ющук 2004

§175

Підмет '!;

Пщмет називає предмет або поняття, яким приписується якась дія, стан, інша змінна ознака чи наявність. Підмет відповідає на питання х т о? щ о?

Підмет виражається словоформою в називному відмінку. Щоб не сприйняти за підмет прямий додаток, виражений знахідним відмінком (як у реченні Ой у полі жито копитами збито, де слово жито — прямий додаток), до підмета, особливо коли це назва неістоти, слід ставити водночас два питання: хто? шо? Якщо неправильно визначити підмет, залишиться незрозумілим зміст, наприклад, такого речення: Гірке життя цукор не підсолодить (3 газети).

Підмет найчастіше виражається іменником, займенником чи іншою частиною мови в значенні іменника: На вулицях блідне вогнів (хто? що?) намисто, і (хто? щ о?)ранок злітає, як (хто? шо?) спів, на місто (В. Сосюра). Серед неба горить (хто? шо?) білолиций (Т. Шевченко). Як (хто?) ялюблю оці години праці, коли (хто? шо?) усе навколо затиха

(Леся Українка).

Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, треба спробувати замінити його займенником він, вона, воно, вони в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — то додаток або звертання. Наприклад, у реченні Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці (А. Малишко) не можна замінити ні слово жнива займенником вони, ні слово сніп займенником він. Отже, тут жнивар сніп не підмети. А в реченні Жнива закінчились, і ліг останні" сніп на тік така заміна можлива: жнива — вони, сніп — в'н'

Хому тут Щ слова — підмети. У реченні Розлягайся, скибо чор-

нц сійся, зерно, і рости (М. Рильський) слова скибо чорна і „ерно відповідають на питання хто? ш о?, проте замінити їх займенниками вона і воно не можна. Отже, ці слова не підмети, це звертання.

' У підрядних реченнях підмет буває виражений займен- никами хто, що, який. Слово що може бути й сполучником. Підметом воно виступає лише тоді, якщо його можна замінити займенником який або іменником у називному відмінку.

Наприклад, у реченні Я честь відд ы титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка) слово що —

підмет, бо його можна замінити займенником який: який (Прометей) не творив... А в реченні Льотчикові аж дивно було чути, що пращури його були чумаками (О. Гончар) заміна слова що

займенником який неможлива, отже, що тут не підмет (підмет тут пращури, а що — сполучник).

Як підмет сприймається й головний член називного речення: Ніч. На небі гуляє повний місяць, мерехтять зорі (В. Минко). По-перше, він відповідає на питання підмета х т о? щ о?; по-друге, якщо розповідь перевести в минулий (чи майбутній) час, то при ньому обов'язково з'являється присудок: Була ніч.

На небі гуляв повний місяць, мерехтіли зорі. Тому в подальшому викладі термін «підмет» використовуватимемо під час аналізу як двоскладних, так і називних речень.

Іноді підмет буває виражений неозначеною формою дієслова, до якої не можна поставити питання х т о? щ о? У такому разі підмет визначаємо за змістом. Наприклад, у реченні Жити — добро робити (Нар. творчість) підмет — жити, бо саме Це поняття пояснюють наступні слова: від нього можна поставити питання а шо це з н а ч и т ь ? Такий підмет може виражатися й сполученням інфінітива з іменником чи прикметником в орудному відмінку: Бути людиною — дертись по вертикальній стіні. Сізіфоваробота (В. Стус).

Підмет може бути виражений також будь-якою частиною °ви в будь-якій формі, якщо її вжито в значенні іменника. ^приклад, у реченнях Слава! Слава! докотилось і лягло до ніг

в-Тичина). / кожне оте його «люби!», кожне оте «цілуй!», ітаючи з гарячих солов 'їних грудей, обгорталося пахощами

КУ й конвалії (Остап Вишня) і вигук слава, і дієслова люби! *Чиуй! є підметами.

