ющук 2004

Порядок слів у реченні

Порядок слів у реченні вільний, тобто члени речення не мають свого постійного, фіксованого місця. Але один порядок слів ми сприймаємо як звичайний, природний, інший — як незвичайний.

Природний порядок слів називається прямим, інший - непрямим, або інверсією.

Наприклад, у реченні Пресвяшеє сонце принесло радість на землю — прямий порядок слів. А в реченні Сонце пресвятеє на землю радість принесло (Т. Шевченко) — інверсія.

При прямому порядку слів у реченні, як правило:

а) першим стоїть підмет, другим — присудок: Погідне блакитненебодихалоназемлютеплом(М.Коцюбинський);

б) прямий додаток стоїть після присудка: Я ніколи не шукав свого щастя під чужими небесами (М. Івасюк);

в) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом: / вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій

землі (1. Цюпа);

г) неузгоджене означення стоїть після означуваного слова:

Тимко топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку від дверей (Григорій Тютюнник);

г) обставини способу дії, міри й ступеня стоять перед присудком: Увікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихобринятьнижнішибки{ЪЛ.Стельмах).

Звичайно ж у простому реченні на початку ставиться від0" ме (тема), під кінець — нове, невідоме (рема). Відомим може бути й те, про шо йшлося в попередньому реченні, і те, Ш° само собою зрозуміле із життєвого досвіду, із ситуації- ,

Наприклад, у реченнях із казки Жили собі дід та бабабула у них курочка ряба. Знесла курочка яєчко, та не просте ^ а золотеє загальновідоме скрізь винесено на початок рече

я найважливіше (нова інформація) поставлено в його

З усній мові найважливіше слово в реченні можна виділи- й наголосом. Такий наголос називається логічним.

Т НапР и к л а д ' повідомлення Завтра відбудеться засідання ре-

•Зійної комісії, якщо наголосити перше слово, вказуватиме насамперед на час; якщо наголосити слово відбудеться, означатиме, шо мовляв, не треба сумніватися в реальності цього

заходу і т. д.

Таким чином, для чіткого висловлення думки має значення не тільки правильний добір слів, а й правильна розстановка їх, правильне наголошування потрібного слова.

§194

Повніінеповніречення

За наявністю членів, потрібних для висловлення думки, прості речення поділяються на повні і неповні.

Уповному реченні є всі потрібні члени речення. Воно зрозуміле й поза контекстом.

Унеповному — бракує одного або більше потрібних членів, які встановлюються з контексту або ситуації.

Наприклад, речення 3 одного берега у ставок сосни заглядають, а з другого, протилежного — дуби (Остап Вишня) складається з двох простих: 1. З одного берега у ставок сосни заграють. 2. Аз другого, протилежного — дуби. Перше речення розуміле без другого. Воно повне. Друге ж речення — саме по ^бі незрозуміле. Воно неповне, бо в ньому пропущено слова

'У ставок> заглядають (як повне воно б мало такий виг- ^- •а з другого, протилежного берега у ставок заглядають

унеповному реченні можуть бути неназвані:

'підмет: Вона одразупідвелася. Підвелася [вона],може, аж надто квапливо (О. Гончар). Що то — голод? [Голод —]

Невеликеслово,астрашне(М.Коцюбинський);

г) будь-який другорядний член: В дитинстві ми всі такі, як [нас] задумала доля (О. Забужко). Людськ душа — це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки 1° неї] не лий уже, більше [в ній] не вміститься (О. ДОв

женко);

ґ) кілька членів речення: Він виривався на волю, наче птах [виривається на волю] з клітки (Ю. Яновський). Ніхто не командує так народом, як [командують ним] його

слуги (В. Чемерис). За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте [матір за шмат гнилої ковбаси] (Т. Шевченко).

