д к и ? я к и м ш л я х о м?).

Підрядні речення місця до головного приєднуються за допомогою сполучних слів де, куди, звідки і звичайно пояснюють у ньому вказівні прислівники тут, там, туди, звідти, всюди,скрізь,наприклад:Деволяродиться,тамзагибаневіра *Д- Павличко). Я й справді ж бо, на крилах мрії ніжної гойдав-

шись, злітав аж ген туди, звідкіль мені земля була — як на

долоні (П. Тичина). Вказівного слова в головному реченні може й не бути, але його легко підставити: В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов [туди], куди гляділи очі (А. Кримський).

Підрядне речення місця може також уточнювати обставину місця в головному реченні, виражену повнозначним словом: Я прийшов із мас, із поля, знизу, де од злиднів очіяк огонь

(В. Сосюра). Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломенілаяскравазірка(О. Гуреїв).

Окрему групу становлять підрядні речення місця, присудок у яких виражається заперечним дієсловом (із заперечною часткою не). Такі підрядні речення мають узагальнений характер, вказують на довільне, будь-яке можливе місце (їх можна замінити прислівником скрізь): І все, куди не йду, холодні трави сняться (В. Сосюра). Де не повернеться — всюди за ним золоте гілля росте (Григорій Тютюнник). Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Леся Українка).

Від підрядних речень місця слід відрізняти підрядні додаткові та означальні, які теж можуть приєднуватися до головного за допомогою сполучних слів де, куди, звідки, проте відповідають на інші, свої, питання. Наприклад, у реченнях Він знав, (ш о?) куди Варка прати ходила, туди він сам прийшов і сів над водою (Марко Вовчок). Знаємо ми, (щ о?) відкіль той

сон (Панас Мирний) підрядні речення відповідають на питання додатка, а не обставини місця і є, отже, додатковими. У реченнях А на тому місці, (на я к о м у?) де стояла тінь,

іскрило сонце широкою плямою (Панас Мирний). Мав ще одне пристанище, (яке?) куди тікав щоразу, як набридала йому юрба, що крутиться довкола князя (Вал. Шевчук) підрядні речення означальні, а не місця.

Складнопідрядні речення з підрядними часу

Підрядні речення часу замінюють або уточнюють обставину часу головного речення і відповідають на питання обстав часу (коли? в і д к о л и ? доки? як д о в г о?).

Підрядні речення часу до головного приєднуються за допомогою сполучних слів коли, відколи, поки, доки та сполучників підрядності коли, як, тільки, як тільки, тільки що, тіль- ки-но,лиш,лише,ледве,скоро,щойно,вмірутогояк,тимчасом як, у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, після того як, перед тим як, до того як та ін., наприклад: Як тільки літо, так я й в дорогу!(Леся Українка).

Складені сполучники після того як, перед тим як, до того як можуть розщеплюватися на вказівні слова після того, перед тим, до того і на сполучник підрядності як — у такому разі між ними ставиться кома: Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка). Після того, як провалився тут Лабунець обома колесами зразу, — не їздять

(Є. Гуцало). Якщо такі словосполучення сприймаються як сполучники, то кома між їхніми частинами не ставиться: Перед тим як вечеряти, Гнат, вийшовши на ґанок, тонко засвистів (1. Муратов).

Якщо розщепити складені сполучники на зразок у той час як, з того часу як, з тих пір як, від тієї пори як, складовою частиною яких виступає іменник, то речення з підрядного часу перетвориться на підрядне означальне: Зтого ЧІ^ФІ Я К О -

ГО часу?)яквінпочавяснішеформуватисв%^^яік*и, своїбажання,потребарозумної,живої,корисноїпрацісталайогобезпремінною умовою життя (М. Коцюбинський). Вже люди, певне, від тієї пори тут не живуть, (від я к о ї п о р и?) як з раєм попрощались (Леся Українка). Але в реченні В той час як

вербівськібурлакирозмовлялизробітниками,надійшовсампосесор (1. Нечуй-Левицький) підрядна частина кваліфікується як підрядне речення часу.