У ролі підмета в безособових реченнях можуть виступатичастки це, то, все, воно: Хто збив той напис, чи сперечаль- ник-владар, чи просто час потужною рукою, то невідомо (Леся Українка). Ось я бачу — дівчата не всі тут, се «е гарно!(С. Васильченко). Кипіло все напередодні весни, яку казані над золотим багаттям (М. Хвильовий). Сльоза змиває горе, меншає його після сльози, — от воно й легшає людині (Б. Грінченко);

неозначена форма дієслова: Може, у вас список книжок є? Бо кожну книжку виймати з шафи та розглядати — щ0 воно та для чого — дуже забарно (Панас Мирний). Думалося спочатку добратися в Каховку водою, найнявши вскладчину«дуба» десьнаДніпрі(О. Гончар). Світнеблизькиймені додому йти (Леся Українка).

Підмет, виражений одним повнозначним словом, називається простим (приклади див. вище).

Підмет, виражений словосполученням — двома та більше повнозначними словами, називається складеним.

Складений підмет може виражатися:

а) словосполученням на зразок батько із сином, при якому присудок стоїть у множині: Межи втікачами були й (хто?) Остап з Соломією (М. Коцюбинський); але в реченні Під'їхав на мотоциклі і майор з ординарцем

(О. Гончар) підмет — майор, оскільки присудок під'їхав вжито в однині;

б) словосполученням на зразок хтось із них: (х т о?) Кожний з нас трьох мав свого улюбленого героя в класичній літературі (Ю. Смолич);

в) поєднанням кількісного слова з іменником: (х т о? ш о?)

Багатолітперевернулось,(хто?що?)водичималоутекло (Т. Шевченко). Ось вигулькнула з-за гори (х т о? ш о?)

ціла колонія вітряків (М. Коцюбинський), (хто? що?)

Низка вечорів пішла на товариські бесіди, на родинні справи (Я. Качура);

г) поєднанням слів близько, більше, менше, понад, з, д°

з числівниковим словосполученням: / на постріли,'

на крик вибігають (хто?) чоловіка з п'ять хуторі

(Остап Вишня). В селі налічувалося до тридцяти

(В. Минко);

г) іншими словосполученнями: Помовчавши трохи, (х т о?)

Кирило Іванович починає розповідати (Остап Вишня). Вабить знов мене (хто? що?) Чумацький Шлях, що осінніперетнувсузір'я(П.Воронько).«Накрилахпісень» не єсть моє останнє слово, а коли я думаю йти далі, то вже ж вперед, а не назад, інакше не варто було й виходити (Леся Українка).

Особливий випадок становить визначення підмета в реченнях на зразок Вужів було так багато, що Соломія скоро перестала звертати на них увагу (М. Коцюбинський). У цьому реченні основна думка полягає у твердженні було багато (далі цю думку розвиває підрядне речення). Предмет, про який це стверджується, тут названо словом вужів; отже, логічно це слово виступає як підмет (предмет, якому приписується змінна кількісна ознака), хоч і має невластиву для підмета форму родового відмінка. Формально можливий і інший перерозподіл слів за членами речення: підмет — (х т о? щ о?) багато вужів (кількісне слово з іменником), присудок — було, але це не зовсім точно передаватиме суть висловлювання.

Подібно й у реченні Там правди — як в решеті води (О. Левада) як підмет сприймається іменник правди, що має форму родового відмінка.

§ 176

Присудок

Присудок називає дію, стан або змінну ознаку діяча або

^а п Риклад, у реченнях В сердечнім співі та розмові як неітно відпливає час (О. Ющенко). Пригнічена такими думбіл и' Хо^ила Олена як побита (Григорій Тютюнник). Вона півАва' сеРеднього зросту, з цікавими і ясними очима, з на- игпячою радісною усмішкою (М. Стельмах). Голова йому

СИНТАКСИС і ПУНКТУ/^

повернути.

Головний член останнього, безособового простого речення йому було несила її повернути теж сприймається саме як присудок: у ньому закладено основну думку цього відрізка висловлювання, він еквівалентний твердженню не мав сили повернути (називає стан діяча, позначеного опосередковано: йому). Так само в односкладних реченнях Рятуймо найменше слововідмародерствабрехні,рятуймовкраїнськумову, колими ще гідні її (М. Рябчук). Почуваю себе краще, хоч утомлений силою нових вражень (М. Коцюбинський) слова рятуймо, почуваю себе, утомлений мисляться насамперед як присудки, а не як просто невизначені головні члени речення. Вони, які присудки у двоскладному реченні, називають дію, стан, змінну ознаку конкретних, хоч і не названих осіб (в останньому простому реченні ...хоч утомлений силою нових вражень, яке є неповним, підмет я домислюється з контексту). Тому немає потреби такі головні члени односкладних речень називати якось інакше, ніж присудками.