Неповні речення вживаються в суцільному тексті, щоб уникнути зайвого, нудного повторення відомих уже слів і словосполучень. Пропуск окремих членів у неповних реченнях не лише дає змогу стисло й економно викласти інформацію, а й робить компактнішим, пов'язанішим увесь текст і, отже, полегшує його сприймання.

Залежно від того, на основі чого відбувається відновлення неназваних членів, розрізняють неповні речення контекстуальні, ситуативні та еліптичні.

Ук о н т е к с т у а л ь н и х неповних реченнях пропущені члени відновлюються завдяки тому, що вони перед тим У*е називалися: Шевченко не зводить очей з флюгера, дивиться, звідки дихає вітер. По вітру [Шевченко] визначає сторони морські... Ні, це не звідси [дихає вітер], звідки мав би прибу"1" жаданий човен (О. Ющенко).

Ус и т у а т и в н и х неповних реченнях недомовлене ст зрозумілим із ситуації (такі речення часто трапляються в У ному мовленні): Палажечка принесла в пелені картоплі -

дуже великої, але й не дрібної: щоб швидше спеклася. — п0. [картоплю] любиш? — поспитала Тимоху лагідно й закл

вчення

Червону чи білу [картоплю ти любиш] ? — Тимоха

0ОНО<1° "- чав, роздумуючи над тим, яка [картопля] краща, але,

& тавин, додатків. Наприклад, у реченні Навколо тільки дрі- ° ий тютюн, мак та кукурудзяні тополі й соняшники (О. Дов- ^нко) є обставина місця навколо, яка стосується неназваного писудка. А присудком тут можуть бути слова ростуть, висотаться, підносяться, здіймаються.

Еліптичні речення найчастіше трапляються в повідомленнях про:

а) існування, перебування чогось чи когось у певному місці, стані: Вище трохи — млин. В долині — луки, трава по пояс, а квіток... так і рябіють, метелики так і майорять (А. Тесленко). Чужі гріхи перед очима, а свої — за плечима (Нар. творчість). Сьогодні ніч великих перед-

чуттів і високих бажань (О. Довженко);

б) рух у певному напрямку: Я в тютюн. Пірат за мною

(О. Довженко). Полетіла Катерина і не одяглася... А

москалі їй назустріч, як один, верхами... До їх... коли гляне — попереду старший їде (Т. Шевченко). За добою — доба. За ерою — ера. Кремінь, Бронза, Залізо

(Є. Маланюк);

в) джерело й характер певної репліки (пропускається дієслово зі значенням мовлення): — Не треба! Я доповім сама! Смачного! — палець із перснем вимкнув телефон (В. Яворівський). Він слово, а Карно йому — десятеро

(Панас Мирний);

г) наказ, побажання, заклик: На прю! Без ляку і зневіри — за правду, волю й рідний край! Бо заповзялися бузувіри народ наш винищити вкрай (М. Старицький).

м 0 Ж е а м ' с і п пропущеного члена речення залежно від інтонації

ставитися або не ставитися тире.

Лочних ^ И к л а д : Вгорі — ліси сріблясто-сині, внизу — розлив мо- М в (М. Бажан). В зелених травах яблука червоні, влистві синій виноград (М. Стельмах). Тут у першому реченні

528

після вгорі та внизу робиться вичікувальна пауза і далі тон щується, тому після цих слів і поставлені тире; у другому цього немає, тому тире не ставиться (так забажав автор).

Неповні речення не слід сплутувати з односкладними яких за їхньою природою не повинно бути другого головного члена — присудка чи підмета. Наприклад, речення Нас тягло до лісу (О. Досвітній) — повне, хоч у ньому й немає підмета бо воно безособове і підмет йому не потрібний. '

§ 195

Незакінчені речення

Незакінчені речення являють собою початкові фрагменти звичайних речень, шо їх із тієї чи іншої причини мовець раптом обірвав, не договоривши. Вони найчастіше трапляються в художньо-літературних, меншою мірою — у публіцистичних творах.

