Досліди Столєтова показують, що:

1. Сила фотоструму насичення Iн (кількість електронів, вирваних з поверхні металу за 1с), який виникає при освітленні монохроматичним світлом, пропорційна світловому потоку, що падає на катод.

2. Швидкість фотоелектронів визначається частотою падаючого світла ? і не залежить від інтенсивності світлового потоку.

3. Для будь-якої речовини характерна мінімальна частота ?min , нижче якої фотоефект не спостерігається. Дану частоту світла називають червоною межею фотоефекту.

4. Явище фотоефекту безінерційне. Проміжок часу між початком освітлення і початком фотоструму не перевищує 10-9с.

А. Ейнштейн в 1905 році показав, що явище фотоефекту і його закономірності можуть бути пояснені на основі запропонованої ним квантової теорії фотоефекту. За законом збереження енергії:

hn = A +

Це рівняння Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту (виражає закон збереження енергії).

Енергія падаючого фотона витрачається на виконання електроном роботи виходу А з металу і надання електрону,який вилетів, кінетичної енергії .

Енергія кванта має бути більшою ніж робота виходу А.

Мінімальна частота (червона межа), з якої для даної речовини починається фотоефект, дорівнює:

Комптон, досліджуючи розсіяння монохроматичних рентгенівських променів речовинами з легкими атомами (парафін, бор), виявив, що у складі розсіяного випромінювання поряд з випромінюванням початкової довжини хвилі λ спостерігається також випромінювання більшої довжини хвилі λ'. Довжина хвилі λ' розсіяного випромінювання більша за довжину хвилі λ падаючого випромінювання, причому різниця Δλ= λ' -λ не залежить від довжини хвилі λ падаючого випромінювання і природи розсіювальної речовини, а визначається лише величиною кута розсіювання

• маса спокою електрона.

Корпускулярно хвильовий дуалізм електромагнітного випромінювання.

Фотони їх маса та імпульс

Фізика атомів молекул та твердого тіла

Експериментальні докази хвильових властивості мікрочастинок.

Корпускуляр дуалізм речовини

Співвідношення невизначеності та хвильові властивості мікрочастинок. Границя застосування класичної механіки

Рівняння Шредінгера. Хвильова функція її фізичний зміст

Рівняння Шредінгера

. , – хвильовафункціякоординат і часу;

– масачастинки;

• – операторЛапласа (

– потенціальнаенергіячастинки в силовому полі, в якомурухаєтьсячастинка .

– уявнаодиниця.

РівняннятакожназиваютьрівняннямШредінгера, щозалежитьвідчасу, оскількивономіститьпохіднувідфункціїпочасу.

Хвильова функція, або псі-функція — основний математичний об'єкт квантової механіки при її формулюванні, як хвильової механіки.

У найпростішому випадку це комплексна квадратичноінтегровна функція координат та часу, асоційована з певним фізичним об'єктом, наприклад, з елементарними частинками, або з фізичною системою.

Хвильова функція означена з точністю до довільного множника у формі eiα, де α - будь-яке дійсне число. Підстановка функції