За способом вираження присудки бувають прості дієслівні, складені дієслівні, складені іменні та складні.

ЦЕ. "

Простий дієслівний присудок

Присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному а наказовому способі, називається простим дієслівним.

Наприклад, у реченнях Я бачу наперед себе ціле п таких молодих сил, що будуть, як орли, облітати нашу кр

489

йтимуть для неї простору (В. Стефаник). В труді твори

Й (умовний спосіб).

Присудки, виражені складеними формами дієслова (у давоминулому й майбутньому складеному часах), належать до простих: Спершу був криком напустився на них, але вгамували "ого одразу (А. Головко). Вічно будуть люди ш жати: хто — нового добра, хто — новоїкраси (П. Скунць). Поки житимеш ти будуть квіти цвісти і людська не погасне любов (В. Юхимович).

До простих дієслівних зараховуємо й присудки, виражені:

а) неозначеною формою дієслова у двоскладному реченні:

Зрозуміти культуру далеких предків — значить зрозуміти себе (П. Мовчан);

б) лише неозначеною формою дієслова без допоміжних слів (в інфінітивному реченні): Чим утішить її, пожаліти, де цілющих відшукувать слів? (Т. Масенко). Що відповісти, що їм сказати? (Р. Братунь);

в) присудковим вигуком: Заридала Катерина та бух йому

[батькові] в ноги (Т. Шевченко);

г) фразеологізмом із дієслівним значенням: Вимушена полярна зимівля давалася взнаки слабшим організмам (М. Трублаїні). Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш чи смієшся в вічі? (Леся Українка). Важко, з напругою дихає кінь, він вибивається з останніх сил (О. Донченко). Бігти в ліс — значить наскочити самомучортовінароги!(П.Автомонов);

г) способовою формою дієслова, ускладненою різними частками: Ян мерщій відштовхнув філіжанку — мало не перекинув її(Ю. Смолич). Робота вжемайже доходить до кінця, коли Орфей раптом перестає грати (Леся Українка). От узяла та й полетіла [Ґава], щоб недалечко, у ярку, на самоті поснідать до смаку (Л. Глібов).

Складений дієслівний присудок

Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом.

Допоміжними бувають:

а) дієслова стати, почати, перестати, кінчити, могти, сміти, хотіти, зводити, мусити, мати, пробувати, бра. тися,збиратися,наміритися,заходжуватися,намагатися, уміти, зуміти; у безособових реченнях: кортіти, хотітися, бажатися, доводитися тощо;

б) іменники майстер, майстриня, митець, мастак;

в) прикметники повинен, зобов'язаний, змушений, здатний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний

тощо;

г) сполучення слів у змозі, не в змозі, не в силі, у стані, мати силу, мати змогу, мати можливість, мати право, мати намір, дати можливість тощо;

г) прислівники (у безособових реченнях) треба, потрібно, слід, необхідно, доцільно, варто, можна, важко, легко, приємно, гарно, любо, гріх, сором, жаль, пора тощо.

Наприклад, у реченнях Україні, її люду хочу я служити (П.Тичина). Батьківщиномоя!Яготовийвідповідатизатебе як твій громадянин (В. Земляк). Мені сказали, що ви великий мастакловитириби йдобрезнаєтесьнагрибах(П. Колесник). Минічогоспинитиневсилі(В.Сосюра).Яклюбойтикоханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра) складеними дієслівними присудками виступають хочу служити, готовий відповідати, мастак ловити, не в силі спинити, любо йти, любо пити.

У ролі неозначеної форми дієслова може виступати й ді£'

слівний фразеологізм: Земляк хороший, що й казати, на все у№ розумну раду дати (Л. Глібов).

Основну дію в такому присудку називає неозначена фор^а дієслова, допоміжні ж слова вказують лише на її додатком ознаки та передають граматичні значення способу, часу, осО' би, роду, числа. При допоміжних словах, виражених;

и к а , прислівниками, сполученнями слів, для позначення граматичних значень вживається дієслово-зв'язка бути у відвідних формах: Під натиском Багратіонових вояків лави противника змушені були відступати (Я. Качура). Очі не в змозі

ши відірватися від його карих очей, що вабили до себе, ідкоряли (А. Шиян). А справді, варто було б поплавати човном (І- Нечуй-Левицький). Для позначення теперішнього часу дієслово-зв'язка не потрібна.