Перерваність речення на письмі позначають трьома крапками, а у вимові — своєрідною паузою.

Незакінчені речення використовуються зі стилістичною метою. Вони виконують різні функції, зокрема:

а) передають внутрішній стан мовця (його схвильованість, збентеження, тривогу, нерішучість чи, навпаки, радість, захоплення, рішучість тощо): — Я не Ганна, не наймичка, я... — та й оніміла (Т. Шевченко). — Чудесна книга... Яка книга!!Хто ж... Хто ж написав оцю дивну, оцю чудесну книгу? (І. Багряний);

б) відтворюють певні екстремальні умови, у яких відбуваєть- сямовлення:—Прощай,сину.Нехайтебедоляборонить відлихого.Хай...—раптомДмитровіперехопилодух,він вже не міг дивитись на бліде обличчя сина (М. Стель-

мах). — Я тебе не застрілив би, бо... А мене... А мене ти

пристрелиш!.. Мусиш! Мусиш!.. — розхвилювався та й &' бивсявнападіпекельного, нестерпногоболю(І. Багряний)'

в) дозволяють ухилитися від прямої відповіді, уникнут неприємних слів і таким чином нерідко надають баг

тозначності висловлюванню: — Ну, якби не стримався! — пригрозив старшина. — Я б тобі... (О. Гончар). — А чи дивились ви, чи є в неї... теє... — Що таке теє? — визвірилась на нього ображена жінка. — Ну, що теє... звісно, безчоговідьманебуває... хвіст(М. Коцюбинський). Ось він [рід]... підіймав чарки й келихи й виголошував незграбні, алегарячі,зсамогосерця,слова,п'ючи«защастя,задолю» новонародженоїйза...Алецьогоостаннього«за»ніхтоне хотіввимовлятивголос,бовислівнайкращихпобажаньтут бувбипригадуваннямнайгіршого(1.Багряний);

г) як риторичний прийом, дають змогу сконцентрувати увагу читача або слухача на якійсь важливій деталі, проблемі: Така дія, як ця, що відбувається тут, могла відбуватися й відбувалася скрізь, на будь-якій точці земної куліроку болючого 1943-го, але...

І тут приходить знамените «але» — «але» як виняток з правила.

Але в дійсності, в усій своїй трагічній повноті й специфічності така дія могла відбуватися й відбувалася лише на певній території й лише на тлі надзвичайної епопеї певного народу (може, навіть як вивершення тієї епопеї)

(1.Багряний).

Від неповних речень незакінчені речення відрізняються І тим, що в них, на відміну від перших, важко або й неможливо встановити, що конкретно випущено. Це висловлювання, які з певних причин не стали повнозначними реченнями, але і в цьому випадку вони привертають увагу читача до певних явищ, натякають на щось, передають напругу конкретного мовлення.

Яка роль порядку слів та логічного наголосу в передаванні думки?

2.Чому в мові потрібні неповні речення? Яка їхня роль?

3.Коли можливі пропуски членів речення?

4.Яка стилістична й інформаційна роль незакінчених речень?

Поняттяпроускладнення

У с к л а д н е н е п р о с т е р е ч е н н я — с и н т а к с и ч н а конструкція з однією синтаксичною основою (підметовоприсудковим центром), яка може розгортатись у складне речення. Наприклад, у реченні Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі (Дніпрова Чайка) відокремлене означення можна перетворити на підрядне речення: Море, яке було

приспане тихою ласкою ночі, мовчало зовсім. Речення з однорідними членами День був ясний, сонячний і теплий (І. Не- чуй-Левицький) можна розчленувати на три неускладнені висловлювання День був ясний. День був сонячний. День був теплий. Ускладнене речення Біля хати зашуміли внуки — радість і надія у житті (А. Малишко) можна переробити на два речення: Біля хати зашуміли внуки. Вони радість і надія у житті.

