84.Поняття та види законності

Законність - це режим, такий стан суспільства, який характеризується неухильним виконанням, дотриманням всіма учасниками суспільних відносин вимог нормативно-правових актів. Виконувати вимоги законодавства країни -обов'язок всіх, хто перебуває на її території, незалежно від посад, соціального та матеріального становища тощо. Забезпечення виконання законів є також однією з важливих внутрішніх функцій держави. При встановленні режиму законності в суспільстві встановлюється правопорядок. Основними принципами законності у сучасній державі є:

- єдність, тобто однаковість нормативно-правового регулювання на всій території країни і щодо всіх суб'єктів права;

доцільність - відповідність законодавства цілям забезпечення прав людини і громадянина, нації і народу, прогресивного розвитку суспільства тощо;

реальність - гарантування законності всіма дієвими засобами.

Гарантіями законності, тобто засобами, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і відновлюється в разі порушення законність, можна визнати:

- законодавство, яке є як основою законності, так і його гарантією, оскільки саме законодавство встановлює обов'язок всіх суб'єктів права не порушувати законність;

- діяльність правоохоронних органів, які стоять на сторожі законності, а також контроль з боку влади та управління;

- правова культура та правове виховання, тобто загальна повага до права, знання змісту його норм і вміння їх здійснювати, а також формування цих якостей шляхом правового навчання, правової пропаганди, юридичної практики, самовиховання тощо;

- юридичні гарантії законності - передбачені законодавством спеціальні засоби впровадження, охорони та відновлення законності.

Висвітлюючи питання про взаємозв'язок правопорядку і законності, необхідно вказати, що правопорядок - це загальний суспільний порядок, що врегульований нормами права. Отже, вже із самої дефініції простежується взаємо-пов'язаність законності і правопорядку. По-іншому можна сформулювати так - правопорядок є реалізована законність.

86. Мета і функції юридичної відповідальності

   Соціальне призначення юридичної відповідальності як засобу охорони і захисту суспільних відносин від будь-яких незаконних порушень реалізується в її цілях і функціях.

   Мета — це той кінцевий результат, на який спрямована юридична відповідальність. Мета юридичної відповідальності — це конкретний вияв загальних цілей права, серед яких виділяють регулювання і охорону суспільних відносин.

   Головними цілями юридичної відповідальності, що випливають із загальних цілей права, є:

1) забезпечення нормального функціонування механізму правового регулювання шляхом гарантування реалізації суб’єктами правових відносин суб’єктивних прав і юридичних обов’язків;

2) охорона існуючого державного ладу та суспільного порядку;

3) утвердження законності і захист правопорядку;

4) захист прав і свобод громадян від незаконних порушень;

5) покарання винного у скоєнні правопорушення; 6) попередження скоєння правопорушень у майбутньому.    Мета юридичної відповідальності реалізується через її відповідні функції, які відображають основні напрями впливу юридичної відповідальності на суспільні відносини. Саме у функціях юридичної відповідальності розкривається її роль і значення в забезпеченні реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи. Головними функціями юридичної відповідальності, які органічно випливають з її цілей, виступають регулятивна і охоронна. Похідними від цих функцій є штрафна (каральна), правовідновлювальна, попереджувальна, виховна та стимулююча.

   Підставами юридичної відповідальності є:

1) факт скоєння правопорушення;

2) наявність у діях особи складу правопорушення;

3) наявність відповідної правової норми, яка передбачає притягнення до юридичної відповідальності за певне правопорушення;

4) акт застосування права (вирок суду, рішення адміністративного органу тощо).