Визначаючи присудок, слід мати на увазі, що поєднання неозначеної форми дієслова з особовою формою не завжди становить складений дієслівний присудок; це можуть бути й два різні члени, як у реченнях Раз Жаба вилізла на берег

(з я к о ю метою?) подивиться та й трошечки на сонечку погріться (Л. Глібов). Старий батько сидить біля хати та

вчить внукамаленького (чо го?) чолом оддавати (Т. Шевченко), де подивиться, погріться — обставини мети, а чолом оддавати — інфінітивний додаток.

§179

Складений іменний присудок

Складений іменний присудок виражається іменником, прикметником, дієприкметником, числівником, займенником у

рюється швидко на сутінки (Ю. Яновський) складеними іменними присудками виступають чудова, це праця, це думка (від. сутність дієслова-зв'язки тут вказує на теперішній час), стала густіша, здавалась чорною, лишався непомітним, правив за кабінет, перетворюється на сутінки.

Якщо в іменній частині присудка є іменники людина, чоловік, жінка, хлопець, дівчина, справа, річ, вдача, характер {

подібні слова з узагальнювальним значенням, то до складу цієї частини присудка обов'язково входять іще прикметники:

Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний). Тепер така ініціатива вважалася справою гріховною (О. Гончар). Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу

(В. Козаченко).

Іменною частиною присудка може виступати й фразеологізм з іменним значенням: Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду (І. Нечуй-Левицький).

Іменна частина складеного присудка стоїть, як правило, у називному відмінку. Проте, коли вона називає якусь непостійну, набуту ознаку, то ставиться в орудному відмінку: Непомітно для батьків син став дорослим (і дорослий). Іноді іменник

. в орудному відмінку виступає присудком у тавтологічних зворотах на зразок Критика критикою, тон тоном (Ю. Збанацький). Переважно на тимчасовість якихось функцій указує прийменник за із знахідним відмінком: У групі він був за старшого. Іменна частина може стояти й у родовому відмінку:

Хмельницький був іншої думки (П. Панч). Вона була доброго

рибацькогороду, доброїстеповоїкрові(Ю.Яновський). Часом такий присудок виражається прийменниковими словоформами іменників (з означальним значенням): Порожньо на подвір'ї, понуростоятьбудівлі, ахатанавітьіззабитимивіконницями

(А. Головко). Дивлюся, в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки (Т. Шевченко). А в вас, бачу, пальтечко на

риб'ячому хутрі (А. Головко). Я ж іще при здоров'ї (Є. Гуцало). З ранку до вечора Кравчина в роботі (О. Довженко). Тоня стала для нього понад усе (О. Гончар). Козак не без що.с- тя, дівка не без долі (Нар. творчість).

До складених іменних слід віднести також присудки, виражені прислівниками, у тому числі й у безособових реченнях-

Мизавждинапоготові(ОстапВишня).Холоднойлячнолюдини коли вона самотня (М. Стельмах). І так мені чомусьробилося тоскно, такжалко, що світ споганіє(О. Довженко).

493

до складеного іменного присудка можуть входити уточнюяльНІ (порівняльні) частки як, ніби, наче, неначе, мов, немов,

&еМОвбито. Кома перед такими частками не ставиться, іноді "е ставитися тире: Голова без розуму як ліхтар без свічки

артворчість). Ніч — мов криниця без дна (М. Рильський). Лише біля присудка бувають (або можна підставити) вка- і частки це, то, ось, значить. Тому в реченні Яке це щастя —

на цій землі! (О. Довженко) присудок — це щастя, а підмет - жити.

НЕЇ

Складні присудки

Складні присудки являють собою поєднання елементів дієслівного й іменного присудків.

Складні присудки бувають двох видів: складні дієслівні (співвідносні із складеним дієслівним присудком) і складні іменні (співвідносні із складеним іменним).

