Iі. Особливості будови осьового скелету в дрібних свійських тварин

Скелет є опорною, твердою частиною апарату руху. Він складається із закономірно з’єднаних між собою кісток і хрящів. Скелет дрібних свійських тварин включає два відділи: осьовий і кінцівок (периферичний). Осьовий скелет складається із скелета голови, шиї, тулуба і хвоста. Скелет тулуба включає грудний, поперековий та крижовий відділи. Найбільш розвинутий грудний відділ тулуба, так як він складається із хребців, ребер і груднини, що утворюють грудну клітку.

Скелет голови собак залежно від породи може сильно відрізнятися за формою. За формою черепа розрізняють два основних типи порід собак:

А) Доліхоцефалічні – типовим представником є грейхаунд з витягнутою, видовженою головою. Довжина мозкового відділу черепа, виміряна від зовнішнього потиличного підвищення до задньої кромки носової кістки, має співвідношення з довжиною лицьового відділу черепа в пропорції 2:1,8. Співвідношення загальної довжини верхньої частини черепа до його максимальної ширини в ділянці виличних дуг складає 2,6:1. Абсолютні розміри черепа в окремих порід можуть коливатися залежно від статі, однак загальні пропорції зберігаються. Зовнішній сагітальний гребінь завжди сильно розвинутий і помітно виступає, особливо в мускулистих собак, інколи має поздовжню борозенку. Альвеолярні відростки верхньої щелепи тонкі і це може призвести до того, що біля 4-го та 5-го кутніх зубів верхівки коренів будуть не повністю охоплені кісткою.

Б) Брахіцефалічні – типовими представниками є мопс та карликовий шпіц, в яких голова коротка та широка, співвідношення довжини мозкового і лицьового відділів черепа складає 2:1, загальної довжини до максимальної ширини – 1,2:1. Склепіння черепа має майже шароподібну форму, зовнішній сагітальний гребінь відсутній, тому межі тім’яної поверхні часто розпізнаються лише за валиками в місцях прикріплення м’язів. Це найбільш віддалені в дорсо-медіальному напрямку точки прикріплення вискових м’язів. Носова кістка відокремлена від мозкового відділу черепа помітним згином – glabella. У собак із сильно вираженою короткоголовістю можуть зберігатися ділянки сполучної тканини у вигляді тім’ячок (джерельця) між лобовими та тім’яними кістками та між тім’яними кістками та лускою потиличної кістки. Крім того, в таких собак через неповне окостеніння в ділянці луски потиличної кістки рентгенологічно можна виявити збільшення великого отвору в дорсо-медіальному напрямку.

В цілому, на відміну від інших видів свійських тварин, особливо свині, череп собаки має характерні особливості: очні ямки незамкнуті, так як лобова кістка не з’єднується з виличною дугою, а велика ділянка до дорсального краю виличної дуги закривається орбітальною зв’язкою; передні кінці носових кісток розширені і не утворюють з різцевими кістками вирізок; надочноямкові отвори відсутні; зовнішній слуховий хід не виражений, отвір його широкий; яремний відросток прямий, широкий; слізний отвір один; нижньощелепна кістка парна. Крім того, тім’яні кістки мають вигляд простих пластинок, а міжтім’яна кістка ще до народження зливається із потиличною кісткою та тім’яними кістками. В собаки добре виражена лише лобова пазуха, яка складається із парних латеральної (найбільшої), ростральної і медіальної частин, які пов’язані із носовою порожниною в ділянці лабіринту решітчастої кістки через отвори лобових синусів.

В кішок лицевий і мозковий відділи черепа розвинуті приблизно однаково, очні ямки великі, майже замкнуті, так як виличний відросток лобової кістки значно довший, ніж у собаки та в дорослих тварин повністю змикається з лобовим відростком виличної кістки, а в більш молодих – також з’єднується короткою орбітальною зв’язкою. Потиличний гребінь і основа добре розвинуті, замість яремних відростків є лише невеликі горбки. Верхня щелепа витягнута дорсально, а її нижня частина – каудально, що надає їй форму кута, на вершині якого розміщене ікло. Кожна з лобових кісток у кішки має єдину лобову пазуху. Обидва синуси розділені перетинкою, вони займають майже весь простір, утворений зовнішньою та внутрішньою кістковими пластинками лобової луски, і лише в каудальній частині кожна з них поділяється коротким кістковим відростком на латеральну та медіальну частини.

Скелет кроля налічує 212 окремих кісток.Селет кроля має своєрідну форму: сильно згорблений (особливо у спокої) тулуб, витягнутий поперек, подовжений таз, короткий хвіст, коротка і майже пряма шия, яка несе голову з слабко розвинутим мозковим відділом і сильно розвинутим лицьовим (особливо щелепи), укорочені грудні і досить довгі і міцні тазові кінцівки.

