3. З’єднання ребер

Відмітити, що кісткові ребра з’єднуються з хребцями і з реберними хрящами, а останні – з грудниною та один з одним.

З хребцями ребра з’єднуються за допомогою суглобів. Реберно-хребцевий суглоб представляє собою комбінацію суглоба голівки та суглоба горбка ребра, які забезпечують чітко визначені і взаємозалежні рухи грудної клітки. Рухи в суглобі голівки ребра та суглобі горбка ребра відбуваються сумісно за принципом змінного суглобу навколо середньої осі для розширення та звуження грудної клітки. Об’єм рухів більший там, де обидва суглоби щільніше прилягають один до одного з середини грудної клітки або взагалі зливаються (як в останніх ребрах).

Кісткові і хрящові частини ребер з’єднуються між собою синхондрозом, проте в собаки постнатально в деяких реберних хрящах може утворюватися суглоб.

З грудниною стернальні ребра з’єднуються груднинно-реберними суглобами, які функціонують як змінні суглоби.

Між частинами груднини протягом всього життя зберігаються хрящові груднинні зрощення.

V. Особливості з’єднань кісток грудної кінцівки

1. З’єднання тулуба та пояса кінцівки

Під з’єднанням тулуба та поясу кінцівки розуміють сукупність м’язів між корпусом та грудною кінцівкою, які забезпечують рух лопатки відносно бічної грудної стінки. В собаки та кішки тут відсутні справжні суглоби, які пов’язані з ключицею, як у людини, та масивні укріплюючі фасції, як у великих тварин. Проте в собаки та кішки сильно розвинуті м’язи плечового поясу. Тим, що опорна функція плечового поясу здійснюється виключно за рахунок м’язів, пояснюється потреба в тривалому відпочинку лежачи. Здійснюються наступні рухи: піднімання та опускання кінцівки, рух нею вперед та назад, а також повертання лопатки.

2. Плечовий суглоб

У собаки та кішки – це кулеподібний суглоб, в якому суглобова западина лопатки за глибиною та діаметром значно менша, ніж округла голівка плечової кістки. Співвідношення їх розмірів, яке складає в кішки 1:3, визначає великий об’єм рухів у суглобі. Згинання та розгинання можливі на кут більш ніж на 120°. Відведення та приведення здійснюються на кут приблизно 50-60°, супінація досягає 45°, пронація - 35°. Об’ємна суглобова капсула має три кишені: дві невеликі краніальні і велику каудо-латеральну. Ізольованих гальмуючих зв’язок немає, проте суглоб укріплений латерально та медіально потовщеннями капсули. Крім того, описують поперечну зв’язку плечової кістки, яка проходить над міжгорбковим жолобом плечової кістки і є підтримуючою зв’язкою для сухожилка двоголового м’яза плеча. В цьому місці суглобова капсула під тиском сухожилка двоголового м’яза вибухає в суглобову порожнину, утворюється міжгорбкова синовіальна піхва. При відриві поперечної зв’язки сухожилок двоголового м’яза втрачає підтримку і напрямок під час ковзання по поверхні плечового суглобу. В цьому випадку під час згинання він виступає із тунелеподібного міжгорбкового жолоба та зісковзує через менший горбок на медіальний бік плечової кістки. Щоб запобігти болі при цьому зміщенні, собака утримує кінцівку постійно випрямленою.

Ін’єкція в плечовий суглоб виконується з латерального боку в зігнутому стані між гачкоподібним відростком лопатки, який можна пропальпувати та більшим горбком плечової кістки.