У головному реченні можуть бути вказівні слова тоді, відтоді, доти: Матитодісита, коли діти неголодні (К. Гордієнко). Скільки раз листки змінились відтоді, як ми звідсіль

в"їхали,розлучились...(І.Вирган).Вонитанцювалидоти,доки

зовсім потомились (1. Нечуй-Левицький).

Частіше буває, що підрядне речення часу пов'язується безпосередньо з присудком головного речення (не через вказівне слово):Моєютибула,щеякЗемляізполум'ятворилась(О.Па- ^льовська).Покисонцезійде,росаочівиїсть(1.Карпенко-Ка- **)•2?менеажочірогомполізливіднесподіванки,колиявдих-

увНезРівняннийзапахлісовихполуниць(Ю.Збанацький).

Іноді підрядне речення часу уточнює обставину часу головного речення, виражену повнозначним словом: Ранком, лиш тількизабринівдень,хлопцівжесиділиразом, поглядаючитривожнимиочиманадвері(1.Микитенко).Щовечора,якзіронька до місяця сходить, молодая дівчинонька в садочок виходить

(Леся Українка). Раз увечері пізненько, як мати заснула, вийшла слухать соловейка, мов зроду не чула (Нар. творчість).

Складнопідрядні речення з підрядними часу, залежно від виду й часових форм дієслів-присудків в обох його частинах та від значення сполучників і сполучних слів, можуть передавати різні співвідношення між двома супутніми діями (подіями), а саме:

а) вказують на повний часовий збіг двох дій чи станів:

Влітку,покикозакуваводинцем,стерігрибальськухату отам у затоці, цілий університет пройшов (О. Гончар).

Поки мати страву носила, батько став частувати старостів (Г. Квітка-Основ'яненко). Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе в невідомі краї (М. Рильський). Про все на світі забував Андрій Іванович тоді, коли спілкувався з бджолами

(Ю. Збанацький);

б) вказують на частковий збіг дії, про яку повідомляється в головному реченні, з дією, що про неї мовиться в підрядному, або навпаки (це передається зокрема різним співвідношенням доконаного й недоконаного видів діє- слів-присудків): Коли вона прокинулась, на столі вже горіласвічка(О. Гончар).Колизвалювалипершогодуба—

на хлопців дрібним холодним дощем бризнула роса (Григорій Тютюнник);

в) вказують на те, що дія, про яку йшлося в головному реченні, відбувається чи відбуватиметься після дії, названої в підрядній частині: Коли вийшов син, вона здохнула важко та тяжко і схилила свою голову на груди

(ПанасМирний).Колижкартинуухвалитьпресайгромадськість, —режисерменепочнеповажати (Ю.Яновський). Ледве Емене встигла сховатись, яку двірув№~ шовїїбатько (М. Коцюбинський). Тільки що вониобігнулигору,як передними блиснулатемнаяхвилямутног ставка (Панас Мирний); в останніх двох реченнях слово як — не сполучник, а підсилювальна частка;

г) вказують на те, що дія, про яку йде мова в головній частині, передує дії, про яку повідомляється в підрядній частині: Така пауза завжди буває перед тим, як сутичка доходить вищої своєї точки (О. Донченко). Так, тут мала місце жорстока боротьба, поки вдалось знайти правильніспіввідношеннявподружжі,декожневиросло далеко від другого, познайомити їх, приборкати характери (О. Довженко);

ґ) вказують на початкову або кінцеву межу дії, про яку повідомляється в головному реченні: Відколи Настя вступила в його хату, в хаті стало тихо та весело, мов ангел перелетів її та навіяв спокій (М. Коцюбинський).

Яктількивийдешзапоріг, лишивширіднийклас, немало сонячнихдорігтобірозкрилить час(М. Упеник). Якязаздрилатимлюдям,щонемаливідпочинку,покиїхнелюдська втома не валила на часинку (Леся Українка). Поти деревогни,покидастьсягнути(Нар.творчість).

Особливістю складнопідрядних речень із підрядним часу є те, шо реально на час дії, про яку повідомляється в підрядній частнині, може вказувати головна частина, як у реченнях Була

середина жовтня, коли я повернувся в рідні ліси (Ю.

