1. З’єднання кісток черепа

Відмітити, що для скелета голови хижаків характерне змішане з’єднання – безперервне і переривчасте. До безперервного з’єднання відносять синдесмоз – шви між кістками, що формують дах черепної коробки, а також кістками лицевого відділу черепа, синхондроз – у молодих тварин між кістками, що утворюють основу мозкового відділу черепа, синостоз – у дорослих, до переривчастого – суглоб.

У дрбних тварин кістки черепа з’єднуються швами Череп з нижньою щелепоюз’єднаний за допомогою висково-нижньощелепного суглоба. У собаки, песця та кішки він є неконгруентним виростковим суглобом, який має суглобовий диск, у собаки з волокнистого хряща, в кішки – у вигляді мембрани. Рух у цьому суглобі, в основному, обмежується опусканням та підніманням нижньої щелепи подібно до ножиць. Помітно, що собака і кішка можуть широко розкривати пащу, тому в собак з далеко виступаючим латерально вінцевим відростком (басети) останній за надто сильного відкривання пащі може защемитися під виличною дугою, самостійне закриття пащі при цьому стає неможливим. Цей блок можна зняти, провівши часткову резекцію вискового відростка виличної кістки, а за необхідності також і вінцевого відростка. Припускають, що причиною є специфічна для даної породи дисплазія.

Необхідно також вказати, що в деяких дрібних порід собак існують постійні тім’ячка в ділянці лобових кісток та потиличної кістки, хоча деякі дослідники вважають їх аномаліями розвитку. Для кішки типовим є наявність постійного тім’ячка в ділянці слізної кістки поряд з переднім краєм очної ямки.

Під’язикова кістка з’єднана з черепом тимпаногіоїдом, який прикріплюється до соскоподібного відростка вискової кістки. Інші членики кістки з’єднуються між собою за допомогою суглобів.

У кролясуглоб циліндричний, ковзаючий (санний) не обертальний. Утворений скошеними, опуклими та витягнутими у довжину суглобовим виростколм нижньощелепової кістки та увігнутою напівциліндричною суглобовою поверхнею виличного відростка вискової кістки. Суглоб має капсулу, хрящовий диск між суглобовими поверхнями кісток. Додаткових зв’язок немає.

Під’язикова кістказ’єднується з висковою (черепом) за допомогою м’язів та довгих зв’язок малих рогів.

2. З’єднання хребців

У хижаків для перших двох шийних хребців характерне переривчасте з’єднання, а для всіх інших – як безперервне, так і переривчасте. До переривчастого з’єднання відносять зчленування атланта з потиличною кісткою та епістрофеєм, а також суглобових відростків, всіх без винятку хребців, між собою, до безперервного – з’єднання тіл, дужок, остистих та поперечних відростків хребців за допомогою синдесмозу, синеластозу, синхондрозу та синостозу.

Для забезпечення рухливості голови особливе значення мають два суглоба: потиличноатлантний та атлантоосьовий. В еліпсоїдному потиличноатлантному суглобі рух здійснюється переважно навколо поздовжньої осі, забезпечуючи піднімання та опускання голови. Бічні нахили та обертальні рухи обмежені. В циліндричному атлантоосьовому суглобі обертальні рухи здійснюються навколо поздовжньої осі зуба епістрофея. Розрив поперечної зв’язки або перелом зуба можуть привести до смертельного пошкодження спинного мозку.(У кроля є також крилові зв’язки непарну зв’язку зуба).

Тіла хребцівз’єднуються синхондрозом і синдесмозом.

Синхондроз представлений міжребцевим диском, який розміщений між голівкою та ямкою суміжних хребців. Товщина міжхребцевих дисків найбільша у хвостовому відділі, менша – в шийному і поперековому і найменша – в грудному. Він складається із центральної частини – пульпозного ядра, що являє собою залишок спинної струни і надає хребту пружності й еластичності, та периферичного кільця з волокнистого хряща, волокна якого, перехрещуючись, забезпечують міцність з’єднання і обмежують обертання хребців один відносно одного. Пульпозне ядро в здорової тварини завжди має світле забарвлення та желеподібну структуру. При передчасному відкладенні солей кальцію в ньому зменшується функція амортизації та розподілу компресійних навантажень у хребті. Фіброзне кільце характеризується тим, що пучки колагенових волокон хряща розміщуються шарами, в кожному шарі паралельно один до одного і завжди під кутом до поздовжньої осі тіла хребця. Пучки волокон сусідніх шарів перетинаються під прямим або тупим кутом, переходячи із шару в шар. При пошкодженнях кільця можливе випадіння пульпозного ядра. В більшості випадків це відбувається в напрямі хребетного каналу, що приводить до компресії спинного мозку. Всі міжхребцеві диски можуть підлягати дегенеративним змінам, проте найчастіше випадіння диска відбувається в шийному та поперековому відділах, а в грудному – цьому перешкоджають зв’язки голівок ребер, які з’єднуються з дорсальним краєм дисків. Найчастіше випадіння міжхребцевого диску спостерігається в пекінесів, такс тощо.

Синдесмоз представлений поздовжніми зв’язками, які перекривають великі ділянки хребта.

Особливість. У кроля вентральна поздовжня зв’язка тягнеться від 7-го шийного до крижі включно. Дорсальна зв’язка тягнеться від 2-го шийного хребця і до крижі.

Дужки хребців з’єднуються за допомогою жовтих (міждужкових) зв’язок, які мають вигляд еластичних пластинок, що сполучають дуги суміжних хребців, прикриваючи міжхребцеві отвори.

Остисті відростки з’єднуються надостистою зв’язкою, а також лише слабко розвинутим канатиком каркової зв’язки (собака, кріль), яка в кішок зовсім відсутня.

В собаки та кішки відсутні міжпоперечні та міжостисті зв’язки в грудному і поперековому відділах хребетного стовпа, замість яких є м’язи, що забезпечує значну рухливість цих ділянок.

Суглобові відростки суміжних хребців з’єднуються простими плоскими суглобами, що мають лише капсули (зв’язки відсутні). Участь окремих хребців у русі хребта невелика, проте в сумі вони дають значні показники – нагинання та випрямлення, нахили в боки, обертальні рухи.