В скелеті кроля є ряд примітивних рис. До них відносяться:

1) збереження в зап’ястку центральної кістки; 2) збереження в плечовому поясі слабко розвиненої ключиці, прокоракоїда та коракоїдного відростка; 3) наявність на лопатці метакроміона; 4) наявність в кульшовій западині невеликої ацетабулярної кісточки; 5) наявність позаду колінного суглоба двох пар маленьких додаткових кісточок (flabella)залишки перонекранона; 6) маленька черепна порожнина; 7) великі очні ямки, які майже прилягають одна до одної і сполучаються між собою отворами; 8) поділ клиноподібної кістки на дві самостійні: передню та задню; 9) сильна губчаста верхньощелепова кістка і луска вискової кістки.

Скелет голови кроля складається із 25 кісток і поділяється на мозковий та лицьовой відділ. В мозковий відділ входить 7 кісток: 3-х парних (вискова, лобова, тім’яна) і 4-х непарних (решітчаста, потилична, міжтім’яна, клиноподібна). В лицьовий відділ входить 7 парних кісток (верхньощелепова, міжщелепова, піднебінна, носова, вилична, слізна, крилоподібна) і 2 непарних – леміш, під’язикова. Нижньощелепова кістка зростається в непарну. Мозковий відділ займає ¼ черепа. Очні ямки різкосближені між собою і розділені тонкою кістковою пластинкою. Кістки всі зміщені кзадупозаду очних ямок. Вилична дуга повністю приймає участь у формуванні зовнішньої частини очної ямки, тому вискова ямка нерозвинута.

В лицьовому відділі є наявність великих міжзубних проміжків різцевими та корінними зубами– діастем при звуженості в цих ділянках самих щелеп. Із пазух збереглися верхньощелепова, лобова і клинопіднебінна.

Хребетний стовп, як і інших видів тварин, складається із шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового відділів. Хребет має чотири кривини: опуклу дорсально шийну, ввігнуту шийноспинну, слабо опуклу дорсально спиннопоперекову та крижову. Крижова кривизна в більшості випадків має лордозний характер, проте інколи може бути кіфозною. З «нормального положення», тобто невимушеної прямої стійки з рівномірним навантаженням на всі чотири лапи, можливі різної інтенсивності рухи ділянок хребта. Хвостовий відділ хребта найбільш рухливий, в той час як крижовий відділ абсолютно статичний. Шийний відділ хребта має найбільшу рухливість у вертикальній та горизонтальній площинах, обертальні рухи, за винятком повертання голови, не здійснюються. В грудному відділі на ділянці з 1 по 10 хребець існує можливість обертальних рухів. У грудному та поперековому відділах вертикальні та горизонтальні відхилення можливі, проте не в такому діапазоні, як у шийному відділі.

В кішки також найбільш рухливим є шийний відділ. Обертання можливе лише в грудному відділі до 11-12 хребця. Проте об’єм рухів у горизонтальній та вертикальній площинах в грудному і поперековому відділах не всюди однаковий. У вертикальній площині рухливість зменшується до антиклінального хребця і знову повертається за ним до крижової кістки.

Шийний відділхребетного стовпа нараховує сім хребців, із міцно скріпленими сегментами, на яких рельєфно виступають як поперечнореберні, так і остисті відростки, які збільшуються від 3-го до 7-го. Гребінь епістрофея широкий, дуже сильно розвинутий і нависає на задню ділянку дужки атланта. Шия з мускулатурою на фронтальному розрізі представляє майже коло, тобто м’язи розвинуті майже однаково з дорсального і латеральних боків тіла хребця, що вказує на хижацький спосіб життя, так як шия, що сильно згинається у всіх напрямках, дає можливість успішно боротися з ворогами або відривати шматки від здобичі.

Грудний відділ складається із 13 сегментів, з яких 9 з’єднуються з грудниною реберними хрящами і називаються справжніми (стернальними), 4 пари несправжніх (астернальних) ребер, не мають безпосереднього з’єднання з грудниною, їх хрящові частини накладаються один на одного, утворюючи реберну дугу. 13 пара ребер часто взагалі вільно закінчується в черевній стінці (коливні ребра). Ребра дуже увігнуті – обручеподібні, тіло майже кругле.

Груднина складається з 8 сегментів, які протягом всього життя тварини відокремлюються один від одного товстими хрящовими дисками. В зв’язку з тим, що груднина утворюється в результаті злиття двох грудних смужок, виникають різні аномалії – розщеплення груднини та не зрослі ділянки (часто в боксерів). Ці відхилення потрібно враховувати під час пункції груднини для взяття кісткового мозку.