кий). Коли ми вийшли з поїзда, була вже ніч (Є. Гуцало).\^ зовсімрозвиднілось, коли вони прибули вЛиманське(О. Гончар). Ужесутеніло,колиГорбенкоповернувсядодому(Б.АнтоненкоДавидович).

Це стосується також речень, у формально головній частині яких є дієслово доконаного виду із заперечною часткою не, яке вказує на незавершеність дії (із значенням «не встигнути»). Підрядна частина в таких реченнях починається сполучником як: Не встиг Тимко обернутися, як чиїсь теплі ніжні руки закрили йому обличчя (Григорій Тютюнник). Ще не встали вони з-за столу, як задеренчав у повітрі пропелер над самою хатою (О. Гончар).

Іноді, особливо коли обидві предикативні частини складного речення вказують на теперішній час, підрядне речення Часу набуває додаткового значення умови: Коли з любові плаче кінка — всі безпорадні на землі (Н. Гнатюк). Навіть шуліка не "є чужих пташенят, коли вони ще в гнізді (О. Гончар). Не буде Щосгпя ні мені, ні люду, доки на світі нещаслива буде хоча б

°"«о людина роботяща (М. Вінграновський). Якщо в такому

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

реченні сполучники коли, як, поки можна замінити сполучником якщо, то це речення слід трактувати як умовне (у ньому не йдеться про якийсь конкретний час): Сумно і смутно людині, (за я к о ї умови?) коли |якщо] висихає і сліпне уява

(О. Довженко). Часом важко однозначно сказати, яке це речення — часове чи умовне, наприклад: Коли настає відлига, не варто поспішати проскочити лід навіть у чоботях (3 газети).

Якщо підрядне речення пояснює іменник головного речення, то, незважаючи на те що в ньому йдеться про час, його зараховуємо до означальних: Люблю я ті часи, (я к і?) як сонце

вже встає і промінь свій прозорий на села, на поля так вільно ніжноллє(М. Рильський). Настав час, ( я к ий?)коливечірній сутінок швидко западає в нічний... (В. Барка). Комаха прокляв день і хвилину, (я к і?) коли в нього з'явилась думка виїхати з дому (В. Домонтович).

§224

Складнопідрядніречення зпідряднимиумови

Підрядні речення умови вказують на умову, за якої відбувається чи могла б відбуватися дія головного речення, і відповідають на питання обставин умови (за я к о ї умови?).

Підрядні речення умови до головного звичайно приєднуються за допомогою сполучників підрядності якщо, якщо б, якщо... то, якщо... тоді, якби, коли, коли б, як, аби, раз, тільки, хай тільки, чим... тим, що... то. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне речення умови відноситься до всього головного речення.

Наприклад: Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемозпісні(О. Довженко). Колиятривожусядолями вашими, дляменесвітлішим стає виднокруг (Л. Талалай). Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу (Леся Українка). А такий був: неха тільки станеться кому з нашого села пригода — головоюля^е> а вирятує (Марко Вовчок).

У розмовному мовленні підрядні речення умови до головного можуть приєднуватися також за допомогою лише співвідносного елемента то, так у головному реченні (без сполучника); присудок у головній частині такого складнопідрядного речення вживається переважно в наказовому способі: Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко). Попороби до поту, то й поїси в охоту (Нар. творчість); іноді присудок може стояти в дійсному способі: Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони — по нас (А. Головко). Може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Леся Українка). Варто лише прокричати, як на березі Дніпра відразу відгукнеться (В. Підмогильний). Розмовного характеру надає реченню і сполучник раз: Раз я вже вирішив, то хай так

ібуде (Григорій Тютюнник).

Єдва типи підрядних речень умови залежно від того, яку вони позначають умову: реальну чи бажану.

Підрядні речення, що виражають р е а л ь н у у м о в у , за якої можлива дія, про яку йдеться в головному реченні, приєднуються до головного за допомогою сполучників

якщо, як, коли, раз, аби: Все можуть зробити людські руки,

коли захочуть (Григорій Тютюнник). Народ сам скує собі долю, аби тільки незаважали (М. Коцюбинський). Раз буде своя збройна сила, то ми повинні мати й своїх командирів \

(П. Панч).