До ускладнених належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, а також із внесеннями — звертаннями, вставними і вставленими словами й реченнями, слова- ми-реченнями й вигуками.

Граматичними показниками ускладнення виступають сполучники (/', та, або, тобто, а саме тощо), окремі прийменники (крім, замість, незважаючи на, завдяки та ін.), прислівники (зокрема, особливо, наприклад тощо), а також інтонація й порядок слів. На письмі ускладнення позначаються розділовими знаками: комами, парними комами, тире, парними тире, крапкою з комою, дужками.

Ускладнена частина є засобом виділення, підкреслення важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення, засобом передавання додаткової інформант засобом увиразнення всього висловлювання.

±121

Поняття прооднорідні члени речення

Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називають-

сяоднорідними.

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією перелічування або протиставлення. У реченні вони функціонують як сурядні словосполучення.

Однорідні члени можуть становити відкритий ряд (допускають продовження) і закритий ряд (не допускають продовження). Наприклад, у реченні Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини —

приносять глибоку радість і, як повітря, потрібні людині

(М. Коцюбинський) перший ряд однорідних членів речення — відкритий, другий — закритий (його закриває одиничний сполучник і).

У реченні може бути як один, так і більше рядів однорідних членів. Так, у реченні Для когось ліс — це гриби, для когось — суниці, чорниці чи ожина, для городян — переважно місцевідпочинкузнеодміннимишашликамиіпеченоювзолікартоплею, хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця, а то й кабана, а для них [лісників] гаї, діброви та березняки — це Щоденна рутинна робота (3 газети) є п'ять таких рядів.

Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтаксичну функцію, тобто є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д. Наприклад, у реченні Наша дума, чаша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко) однорідні підме- і1 ~~ дума, пісня; однорідні присудки — не вмре, не загине.

в ДНоРідні члени найчастіше мають і однакове морфологічне Раження: Голос її окликався гнівом, докорою, огидою (Панас Рний); але не завжди: Машина старенька, зате дешево

Ісгп<ілась мені (В. Дрозд).

Ком г Є о д н о РШними слова, які хоч і поєднані сурядним зв'яз- (за допомогою сполучника /), проте є різними членами

речення: Ніхто і ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Це дОб відчувається, якщо сполучник опустити: Ніхто ніде мене н

чекає.

Однорідні члени речення бувають непоширені ржен без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова)'

Якшо в одному простому реченні є два або більше під. метів, присудків чи однакових додатків (які стосуються того самого слова й відповідають на те саме питання), то вони однорідні: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шевченко). Я живу, і борюсь, і творю для людей (В. Забаштанський). Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко).

Але не є однорідними членами:

а) повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, — це єдиний член речення:

Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко). Плив-плив, плив-плив, що ажобридло (1. Котляревський); між такими словами ставиться кома або дефіс;

б) дві власні або просторові, часові чи кількісні назви на зразокформулапетроградського—Гаусса,автобусКиїв— Одеса, протягом березня—травня, вісім—десять днів

тошо; між такими словами ставиться тире;

в) два однакові або подібні слова, між якими вжито заперечну частку не, якшо вони становлять смислову єдність: Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем (І. Нечуй-Ле- вицький);

г) два однакові за формою дієслова, що означають дію^і й мету: Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй '""

очі (П. Тичина);

ґ) два повторювані слова, з'єднані порівняльним сполучником як: Тепер молодиця як молодиця: коси на все село (М. Стельмах); тут частина як молодиця є при ' судком;

д) фразеологічні словосполучення з двічі повторювали сполучником / або ні на зразок / сяк і так, і сміх і ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо.

у чотирьох останніх випадках між повторюваними слова-

„кома не ставиться.

Якш° П Р И означуваному слові є два або більше означень, вони можуть бути однорідними й неоднорідними. Навіть ті

Т°ш означення в різному контексті виступають:

то як однорідні: Сіре, кошлате небо нависло над задимленим Петроградом (1. Цюпа);

то як неоднорідні: 3 Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари (1. Цюпа).