С к л а д н и й д і є с л і в н и й п р и с у д о к за структурою нагадує складений дієслівний, тільки роль неозначеної форми дієслова в ньому виконує дієслівне словосполучення, у якому головним членом є інфінітив, а залежним — іменна частина мови. Дієслівне словосполучення будується за зразком складеного іменного присудка, але з тією різницею, що дієсло- во-зв'язка тут виступає в неозначеній формі. Як допоміжні використовуються ті самі слова, що й у складених дієслівних присудках.

Наприклад, у реченнях Хотіла б я піснею стати у сюю хвилинуясну(Леся Українка). Надіянемоглалишатисьбайду-

°ю (Я. Баш). Наближалася зима, почало робитися холодно

°"ЗЛО холоднішати]ХОЛОЛНІтятмі Гїпяпскладниминм піргдієслівними-піпч ппигупігяимприсудками рє

хстати піснею, не могла лишатись байдужою, почало

щс я холодно. У них основна думка передається дієслівни-

баііл Фіктивними словосполученнями стати піснею, лишатись бу /)Лсо/0> робитися холодно, а на граматичні значення спосо- *Су' р о д У. числа вказують допоміжні дієслова хотіла б, не

почало.

1.Що означає підмет і як він буває виражений?

2.Чи може бути підмет у безособовому реченні?

3.Які критерії визначення присудка в реченні та встановлення його межі?

4.Чим подібні і чим відрізняються складений дієслівний і складений іменний присудки?

5.У чому полягають труднощі під час визначення складеного іменного присудка?

6.Чим подібні і чим відрізняються складені і складні присудки?

Іноді присудок у реченні може бути відсутній, і не відчувається потреби в ньому — він, так би мовити, самоочевидний, тобто випливає зі змісту самого речення: Між коморою

табудиночкомворотайхвіртка.Біляворітдвітополі.Найдорожче інайважче попереду (З тв. О. Довженка). А тут і Чіпка вхату (Панас Мирний). Найчастіше це трапляється в описахтаремарках:Село.Управоручхата,навкругигород,заплетенийлозою;вгородібіляхати,зпричілку,квітки,соняшни-

*'маненькаверба(М. Кропивницький).Утакихреченняхє ставини місця (що стосуються присудків), а самі речення ^.нстатують переважно розміщення або пересування когось Ле Ч о г о с ь у просторі. До наявних у них підмета і обставини йор°Д 0 ) ^и с л ю єтьсяприсудок:воротайхвірткастоять,най-

*46 "на"важне чекає, Чіпка заявився, хата стоїть, город вся, квітки, соняшники івербаростуть. Ціречення,

т а к ож двоскладні неповні.

За тим, як співвідноситься зміст висловлювання з д^ . сністю, як уявляється в ньому носій дії, стану або змінної оз. наки і чи взагалі уявляється, двоскладні речення можна поділити на особові, неособові та безособові.

Особові й неособові двоскладні речення за структурою однакові. Різняться вони між собою лише реальним значенням підмета.

Тільки до особових (тобто таких, що стосуються людей) належать усі двоскладні речення, підмет у яких виражено займенниками першої і другої осіб я, ти, ми, ви, а також займенниками той, хто, хтось, хто-небудь, будь-хто і под. У таких реченнях дія, стан чи змінна ознака завжди приписуються особам чи персоніфікованим предметам і явищам: Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри (М. Коцюбинський). Ми переконані, як і дивак Колумб, — лише за обрієм ми знайдем, що шукаєм (П. Косенко). О рідна пісне, знову ти прийшла до матері й до батька — до народу(М.Рильський).Хточужимволоморе,тойкривіборозни тягне (Нар. творчість).

Речення, підмет у яких виражено займенниками я, ти, ми, ви, можуть мати й не конкретне, а узагальнено-особове значення (тобто стосуватися будь-якої особи), зокрема в прислів'ях та приказках: Ви мовчіть, а я буду слухати, а потім я буду мовчати, а ви будете слухати. Скрізь гарно, де нас нема, а ми прийдемо, то й лихо приведемо. Подумай, яку провину ти вчинив, коли ворог тебе хвалить (Нар. творчість). Ти перебуваєш в іншому, мінливому, невловимому і майже вільному від усіх законів світі — в дорозіживеш ти. В дорозі, на якій губишся в потоці машин і людей... (О. Сизоненко). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомістьвідчуваєтезаразрічку,ліс,повітря,усвідомлюєтевсе це сукупно (Є. Гуцало).