Підрядні речення, що виражають б а ж а н у у м о в у бажаної дії, про яку йдеться в головному реченні, приєднуються до головного за допомогою сполучників якби, коли б, якщо б (присудки в обох частинах такого складнопідрядного речення виражаються дієсловами в умовному способі): Коли б знав, де впадеш, то соломки підстелив би

(Нар. творчість). Якби ви знали, паничі, де люди плачуть живучи, то ви б елегій не творили... Якби мені черевики, то пішла б я на музики (3 тв. Т. Шевченка).

Підрядні речення умови можуть супроводитися відтінками их обставин, а саме:

а) обставини часу: Коли в людини є народ, тоді вона уже людина(Л. Костенко).Количоловікпишедлясебе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (М. Коцюбинський);

б) обставини причини: Не злякає страшний Божий суд, якщо

не злякавлюдський (О. Довженко). Як не буде птахів, щ

ілюдське серце стане черствим (М. Стельмах);

в) обставини мети: Якщо Україна хоче стати могутньою європейською країною, вона мусить перейняти кращі демократичні традиції гетьманської держави (3 газети)-

г) обставини допустовості: Увідкритім бою, якщо й поранено, то тебе врятують товариші (О. Гончар);

г) обставини міри й ступеня (приєднуються парними сполучниками чим... тим, що... то): Чим вище піднімались бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась

(О. Гончар). Що ближчеми підходили до густих чагарів

то голосніше чувся тоскний звірячий плач (1. Муратов).'

Складнопідрядні речення з підрядними допустовими

Підрядні допустові речення вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, що про неї йдеться в головному реченні, і відповідають на питання обставин допустовості (н є - з в а ж а ю ч и на що? в с у п е р е ч чому?).

До головного речення підрядне допустове приєднується сполучниками підрядності хоч, хоч і, хоч... але, хоч... проте, хай... але, незважаючи на те що, дарма що та сполучними словами із заперечною часткою як не, скільки не, куди не, де не, коли не, хто не, що не. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне допустове речення відноситься до всього головного речення.

Наприклад:День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві (Марко Вовчок)- Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж: шляху (Ю. Смолич). Хоч було холодно, проте хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі{О. Гончар). Скількине дивись на море, воно ніколи не набридне (В. Козаченко). %аи

мокро на ниві, хай тяжко орати, та я ж переверну ще г°Р . ріллі!(С.Олійник).Нехайгримлятькайдани,алевстаютьбіиЦі уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра).

Сполучникупідрядномудопустовомуреченніможеопускатися,тодінапочаткуголовногообов'язковоставлятьсяпрохиставні сполучники а, але, та, однак, проте, зате, все ж: Яка біда, яка чума косила!— а сила зновурозцвіла (П. Тичина). Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в 'яне (Леся Українка). За своєю структурою такі складні речення наближаються до складносурядних.

Є два основні типи підрядних допустових речень: конк- ретно-допустові й узагальнено-допустові.

К о н к р е т н о - д о п у с т о в і підрядні речення вказують на конкретну умову, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучниками хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай: Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати

(Г. Хоткевич). Хоч і не зовсім Маруся повеселіла, та усетакиненачесталапотрохуоживати(Г. Квітка-Основ'янен- ко). Тепла все ще не було, дарма що минуло кілька днів березня (П. Тичина).

У з а г а л ь н е н о - д о п у с т о в і підрядні речення вказують на крайній вияв умови, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучнимисловамиіззаперечноючасткоюне:Скількивонинейшли,

трясовина не кінчається (Григорій Тютюнник). Які слова не були бхороші, а без діла вони полова (І. Цюпа). Міцне коріння в родючому ґрунті ніхто не вирве, як би не хотів (О. Ющенко). Що б там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко). Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, якне є, всетакипоміч(С.Олійник).

