2. I Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові

Викриття більшовиками наприкінці і на початку грудня антинародної, контрреволюційної діяльності Центральної ради оздоровило політичну обстановку в Україні. У. І. Ленін зазначив це у ">Тезисах про Установчих зборах", написаних у день, коли на I Всеукраїнському з'їзді Рад народжувалося Радянське Українську державу, і ще отримавши, очевидно, повідомлення звідси. "Останні події в Україні,— писав У. І.Ленин,—...указивают так само нові угруповання класових сил, що йде у процесі боротьби між буржуазним націоналізмом Української ради... і радянською владою...".

Нова обстановка склалася й, де 10 грудня створено відповідальний перед Радою більшовицький ревком. Тут був сильна Червона гвардія. Харків був політичним центром Донецько-Криворізької області й, що надзвичайно важливо, тут 9 грудня відкрився III з'їзд Рад Донецького і Криворізького басейнів, об'єднання з яким мало поповнити склад Всеукраїнського з'їзду Рад повноважними представниками найбільшого і передового загону революційного пролетаріату України.

9 грудня III з'їзд Рад Донецького і Криворізького басейнів, відкинувши заперечення меншовиків і есерів, більшістю 43 голосів проти 11 прийняв пропозицію що прибули з Києва делегатів Всеукраїнського з'їзду Рад про об'єднання у єдиний з'їзд — "З'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів з України з участю частини селянських депутатів". Таке найменування I Всеукраїнського з'їзду Рад враховувало недостатнє що у майбутньому з'їзді делегатів селянства. Це врахували й у постанові I Всеукраїнського з'їзду Рад скликати найближчим часом II Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, солдатських і дочок селян депутатів із повноцінним представництвом селянства.

За відсутності точних даних про кількість делегатів з'їзду достовірні джерела дозволяють вважати, що у роботі з'їзду брало участь близько 200 делегатів, у тому числі 77 делегатів III обласного з'їзду Рад Донецького і Криворізького басейнів з вирішальним і шість з дорадчим голосом. Делегати в переважну більшість були більшовиками. З порядку денного Всеукраїнського з'їзду Рад, наміченої виконкомом Рад Південно-Західного краю, виключений було питання про український Установчих зборах. У проекті резолюції з'їзду за поточного політичному моменту він був охарактеризоване як найсильніше засіб обману широкого загалу. На порядку денному тепер були такі питання: I. Поточний політичний момент; 2. Про організацію влади в Україні; 3. Про самовизначенні України; 4. Вибори ЦВК Рад України, Порядок дин доповнився питанням "ПроДонецко-Криворожском басейні".

Всеукраїнський з'їзд Рад запрацював 11 грудня, і закінчив його ввечері 12 грудня. У межах своїх постановах з'їзд привітав встановлену Жовтневої революцією радянську владу і "диктатуру пролетаріату, підтриманого найбіднішим селянством". На резолюціях "Про організацію влади в Україні" і "Про самовизначенні України" з'їзд вирішив питання створення Українського Радянського держави, про організацію влади у ньому й про відносини із Російською Радянської республікою. Заявивши, що "Центральна Рада може бути визнана урядом робітників і найбідніших селян України", з'їзд ухвалив, що "влада біля Української республіки відтепер належить виключно Радам робочих, солдатських і селянських депутатів" І що "Україна оголошується Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів".

Структуру органів влади Українського Радянського держави з'їзд визначив, орієнтуючись сформовану радянської Росії. Влада на місцях закріплювалася за повітовими, міськими, губернськими та обласними Совітами. Здійснення влади у центрі покладалося на Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, обраний їм Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) й ті найвищих органів виконавчою владою та розпорядливої влади, що має створити ЦВК. З встановленого числа членів ЦВК (61) з'їзд обрав лише 41 члени ЦВК, вказавши, що 20 членів ЦВК мали бути зацікавленими обрані майбутнім з'їздом Рад селянських депутатів. Серед вибраних членів ЦВК було 35 більшовиків, 4 лівих есера, 1 лівий український соціал-демократ і однуменьшевик-интернационалист. Серед членів ЦВК більшовиків були відомі діячі партії більшовиків: Артем (Ф. Сергєєв), Є. Бош, А. Іванов, М.Тарногородский та інших.

17 грудня було опубліковано повідомлення, що ЦВК України утворивРабоче-крестьянское Уряд України, що його Народним Секретаріатом, у складі 12 колегіальних народнихсекретарств, очолюваних народними секретарями, і керує справами Народного Секретаріату.