Означення однорідні, якщо:

а) вони являють собою перелік ознак: За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (1. Цюпа);

б) вони характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки (О. Гончар); тут однорідні означення можна замінити словом привабливі;

в) вони стоять після означуваного слова (тоді вони сприймаються переважно як перелік ознак): Люблю я бистринужиттяпрозору, поривну, глибоку(Д. Павличко). Йому жаль стало Жука — здорового, чорного, мордатого (Панас Мирний); але не завжди такі означення однорідні:

Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі, я думав...

(Т. Шевченко);

г) першим стоїть непоширене означення, другим — поширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк

(О. Гончар); але якшо навпаки, то такі означення будуть неоднорідні: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк.

Якщо означення в різних планах характеризують предмет 'ікне можна замінити одним словом), то вони неоднорідні. Приклад, у реченні В густім зеленім березовім гаю над ДніРом весело щебетали пташки (І. Франко) кожне з означень ^-різному пояснює предмет, причому перше з них (густий)

«йй<ГУЄТЬСЯ словосполучення зелений березовий гай, друге (зеле- >~~словосполученняберезовийгай.

Ням а в 5 д и неоднорідними є означення, виражені сполученго І 3 ?Й М е нника й прикметника (мій найкращий друг), якісно-

шносного (високий дніпровський берег), якісного і при-

0 прикметників (улюблена мамина пісня).

534 _СИНТАКСИСтуН1СТу

Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють перелік: Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками

тами в полях (О. Гончар).

Якщо обставини по-різному характеризують дію, то вон неоднорідні. Наприклад, у реченні / дід, і баба у неділю призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко) обставина часу _ неділю, обставина місця — на призьбі, обставина способу ДІЇ _^ вдвох; отже, вони неоднорідні.

Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної. Наприклад, у реченні Шумлять сади над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра) обставини місця над берегами і в моєї юності краю хоч і відповідають на те саме питання д є?, проте неоднорідні: остання група слів, крім обставинного значення має ще й означальний відтінок (над берегами ( я к и м и?) в моєї юності краю). Так само в реченні Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч

(Леся Українка) обставини часу після бурі і у місячну ніч не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити питання у зворотному порядку: у місячну ніч (а к о л и саме?) після бурі. Можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують ( п і с л я чого?) після бурі (кол и?) у

місячну ніч.

Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв'язком:

а) без сполучників: Земля зляглася, перепріла, перемліла, спарилася, прагнула роботи (К. Гордієнко);

б) за допомогою одиничних сполучників /, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи: Приємно бродити по теплихкалюжахпіслягромуйдощучиловитищучокруками (О. Довженко); тут дві пари однорідних членів

бродити чи ловити, грому й дощу;

в) за допомогою повторюваних сполучників /..• ">' гпО'о та, або... або, чи... чи, то... то, ні... ні (сполучник л вторюється два або більше разів поспіль): Від Ьа^ ківщини — клич, і звага, і рання сила, й1 доля «' (М. Сингаївський);

г) за допомогою парних сполучників не тільки... а й, не лише... але й, як... так і, хоч... але, як не... то, не стільки... скільки (перша частина сполучника ставиться перед першим однорідним членом чи групою їх, друга — перед наступним чи наступними): Митець думає не тільки розумом, а й серцем (О. Довженко). Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха (М. Коцюбинський).

Між однорідними членами речення бувають єднальні, прохиставні та розділові відношення, які виражаються як за допомогою сполучників, так і без них.

Є д н а л ь н і в і д н о ш е н н я передаються звичайно за допомогою єднальних сполучників /, та (= /), та й, і... і, та...