Складені сполучники незважаючи на те що, дарма що на письмі звичайно не розриваються комами: Вечорами, як верталися з поля, то, повечерявши, — дарма що й завтра як світ 'ти на поле, — не лягали спати, а виходили за ворота й допізна виділи на колодках... (А. Головко). Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було

пУскатися в далеку дорогу (М. Коцюбинський). Але можуть і Розриватися, стаючи таким чином логічно наголошеними й інтонаційно виділюваними: Дарма, що Вовк, а добре розсу-

ив-- (Л. Глібов). Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, ^зважаючи на те, що другого дня треба було рано встати

и. Нечуй-Левицький).

Складнопідрядні речення зпідряднимипричини

Підрядні речення причини вказують на обставину, внаслідок якої відбувається чи не відбувається дія, що про неї повідомляється в головному реченні, і відповідають на питання обставин причини (ч о м у? ч є р є з що? з я к о ї п р и ч и н и ? ) .

До головного речення підрядні причини приєднуються за допомогою сполучників бо, тому що, через те що, затим що, оскільки, що, щоб, позаяк, а також переважно в діловому й науковому стилях — завдяки тому що, у зв 'язку з тим що, в силу того що, з тієї причини що тощо: Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке (Марко Вовчок). На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, абільшийменшоготусаєтащейб'є,затимщосилає(Л. Глібов).

Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками

(Григорій Тютюнник). Щасливий я, що народився на твоєму

[Десно]березі,щопивунезабутнірокитвоюм'яку,веселу,сиву

воду... (О. Довженко).

У головному реченні вказівних слів не буває. Але якщо

І складені сполучники тому що, через те що, у зв 'язку з тим що

і под. розчленовуються, тоді в головній частині з'являються вказівні слова, які виступають тут логічно наголошеними обставинами причини: Чайка квилить над морем тому, що хоче їсти, а не тужить за кимось (Ю. Яновський). Напевне, тому й вижив, що бачив не хижі химери і страхіття, а тиху матір з немовлям (М. Стельмах).

Окрему групу становлять підрядні речення, які вказують на гадану, нереальну причину (до головного вони приєднуються порівняльними сполучниками наче, ніби, мов): Летять, (чому? з я к о ї п р и ч и н и?) мов сила їх незрима підганяє, птахи із вирію (М. Рильський). Ллється море, плеще в берег, б'ється в сірі скелі, мов з кайданів хоче вийти на степи веселі (О. Олесь). Панотець вертівся на лаві, немовби сидів на грані [на жару] (Л. Мартович). А він коня поганяє, нібито й не бачить [Катерини] (Т. Шевченко). Обмерзлі кригою дерева дзвонили й лускотіли, неначе вони були скляні (1. Багряний). Таким підрядним реченням властивий відтінок обставини міри й ступеня.

Головна й підрядна частини складнопідрядного речення з підрядним причини можуть мати спільний підмет і різні підмети. Наприклад, зі спільним підметом: Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила (Т. Шевченко); із різними підметами: О пісне/ Тебе ніхто не може побороть, бо вільний дух твій правдою повитий (М. Рильський).

Складнопідрядні речення з підрядними мети

Підрядні речення мети вказують на обставину, заради якої відбувається чи не відбувається дія, що про неї повідомляється в головному реченні, і відповідають на питання обставин мети (н а в і що? д л я чого? з я к о ю метою?).

До головного речення підрядні мети приєднуються за допомогою сполучників підрядності щоб, щоби, аби, хай, нехай, для того щоб, задля того щоб, з тим щоб, з тією метою щоб, в ім'я того щоб тощо: Ні ранковий туман, ні будень не завадили сотням киян прийти до храму, щоб прилучитися до священної літургії на честь Архістратига Михаїла (3 газети). Піднімайтесь, не соромтесь, щоб і ви бачили далеко і високо, щоб і вас людибачилинависоті(М. Стельмах).Длятогощобсміхперевернув світ, точкою опори має бути власне серце (Є. Дудар). Сюю просьбу шлю твоїй музі, хай вона, як зозуленька в лузі,

звеселитьтвогосмутногодруга (Леся Українка).