Історичні постанови I Всеукраїнського з'їзду Рад з приводу створення Українського Радянського держави мали дозволити корінні проблеми нової історії трудового українського народу,ключем до розв'язання яких було повна перемога для пролетарської революції країни. Створення Українського Радянського держави стало однією з дуже істотних передумов цієї перемоги і його закріплення. У державі отримували повне задоволення прогресивні вимоги українського національно-визвольного руху, що відкривало широку можливість залучення всіх трудящих в соціалістичне будівництво та співчуття, у позиційному захисті соціалістичного Батьківщини. У цьому забезпечувався уважний облік національних особливостей під час соціалістичного будівництва й створювалися умови для небувалого розквіту соціалістичної культури. Важливо було і те, що наявність Українського Радянського держави позбавлялобуржуазно-националистическую Центральну Раду, на той час вжеразоблаченную як знаряддя контрреволюції, можливості присвоювати собі роль борця за національну українську державність, неминучими мало позбавити раду єдиною скільки-небудь масової опори від імені одурманених контрреволюційним буржуазним націоналізмом дрібнобуржуазних верств міста Київ і села.

Прийняті I Всеукраїнським з'їздом Рад більшовицькі резолюції, і навіть наступну потім Маніфест ЦВК України, його постанови та шляхів сполучення зрозуміло свідчать, що, створюючи Українське Радянське держава, з'їзд, і ЦВК України мислили це національну державу як такий державну форму задоволення інтернаціональних і національно-державних сподівань українського народу, яка, передусім, міцно забезпечить найбільш тісне нерозривне співдружність Радянської України з Росією й те водночас буде непримиренно протистоїть узурпаторської, контрреволюційноїпсевдогосударственности буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Тому торкаючись відносин із Радянської Росією, з'їзд вважав за потрібне, передусім підкреслити державну зв'язок трудящих України з робочо-селянським урядом Російської Федерації, оскільки була створено на II Всеросійському з'їзді Рад робітниками, солдатами і найбіднішими селянами всій Росії, зокрема й Україна. Далі з'їзд беззастережно ухвалив: "Встановити міжРабоче-Крестьянским Урядом Російської Федерації, і навіть урядами інших частин же Росії таРабоче-Селянским Уряд України повну узгодженість з метою і діях, необхідну у сфері робітників і селян всіх народів Російської Федерації". Щоб виявити таку "повну узгодженість" з'їзд проголосив Українську Республіку "федеративної частиною Російської Республіки", нічим не обмежуючи глибину й міцність бажаних федеративних зв'язків і нагадуючи про своє прагнення зробити ці зв'язку найбільш тісними, щоб Українська робітничо-селянська республіка грунтувалася "на тісній солідарності трудящих мас України, незалежно від своїх національну приналежність, з трудящими масами всій Росії". Досягнення Радянської Україною "повної узгодженості з метою і діях" з Росією ЦВК України було "негайно поширити завезеними на територію Української республіки все декрети і розпорядження робітничо-селянського уряду Федерації, має загальне для всієї Федерації значення" й у першу чергу, звісно, ленінські декрети Жовтня.

У наведених рішеннях I Всеукраїнського з'їзду Рад, невдовзі підтверджених I Всеукраїнської селянської конференцією і особливо широко представницьким II Всеукраїнським з'їздом Рад, яскраво підтвердилося ленінське передбачення, що звільнені від ярма буржуазії трудящі маси "з усіх сил потягнуться спілки та злиття з великими передовими соціалістичними націями". Тут ця сильний потяг збагатилася прагненням до самого тісної державному об'єднанню з Росією, підготовленого високий рівень політичного розвитку робітничого класу України, вихованого ленінської партією, та її умінням вести за собою по ленінському шляху трудове селянство. Чимале значення мало, звісно, яке склалося під час багатовікового історичного поступу довіру трудового українського народу до російського народу, разом із котрим він проніс "крізь століття свідомість єдності походження, близькості мови та культури, свідомість спільності своєї долі". Усе це дозволило трудящим України" зробити перший великий крок до шляху до створення тісній державну спільність російського й українського трудового народу, шляхом соціалістичного федералізму, "скоро обраного усіма радянськими народами. Створена в такий спосіб соціалістична державна спільність народів Росії, безупинноукрепляемая і порушена ленінським генієм на вищий щабель створенням Союзу РСР, стала за активної, творчо перетворюючої всі громадські відносини ролі соціалістичного держави важливий чинник поступового становлення радянський народ як нової історичної спільності людей.

У проекті резолюції проДонецко-Криворожском басейні з'їзд, засудивши спроби Центральної ради поділити Донбас зкалединцами, заявив, що буде домагатися включення Донбасу у цілому межі Радянської республіки.

Рішення з'їзду було прийнято який у гострій боротьби зсоциал-соглашательским і націоналістичним меншістю делегатів, котрі стверджували, що Україна зовсім "не дозріла" ще соціалістичної революції, заперечували проти диктатури пролетаріату, вимагали "однорідної соціалістичного уряду", протестували проти самовизначення України.

Отримавши повідомлення рішення з'їзду, Рада Народних Комісарів у вітанні з'їзду від 16 грудня обіцяв новому справді народному уряду братньої республіки повну і всебічну підтримку з боротьбі світ образу і передачу всіх земель, фабрик, заводів і банків трудовому народові України.