та, ні... ні, як... так і, не тільки... а й і под. Вони виражають, як правило, перелік чи зіставлення певних явищ: Буде ще після цього простір лиману, і вітер попутний, і біла заметіль чайок над головою (О. Гончар). Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні врай, ані в пекло (Леся Українка). Годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе (Є. Гуцало). Цей зв'язок може передаватися й без сполучників: Привіз бджолиний мед, паляницю,яблука(В.Сухомлинський).

П р о т и с т а в н і в і д н о ш е н н я позначаються звичайно протиставними сполучниками а, але, та (= але), зате, проте, однак, все ж, так. Вони передають несумісність, протилежність певних явищ: О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю караюсь, мучуся... але не каюсь (Т. Шевченко). Цей зв'язок може виражатися й без сполучників: Це була не звичайна — мінеральна вода (О. Гончар).

Р о з д і л о ві в і д н о ш е н н я виражаються за допомо-

гою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то...

т°, не то... не то, хоч... хоч і под. Вони передають роздільність, ^еРгування або взаємовиключення певних явищ: Хлопці, щоб (ца^ажати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде бат Ц ю ^ и н с ь к и и ) - Дитина стоїть, пильно дивиться то на

ькаа>> "ю на матір (Панас Мирний).

536 СИНТАКСИС І ПУНКТУдц

§198

Розділові знаки міжоднорідними членами речення •-

Між однорідними членами речення, непоширеними й поширеними, звичайно ставляться коми: Сниться мені поле, ве.

нори барвисті, береги пахучірідногоДінця (В. Сосюра). Якщо сполучник повторюваний, то коми ставляться між

усіма парами однорідних членів незалежно від того, де стоїть перший сполучник: Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер і трави, і води... (В. Сосюра). Ісам собі постань законом, іце вагайся, не блажи (В. Стус).

Причому ком ставиться на одну менше, ніж є однорідних членів. Наприклад, у реченні Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні (В. Сосюра) однорідних членів чотири, а ком — три.

Між двома однорідними членами речення кома не ставиться лиш у двох випадках:

якщо вони з'єднані одиничним сполучником / (ы), та (= <),

та й, або, чи: Візьми чорнила і паперу та й напиши мені листа(1. Гончаренко). Краюмій. Люблюя тебевденьівночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєїлюбові. Доводилося вам їздитипізньоївесни чиранньоголіта по Україні?(З тв. Панаса Мирного); якщо вони хоч і з'єднані не одиничним, а повторюваним

сполучником /... /, ні... ні, проте становлять стійке фразеологічне словосполучення на зразок / вдень і вночі, і сяк і так, і сміх і гріх, і хочеться і колеться, ні вдень ні вночі, ні світ ні зоря, ні риба ні м 'ясо, ні пуху ні пера, ні сіло ні впало, ні живий ні мертвий, ні за що ні про що, ні в сих ні в тих

тощо: Не було їй спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний) Але кома ставиться й перед одиничними сполучниками і, та й, та ще, якщо вони мають приєднувальне значення: Зо що, не знаю, а караюсь, і тяжко караюсь (Т. Шевченко). Д°' вид роздягся, шинель на ключці повісив, і будьонівку (А. Головко). Ти мене не бійся. Я не такий, щоб зрадити людину, та чР

таку добрячу (Леся Українка). Проте такі члени речення кра' ше подавати або через тире, або окремим неповним речення*1 (через крапку).

Хире ставиться між двома однорідними членами речення,

.цію другий член протиставляється першому (між ними можпоставити протиставний сполучник а, але), виражає причинаслідок, доповнення, раптову зміну подій: Не вітер —

/1 над землею в замети клала білий сніг (Л. Первомайський).

Земля на прощання усміхнулась — і потемніла (Панас Мирний)- Вс' оглухли — похилились в кайданах (Т. Шевченко).

Крапка з комою ставиться між двома однорідними членами, якшо вони значно поширені або далекі за змістом: Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати; судилипрозвіра і чоловіка;про світ і йогозакони довічні(Панас Мирний).