3. Ліктьовий суглоб у них відноситься до комбінованого, який поєднує різні за характером рухи ділянок однієї й тієї ж суглобової поверхні – згинання і розгинання, а також незначне обертання. На дистальному кінці плечової кістки в них сформована спереду і латерально опукла суглобова поверхня, з якою поєднується ямка променевої кістки, тому тут можливі, окрім згинання і розгинання, обертальні рухи. На тому ж кінці, але позаду і медіально, є короткий валик, з яким з’єднується ліктьова кістка, тому в цій ділянці можливе лише згинання та розгинання. Суглоб утворюється, таким чином, двома простими суглобами: плечеліктьовим суглобом та плечепроменевим суглобом. Крім того, ліктьовий суглоб безпосередньо пов’язаний з проксимальним променеліктьовим суглобом – циліндричним суглобом, в якому голівка променевої кістки за посередництва суглобової окружності обертається в дугоподібній променевій вирізці ліктьової кістки. В загальній суглобовій капсулі є три кишені: краніо-латерально під загальним розгиначем пальців, краніо-медіально під двоголовим м’язом плеча та каудально між латеральним надвиростком плечової кістки і ліктьовим відростком. Цю кишеню вибирають для ін’єкції в кішки, в той час як у собаки укол роблять на боці згинання. Зв’язки та окремі сухожилки зрослися з капсулою, так що їх защемлення не відбувається. Об’єм рухів у ліктьовому суглобі (згинання та розгинання) складає в кішки 140°, в собаки залежно від породи від 100° до 140°.

4. Променеліктьові суглоби – проксимальний та дистальний. У проксимальному суглобі в собаки виражене лише пасивне обертання, а в кішки виконується супінація. Для цього дистальний суглоб повинен функціонувати в якості циліндричного суглобу, в якому невелика опукла суглобова окружність дистального епіфіза ліктьової кістки обертається в ліктьовій вирізці променевої кістки. Кут руху із звичайного стану пронації в положення супінації в кішки може бути більше 100°. В собаки в променеліктьових суглобах поряд з пасивною супінацією приблизно на 50° також можлива пронація на кут біля 20°.

У кроля ліктьовий суглоб складний , блокоподібнипй (2 косо поставлених гребені на блоці плечової кістки) може робити незначні обертальні рухи.

5. Зап’ястковий суглоб відрізняється тим, що між суглобовою овальною ямкою на променевій кістці і еліпсоподібною суглобовою поверхнею проксимального ряду кісток зап’ястка є двовісний суглоб, тому тут можливі, на відміну від інших видів тварин, в яких цей суглоб одновісний, такі рухи як згинання та розгинання, а також відведення і приведення, але не обертання. В міжзап’ястковому та зап’ясткоп’ястковому суглобах згинання та розгинання, а також у незначному об’ємі приведення та відведення в собаки можливі, тоді як у решти тварин вони відсутні. Завдяки косому розміщенню рядів суглобів, що більш помітно в кішки, ніж у собаки, згинання супроводжується відхиленням лапи в бік. Суглоб додаткової кістки зап’ястка та міжзап’ясткові суглоби виконують швидше стабілізуючу дію. Сума рухів всіх названих суглобів забезпечує загальну рухливість суглоба. При згинанні-розгинанні кут складає біля 150°-195°, при приведенні-відведенні - 20°-30°. Обертальні рухи в зап’ястковому суглобі неможливі; супінація лапи забезпечує рух кісток передпліччя та підтримується поворотом у плечовому суглобі; променезап’ястковий суглоб лише дозволяє обертання кінця променевої кістки.

Значна особливість зв’язкового апарату є в тому, що на спинковій поверхні в собак розвинуті косі дорсальні зв’язки з великою кількістю еластичної тканини: одна між променевою кісткою і проксимальним рядом зап’ястка, а інша – між проксимальним і дистальним рядом до 4-ї кістки зап’ястка. Крім того, в собаки є значна кількість міжкісткових зв’язок, а зв’язкові волокна між п’ястковими кістками створюють рухливість однієї кістки навколо іншої.

У суглобовій капсулі є два дорсальних випини під сухожилками розгиначів, в які виконують ін’єкції. Суглобова порожнина складається з двох відділів, які не сполучаються між собою. Проксимальний відділ охоплює променезап’ястковий суглоб, а також дистальний променеліктьовий суглоб і суглоб додаткової кістки зап’ястка. Дистальний відділ суглобової порожнини охоплює міжзап’ястковий суглоб, зап’ясткоп’ясткові суглоби та суглоби між проксимальними кінцями п’ясткових кісток. У собаки та кішки можливе виконання ін’єкції в дистальну частину суглобу. Ін’єкція виконується при згинанні суглобу; для орієнтації можна використовувати сухожилки розгиначів, які легко пальпуються, після чого голка вводиться в суглобову щілину до появи краплин синовіальної рідини.

6. П’ясткові суглоби– з’єднують п’ясткові кістки між собою. Основи сусідніх кісток п’ястка лише незначно зрушуються відносно один одного.