Подібні двоскладні узагальнено-особові речення трапляються переважно в описах, міркуваннях як у художньому, так і в науковому стилях: Бувають хвилі, коли ти відчуваєш себе одним цілим з яблунею, на якій сидиш, з небом, яке обмежує і№ всиліобмежити видимийсвіт, відчуваєшсебечасткоюпахощі крихіткою барв (Є. Гуцало). Будь-який предмет ми бачиМ0^ тільки тоді, коли світло, випромінюване ним або відбите йог поверхнею, потрапляє в наше око (З підручника «Фізика»)- Р°3. горнувши цю книгу, ви ніби сідаєте до чарівного всюдихода

вирушаєте взахопливумандрівкупо країніастрономії(3 підручника «Цікава астрономія»).

Іноді у двоскладних узагальнено-особових реченнях у ролі підмета виступають іменники людина, чоловік: Коли віз латається,людинарозумунабирається (Є. Кравченко).Людина

осягає себе лише в біді (Р. Іванченко). Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щобменше говорив (Нар. творчість). У прислів'ях та приказках в узагальненому значенні можуть вживатися також імена: Наша Федора то шиє, то поре (Нар. творчість).

речення з підметом люди можуть мати неозначено-особове значення (тобто стосуватися когось із певного кола людей):

Якось мене забули люди, не пишуть, навіть на листа не одповідають (М. Коцюбинський). Тату! Он васлюди питаються

(ПанасМирний).

Двоскладні речення, підмет у яких виражено іменником, займенниками третьої особи він, вона, воно, вони, відносними займенниками який, що, належать:

до особових, якщо підмет вказує на осіб: Той же Оскольд. Старі люди пам'ятали, як він з дружиною хрестився і

потім церкву поставив на схилах Дніпра (Р. Іванченко). / обеліскнагадуєпротих,щопідгранітомвічнимсномзаснули (В. Сосюра);

до неособових, якщо підмет називає предмети, явища, поняття (тобто неістот), а також тварин: Мета життя —

зоря на людськім виднокрузі. Поки горить вона — допоки й живемо (П. Косенко). Світ скінченний, і безкраїй він же (М. Бажан). Добре довго пам'ятається, а злее — ще довше (Нар. творчість). Вже відчувалася близькість весни (3. Тулуб). Паслась коза з козятком коло хати

(Т. Шевченко).

Двоскладними неособовими, але неповними є головні частини складнопідрядних речень, виражені дієсловами уявлення

ашься,бачиться,ввижається,привиджується,відчувається, ^ т ь с я ' вариться, чується, пам 'ятається тощо, при яких є чДРядна підметова частина (відповідає на питання хто? що?):

дід"' ввижається, (х т о? щ о?) як в тихім, ріднім колі старий о/СЬ- НавЧа своїх онуків (Леся Українка). Одного разу почулося

"°ере^ноч'> н'би сюрчав польовий коник. Останнє речення перетворюється на повне двоскладне просте: Одного разу

том, вираженим неозначеною формою дієслова, і присудком, вираженим предикативним прислівником або безособовим дієсловом).Наприклад,реченняПриємновідчуватипрохолодуночі (П. Колесник) — односкладне безособове, присудок у якому складений дієслівний: приємно відчувати. Але якщо допоміЖ' не слово поставити в кінці речення, тобто логічно виділити його, то таке речення перетвориться на двоскладне безособове.

Відчувати прохолоду ночі після спекотного дня кожному пр*' ємно. Тут підмет виражено неозначеною формою дієслова відчувати, а присудком стало допоміжне слово приємно. Так само двоскладними безособовими є речення Як весело було широк"' ми грудьми повітря краяти (М. Рильський). Тяжко, важ*0 світіжитисиротібезроду(Т. Шевченко). ТакменіхороШе

сидіти, жартувати;люботак, якзбратомрідним (Панас црний). Повертатися йому зовсім не кортіло, але залишаємся без шкіри — не вабило теж (В. Стус), у яких судження присудок) про поняття, названі неозначеною формою дієслова виражене словами весело було; тяжко, важко; хороше, любо;

не кортіло, не вабило.