Узагальнювальніслова і розділові знаки при них

Узагальнювальне слово — це назва, яка охоплює всі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення.

Узагальнювальними словами найчастіше бувають займенник все, прислівники скрізь, всюди, а також інші слова з ширшим, ніж окремі однорідні члени, значенням: Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокіт копит — усе резонувало тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо! (О. Гончар). Рядом з колесом лежали на полиці Миколині

книжки:граматка,часловецьтатовстийпсалтир(1.НечуйЛевицький).

Узагальнювальне слово виступає таким самим членом ре- чення, як і однорідні члени, до яких воно відноситься, і може стояти:

а) або перед однорідними членами речення (тоді однорідні члени розкривають його значення): Скрізь червоно: і на

небі, і на узгір'ях, і на горі (Марко Вовчок);

") або після однорідних членів речення (тоді воно узагальнює значення однорідних членів): Луки, гори, пишні

сади — все зелене і принишкле (О. Гончар).

СИНТАКСИС І ПУНКТуд

Якщо в реченні є узагальнювальне слово, то перед рідними членами ставиться двокрапка, а після них тире: Ра °

зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева*- кущі — наче завмерло (Ю. Смолич). Як правило, перед Д В о ' ' рапкою тон трохи підвищується, однорідні члени речення пг>о

Якщо речення з узагальнювальним словом починається од норідними членами, то перед ними, ясна річ, двокрапка не ставиться, як і не ставиться тире, якщо таке речення закінчується однорідними: Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней — усе ставало зараз помітно лункішим, ніж удень (О. Гончар). Ах якусьогобагато:неба,сонця,веселоїзелені(М.Коцюбинський)

Іноді тире може ставитися й перед однорідними членами (замість двокрапки): Усе навпіл — і труд, і піт, любов і дні

гарячі (Д. Луценко). У такому разі однорідні члени вимовляються з підвищеною інтонацією.

У діловому й науковому стилях перед однорідними членами двокрапка може ставитися й тоді, коли в реченні немає узагальнювального слова (така двокрапка необов'язкова): На нарадібулиприсутні:директор,заступникдиректора,головний

бухгалтер,начальникицехів.

Якщо при узагальнювальному слові є слова а саме, як-от, наприклад, то перед ними ставиться кома, а після них (тобто перед однорідними членами) — двокрапка: Всяке птаство, якот:деркачів, перепілок, куликів, курочок—можнабуловикоси- ти косою в траві (О. Довженко).

§200

Особливості вживання однорідних членів

Явища, названі однорідними членами, мають бути одного плану, тобто однаково належати до якоїсь реальної чи уявної групи явищ.

Наприклад, неправильно побудоване речення «На свято Івана Купала на Трухановому острові зібралися і молоді, іс т а Р''

ри й робітники або кияни й гості Києва, студенти й школярі абодорослі й діти.

Однорідні члени повинні граматично однаково залежати від головного слова, бути граматично правильно оформлені.

Наприклад, не можна сказати «Мені подобаються пригоддоцькі кінофільми і слухати сучасну музику». Треба: або ...подобаються пригодницькі кінофільми й сучасна музика, або подобається дивитися пригодницькікінофільми й слухати су-

часнумузику.

Не можна сказати й так: «Мій знайомий розуміє й захоплюється мистецтвом», бо кожен із вжитих тут однорідних присудків вимагає після себе іншого відмінка. Це речення слід побудуватитак:Мійзнайомийрозуміємистецтвойзахоплюється ним. Так само не можна поєднувати члени речення й підрядні речення як однорідні. З цього погляду речення «Треба враховувати умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною» побудоване неправильно. Можна сказати: або

...враховуватиумовипраціізабезпеченістьвиробництвасировиною, або ...враховувати, які умови праці і наскільки виробництвозабезпеченесировиною.

