4. Дати оцінку властивостям та особливостям застосування матеріалів для гідроізоляції:

• рулонним;

• мастичним;

• емульсіям.

Рулонні покрівельні матеріали

Рулонні покрівельні матеріали за структурою полотна поділяють на основні табезосновні. Як основу рулонного матеріалу застосовують покрівельний картон, склотканини, фольгу, тканини на основі поліефірних волокон, оксидовані моди­фіковані еластоміри та пластоміри, азбестовий папір. На картонній основі вироб­ляють руберойд, пергамін і толь; на склооснові - склоруберойд, склоповсть, гідробутил, гідросклоізол; на основі фольги - фольгоізол та фольгоруберойд, на аз­бестовому папері — гідроізол.

За видом в'яжучих речовин розрізняють такі покрівельні та гідроізоляційні матеріали:

• бітумні (в'яжучі композиції представлені нафтовими бітумами чи сплавами нафтових та природних бітумів);

• дьогтьові (в'яжучі композиції представлені сумішшю кам'яновугільних та сланцевих дьогтів чи сплавів пеків з кам'яновугільними дьогтями чи дьогтьови­ми маслами);

• дьогтьобітумні (в'яжучі композиції представлені сумішшю кам'яновугільних дьогтьопродуктів чи сланцевих дьогтів з нафтовими бітумами);

• бітумнополімерні (в'яжучі складаються з нафтових бітумів та полімерів);

• бітумногумові (одержані в результаті спільної переробки нафтових бітумів і старої гуми);

• гумодьогтьові (одержані в результаті спільної переробки старої гуми та дьог­тьопродуктів);

• полімерні (виготовлені з використанням полімерних в'яжучих речовин (полі­ізобутиленові, бутилкаучукові, етиленпропіленові, хлорпренові).

Рулонні покрівельні матеріали виробляють із захисним шаром, яким може бути посипка (крупнозерниста - «К», дрібнозерниста - «Д», лускоподібна - «Л» і пиловидна «П»), покриття фольгою тощо.

Особливості виробництва сучасних рулонних матеріалів. Новий поштовх свого розвитку рулонні покрівельні матеріали отримали завдяки впровадженню технології модифікації бітуму атактичним поліпропіленом. На відміну від полімерного модифікатора СБС (Стірен-Бутадієн-Стірен), атактичний поліпропілен дозволив підняти технічні характеристики покрівлі на новий якісний рівень. При суміщенні з основою з нетканого поліефіру, атактичний поліпропілен дозволив знівелювати негативний вплив температур на покрівельні матеріали і головне, збільшити параметр так званого, відносного подовження (зміну площі поверхні після укладання внаслідок осадових процесів). Якщо у випадку застосування СБС-модифікатора він складає всього лиш 2-5%, то тепер цей показник виріс до 35-40%. Завдяки цьому гідроізоляційні матеріали можуть бути без застережень використані в самих широких сферах будівництва, а самі будівельники можуть не хвилюватися про можливі виникнення тріщин чи розривів покрівлі.

Мастики

Мастика - пластична суміш органічної в'яжучої речовини, тонкомеленогонаповнювача та модифікуючих добавок. За складом покрівельні мастики поділяють на бітумні, бітумно-полімерні і полімерні. Крім наповнювача до складу мастики можуть входити розчинник і розріджувач.

Спеціальні добавки надають мастикам такі додаткові властивості, як теплостійкість, гнучкість і розтяжність при від'ємних температурах, біостійкість, стабілізацію фізико-механічннх характеристик під час експлуатації та ін.

Мастики - це клейові суміші, якими не тільки з'єднують різні матеріали між собою, але й покривають поверхні деталей та конструкцій відносно товстим шаром для запобігання корозії, заповнюють щілини, раковини, отвори та інші заглиблення, щоб одержати однорідну гладку поверхню чи забезпечити герметич­ність швів.

Для приготування мастик використовують бітумні чи дьогтьові суміші, мі­неральні дисперсні наповнювачі (тальк, магнезит, вапняк, доломіт, крейду, це­мент, золу); волокнисті заповнювачі (азбест, мінеральну вату); емульгатори та добавки-антисептики. Наповнювачі адсорбують на своїй поверхні масла, що сприяє підвищенню теплостійкості та твердості мастики, крім того, зменшується витрата бітуму чи дьогтю. Волокнисті наповнювачі армують матеріал, збільшую­чи його опір при згині.

Покрівельні мастики мають задовольняти таким вимогам:

• бути однорідними - без фіксування неозброєним оком включень, домішок і часток наповнювача;

• бути такими, що легко наносяться на поверхню рівним шаром необхідної товщини при відповідній температурі і способі застосування;

• під час застосування не виділяти в навколишнє середовище шкідливих речовин у кількості, що перевищує максимально допустимих концентрацій;

• забезпечувати стабільні фізико-механічні показники водоізоляційного килима протягом усього терміну експлуатації в межах температур, що встановлені відповідними стандартами або технічними умовами для мастик конкретних марок і видів.

Мастики мають виготовлятись готовими до застосування (для односкладових мастик), а також у комплекті складових частин (для багатоскладових мастик).

Теплостійкість покрівельних мастик має бути не менше 70 °С. Мастики мають бути водонепроникними і водостійкими.

Мастики для верхніх шарів водоізоляційного килима мають бути стійкими до дії сонячної радіації і озону повітря. Гнучкість мастик на брусі радіусом 5 мм, залежно від регіонів України, має бути в межах:

• для приклеювання рулонної покрівлі - 10 °С

• для улаштування без улонної покрівлі - 40 °С.

Приклеювальні мастики застосовують для склеювання рулонних матеріалів при влаштуванні багатошарових дахових покриттів та обклеювальної гідроізоля­ції. Марку мастики встановлюють за показником теплостійкості, що характери­зується граничною температурою, при якій шар мастики товщиною 22 мм, нане­сений для склеювання двох зразків пергаміну, не витікає із шва. (Зразок витри­мують протягом 5 годин на покрівлі з нахилом 45°). Марку мастики вибирають залежно від максимальної температури повітря та схилу покрівлі.

Гідроізоляційні асфальтові мастики застосовують для влаштування литої та штукатурної гідроізоляції, а також як в'яжучу речовину для виготовлення плит та інших штучних виробів.

Гарячі бітумно-мінеральні мастики виготовляють з бітуму з додаванням 30...64% мінерального наповнювача залежно від призначення та поставлених ви­мог. Їх використовують для заливної гідроізоляції швів гідротехнічних споруд.

Холодні асфальтові мастики одержують змішуванням бітумно-вапнякової пасти з мінеральними наповнювачами без нагрівання компонентів; використову­ють їх для штукатурної гідроізоляції.

Гідрофобний газоасфальт виготовляють на основі бітумно-вапнякової пас­ти з домішкою 10...15% портландцементу й алюмінієвої пудри як газоутворювача; використовують у покрівельних панелях та для теплогідроізоляції трубопро­водів.

Асфальтові антикорозійні мастики — це суміш розплавлених тугоплавких бітумів з наповнювачами, призначені для захисту будівельних конструкцій та тру­бопроводів від агресивних впливів розведених розчинів кислот та лугів, оксидів нітрогену, сірчистого газу, аміаку та парів кислот при температурі до 60°С.

Бітумно-гумові мастики складаються із сплавленої суміші бітуму та по­рошку гуми, а також добавок каучуку чи синтетичної смоли для надання їм теплостійкості та еластичності на морозі. Мастики використовують у гарячому та хо­лодному станах для ізоляції підземних сталевих трубопроводів.

Бітумні, гумовобітумні і бітумно-полімерні мастики з розплавів використовують у гарячому стані для улаштування рулонної (приклеювальної) покрівлі, а також мастичних покрівель з армуючим шаром зі склотканини.

Гарячі мастики застосовують переважно для приклеювання рулонних покрівельних матеріалів, що не наплавляються (традиційний руберойд та ін.).

У невеликих об'ємах ці мастики застосовують для улаштування мастичних покрівель, що обумовлено трудністю забезпечити просочення бітумом армуючого шару.

Гарячі бітумні мастики, як правило, готують централізовано і доставляють на об'єкти в холодному або вже розігрітому стані (до 160... 180 °С).

Холодні бітумні мастики розроблені і застосовуються для улаштування покрівель бітумно-мінеральні і бітумно-полімерні мастики (бітумно-азбестові, бітумно-кукерсольні, бітумно-гумові та ін.). Для надання робочої консистенції використовують органічні розчинники (уайт-спіріт, бензин, толуол та ін.).

Застосування холодних мастик забезпечує умови виконання покрівельних робіт, високу продуктивність і технологічність.

Разом з тим, широке застосування мастик цього класу стримується такими причинами:

• повільне тверднення мастики, пов'язане з темпом випаровування розчинника;

• неможливість використання мастик при від'ємних температурах;

• обмеження ухилу покрівель (<10 °С), обумовлене можливістю сповзання покрівельного килиму внаслідок повільного тверднення.