Т р е т і й р і з н о в и д двоскладних безособових речень виникає тоді, коли в безособовому реченні з'являється підмет, виражений частками це, то, все, воно: Це дуже добре, що все це так склалося (В. Домонтович). Дівчинка, видимо, сама захотілапереконатися,читосправдітак,ізаляпалабосиминіжками по долівці (Григорій Тютюнник). Як виплачешся, то воно полегшає(Б.Грінченко).Уменевголовіпішловсешкереберть

(0. Досвітній).

§ 182

Узгодження присудка з підметом

У двоскладному реченні присудок із підметом пов'язується переважно підрядним зв'язком узгодження. Наприклад, у реченні Вдень пригріло сонце, почалася відлига (О. Довженко) присудок пригріло стоїть у тому самому середньому роді однини, що й підмет сонце, так само присудок почалася має жіночий рід однини, як і підмет відлига. Водночас цей зв'язок має деякі свої особливості.

1. При однорідних підметах, ужитих в однині й пов'язаних єднальним зв'язком, дієслово-присудок ставиться як у множині (частіше), так і в однині залежно від того, на чому більше зосереджується увага — на дії чи на предметах: Раді-

Ють і садок, і поле, і долина (Л. Глібов). Чорніє поле, і гай, і

г°Ри(Т.Шевченко).

2. При підметі, вираженому кількісним числівником або

•Є Д Н а нням кількісного числівника чи кількісного слова з

е н н и х °м, присудок ставиться:

а) в однині, якщо увагу зосереджено на кількості: Сиділо

н<гс чоловіка з вісім (А. Тесленко). За командиром їхало

ставиться, як правило, перед підметом; б) у множині, якщо увагу зосереджено на дії: Ой, три ищ^

хи широкії докупи зійшлися (Т. Шевченко). При вЬді в селоп'ятеротеслярівмайстрували,докінчуючи,дерев'я- ну арку (Г. Хоткевич). Присудок у такому разі ставиться переважно після підмета, але не обов'язково: Ухвірт.

. купаразапароюввійшлидвадцятерохлопцівідвадцятеро дівчат (Ю. Смолич).

Ця тенденція добре простежується в реченні Біля прилавка

стояло двоє селян і переказували продавцеві, напевно, останні новини (П. Панч), де при тому самому підметі двоє селян перший присудок стояло вжито в однині (несуттєва дія), а другий переказували — у множині (важлива дія).

Якщо до складу підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи та ін.), то присудок, як правило, ставиться в однині: Багато людей підпушувало землю навколо кожного деревця (О. Довженко).

Якщо складений підмет має часове значення, то присудок ставиться в однині: Три роки минуло відтоді, як вона вперше зустрілася з Марком Загірним (О. Гончар). Але якщо увага зосереджується на присудкові: Три роки минули непомітно.

3.При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина, половина, решта тощо, дієслово-присудок ставиться в однині і в тому самому роді, що й підмет: Більшість

проголосувалазарезолюцію.

4.При підметах, виражених займенниками хто, дехто, хтось, ніхто, хто-небудь, присудок у минулому часі має форму чоловічого роду, у теперішньому й майбутньому — форму однини: Люди, хто знав, мовчать та примічають (Г. КвіткаОснов'яненко). Сидять собі, розмовляють, а дехто й куняє

(Т. Шевченко).

При займеннику ви, який вживається для вираження пошани до однієї особи, присудок ставиться в множині: Може> ви, дядечку, чого-небудьпопоїлиб(І. Карпенко-Карий). Ви" журіться, мамо. Я піду в найми (М. Коцюбинський). Степан Михайловичу,визгодніочолитивідділ?

5. Якщо підмет, що означає професію, виражено іменн ком чоловічого роду, але він стосується особи жіночої статі,

иСудок у розмовному стилі ставиться переважно у формі •ночого роду: Суддя сказала...; в офіційно-діловому — чоло- ^чого: Суддя ухвалив... Проте якщо після назви професії йде 81 ізвише жіночої статі, то присудок ставиться у формі жіно-

ого роДУ: Суддя Петренко ухвалила...

4 Якшо підмет виражено невідмінюваною власною назвою

•ншомовного походження, то присудок узгоджується в роді із 'ягальною назвою: Сочі (місто) витягнулося понад берегом Чорогоморя. Сочі (річка) після дощу вийшла з берегів.