Грудна клітка в собаки залежно від породи більше чи менше нагадує сплюснутий з боків параболоїд (конусоподібної форми з крутими боками, вхідний отвір округлий, міжреберні простори великі, широкі), а в кішки – конус із зрізаною вершиною. Різна форма зумовлює також різницю в значеннях так званого реберно-хребцевого кута. Його утворюють дотична, яка проходить через найбільш латеральну точку ребра та горбок, і пряма, яка проходить через остисті відростки. Значення кута різне для кожного ребра, проте в кішки завжди менше, ніж у собаки, так як у кішки більша резервна ємність вдиху. З цим пов’язані кращі шанси виживання при тупих травмах грудної клітки в кішок, ніж у собак.

Поперековий відділхребетного стовпа складається із 7 хребців, у кішки ця цифра постійна, в собаки інколи бувають відхилення: 6 або 8. Восьмий поперековий хребець, який називається перехідним хребцем, має ознаки крижового хребця; він може повністю або частково зростатися з крижовою кісткою. У цілому, хижаки мають довгий поперек, а особливості з’єднань суглобових відростків забезпечує різноманітні рухи, особливо в кішок. На поперекових хребцях добре розвинуті остисті, поперечнореберні, соскоподібні і додаткові відростки, що сприяє полегшеній і диференційованій рухливості.

Крижовий відділпредставлений крижовою кісткою, яка утворилася в результаті злиття трьох крижових хребців, тому він практично нерухомий. Однак у такс крижова кістка часто буває утворена 4 хребцями. При цьому перехідні хребці можуть бути зараховані як до поперекового, так і до хвостового відділу хребта.

Хвостовий відділвключає 20-23 хребця, хоча залежно від породи собаки ця цифра може значно коливатися. В собак на тілі хребців з вентрального боку зберігаються гемальні дуги в сегментах, що лежать недалеко від початку хвоста. В гемальних відростках до 11-12 хребців у кішки виникають власні вторинні ядра окостеніння – гемапофізи. У випадках, коли собака або кішка народжуються без хвоста, мова йде про аномалії розвитку хвостового відділу хребта, які можуть зачіпати також і руховий апарат, причому можливі навіть такі пороки як «заяча» скакальна походка. Часто аномалії розвитку хвоста спостерігаються в сіамських кішок.

Хребетний стовп у кроля має 46 хребців, з них шийних – 7, грудних – 12-13, поперекових – 6-7, крижових – 4, які зливаються в крижову кістку та хвостових – 15-16. Ребер 12-13 пар. У кроля хребтовий стовп утворює 3 згини: 1) шийний згин – в початковій частині шийного відділу, звернений вверх, у кроля майже не виражений;

2) шийно-грудний – при переході кінцевої частини шийного відділу в початковий відділ грудного, звернений донизу, у кроля різко виражений;

3) грудо-поперековий згин, простягається у вигляді загальної арки через спинно-поперековий відділ від грудних кінцівок до тазових. Цей згин у кроля розтягнутий і різко виражений.

Шийний відділкороткий, прямолінійний складається із 7 хребців. На 2-шийноиу зуб циліндричної форми.

Грудний відділіз 12 (13) хребців, які поступово подовжуються спереду назад. Тіло округло-трьохгранної форми, ямка голівки плоскі, є соскоподібні відростки. Ребра довгі, тонкі та ізогнуті кістки. На останніх 4 ребра горбка немає.Перші ребер справжні. 3 останніх пари ребер є коливними. Груднина складається із 6 сегментів. Ручка витягнута вперед, сжата з боків, а нижня поверхня майже округла. Тіло трьохгранно трикутної форми

Поперековий відділ 7(6) досить довгтх і міцних хребців, досягають великого розвитку, перевищуючи по довжині грудні.

Крижовий відділкороткий і складається з 4 зрощених між собою хребців, утворюючи крижову кістку. На крижі добре виражений мис. Остисті відростки відокремлені один від одного.

Хвостовий відділскладається з дуже коротких різко ізогнутих догори 16(15) хребців.

Хребетний стовп морської свинки складається з 36-37 хребців, з них 7 шийних, 13 грудних, 6 поперекових, 4 крижових та 6-7 хвостових. Ребер 13 пар, з них 6 справжніх та 7 несправжніх. Груднина складається з п’яти частин, які пізно зростаються, причому ручка та мечоподібний відросток зростаються лише в старих тварин. В щурів кількість хребців шийного, грудного, поперекового та крижового відділів, як і в морської свинки, відрізняється лише кількість хвостових хребців - 27-30.

Хребетний стовп у нутрії складається із 56 хребців: 7 – шийних, 13 – грудних, 6 – поперекових , 4 – крижових та 26-27 – хвостових хребців. 13 пар ребер, із них 8 пар справжніх, стернальних та 5 несправжніх, астернальних.