Складені сполучники, як правило, розчленовуються на вказівне слово, яке ставиться переважно в кінці головної частини, і простий сполучник щоб (у такому разі між ними ставиться кома): Зібралися тут лише для того, щоб нудитися

(О. Гончар). Широкоплечі стави та озера порозлягалися в затишнихбалках, по нивах, мовзадлятого, щобяснесонце й синє небоповсякчаслюбувалисятавидивлялисяуїхчистих,прозо-

Рих водах (Панас Мирний).

Якщо обидві частини складнопідрядного речення з підрядним мети мають спільного діяча (суб'єкт), то присудок у підрядній частині виражається неозначеною формою дієслова відрядне речення — інфінітивне): Пішла вночі до ворожки, щоб

поворожити (Т. Шевченко). Він рад буде навіть поступитися чим-небудь, аби привести діло до кінця (Панас Мирний). Таке складнопідрядне речення можна перетворити, щоправда не завжди, на просте: Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти (Т. Шевченко). — Вийшов з хати карбівничий ліс оглядіти.

Складнопідрядні речення зпідрядниминаслідковимиіприєднувальними

Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Підрядні приєднувальні (супровідні) — містять додаткове повідомлення з приводу того, про що йдеться в головній частині. Ні ті, ні ті речення на питання не відповідають і ні з яким вказівним словом у головному реченні не співвідносяться — його немає і не може бути: ці підрядні речення стосуються головного в цілому.

Підрядні наслідкові речення до головного приєднуються за допомогою сполучника так що, який не розчленовується:

Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця, так щодеревапотопаливньому(М.Коцюбинський).Крайнебана сході помітно блідне, так що в нього вже можна розпізнати сіру пеленурозірваних вітромхмар (В. Кучер). Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки (1. Нечуй-Левицький). Якщо частину так перенести в головне речення, підрядне наслідкове перетвориться на підрядне міри й ступеня: Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови так, що на них ледве держались шапки.

Підрядні приєднувальні речення до головного приєднуються за допомогою сполучного слова що в будь-якому відмінку з прийменниками й без них: Скроні вже срібні, а сам Ще стрункий, свіжий, смаглюватий, від чого сивина на скронях віддає ще більше (О. Гончар). Питання життя і смерті вражали, очевидно, мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на

все життя, пронизуючи в найрізноманітніших проявах моі° творчість (О. Довженко). Тихович, який ніколи не стріляв і №

любив крові, одвернувся від закривавленої дичини, чим образив трохисвогоколегу-мисливця(М.Коцюбинський).

1 наслідкові, і приєднувальні підрядні речення завжди стоять тільки після головного речення.

Порівняльнийзворот

Порівняльний зворот належить до стилістичних засобів мови.

Порівняльний зворот, порівнюючи одні предмети з іншими, образно характеризує їх. Наприклад, у реченні Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко) доброта порівнюється з хлібом за допомогою порівняльного звороту як хліб.

Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, немов, немовби, немовбито, наче, начеб, начебто, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, ніж:іпод.

Уреченні порівняльний зворот може бути або членом речення, або неповним підрядним реченням.

Упростому реченні порівняльний зворот виступає, як правило, іменною частиною складеного присудка: Моя любов

(яка в о н а є?) як море, що висохнуть не може (В. Сосюра). / сорок літ ішов Франко-сіяч — і спів його звучав не раз як плач, і плач звучав як гімн народу (Д. Павличко). Рідко — іншим членом речення: Зима (ч и м?) ніби килимом вкрила землю, тепло їй під снігом.

Якщо порівняльний зворот виступає членом простого речення, то він комами не виділяється. Наприклад, у реченні Голова без розуму ( я к а в о н а є?) як ліхтар без свічки

(Нар. творчість) слова як ліхтар — складений іменний присудок. Таким самим членом речення є вислів як люди в першому Реченні Люди як люди. Укожного своя біда (О. Довженко). У Реченні Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні) слова наче тоне — присудок, однорідний із присудком ламається і з'єднаний із ним одиничним спо- лУчником й. Тому в цих реченнях коми не потрібні. У реченні