6.При абревіатурах присудок ставиться в тому самому роді

йчислі, шо й головне слово в словосполученні, від якого утворено абревіатуру: УАН (Українська академія наук) була заснована 1918року за сприяння гетьмана Павла Скоропадського. Райвно (районний відділ народної освіти) розглянув питання забезпеченняшкілпідручниками.

§ 183

Тиреміжгрупоюпідметаігрупоюприсудка

Між групою підмета і групою присудка тире звичайно не ставиться: Київ прекрасний за всякої пори (І. Цюпа). А навкруги всяніч переповненарозміреним шумом хлібів (О. Гончар). Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох (І. Франко).

Тире між групою підмета і групою присудка ставиться, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити.

(Л гГприклаД> У реченнях Життя без книг — це хата без вікна

502 СИНТАКСИС І ПУНКТуд

Тире між групою підмета і групою присудка ставдя кож тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мо^ Та~ робиться вичікувальна пауза й далі підвищується тон * ^

Так, у реченнях Земля наша — як та книга, писана и ром, а шаблями та списами, овіяна легендами (І. Цюпа) V6 кожен мур, твій кожен камінь — рідний, твій кожен діЛ,в'іі

знайомий, любий, свій (М. Бажан) тире між групою під ^ групою присудка зумовлене не структурою речень, а і цією, якої хотіли надати їм їхні автори.

§ 184

Односкладні речення

О д н о с к л а д н и м и є речення, у яких є лише один головний член і другий не передбачається.

Особливістю головного члена в таких реченнях є те, що він, маючи форму, спільну з формою відповідного члена двоскладного речення, водночас суміщає в собі функції обох головних членів — і підмета, і присудка. Проте в одних односкладних реченнях основним завданням його є вираження дії, стану або змінної ознаки, в інших — називання предмета чи явища. Тому, враховуючи як будову, так і функції головних членів односкладних речень, доцільно називати їх відповідно присудками і підметами, не забуваючи разом із тим про їхню специфіку.

Щодо присудків, то в односкладних реченнях, як і у дво-

складних, вони бувають:

а) простідієслівні: Якхочеш відлюдей шаноби, любовігни

бери у путь (М. Рильський). Летим. Дивлюся, аж «'"

тае, край неба палає, соловейко в темнім гаї сонце з/

стрічає (Т. Шевченко); б) складені дієслівні: На другий день, тільки почало/""""

нюватись, Соломія була вже на березі (М. КоїДО , ський). Доводилось вам коли-небудь польову ісашуіС

(ПанасМирний);

_

. ш не під силу стало козакові (Марко Вовчок). / стало

тихо скрізь (П. Тичина); складні: Сонцепідбилосявгору,сталоробитисядушно.

Так само підмети можуть бути:

їпрості: Далекі стрічі вечорові. Росисті сутінки розлук

(П. Василенко);

б) складені: Перша половина січня (Ірина Вільде). Голі шоломисопок, темнімасивилісів... (О. Гончар).

Односкладне речення, маючи один головний член, є повним, 0 в ньому не пропущено якогось потрібного другорядного члена. Наприклад, у складному реченні Не довіряй козу вовкові, а капусту козі(Нар. творчість) перше просте речення повне, а друге — неповне: пропущено присудок не довіряй. У складному реченніНехотілакозанаторг,такпотягли(Нар.творчість)друге просте односкладне — неповне: у ньому є головний член, але

пропущено додаток козу і обставину місця на торг.

За значенням головного члена односкладні речення поділяються на особові, безособові та називні. Окремо стоять слова-речення (або нерозчленовані речення).

§185

Односкладніособовіречення

Односкладні особові речення стосуються тільки осіб (або ерсоніфікованих предметів і явищ). У них головний член ^^Рисудок) завжди можна поєднати з особовими займенника- вих п ти'Ш' ви' він' вона> воно-> вони. До односкладних особоузаг^!ЧЄНЬ н а л е ж а т ь означено-особові, неозначено-особові й узагальнено-особові.

Д 0 Я К И Х з в е Р н е н а м о в а -

аден (присудок) у такому реченні виражений у п е Ршій або другій особі: