МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

З дисципліни «Стратегічний менеджмент»

Варіант № 2

Роботу виконала

Студент 5 курсу

ФПО спец. 7.201

Артемович А.В.

Викладач

Хорольский В.П.

м.Кривий Ріг

2012рік

1.Загальна характеристика стратегічного управління.

Стратегічне управління можна визначити як таке управління організацією, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в сукупності дозволяє організації виживати і досягати своєї мети в довгостроковій перспективі.

Хоча стратегічне управління є найважливішим фактором успішного виживання в ускладнюється конкурентній боротьбі, проте постійно можна спостерігати в діях організацій відсутність стратегічності, що і приводить їх часто до поразки в ринковій боротьбі. Відсутність стратегічного управління проявляється перш за все в наступних двох формах.

По-перше, організації планують свою діяльність, виходячи з того,що оточення або не буде взагалі мінятися, або в ньому не буде відбуватися якісних змін. При нестратегічної управлінні складається план конкретних дій як в сьогоденні, так і в майбутньому,апріорі що базується на тому, що чітко відомо кінцевий стан і що оточення фактично не змінюватиметься. Складання довгострокових планів, в яких пропонується що і коли робити і пошук у вихідний період рішень на багато років вперед, бажання будувати «на століття» або ж купувати «на довгі роки »- все це ознаки нестратегічної управління. Бачення довгострокової перспективи - дуже важлива складова управління. Однак це жодною мірою не повинен означати екстраполяції існуючої практики та існуючого стану оточення на багато років вперед.

У випадку стратегічного управління в кожний даний момент фіксується, що організація повинна робити в даний час, щоб досягти бажаних цілей в майбутньому, виходячи при цьому з того, що оточення і умови життя організації будуть змінюватись, тобто при стратегічному управлінні як б здійснюється погляд з майбутнього в сьогодення. Визначаються і здійснюються дії організації в даний час, що забезпечують їй певне майбутнє, а не виробляється план чи опис того, що організація повинна буде робити в майбутньому. При цьому для стратегічного управління характерно, що не тільки фіксується бажане в майбутньому стан організації, але і це є найважливішим завданням стратегічного управління, виробляється здатність реагувати на зміни в оточенні, що дозволяють досягти бажаних цілей в майбутньому.

По-друге, при нестратегічної управлінні вироблення програми дій починається з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів організації. При такому підході все, що організація може визначити на основі аналізу своїх внутрішніх можливостей, так це те, яка кількість продукту вона може зробити і які витрати при цьому вона може здійснити. Обсяг виробництва і величина витрат не дають відповіді на питання про те, наскільки створений фірмою продукт буде прийнятий ринком --яка кількість буде куплена і по якій ціні, визначить ринок.

Поряд з явними перевагами стратегічне управління має ряд недоліків і обмежень щодо його використання, які вказують на те,що і цей тип управління, так само як і всі інші, не має універсальністю застосування в будь-яких ситуаціях для вирішення будь-яких завдань.

По-перше, стратегічне управління в силу своєї сутності не дає, та і не може дати точної і детальної картини майбутнього. Сформоване в стратегічному управлінні майбутнє бажаний стан організації - це не детальний опис її внутрішнього і зовнішнього становища, а, скоріше,якісне побажання до того, в якому стані повинна знаходитися організація в майбутньому, яку позицію займати на ринку і в бізнесі, як думати організаційну культуру, входити в які ділові групи і т.п. При це все це в сукупності повинно складати те, що визначить, виживе чи ні організація в майбутньому в конкурентній боротьбі.

По-друге, стратегічне управління не може бути зведене до набору рутинних процедур і схем. У нього немає описової теорії, яка наказує, що і як робити при вирішенні певних завдань або ж у конкретних ситуаціях. Стратегічне управління - це, скоріше, певна філософія чи ідеологія бізнесу та менеджменту. Кожним окремим менеджером воно розуміється і реалізуетьcя значною мірою по-своєму. Звичайно,існує ряд рекомендацій, правил і логічних схем аналізу проблем і вибору стратегії, а також здійснення стратегічного планування та практичної реалізації стратегії. Проте в цілому стратегічне управління

- Це симбіоз інтуїції і мистецтва вищого керівництва вести організацію до стратегічним цілям, високий професіоналізм і творчість службовців,забезпечують зв'язок організації із середовищем, оновлення організації та її продукції, а також реалізацію поточних планів і, нарешті, активне включення всіх працівників в реалізацію задач організації, в пошук найкращих шляхів досягнення її цілей.

По-третє, потрібні величезні зусилля і великі витрати часу і ресурсів для того, щоб в організації почав здійснюватися процес стратегічного управління. Необхідне створення та здійснення стратегічного планування, що в корені відмінно від розробки довгострокових планів, обов'язкових до виконання в будь-яких умов.

Стратегічний план повинен бути гнучким, він повинен реагувати на змінив середині і поза організацією, а для цього потрібні дуже великі зусилля і великі витрати. Необхідно також створення служб, які здійснюють відстеження оточення і включення організації в середовище. Служби маркетингу,суспільних відносин і т.п. набувають виключну значимість і вимагають значних додаткових витрат.

По-четверте, різко посилюються негативні наслідки помилок стратегічного передбачення. В умовах, коли в стислі терміни створюються абсолютно нові продукти, коли в короткі строки кардинально змінюються напрямки вкладень, коли зненацька виникають нові можливості для бізнесу і на очах зникають можливості, які існували багато років, ціна розплати за невірне передбачення і відповідно за помилки стратегічного вибору стає найчастіше фатальною для організації. Особливо трагічними бувають наслідки невірного прогнозу для організацій, що здійснюють безальтернативний шлях функціонування або ж реалізують стратегію, не піддається принципової коригуванню.

По-п'яте, при здійсненні стратегічного управління найчастіше основний акцент робиться на стратегічне планування. Насправді ж найважливішою складовою стратегічного управління є реалізація стратегічного плану. Це передбачає в першу чергу створення організаційної культури, що дозволяє реалізувати стратегію, створення систем мотивування й організації праці, створення певної гнучкості в організації і т.п. При цьому при стратегічному управлінні процес виконання робить активний зворотний вплив на планування, що ще більше посилює значимість фази виконання. Тому організація в принципі не зможе перейти до стратегічного управління, якщо у неї створена, нехай навіть і дуже добра, підсистема стратегічного планування і при цьому немає передумов або можливостей для створення підсистеми стратегічного виконання.