Щоправда, іноді трапляється не зовсім звичне поєднання однорідних членів і підрядного речення: Пан матиме і пахолків, імайстрів, іхліборобів, ікого вінзабажає(3. Тулуб). Очевидно, Доцільніше було б сказати: .../ всіх, кого він забажає.

Однорідні члени повинні пов'язуватися з тим самим значенням головного для них чи залежного від них слова. Наприклад, не має змісту речення «Хвилюється море і мати за своїх дітей». Слово хвилюється тут вжито у двох цілком різних значеннях: стосовно моря воно означає «покриватися хвилями», а стосовно матері — «тривожитися». Можна лише сказати- Хвилюється море, і тривожиться мати за своїх дітей. На

Такій несумісності понять побудовано, наприклад, відоме гу- МоРистичне речення «Ішов дош і два студенти: один — в уні- еРситет, другий — у черевиках».

Парні сполучники не тільки... а й, як... так і і под. треба

ставити тільки перед однорідними членами, не захоплю^ ними інших, неоднорідних членів. Наприклад, не можна п ^ ташовувати так частини парного сполучника: «Взимку я°3" тільки катаюся на лижах, а й на ковзанах». Треба: Взимк^ катаюся не тільки на лижах, а й на ковзанах. Так само непп * вильно: «Ми відвідали не тільки історичний музей, а й всти ли побувати в картинній галереї». Треба: Ми не тільки відвід ли історичний музей, а й встигли побувати в картинній галеп •

Якщо вживається парний чи повторюваний сполучник т' прийменник слід ставити перед кожним однорідним членом°

поздоровлення як від рідних, так і від друзів, а не «поздоровлен ня як від рідних, так і друзів»; так само: поздоровлення і в# рідних, і від друзів, а не «поздоровлення і від рідних, і друзів»

Якщо в реченні при однорідних підметах є узагальнювальне слово, то присудок треба узгоджувати з узагальнювальним словом, а не з однорідними підметами: Усе: і поля, і луки, і ліси ~ зазеленіло, а не «зазеленіли».

Під час вживання однорідних членів не повинно виникати непорозумінь. Наприклад, по-різному можна витлумачити таке побажання: «Бажаю тобі видужання від хвороби і доброго здоров'я». Двозначний і такий вислів: «На півдні вже достигають солодкі апельсини й лимони». Тут треба переставити місцями однорідні члени: ..лимони й солодкі апельсини, аби не вийшло, що лимони теж солодкі.

Поміркуйте

Які загальні ознаки однорідності членів речення? Коли повторювані однотипні форми слів не є однорідними?

Як розрізнити однорідні означення від неоднор№ них, однорідні обставини від неоднорідних?

4. Як об'єднуються між собою однорідні члени речення-

5.Коли коми між однорідними членами речення не ставляться?

Що означають узагальнювальні слова і як при н виділяються однорідні члени?

Яких правил слід дотримуватися, вживаючи рідні члени?

§201

Поняття про відокремлені члени речення

у простих реченнях окремі поширені чи непоширені члени речення можуть виділятися паузами та інтонацією. Ці члени речення по-різному уточнюють, доповнюють, розширюють основний зміст висловлювання. Це — відокремлені члени речення.

Наприклад, у реченнях Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур'яні (Д. Павличко). Хлопці мовчки стоять,

милуючись з зоряного неба (Ю. Яновський). Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський) є відокремлене означення покинута людьми на довгі дні (вказує, крім того, на причину), відокремлена обставина милуючись з зоряного неба (називає додаткову дію), відокремлений присудок аж чорна (уточнює присудок).

Відокремлення члена речення залежить: а) від його смислового навантаження; б) від способу його вираження; в) від його місця в реченні; г) від стилю мовлення;

г) від експресивно-емоційного забарвлення висловлювання.

у більшої ваги, привернути до нього увагу.

"Шокремлені члени речення несуть більше смислове наванення, ніж невідокремлені.